Ухвала

від 23.07.2014 по справі 910/15054/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/15054/13 23.07.14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», м.Київ

про розстрочку виконання постанови від 23.12.2013р. Київського апеляційного господарського суду по справі №910/15054/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ», м.Донецьк

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», м.Київ

про стягнення 57 984, 32 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Данілова Т.О.- по дов.

Рішенням від 30.10.2013р. господарського суду міста Києва, яке залишено в силі постановою від 23.12.2013р. Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 50 387,34 грн., пені в розмірі 6489,11 грн. та 3% річних в сумі 1107,87 грн. було задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача основний борг в сумі 50 387,34 грн., пеню в сумі 4937,65 грн., 3% річних в розмірі 1089,29 грн., а також судовий збір в розмірі 1673,91 грн.

13.01.2014р. на виконання вказаного вище судового рішення по справі №910/15054/13 господарським судом м.Києва було видано відповідний наказ.

11.07.2014р. до господарського суду м.Києва надійшла заява б/н від 11.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» про розстрочення виконання постанови від 23.12.2013р. Київського апеляційного господарського суду та затвердження наступного графіку погашення заборгованості в частині залишку в сумі 28 088,19 грн.:

- до 11.07.2014р. - 3 511 грн.;

- до 18.07.2014р. - 3 511 грн.;

- до 25.07.2014р. - 3 511 грн.;

- до 01.08.2014р. - 3 511 грн.;

- до 08.08.2014р. - 3 511 грн.;

- до 15.08.2014р. - 3 511 грн.;

- до 22.08.2014р. - 3 511 грн.;

- до 29.08.2014р. - 3 511, 19 грн.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», що фактично ускладнює можливість своєчасного виконання судового рішення та погашення заборгованості перед позивачем в повному обсязі.

При цьому, боржник зазначив, що частину боргу, а саме 30 000 грн. вже сплатив. Проте, жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів часткового погашення заборгованості перед позивачем зявником до матеріалів справи не представлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ» пояснень по суті клопотання не надало, участі у розгляді заяви 23.07.2014р. не приймало, проте, було належним чином повідомлене про час та місце судового засідання з огляду на наступне.

На виконання вимог Господарського процесуального кодексу України судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ», яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було направлено ухвалу про призначення заяви про розстрочення виконання судового рішення до розгляду.

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи направлення судової кореспонденції на юридичну адресу позивача, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського кодексу України, про належне повідомлення позивача щодо часу та місця розгляду заяви боржника свідчить наявний в матеріалах справи реєстр поштових відправлень суду від 15.07.2014р.

З огляду на приписи ст.121 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких заява про розстрочення виконання рішення розглядається судом у десятиденний строк, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення заяви, внаслідок чого остання може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача у судове засідання 23.07.2014р. не перешкоджає вирішенню питання про розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши заяву б/н від 11.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», заслухавши пояснення заявника, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписом ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №910/15054/13, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства рішення від 30.10.2013р. господарського суду міста Києва, яке залишено в силі постановою від 23.12.2013р. Київського апеляційного господарського суду, до теперішнього часу в повному обсязі не виконано. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, під час розгляду заяв про розстрочку виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Аналогічну позицію наведено у постанові від 25.07.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5017/2763/2012.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписом ст.43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на відсутність грошових коштів для оплати заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВБОДІ».

Однак, жодних доказів, зокрема, банківських виписок, фінансових звітів, тощо на підтвердження своєї позиції заявник не представив.

Ухвалою від 14.07.2014р. господарського суду заявника було зобов'язано надати докази наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення по справі №910/15054/13.

Проте, незважаючи на приписи ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, а також зміст ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» грошових коштів в розмірі, який є достатнім для виконання судового рішення по розглядуваній справі в повному обсязі, боржником до матеріалів заяви не додано.

Під час розгляду заяви 23.07.2014р. судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, з огляду на те, що вимоги заявника позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України щодо умов, за яких може бути розстрочене виконання судового рішення, суд відмовляє у задоволенні заяви б/н від 11.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» про розстрочку виконання судового рішення по справі №910/15054/13.

Наразі, суд звертає увагу заявника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» не позбавлене права та можливості повторно звернутися до господарського суду з клопотанням про розстрочку виконання судового рішення у разі виникнення обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим з наданням належних доказів існування вказаних обставин.

Таким чином, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви б/н від 11.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» про розстрочку виконання рішення від 30.10.2013р. господарського суду міста Києва по справі №910/15054/13, яке залишено в силі постановою від 23.12.2013р. Київського апеляційного господарського суду.

Суддя М.О. Любченко