Рішення

від 30.10.2013 по справі 910/15054/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15054/13 30.10.13р.

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ», м.Донецьк, ЄДРПОУ 37216072

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», м.Київ, ЄДРПОУ 36592399

про стягнення 57 984, 32 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Бровко О.М. - по дов.

від відповідача: Данілова Т.О. - по дов., Литвиненко Л.М. - глав.бух., в.о. дир.

В судових засіданнях 02.10.2013р. та 30.10.2013р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ», м.Донецьк звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 50 387,34 грн., пені в розмірі 6489,11 грн. та 3% річних в сумі 1107,87 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №168 від 14.11.2012р. про надання послуг в частині здійснення попередньої оплати послуг у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзивах б/н від 11.10.2013р. та б/н від 22.10.2013р. проти позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що послуги, за які стягується оплата, фактично Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ» надані не були.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 14.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляна України Груп» (замовник) було укладено договір №168 про надання послуг.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Суд приймає до уваги договір №168 від 14.11.2012р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо надання послуг.

Згідно з п.1.1 договору №168 від 14.11.2012р. замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання замовнику рекламних послуг, перелік, обсяг, етапи виконання, графік оплати за якими обумовлюються в додатках до договору.

Відповідно до п.1.2 укладеного між сторонами правочину кожне замовлення на конкретні рекламні послуги, незалежно від виду та переліку послуг, а також характеру робіт, які необхідно виконати, оформлюється додатками до договору, що засвідчуються підписами сторін, складаються у двох примірниках та є обов'язковими для виконання.

За змістом п.10.2 договору №168 від 14.11.2012р. правочин набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р.

Таким чином, господарським судом встановлено, що спірна заборгованість виникла в межах строку дії договору №168 від 14.11.2012р.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3.1.3 договору №168 від 14.11.2012р. замовник зобов'язаний здійснювати оплату рекламних послуг, що надаються виконавцем, в строки та в порядку, який передбачено в підписаних сторонами додатках до договору.

Вказаний порядок було погоджено сторонами в додатках №6 від 12.12.2012р. та №8 від 25.12.2012р. до укладеного між сторонами правочину.

Графіками оплати №1 до додатків №6 від 12.12.2012р. та №8 від 25.12.2012р. до договору №168 від 14.11.2012р. встановлено, що замовник повинен оплатити вартість послуг протягом 2 робочих днів після виставлення рахунку.

За змістом кошторису №1 до додатку №6 від 12.12.2012р. до договору №168 від 14.11.2012р. вартість послуг з організації проведення промо-акції 13-23 грудня 2012р. у м.Києві та м.Донецьк складає 42 751,94 грн.

Кошторисом №1 до додатку №8 від 25.12.2013р. до договору №168 від 14.11.2012р. визначено, що грошова сума, яка підлягає оплаті за послуги з організації проведення промо-акції 25-29 грудня 2012р. у м.Києві та м.Донецьк, становить 24 288 грн.

Таким чином, господарським судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами правочину передбачено попередню оплату рекламних послуг.

На виконання вказаних умов договору позивачем було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» рахунки на загальну суму 67 139,94 грн., а саме рахунки-фактури №57 від 12.12.2012р. на суму 42 751,94 грн. та №60 від 25.12.2012р. на суму 24 288 грн.

При цьому, за твердженнями позивача, вказані рахунки-фактури передавались відповідачу в момент підписання додатків №6 від 12.12.2012р. та №8 від 25.12.2013р. до договору №168 від 14.11.2012р., тобто 12.12.2012р. та 25.12.2012р.

У відзивах б/н від 11.10.2013р. та б/н від 22.10.2013р. відповідач надав заперечення проти отримання вказаних рахунків, посилаючись на те, що вказані документи Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ» Товариству з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» не передавались.

Проте, вказані твердження відповідача суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензії №060213/1 від 06.02.2013р. та №140213/1 від 14.02.2013р. з вимогою погасити заборгованість за договором №168 від 14.11.2012р. При цьому, у вказаних претензіях містяться посилання на рахунки-фактури №57 від 12.12.2012р., №60 від 25.12.2012р. та на розмір спірної заборгованості. Факт отримання вказаних претензій відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями поштових повідомлень №8310200855017 та №8310200923659.

Проте, з моменту отримання вказаних документів відповідачем будь-яких зауважень стосовно зазначених у претензіях рахунків-фактур висловлено не було, листів з вимогою представити рахунки-фактури №57 від 12.12.2012р., №60 від 25.12.2012р. позивачу не направлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами та поясненнями представників сторін та інших осіб,які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2013р. в судове засідання було викликано керівника та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна України Груп» для дачі пояснень по суті спору.

В судовому засіданні 30.10.2013р. Литовченко Людмилою Михайлівною, яка є головним бухгалтером та виконує обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» відповідно до протоколу б/н від 17.10.2013р. загальних зборів учасників вказаного товариства, було підтверджено отримання відповідачем рахунків-фактур №57 від 12.12.2012р., №60 від 25.12.2012р. в день їх підписання. При цьому, як зазначено Литовченко Людмилою Михайлівною, в бухгалтерському обліку відповідача будь-які бухгалтерські операції на їх підставі не проводились, оскільки належною підставою вчинення таких дій є відповідний акт.

Крім того, господарським судом прийнято до уваги, що відповідно до банківських виписок б/н від 18.06.2013р., б/н від 10.07.2013р. та №DON 52/1253 від 28.08.2013р. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ» відповідачем здійснювалась часткова оплата послуг за рахунком №57 від 12.12.2012р. на загальну суму 16 652,60 грн., а саме 12.02.2013р. на суму 2000 грн., 07.03.2013р. на суму 3000 грн., 12.03.2013р. на суму 1000 грн., 14.03.2013р. на суму 1000 грн., 19.03.2013р. на суму 1000 грн., 02.04.2013р. на суму 2000 грн., 19.04.2013р. на суму 1000 грн., 23.04.2013р. на суму 1000 грн., 26.04.2013р. на суму 652,60 грн., 12.06.2013р. на суму 2000 грн.

Тобто, зазначення відповідачем в призначенні платежу номеру та дати рахунку позивача фактично свідчить про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» вказаного документу.

В матеріалах справи також міститься гарантійний лист №338 від 28.02.2013р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» підтвердило наявність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ» в розмірі 65 039 грн. станом на 27.02.2013р., що, як встановлено судом, узгоджується з частковою оплатою у розмірі 2000 грн., яка була здійснена відповідачем 12.02.2013р. та загальною сумою виставлених позивачем рахунків.

Наразі, твердження відповідача про те, що вказаний вище гарантійний лист підписано не уповноваженою особою є безпідставними, необґрунтованими та не беруться господарським судом до уваги, зважаючи на таке.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

За змістом п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом. Щодо належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства (ч.1 ст.89 Господарського кодексу України).

За приписами ч.ч.1, 2 ст.62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Згідно з п.п.10.20, 10.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», який було затверджено загальними зборами засновників товариства протоколом №7 від 08.09.2011р., директор товариства без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, іноземними контрагентами.

Відповідно до витягу №903364 від 12.09.2013р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» з 07.11.2012р. був Серебров Юрій Анатолійович.

За висновками суду, гарантійний лист №338 від 28.02.2013р. є проявом представництва інтересів товариства у відносинах з юридичними особами, отже вказаний документ підписано уповноваженою посадовою особою.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази та пояснення головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», суд дійшов висновку, що рахунки-фактури №57 від 12.12.2012р. та №60 від 25.12.2012р. були отримані відповідачем відповідно 12.12.2012р. та 25.12.2013р. Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не представлено.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на погоджений сторонами порядок оплати послуг, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за договором №168 від 14.11.2012р. на підставі рахунків-фактур №57 від 12.12.2012р. та №60 від 25.12.2012р. настав.

При цьому, твердження відповідача про те, що строк оплати послуг за переліченими вище рахунками не настав з огляду на ненадання позивачем послуг з організації проведення промо-акції у м.Києві та м.Донецьк, не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин сторін, виходячи з того, що позивачем та відповідачем у договорі строк оплати не ставиться в залежність від факту надання позивачем відповідачу послуг в певному об'ємі. Як вказувалося вище, підписаними сторонами графіками оплати №1 до додатків №6 від 12.12.2012р. та №8 від 25.12.2012р. до договору №168 від 14.11.2012р. встановлено, що замовник повинен оплатити вартість послуг протягом 2 робочих днів після виставлення рахунку, тобто фактично передбачено умову щодо проведення відповідачем попередньої оплати за договором.

Наразі, суд зазначає, що посилання відповідача на неправомірність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ» свого обов'язку з надання рекламних послуг без отримання попередньої оплати, є необґрунтованими, оскільки за змістом ст.531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом договору №168 від 14.11.2012р. заборони на дострокове виконання контрагентами своїх обов'язків сторонами погоджено не було. Крім того, сторонами не повідомлено суду жодної норми законодавства, якою заборонено замовнику надати послуги до здійснення їх попередньої оплати. Із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту вказана заборона також не випливає.

Відповідно до п.3.2.1 договору №168 від 14.11.2012р. виконавець зобов'язується у передбачені строки надавати замовнику рекламні послуги, які визначені в додатках до договору.

12.12.2012р. сторонами було погоджено додаток №6 до договору №168 від 14.11.2012р. про надання послуг, відповідно до якого замовник зобов'язується надати послуги з організації проведення промо-акції 13-23 грудня 2012р. у м.Києві та м.Донецьк.

Додатком №8 від 25.12.2012р. до договору №168 від 14.11.2012р. позивача було зобов'язано надати послуги з організації проведення промо-акції 25-29 грудня 2012р. у м.Києві та м.Донецьк.

Одночасно, п.2.4 укладеного між сторонами правочину передбачено, що у разі відмови замовника від надання виконавцем тих чи інших рекламних послуг після їх погодження і затвердження шляхом підписання відповідного додатку до договору, сторонами оформлюється окрема додаткова угода, якою регулюється питання оплати фактично наданих послуг.

Наразі, як встановлено судом, відповідач від надання послуг не відмовлявся та сторонами вказаної додаткової угоди підписано не було.

Пунктом 3.1.4 вказаного договору замовника зобов'язано приймати від виконавця звітну інформацію, щодо наданих послуг шляхом підписання в п'ятиденний термін з моменту надання виконавцем відповідних актів.

Згідно з п.3.1.5 договору №168 від 14.11.2012р. у разі, якщо замовник відмовляється від прийняття виконаного обсягу робіт та підписання акту прийому-здачі наданих послуг, замовник повинен в п'ятиденний строк з моменту надання виконавцем вказаних актів надати виконавцю письмове обґрунтування відмови з детальним описом всіх причин. В іншому випадку виконані роботи вважаються такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами правочину і підлягають оплаті.

В матеріалах справи містяться акти №6 від 14.03.2013р. на суму 7000 грн. та №21 від 29.05.2013р. на суму 7652,60 грн. Вказані акти підписані обома сторонами без зауважень та заперечень.

Твердження відповідача про ненадання позивачем інших актів прийому-здачі наданих послуг господарським судом не беруться до уваги з огляду на наявний в матеріалах справи лист №13082811 від 28.08.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ», до якого додані акти прийому-здачі №47 від 27.08.2013р. та №46 від 27.08.2013р. Направлення вказаного листа на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком №1429 від 29.08.2013р. та описом вкладення.

З огляду на встановлені обставини справи господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки свого обов'язку здійснити попередню оплату послуг за договором №168 від 14.11.2012р. відповідач не виконав.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 6489,11 грн. та 3% річних в розмірі 1107,87 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.4.2 договору №168 від 14.11.2012р. за порушення строків оплати наданих виконавцем рекламних послуг, замовник додатково перераховує на розрахунковий рахунок виконавця неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем було нараховано пеню за додатком №6 від 12.12.2012р. до договору №168 від 14.11.2012р. за період з 17.12.2012р. по 01.08.2013р. в сумі 4 358,53 грн., а за додатком №8 від 25.12.2012р. за період з 28.12.2013р. по 01.08.2013р. в сумі 2130,58 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом укладеного між сторонами правочину іншого строку нарахування штрафних санкцій не передбачено. Відповідачем заперечень з цього приводу не надано.

Таким чином, нарахування позивачем відповідно до додатків №6 від 12.12.2012р. за період з 17.12.2012р. по 01.08.2013р. та №8 від 25.12.2012р. за період з 28.12.2013р. по 01.08.2013р. пені за строк більший, ніж за 6 місяців, суперечить діючому законодавству. Крім того, позивачем допущено арифметичні помилки при нарахуванні пені за вказаними додатками.

З огляду на вищенаведене, після проведення судом власного розрахунку суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ» має право на отримання пені за додатком №6 від 12.12.2012р. в сумі 3128,17 грн. та за додатком №8 від 25.12.2012р. в розмірі 1809,48 грн. що загалом складає 4937,65 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на визначену вище суму.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем нараховано 3% відсотки річних в наступному розмірі, за додатками №6 від 12.12.2012р. за період 17.12.2012р. по 01.08.2013р. в сумі 674,68 грн. та №8 від 25.12.2012р. за період з 28.12.2012р. по 01.08.2013р. в розмірі 433,19 грн.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що розрахунок розміру 3% річних було проведено позивачем з допущенням арифметичної помилки, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме за додатком №6 від 12.12.2012р. в сумі 656,13 грн., а за додатком №8 від 25.12.2012р. в розмірі 433,19 грн., що загалом складає 1089,29 грн.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги повністю доведені позивачем , виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за договором №168 від 14.11.2012р., та з огляду на допущені позивачем при розрахунку суми пені та 3% річних помилки, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі основного боргу в сумі 50 387,34 грн., пені в сумі 4937,65 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 1089,29 грн.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 50 387,34 грн., пені в розмірі 6489,11 грн. та 3% річних в сумі 1107,87 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Обсерваторна, буд.12А, ЄДРПОУ 36592399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ» (83102, Донецька область, м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Куйбишева, буд.73, ЄДРПОУ 37216072) основний борг в сумі 50 387,34 грн., пеню в сумі 4937,65 грн., 3% річних в розмірі 1089,29 грн., а також судовий збір в розмірі 1673,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 30.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.11.2013р.

Суддя М.О.Любченко