Постанова

від 22.06.2015 по справі 823/2392/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

м. Черкаси

22 червня 2015 року Справа № 823/2392/13-а

12 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

за участю сторін:

представника заявника - ОСОБА_1С.(за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника третьої особи - ОСОБА_1С.(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за заявою приватного підприємства В«Транс-СВ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 823/2392/13-а від 30.10.2013 року за позовом приватного підприємства В«Транс-СВ» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, третя особа - приватне підприємство В«Сервісно-виробничий центр В«Шлях»» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами звернулося приватне підприємство В«Транс-СВ» , в якій просить скасувати постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову по адміністративній справі № 823/2392/13-а від 30.10.2013 року за позовом приватного підприємства В«Транс-СВ» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, третя особа - приватне підприємство В«Сервісно-виробничий центр В«Шлях»» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийняти нову постанову якою адміністративний позов задовольнити, та скасувати ППР № НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник як на обставину, що є підставою для перегляду, посилається на отриманий 23.10.2014 року аудиторський звіт про результати виконання погоджених процедур з підготовки інформації щодо документального підтвердження операційних витрат ПП «Транс-С» за період з 01.01.2012 по 30.09.2012. Даним звітом встановлено, що у вказаний період до витрат підприємства на придбання товарів (послуг) витрати по придбанню у вересні 2012 року послуг транспортного експедирування від ПП «Сервісний виробничий центр «Шлях» в сумі 451500 грн. не включалися, тобто будь-яких занижень податку на прибуток не було. Заявник зазначає, що на момент прийняття рішення у справі виявлені обставини викладені у аудиторському звіті не були відомі, а тому на думку заявника, суттєво впливають на рішення у справі. У судовому засіданні представник заявника та третьої особи заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з підстав зазначених у наданих до суду письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами належить задовольнити з огляду на таке.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 у справі №823/2392/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 у задоволенні позовних вимог ПП «Транс-С» відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що на підставі системного аналізу положень 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, приписів ст.ст. 198, 201, 138, 139 ПК України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , Закону України В«Про транспортно-експедиторську діяльністьВ» , виходячи з встановлених в ході розгляду справи обставин та наявних у справі матеріалів, дійшов висновку про недоведеність факту здійснення господарських операцій з транспортних та/або транспортно-експедиційних послуг від контрагента належними первинними документами, при цьому акцентував увагу на відсутності товаросупровідних документів (маршрутних листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей, документів з відображенням шляху прямування вантажу, тощо) на підтвердження тієї обставини, що здійснювались господарські операції саме по транспортуванню товару, у зв'язку з чим, на переконання суду, податковим органом було правомірно донараховано позивачу суми податку на додану вартість та суми податку на прибуток із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Надаючи оцінку доказам, суд виходить з того, що відповідно до частини першої ст.245 КАС України постанова суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 245 КАС України).

Заявником як докази, що підтверджують безпідставність донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за вересень 2012 року слугує висновок експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.04.2015 за № 1737/14-23, № 305/15-23 за результатами проведення судово - економічної експертизи. Даним висновком встановлено, що частково підтверджуються висновки ДПІ у м. Черкасах викладені в акті № 400/22-14/33456775 від 25.12.2012 в частині завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 14500 грн. (451500 грн. - 437000 грн.). Крім того, експерт зазначив, що виходячи зі ставки податку на прибуток 21%, яка діяла в 2012 році, сума заниження податку на прибуток, за рахунок завищення витрат, визначається у сумі 3045 грн.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

При цьому, в пп. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Відповідно до акту від 25.12.2012 № 400/22-14/33456775 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Транс-С» (код 33456775) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП «СВЦ «Шлях» (код 30705629) за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 було встановлено, що враховуючи відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують надання ПП «СВЦ «Шлях» послуг з перевезення вантажів ПП «Транс-С» загальною вартістю 541 800,0 грн. (в тому числі ПДВ на суму 90 300,0 грн.), вказані операції було визнано такими, що не проводились.

Згідно положень, зазначених в п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час правовідносин), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг та на суму інших витрат звітного податкового періоду.

Податкове визначення витрат уміщено в п.п. 14.1.27 Податкового кодексу, де зазначено, що витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті якої відбувається зменшення активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Вимогами ст. 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Договір, який регулюється ст.ст. 174-179 Господарського кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єктами господарського права. Господарський договір є різновидом цивільно-правової угоди, та відповідно до вимог ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу на нього поширюються загальні положення глави 16, 47-53 та інші положення Цивільного кодексу 16.01.2003 № 435-1V щодо угод (зобов'язань) у разі, якщо вони не суперечать положенням господарського законодавства України.

У ст. 1 Закону України від 01.07.2004 № 1955 «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено транспортно-експедиторську діяльність як роботу, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експертного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування, який відповідно до ст.930 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 укладається у письмовій формі.

Також, відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2344-111 «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення вантажів - передбачає перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату. Водночас частиною 1 статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Також, в главі І Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами, які діяли в 2012 році, далі - Правила № 363) визначено, що: договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Також, в п.11.3 Правил № 363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля та згідно з п.14.4 Правил № 363 остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Таким чином, згідно з вимогами Правил № 363 основним документом, що посвідчує здійснення перевезень є товарно-транспортні накладні.

Згідно з інформацією, наведеною в Акті № 400/22-14/33456775 товарно-транспортні накладні до перевірки не було надано. Проте, дані документи наявних в матеріалах адміністративної справи, складені на перевезення вантажів від імені експедитора ПП «Транс-С».

Також, нормами ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996- XII «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) визначено, що підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. За вимогами ч. 2 ст. 9 Закону № 996 та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення № 88), первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, а саме: назва документу, дата і місце складання, назва підприємства від імені якого було складено документ та посади відповідальних за здійснення господарської операції осіб та їх особистий підпис, тощо.

В матеріалах адміністративної справи № 823/2392/13-а наявний договір транспортного експедирування № 13/5 від 13 травня 2011 року (далі - Договір №13/5, укладений між ПП «Транс-С» (Замовником) та ПП «СВЦ «Шлях» (Експедитором) та згідно з яким Замовник доручає Експедитору, Експедитор зобов'язується надавати Замовнику послуги з організації та перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п.2.1-2.2 Договору №13/5 Експедитор надає послуги з перевезення вантажу на підставі заявки, яка приймається за підписами уповноважених осіб.

Згідно з п.4.1 Договору № 13/5 оплата транспортних послуг проводиться Замовником згідно рахунка Експедитора, Акта про виконання послуг та податкових накладних.

Таким чином, умовами Договору № 13/5 не передбачено складання транспортних накладних на перевезення товару.

Також судом встановлено, що між позивачем (експедитор) та ТОВ В«Завод теплоізоляційних матеріалівВ» ТЕХНОВ» (клієнт) укладений договір № ЗТ/9 від 03.01.2012 про те, що клієнт доручає, а експедитор (позивач) бере на себе зобов'язання, за оплату, за рахунок клієнта, надати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організації і забезпеченням перевезення вантажів і його збереження на терміналах експедитора. Пунктом 1.4 даного договору передбачено, що експедитор приймає вантаж на підставі заявки встановленого зразка для транспортного експедирування у вантажовідправника і видає вантаж вантажоотримувачу на підставі товарно-транспортної накладної.

На підтвердження фактів отримання замовлених послуг від контрагента позивач надав до суду копії наступних документів (окрім самого договору): разових договорів-заявок на перевезення вантажів; актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг); товарно-транспортних накладних; рахунків-фактур; платіжних доручень; податкових накладних.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає висновок відповідача викладений в акті перевірки безпідставним.

Окремо слід зупинитися на ухвалі ВАСУ від 16.10.2013 року у справі №К/800/45872/13 При розгляді вказаної справи ВАСУ, зокрема, зазначив, що суд апеляційної інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на не надання документів на підтвердження факту транспортування товару, що є підтвердженням нікчемності укладеного правочину між контрагентом та позивачем, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

Порушення правил перевезення або помилки при заповненні ТТН не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.

Ч. 1 ст. 253 КАС України передбачено, що суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Суд зазначає, що на момент прийняття у справі № 823/2392/13-а постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2013, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, висновків експертизи не існувало, тому інформація зазначена у даних висновках є такою, що не була і не могла бути відома особам, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини адміністративної справи, застосувавши норми законодавства, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що вказані дані є нововиявленими обставинами, та такими, що спростовують висновки акту перевірки ДПІ у м. Черкасах щодо заниження податку на прибуток за вересень 2012 року.

Як наслідок, заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 823/2392/13-а, що є обґрунтованою, належить задовольнити.

У відповідності до пп. 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України. Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання , визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

А тому, суд вважає за необхідне скасувати в повному обсязі дане ППР, хоча зазначає, що сума витрат у розмірі 3045 грн. є завищеною.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи, що заявнику було відстрочено сплату судового збору (фактично судовий збір не сплачено), то підстави для стягнення судових витрат на його користь відсутні.

Керуючись ст.ст. 100,159-163,245-247,253 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву приватного підприємства В«Транс-СВ» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 у адміністративній справі № 823/2392/13-а - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 у адміністративній справі № 823/2392/13-а в частині відмови у задоволенні адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.01.2013 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства В«Транс-СВ» в адміністративній справі № 823/2392/13-а - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах № НОМЕР_1 від 11.01.2013.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства В«Транс-СВ» (ідентифікаційний код 33456775) 1185 (одну тисячу сто вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 23.06.2015