Постанова

від 31.10.2013 по справі 820/7642/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 820/7642/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. по справі № 820/7642/13-а

за позовом Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод" (далі - позивач, КП "ВАРЗ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Основ'янська ОДПІ), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління мін доходів у Харківській області від 05.07.2013 року № 60; скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 0000362201 та від 14.08.2013 року № 0000372201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. по справі № 820/7642/13-а адміністративний позов Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано наказ Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.07.2013 року № 60.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.08.2013 року № 0000362201, № 0000372201.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" (код ЄДРПОУ 34859507) судовий збір у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев`яноста чотири) грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. по справі № 820/7642/13-а та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Комунальному підприємству "Харківський вагоноремонтний завод" в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне дослідження судом першої інстанції при прийнятті рішення обставин справи, без належної правової оцінки обставин у справі, порушення норм матеріального права п.138.1, п.138.2, п.138.8, пп.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

З посиланням на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача ТОВ «Інтехліс», ПП «Технопром», якими встановлено нікчемність правочинів, вчинених останніми із постачальниками по ланцюгу та відсутність факту реального вчинення господарських операцій за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року. серпень 2011 року. вересень 2011 року, березень, травень, червень-серпень, жовтень, листопад 2012 року, стверджував про відсутність підстав для формування КП "ВАРЗ" валових витрат та податкового кредиту за спірний період за операціями з вказаними підприємствами, що є законною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій КП "ВАРЗ" зареєстровано як юридична особа та здійснює такі види діяльності: виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій. КП "ВАРЗ" є платником податку на додану вартість з 02.07.2007 року.

22.07.2013 року фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП "ВАРЗ", код ЄДРПОУ 34859507 щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість та включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у ТОВ "БАЗАЛЬТ ПЛЮС" код ЄДРПОУ 32239404 за період грудень 2010 року, ТОВ "Інтехліс", код ЄДРПОУ 35245557 за період квітень-листопад 2011 року, з ПП "ТЕХНОПРОМ", код ЄДРПОУ 32444732 за період березень-травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2013 року № 240/22.1-04/34859507, яким по взаємовідносинам з ТОВ "Інтехліс" та ПП "Технопром" встановлено такі порушення:

- п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 272913,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 242663,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.4-5) від 14.08.2013 року:

- № 0000362201 на суму 305199,00грн., в тому числі за основним платежем- 272 913 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32286,00 грн.;

- № 0000372201 на суму 293868,00грн., в тому числі за основним платежем- 242 663 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51205,50грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх до Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області. За результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки було залишено без змін.

Вищенаведене слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ від 05.07.2013 року № 60 та податкові повідомлення-рішення від 14.08.2013 року № 0000362201 та № 0000372201, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.08.2013 року за №№ 0000362201, 0000372201 слугував висновок акту перевірки відповідача про завищення КП "ВАРЗ" витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Інтехліс" та ПП "ТЕХНОПРОМ", що призвело до заниження суми податку на прибуток та суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за спірний період. При цьому, таке твердження податкового органу ґрунтувалося на матеріалах актів вказаних контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними та такими, що не відповідають обставинам справи, зробленими в порушення діючому законодавству України, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що порядок та підстави визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за період квітень-листопад 2011 року, березень-травень 2012 року визначено відповідно нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до п.п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За визначенням ПК України витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави дійти висновку, що для визначення об'єкту оподаткування податком прибутку підприємства податковому органу необхідно мати такі показники як сума валового доходу, сума валових витрат платника податку та сума амортизаційних відрахувань.

При цьому, вказані елементи податкового органу визнаються та рахуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135, п. 138.2. ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично сплачені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між Департаментом транспорту і зв'язку Харківської міської ради (замовник) та Комунальним підприємством "Харківський вагоноремонтний завод" (виконавець) було укладено ряд договорів, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з технічного обслуговування, ремонту та відновлення залізничних, трамвайних локомотивів та рухомого складу (т.2 а.с. 133-147).

З метою виконання зазначених договорів позивач придбавав у своїх контрагентів ТОВ "Інтехліс" та ПП "Технопром" товарно-матеріальні цінності.

Так, 25.01.2010 року між ТОВ "Інтехліс" код ЄДРПОУ 35245557, (постачальник) та КП "Харківський вагоноремонтний завод" (покупець) було укладено договір поставки матеріалів та запасних частин № 25.01.10, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати у власність покупця матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (т.2 а.с. 148-150).

У відповідності до видаткових накладних (т.1 а.с. 165, 167, 171, 174, 195б, 198а, 203в, 206в, 214а, 218, 231, 241, т.2 а.с. 26, 28, 48, 55) та прибуткових ордерів (т.1 а.с. 162-164, 166, 168-170, 172-173, 194-195а, 196-198, 202-203б, 204-205б, 211-214, 214б-217б, 226-230, 232-240, т.2 а.с. 16-25, 27, 40-47, 53-54), копії яких долучені до матеріалів справи, позивач отримав від ТОВ "Інтехліс" товар відповідно до договору.

Розрахунки проводились в безготівковій формі. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується виписками з банку, які містяться в матеріалах справи.

В рамках господарської операції з поставки матеріалів ТОВ "Інтехліс" виписано позивачеві податкові накладні (т.1 а.с.180-182,193а-193б, 201б-201в, 209-210, т.2 а.с. 14-15, 35, 51).

На підставі вказаних податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту квітня, червня-листопада 2011 року суму ПДВ в розмірі 180625,37 грн.

Товари, придбані у ТОВ "Інтехліс", були використані КП "ВАРЗ" у подальшій господарській діяльності, що підтверджується приймально-здавальними актами, актами приймання виконаних підрядних робіт та вимогами, факт перевезення ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними. Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

Отже, ТОВ «Інтехліс» виконало свої зобов'язання за даним договором, а КП "ВАРЗ" прийняло товар за цим договором та використало у своїй діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо відносин позивача з ПП "Технопром", код ЄДРПОУ 32444732, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ПП "Технопром" (постачальник) та КП "Харківський вагоноремонтний завод" (покупець) було укладено договір поставки № 300 від 01.04.2010 року (т.2 а.с. 153-154).

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується постачати у власність покупця матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до видаткових накладних (т.1 а.с.49, 73, 87, 99, 118, 140-141) та прибуткових ордерів (т.1 а.с. 43-48, 64-72, 76-86, 88-98, 117, 119-139) позивач отримав товар відповідно до договору.

Розрахунки проводились в безготівковій формі. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується виписками з банку, які містяться в матеріалах справи.

В рамках цієї господарської операції КП "ВАРЗ" були отримані податкові накладні, виписані ПП "Технопром" (т.1 а.с. 63, 103-105142-144).

На підставі вказаних податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту березня, квітня, травня 2012 року суму ПДВ в розмірі 109622,97 грн.

Товари, придбані у ПП "Технопром", були використані КП "ВАРЗ" у подальшій господарській діяльності, що підтверджується приймально-здавальними актами (т.1 а.с. 52-53, 115-116) та актами приймання виконаних підрядних робіт (т.1 а.с. 54-56, 108-112, 152-154) та вимогами, факт перевезення ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Отже, ПП "Технопром" виконало свої зобов'язання за даним договором, а КП "ВАРЗ" прийняло товар за цим договором та використало у своїй діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Слід відмітити, що виписані ТОВ "Інтехліс" та ПП "Технопром" податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а видаткові накладні та акти прийому-передачі - у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З приводу правильності оформлення договорів, актів здачі-прийняття (надання послуг), видаткових та податкових накладних, специфікацій та інших первинних документів, наявності в них всіх обов'язкових реквізитів в акті перевірки та в апеляційній скарзі відповідач зауважень не висловив.

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеними вище контрагентами, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій ані судом першої ані судом апеляційної інстанцій не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що реальність господарських операцій з продажу товарів позивачеві підприємствами ТОВ "Інтехліс" та ПП "Технопром" повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар та результати наданих послуг використані позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки №240/22.1-04/34859507 від 22 липня 2013 року ґрунтуються виключно на відомоcтях актів № 677/23-212/35245557 від 13.10.2011 р., № 1154/23-212/35245557 від 15.11.2011 року, № 555/22-207/35245557 від 10.08.2012 року, № 381/22-207/35245557 від 19.06.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Інтехліс», якими встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень, серпень, вересень, листопад 2011 року, та акту № 504/22-207 від 23.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Технопром», яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за січень, березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року.

Щодо вказаних актів слід зазначити наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки від 05.06.2013 року № 4313/22.2-12/36503969 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання ТМЦ у ТОВ «Інтехліс» та ПП «Технопром», що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та його контрагентами у спірних відносинах договори оспорювалися в судовому порядку.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавців ПП ТОВ «Інтехліс» та ПП «Технопром» на відсутність у останніх основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспорту, на думку колегії суддів, не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаними контрагентами товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів відмічає, що контрагенти позивача у спірних правовідносинах на час видачі спірних податкових накладних є право- і дієздатними юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України, мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що реальність господарських операцій з продажу товарів позивачеві ТОВ «Інтехліс» та ПП «Технопром» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар та результати наданих послуг використані позивачем у власній господарській діяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання за спірними договорами як КП «ВАРЗ», так і його контрагентами були виконані в повному обсязі та належним чином: отримано певний обсяг товару, виконані роботи, за які сплачено відповідну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів, що є підставою вважати договір між позивачем та вказаним контрагентом укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки. Зміст прав та обов'язків сторін правочину положенням чинного законодавства не суперечать.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Отже, колегія суддів вважає висновок відповідача про безтоварність господарської операції, як такої, що не спричиняє реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами та дослідженими у справі доказами.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів п.138.1, п.138.2, п.138.8, пп.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України зроблені за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати з придбання ТМЦ у ТОВ «Інтехліс» та ПП «Технопром» відповідно у розмірах - 905826,89 грн. та 307483,68 грн., та до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість відповідно у розмірах - 181165 грн. та 61497 грн. по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.08.2013 року № 0000362201, № 0000372201 належним чином не довів, що є підставою для їх скасування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеному в резолютивній частині рішення, про скасування наказу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.07.2013 року № 60.

Разом з цим, враховуючи відсутність в мотивувальній частині постанови встановлених судом обставин із посиланням на докази та мотивів, з яких суд виходив при задоволенні цієї частини позову, постанова підлягає зміні шляхом доповнення мотивувальної частини постанови обґрунтуванням законодавчих підстав та мотивів, з яких суд виходив при прийнятті рішення щодо задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу на перевірку від 05.07.2013 року № 60.

Так, колегією суддів встановлено що начальником Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, був виданий наказ від 05.07.2013 року № 60 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП «ВАРЗ».

Як вбачається зі змісту вказаного наказу, правовою підставою для його видання зазначено пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України. Вказана перевірка призначена тривалістю один день (т.1 а.с. 114-115). При цьому, в самому змісті наказу зафіксовано, що позивачем на запити Основ'янської ОДПІ від 31.05.2013 року № 8857/10/20.1-16 та від 14.06.2013 року № 9575/10/20.1-16 про надання інформації та її документального підтвердження щодо з'ясування реальності повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із контрагентами ТОВ «Інтехліс» за період з 01.04.2011 року по 01.11.2011 року, ТОВ «Базальт плюс» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2012 року, ПП «Технопром» за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, позивачем надані пояснення та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з вказаними контрагентами (листи № 108 від 10.06.2013 року та № 116 від 27.06.2013 року).

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України.

Положеннями ст.79.1 ст.79, 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення вищенаведеної норми матеріального права, яка кореспондує з приписами ст. 42 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у спірних правовідносинах податковий орган повинен був дотримуватись наступної послідовності дій: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплину строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Враховуючи, що на запити відповідача були своєчасно надані пояснення та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Базальт плюс», ПП «Технопром», що не заперечується відповідачем по справі та знайшло своє відображення в наказі на перевірку та у вступній частині акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для проведення перевірки та як наслідок видання спірного наказу від 05.07.2013 року № 60 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП «ВАРЗ».

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийнятого наказу від 05.07.2013 року № 60 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП «ВАРЗ» належним чином не довів, що зумовлює його скасування.

Відповідно до п.2 ст.201 КАС України вирішення не всіх позовних вимог або питань є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Таким чином, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. по справі № 820/7642/13-а шляхом доповнення мотивувальної частини постанови обґрунтуванням законодавчих підстав та мотивів, з яких суд виходив при прийнятті рішення щодо задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу на перевірку від 05.07.2013 року № 60.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. по справі № 820/7642/13-а - змінити шляхом доповнення мотивувальної частини постанови обґрунтуванням законодавчих підстав та мотивів, з яких суд виходив при прийнятті рішення щодо задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу на перевірку від 05.07.2013 року № 60.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. по справі № 820/7642/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Русанова В.Б.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.