Рішення

від 17.03.2009 по справі 8/137пд(15/39)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/137пд(15/39)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.09                                                                                 Справа № 8/137пд(15/39)

За позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс», м. Луганськ селище Ювілейне, про стягнення 67946 грн. 22 коп., розірвання договорів та демонтаж рекламних засобів, -

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс», м. Луганськ селище Ювілейне,

до Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, -

про  визнання договору недійсним.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом) –Яловєга О.Г. –спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №01-16/7 від 09.01.09 року;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) –Щербак М.Ф. –представник, - довіреність №б/н від 05.05.08 року,

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: 02.04.08 року Відділ реклами  Луганської міської ради (далі –Відділ реклами, - позивач) звернувся з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»(далі – ТОВ «Хорс», - відповідач) (вих. №01-16/125 від 31.03.08 року), в якому просить суд:

стягнути з ТОВ «Хорс» заборгованість за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, у сумі 64600,54 грн. та пеню у сумі 3345,68 грн.;

розірвати договори №317 від 17.07.06 року та №353 від 17.05.07 року;

зобов'язати відповідача демонтувати рекламні конструкції;

стягнути з відповідача судові витрати.

16.05.08 року ТОВ «Хорс»заявило зустрічний позов до Відділу реклами (вих. №б/н від 15.05.08 року), згідно якому просить суд:

визнати недійсним підпункт 4.2 пункту 4 договору №353 від 17.05.07 року, укладеного між ТОВ «Хорс»та Відділом реклами, - про надання у тимчасове користування та використання місць для розміщення  спеціальних конструкцій (які використовуються для розміщення рекламоносіїв), які знаходяться у комунальній власності  територіальної громади міста Луганська, - в частині розрахунку та встановлення  відповідачем розміру плати  у сумі 9077,35 грн. (з урахуванням ПДВ) на місяць, або  108928,22 грн. (з ПДВ) на рік;

стягнути з відповідача судові витрати (том 1, а.с. 79-81).

17.06.08 року представник ТОВ «Хорс»подав до суду заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, а саме: просить суд визнати повністю недійсним вищезгаданий підпункт 4.2 п.4 договору №353 від 17.05.07 року (том 1, а.с.140).

04.07.08 року сторони  звернулися до суду з заявою в порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, - про продовження терміну судового розгляду справи на 1 місяць (том 1, а.с. 144).

Ухвалою суду це клопотання задоволено, термін судового розгляду справи продовжено до 02.09.08 року (том 1, а.с. 150).

02.09.08 року сторони знову звернулися до суду з заявою в порядку частини 4 ст. 69 ГПК України, з клопотанням про продовження терміну судового розгляду справи на 1 місяць (том 2, а.с. 3), яке судом задоволено, - термін розгляду справи продовжено на 1 місяць –до  02.10.08 року (т.2, а.с.12).

02.09.08 року представник Відділу реклами звернувся до суду з заявою про часткову відмову від возову, а саме: про визнання недійсним договору  №317 від 17.11.06 року, - залишивши без змін усі інші позовні вимоги  (том 2, а.с. 4).

Суд прийняв цю відмову від позову (том 2, а.с. 12).

02.09.08 року представник ТОВ «Хорс»звернувся до суду з заявою про зміни до зустрічного позову (вих. №б/н від 02.09.08 року), згідно якій просить суд визнати недійсним в цілому договір №353 від 17.05.07 року  (том 2, а.с. 5-6).

Судом прийнято ці зміни (том 2, а.с. 12).   

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.09.2008 року по даній  справі: припинено провадження по справі за первісним позовом про розірвання договору від 17.07.2006 № 317; у задоволенні решти позовних вимог –відмовлено; зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

          Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2008 року у справі  №15/39 рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд.

           Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 11.12.08 року новий розгляд справи доручено судді цього суду Середі А.П.

          Справі надано №8/137пд(15/39).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 24 грудня 2008 року до  20 січня 2009 року; з 20 січня до 06 лютого 2009 року; з 06 лютого до 20 лютого 2009 року та з 20 лютого до 17 березня 2009 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.02.09 року, представники сторін звернулися до суду з взаємно узгодженим клопотанням про продовження терміну судового розгляду справи (том 2, а.с.137),  яке ним задоволено частково, - термін судового розгляду справи продовжено на два місяці, - до 11 квітня 2009 року (том 2, а.с.140).

17.03.09 року, у судовому засіданні, представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

          Представник первісного позивача –відповідача за зустрічним позовом (Відділу реклами) свої позовні вимоги (з урахуванням вищезгаданого уточнення) підтримав у повному обсязі, посилаючись на факти несплати та неповної сплати ТОВ «Хорс»плати за користування місцями розташування рекламоносіїв; він не визнав зустрічні вимоги, вважаючи їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству.          

Представник первісного відповідача (зустрічного позивача) первісний позов не визнав з підстав, про які йдеться у відзиві на  позов (вих.№б/н від 14.05.08 року (том 1, а.с. 67-69); вих. №б/н від 20.01.09 року (том 2, а.с.115-118) та доповненні до нього за вих. № б/н від 16.02.09 року (том 2, а.с. 141-143), суть яких зводиться до того, що вимога Відділу реклами про розірвання договору №353 від 17.05.07 року не грунтується на чинному законодавстві та не відповідає умовам самого цього договору; на його думку Відділ реклами також не має права ставити питання про стягнення з ТОВ «Хорс»боргу та пені, оскільки: не уповноважений заявляти  такий позов; ТОВ «Хорс»не спричинило Відділу ніякої шкоди тому, що Користувач щомісячно вносив  плату за користування місцями розташування рекламоносіїв у розмірі 3427,20 грн., починаючи з вересня 2007 року по березень 2008 року, вважаючи, що саме така сума підлягає щомісячній сплаті, а не 9140,83 грн. щомісячно, як  це встановлено пунктом 4.2 договору №353 від 1.05.07 року (том 1, а.с. 10 та ін.).

Крім того, на його думку, це так ще й тому, що:

постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 14.08.07 року (справа №2-«а»-642/2007 р.), яке набрало чинності 25.10.07 року,  визнані протиправними та скасовані пункти 4; підпункт 5.2  та 5.3 п.5; пункт 6 рішення виконкому Луганської міськради від 13.04.07 року за №115 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, яким  затверджено розмір плати за користування місцями розташування рекламоносіїв», а саме на підставі цього  рішення було визначено розмір щомісячної плати за користування місцями розташування рекламоносіїв;

станом на час розгляду цього спору по суті скасовані усі рішення виконкому Луганської міськради, якими було врегульовано це питання до та на момент укладення договору №353 від 17.05.07 року.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставин справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

1. 17.07.06 року між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорс»(Користувач) укладено договір №317 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій  (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, - згідно якому Робочий орган передає, а Користувач приймає по Акту приймання-передачі, який є невід»ємною частиною цього договору і додається до нього згідно з Додатком №1, у тимчасове платне  користування місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, які знаходяться за адресами:

перехрестя вул. Совєтская з вул. Оборонна;

перехрестя вул. Совєтская з вул. Оборонна (п.1.1 договору).

Вказані у п.1.1 місця Користувач використовує виключно для розташування рекламних засобів, а саме: тимчасових   світлових щитів розміром 3,0х6,0м, після прийняття відповідного рішення виконавчого комітету  Луганської міської ради про  надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами на вищевказаних місцях (п.1.2).

Передача місць, вказаних у п. 1.1, здійснюється  в день підписання цього договору згідно Акту приймання-передачі (п.2.1).

За користування місцями розташування рекламоносіїв Користувач сплачує щомісячну плату у розмірі 3427,20 грн., розмір якої встановлюється  рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради (п.3.1).

Термін дії договору – з 17 липня 2006 року до 18 жовтня 2006 року (том 1, а.с.12-14).

Місце, обумовлене цим договором, передано ТОВ «Хорс»17.07.06 року, що підтверджується актом прийому-передачі, - Додаток №1 до договору (том 1, а.с. 15); до останнього також додано Додаток №2 - розрахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламоносіїв (том 1, а.с. 16).

1.1.Згідно з рішенням 10-ї сесії Луганської міської ради 5-го скликання від 24.10.06 року №10/30 «Про створення Відділу реклами Луганської міської ради та інші питання, пов'язані з цим», - у структурі виконавчих органів названої ради  створено відділ реклами (а.с. 36).

Розпорядженням Луганського міського голови від 24.11.06 року №207 «Про затвердження Положення про Відділ реклами Луганської міської ради»(а.с. 37) затверджено назване Положення, відповідно до п. 1.3 якого Відділ є юридичною особою (а.с. 38-39).

20.02.07 року між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Цедент) та Відділом реклами цієї ж ради (Цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п. 1 якого   Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, укладеними між Цедентом та суб'єктами підприємницької діяльності, яким видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами (а.с.28), - тобто з 20.02.07 року належною стороною за спірним договором та Додатковою угодою  №050 від 01.08.06 року  Робочим органом став  Відділ реклами Луганської міської ради.

Таким чином, Відділ реклами є належним позивачем по цій справі щодо договору №317 від 17.07.06 року.

Враховуючи, що він (Відділ реклами) відмовився від позову  у цій частині і судом цю відмову прийнято, відмова підтверджена в ході нового розгляду спору, - провадження по справі щодо договору №317 від 17.07.06 року підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. 17.05.07 року між Відділом реклами Луганської міської ради (Робочий орган) та ТОВ «Хорс»(Користувач) укладено договір №353 про надання у тимчасове користування та використання місць (я) для розташування спеціальних (ої) конструкцій (ії) (що використовуються для розміщення рекламоносіїв (ія)), які (е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, - згідно якому Робочий орган  згідно рішення виконавчого комітету від 16.05.07 року №142/5 передає, а Користувач приймає по Акту приймання-передачі, який є невід»ємною частиною цього договору і додається до нього згідно з Додатком №1, у тимчасове платне  користування рекламні місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська та знаходяться за адресами:

перехрестя вул. Совєтская з вул. Оборонна (напроти медучилища);

перехрестя вул. Совєтская з вул. Оборонна (напроти готелю «Луганськ») (п.1.1 договору).

Місця розташування спеціальних конструкцій  надаються для розташування та експлуатації тільки  тих спеціальних конструкцій (тимчасові світлові щити розміром 3,0х6,0м), що визначені у наданих Робочим органом  дозволах на розміщення зовнішньої реклами та визначених у Додатках, які є невід»ємною частиною цього договору (п.1.2).

Договір набирає чинності з 17.05.07 року  (дата прийняття Робочим органом наказу про внесення змін у дозвіл на розміщення зовнішньої реклами) і діє протягом строку дії дозволів до 17.05.08 року (п.2.1). Кінцевий строк дії договору встановлюється згідно з кінцевим строком дії наданих Робочим органом Користувачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зазначених у додатках до цього договору (п.2.2).

Дострокове розірвання договору може мати місце у разі (п.2.4):

скасування дозволу (дозволів) до закінчення строку дії дозволу (дозволів) на підставі рішення виконавчого комітету  Луганської міської ради:

- за заявою Користувача у випадках, передбачених  п/п 3.4.10 договору;

- у разі невикористання  місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців;

- непереоформлення дозволу (дозволів) у порядку, встановленому Типовими правилами  розміщення зовнішньої реклами, затв. постановою  Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року №2067 та Правилами розміщення зовнішньої реклами на території міста Луганська, затв. рішенням  виконкому Луганської міської ради від 21.06.04 року №205/29 у разі набуття права власності на рекламний засіб іншою особою (п.2.4.1).

           Дострокове розірвання цього договору  та скасування дозволу (дозволів) в односторонньому порядку за ініціативою Робочого органу, у разі невиконання Користувачем своїх зобов'язань, вказаних у п. 3.4 розділу 3 та розділ 4 за цим договором (згідно п. 3 ст. 651 ЦК, на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради та письмового попередивши про це Користувача) (п.2.5).

           Користувач зобов'язується своєчасно і у повному обсязі, згідно розділу 4 цього договору, здійснювати платежі за користування місцями (п.3.4.9).          

           Плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно Порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і складає 9140,83 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1523,47 грн. на місяць (розрахунок на додатку №2) (п.4.2).

           Плата за тимчасове користування місцями сплачується з наступного дня після прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської міськради про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську, щомісячно, до 20 числа звітного календарного місяця, шляхом перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Відділу реклами міськради (п.4.3).

Розмір плати у термін дії договору за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції може бути змінений одноособово Робочим органом на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про внесення змін в тарифи плати за тимчасове користування місцями у випадках, передбачених законодавчими актами України  (п.4.6).                    

У випадку несвоєчасної або неповної сплати за місця розташування рекламних засобів розповсюджувач реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення (п.5.5).

Зміни та доповнення до цього договору вносяться додатковими угодами, що укладаються між сторонами у письмовій формі (п.7.1).

Правовідносини, які не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством  України (п.7.4).

Згідно акту прийому-передачі від 17.05.07 року обидва місця, про які йдеться у договорі, передані Робочим органом Користувачу (том 1, а.с. 22).

Розрахунок місячної плати за користування двома місцями розташування рекламних засобів, який становить 9140,83 грн. (разом з ПДВ), додано до договору (Додаток №2) (том 12, а.с. 23).

                                        Плата за тимчасове  користування місцями  сплачується з наступного дня після прийняття рішення виконавчим комітетом  Луганської міської ради про налдання                     

3.Перевіряючи доводи ТОВ «Хорс»щодо підстав несплати та неповної сплати ним місячних платежів за користування місцями розташування рекламних засобів, суд встановив, що:

1)постановою  господарського суду Луганської області від 23.01.07 року (справа №16/637н-ад) за адміністративним позовом ТОВ  «Вест-Медіа»та ТОВ «Медіа-Пресс»до Виконавчого комітету Луганської міської ради –про скасування рішення –позов задоволено, а саме:

визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06 року №147 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська»;

визнано незаконним рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.04 року №205/29, яким затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами на території міста Луганська»- в частині абзацу 2 пункту 31 цих Правил (а.с. 22-24) (скасований абзац мав наступну редакцію: «При цьому площа місця розташування рекламного засобу дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну  їй площину»).

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.04.07 року це рішення суду залишено без змін (а.с. 25-27), - тобто набрало чинності з вказаної дати;

2)постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 14.08.07 року  (адміністративна справа №2-«а»-642/2007 р.) за результатами розгляду позову  ТОВ «Вест-Медіа»та ТОВ «Медіа-Пресс»до Виконавчого комітету Луганської міської ради –про скасування рішення органу місцевого самоврядування, - позов задоволено, а саме:

визнано протиправним та скасовано пункт 1; пункт 2 - в частині «вважати таким, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.02 року №215; рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 23.07.03 року №270/19»; пункт 4; підпункт 5.2 та 5.3 пункту 5; пункт 6 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 року №115 «Про порядок  плати за тимчасове  користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська» та  визнано протиправним і  скасовано Додаток до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.07 року №115 «Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська»(том 1. а.с. 98-103).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.07 року цю постанову залишено без змін, тобто вона набрала чинності  (том 1, а.с. 104-106).

Таким чином, на дату укладення між сторонами за цим спором договору №353 від 17.05.07 року рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 року №115 «Про порядок  плати за тимчасове  користування місцями  розташування рекламних  засобів, що перебувають  у комунальній власності територіальної громади м. Луганська»- було чинним.

4. З урахуванням факту скасування  рішення міськвиконкому від 13.04.07 року за №115 судом досліджено питання про те, яким рішенням органу місцевого самоврядування у попередні періоди (до 13.04.07 року) регулювалося питання оплати  вартості послуг за розміщення рекламоносіїв, при цьому встановлено, що воно регулювалося наступними рішеннями міськвиконкому:

1)від 26.09.02 року за №215 «Про  Порядок плати за тимчасове  користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності м. Луганська»та від 23.07.03 року за №270/19 (одноіменне), - обидва рішення були скасовані рішенням  виконкому Луганської міськради від 12.07.06 року №147 «Про Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська»(том 1, а.с. 112-115); останнє, в свою чергу, скасоване вищезгаданою постановою  господарського суду Луганської області від 23.01.07 року (справа №16/637н-ад);

повторно рішення міськвиконкому  від 26.09.02 року за №215 та від 23.07.03 року за №270/19 скасовані  його ж рішенням від 13.04.07 року за №115; останнє, в свою чергу, скасоване вищезгаданою постановою Ленінського районного суду міста Луганська  від 14.08.07 року  (адміністративна справа №2-«а»-642/2007 р.), - тобто рішення №215 та 270/19 не були чинними на момент укладення спірного договору №353 від 17.05.07 року, - з огляду на що у ТОВ «Хорс»відсутні правові підстави вважати, що розмір ставки місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв не слід було визначати на день укладення договору №353 відповідно до приписів рішення виконкому міськради №115 від 13.04.07 року;

втретє рішення міськвиконкому №215 від 26.09.02 року та №270/19 від 23.07.03 року скасовані рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 10.10.07 року за №292 «Про визнання такими, що втратили чинність п.1 рішення виконкому  Луганської міської ради від 26.09.02 року №215 та рішення виконкому Луганської міської ради від 23.07.03 року №270/19», - яке є чинним станом на час розгляду цього спору (том 2, а.с. 125).

Отже, обидва ці рішення (№215 та 270/19) не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору по суті;

2)від 12.07.06 року №147 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська», яке скасоване вищезгаданою постановою  господарського суду Луганської області від 23.01.07 року (справа №16/637н-ад); отже, - воно не може бути застосоване при вирішенні цього спору;

3)від 13.04.2007 року №115 «Про порядок  плати за тимчасове  користування місцями  розташування рекламних  засобів, що перебувають  у комунальній власності територіальної громади м. Луганська», яке скасоване вищезгаданою постановою Ленінського районного суду міста Луганська  від 14.08.07 року  (адміністративна справа №2-«а»-642/2007 р.); набрало чинності 25.10.07 року.

28.11.08 року  44-ю сесією Луганської міської ради 5-го скликання прийнято рішення №44/5 «Про Порядок плати за тимчасове  користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська», яке є чинним на час розгляду цього спору (том 2, а.с. 132), але у відповідності до норм, викладених у частинах 1 та 2 статті 5 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), не може бути застосоване при вирішенні цього спору.

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

1.Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ст. 3 ЦКУ).

Частинами 1-2 ст. 6 цього Кодексу конкретизовано поняття засад свободи договору, відповідно  до яких сторони мають право укласти договір,  який не передбачений

актами цивільного законодавства,  але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони  мають  право   врегулювати   у   договорі,   який передбачений актами цивільного законодавства,  свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити  від  положень  актів цивільного  законодавства  і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Але, незважаючи на це, сторони в договорі не можуть відступити  від  положень  актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у  разі,  якщо  обов'язковість  для  сторін  положень  актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.3 ст. 6).

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ  правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.          

          Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також моральним   засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно ст.207 ЦКУ, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі,

якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

           Пунктом 1 статті 208 цього Кодексу визначено, що  у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

          Як сказано у частині 1 ст. 626 Цивільного кодексу, договором   є  домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з  урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та

справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що  зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

         А стаття 629 Цивільного кодексу містить імперативну норму: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором може бути  встановлено,  що  його  окремі  умови визначаються  відповідно  до  типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).

           Відповідно до правила частин 1 та 2 ст. 631 ЦКУ, строком договору є  час,  протягом  якого  сторони  можуть здійснити  свої  права  і  виконати  свої  обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

          Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами   договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.          

Безумовно, істотною умовою договору є ціна (розмір плати за користування місцем розташування рекламоносіїв)), - без її визначення та включення до умов договору  (додаткової угоди до нього) вони не могли бути укладені.

          Згідно ч. 1 ст. 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою

сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.Дослідивши спірний договір №353 від 17.05.07 року, суд вважає, що сторони при його укладенні, крім загальних вимог щодо дійсності правочину, дотрималися також і вимог частини 1 ст. 651 ЦКУ, згідно якій  зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладаючи цю угоду в частині визначення ціни (плати за користування місцями розташування рекламоносіїв), сторони, на думку суду, також дотрималися вимог чинного законодавства і у цій сфері.

           Так, з умов договору №353 вбачається, що сторони керувалися частинами 1-2 ст. 632 Цивільного кодексу, згідно яким ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У  випадках,   встановлених   законом,   застосовуються  ціни (тарифи,   ставки   тощо),   які  встановлюються  або  регулюються уповноваженими  органами  державної  влади  або органами місцевого самоврядування. Зміна  ціни  після  укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

            Обов'язок сторін за договором дотримуватися порядку визначення істотних умов, у т.ч. –застосування цін у договорі на право користування місцем розміщення рекламоносіїв, - прямо передбачено, крім вищенаведених, ще і наступними нормами чинного цивільного законодавства:

            статтею 648 ЦКУ, - відповідно до якої зміст договору,  укладеного  на  підставі  правового  акта органу  державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим, органу  місцевого   самоврядування,   обов'язкового   для   сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості  укладення договору на підставі правового акта органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки  Крим, органу  місцевого  самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства;

          частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» (в редакції, чинній на час укладення спірної угоди), якою встановлено, що розміщення   зовнішньої   реклами   у   населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими

органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

          Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року  №2067 (далі –Правила №2067), відповідно до п. 3 яких зовнішня  реклама  розміщується  на підставі дозволів та у порядку,  встановленому виконавчими органами сільських,  селищних, міських рад відповідно до цих Правил; п. 32, - яким встановлено, що плата   за  тимчасове  користування  місцем  розташування рекламних  засобів,  що   перебуває   у   комунальній   власності,

встановлюється   у   порядку,   визначеному   органами   місцевого самоврядування.

          На основі Правил №2067 орган місцевого самоврядування –Виконком Луганської міської ради прийняв два вищезгадані рішення:

          від 21.06.04 року №205/29, - яким затвердив Правила розміщення зовнішньої реклами на території міста Луганська (далі –Правилам №205/29);

           та від 12.07.06 року №147, - яким затвердив Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування  рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади  міста Луганська (далі –Порядок №147).

          Обидва ці нормативні акти органу місцевого самоврядування були чинні на момент укладення спірного договору №353 від 17.05.07 року.

          Аналіз форми та змісту останнього  надає суду підстави дійти висновку, що на час укладення він відповідав усім вищенаведеним вимогам Цивільного кодексу України, Правил №2067, Правил №205/29 і Порядку №147, та був укладений згідно вільному вибору та волевиявленню обох сторін.

          3.Оскільки факт дійсності договору №353 від 17.05.07 року має вирішальне значення для вирішення цього спору в цілому, суд вважає, що зустрічний позов НЕ підлягає задоволенню з огляду на наступне.

         Як сказано у частині 1 статті 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання  в  момент його вчинення   стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу, - тобто не з підстав, які виникли після вчинення правочину, а тільки тих, яких сторона (сторони) не додержалися в момент його вчинення.

           Частиною 3 тієї ж статті передбачено, що   якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наявність таких обставини по цьому спору – не доведена.

Факт визнання Ленінським райсудом недійсним рішення Луганського міськвиконкому від 13.04.07 року №115, яке було підставою для визначення  умов пункту 4.2 спірного договору щодо рівня місячної плати за користування місцями розташування рекламоносіїв, не є підставою для визнання договору недійсним  в цілому, оскільки такі наслідки не передбачені ані чинним цивільним законодавством, ані умовами договору №353 від 17.05.07 року, ані вищезгаданою постановою Ленінського райсуду міста Луганська від 14.08.07 року, - недійсність вищеназваного рішення №115 є підставою для внесення до договору відповідних змін, - таку можливість сторони передбачили у п. 7.1 договору.

Ця домовленість кореспондується з нормами, викладеними у ст.ст.651-652 Цивільного та ст.  188 Господарського кодексів України.

З огляду на норму частини 1 ст. 215 ЦКУ, факт скасування судом нормативних актів органу місцевого самоврядування, яким було врегульовано розмір плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, - не є підставою для визнання недійсними усіх договорів (у т.ч. спірної додаткової угоди), укладених з посиланням на цей нормативний акт.

На думку суду, позивач у даному конкретному випадку обрав спосіб захисту свого права та охоронюваного законом інтересу, який суперечить  чинному законодавству (ч. 1 ст. 215, ч.1 ст. 651 ЦКУ), а також правилу, викладеному у п. 7.1 договору, в якому сказано, що зміни та доповнення до цього договору вносяться додатковими угодами, що укладаються між сторонами у письмовій формі.

Тобто, у зв'язку зі скасування судом вищезгаданого рішення виконкому Луганської міської ради від 12.07.06 року №147, сторони, діючи у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства, на які є посилання у попередніх абзацах цього рішення, та керуючись укладеним між ними договором, мали право та можливість внести до нього  відповідні взаємно узгоджені зміни та доповнення, – відповідно  до нормативного акту органу місцевого самоврядування, яким на час укладення такої додаткової угоди було врегульовано рівень плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв.

За таких обставин підстави для визнання договору №353 від 17.05.07 року недійсним –відсутні, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

3.1. Не підлягають задоволенню позовні вимоги первісного позивача щодо розірвання договору №353 від 17.05.07 року та покладення на ТОВ «Хорс»зобов'язання  демонтувати  рекламні конструкції з урахуванням наступного.

Сторони за договором у п.2.4 чітко визначили  підстави для дострокового його розірвання, а саме у разі:

скасування дозволу (дозволів) до закінчення строку дії дозволу (дозволів) на підставі рішення виконавчого комітету  Луганської міської ради:

-за заявою Користувача у випадках, передбачених  п/п 3.4.10 договору;

-у разі невикористання  місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців;

-непереоформлення дозволу (дозволів) у порядку, встановленому Типовими правилами  розміщення зовнішньої реклами, затв. постановою  Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року №2067 та Правилами розміщення зовнішньої реклами на території міста Луганська, затв. рішенням  виконкому Луганської міської ради від 21.06.04 року №205/29 у разі набуття права власності на рекламний засіб іншою особою (п.2.4.1).

           Наявність жодної з таких підстав первісним позивачем  в особі Відділу реклами по справі не доведена.

           У п. 2.5 договору сторони визначили умови дострокового розірвання цього договору в односторонньому порядку за ініціативою Робочого органу, при цьому домовилися, що це може мати місце у разі невиконання Користувачем своїх зобов'язань, вказаних у п. 3.4 розділу 3 та розділом 4 за цим договором (згідно п. 3 ст. 651 ЦК, на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради та письмового попередивши про це Користувача).

Відділ реклами не надав доказів дотримання ним вищенаведеного, узгодженого сторонами,  порядку дострокового розірвання спірного договору.

Як встановлено частинами 1 та 2 ст. 651 ЦКУ, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що сторони за договором №353 від 17.05.07 року встановили спеціальні підстави та порядок дострокового розірвання договору, яких Відділ реклами у даному випадку не дотримався.

Як вбачається з позову  Відділу реклами, він не стверджує, що ТОВ «Хорс»своїми діями спричинило йому збитки, та не посилається на ст.ст. 22 і 651 ЦКУ.

Як сказано у ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу, збитками є: втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За таких обставин первісний позов у частині розірвання спірного договору задоволенню не підлягає.

Оскільки згідно чинному законодавству  підставою для розміщення рекламних засобів є дозвіл, а не договір (ст.16 ЗУ «Про рекламу»), - позовна вимога про демонтаж рекламних конструкцій не може вважатися нерозривно пов'язаною з чинністю договору №353 від 17.05.07 року, - а тому суд не вбачає підстав для її задоволення.

3.2.При вирішенні первісного позову в частині стягнення з ТОВ «Хорс»заборгованості у розмірі 64600,54 грн. та пені  у сумі 3345,68 грн., суд дотримується наступного.

Правовідносини між сторонами за цим спором  виникли та мають місце на підставі укладеного між ними договору №353 від 17.05.07 року.

          Як сказано вище у цьому рішенні,  договором   є  домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

          Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          На його підставі  у сторін виникли зобов'язання (ст. 509 ЦКУ), одностороння відмова від виконання яких чинним законодавством не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу).

          Як вбачається з пунктів 4.2 та 4.3 спірного договору, ТОВ «Хорс»взяло на себе зобов'язання щомісячно, до 20-го числа  звітного календарного місяця, сплачувати місячний платіж у розмірі 9140,83 грн. на розрахунковий рахунок Відділу реклами, - однак, як доведено наявними у справі доказами, не виконувало або неналежним чином виконувало цей обов'язок, лише частково сплативши борг у сумі 33829,78 грн., замість 95832,28 грн., що підтверджено матеріалами справи, призвело до  утворення за період з травня 2007 року по березень 2008 року  заборгованості у розмірі 64600,54 грн. (том 1, а.с. 10) та нарахування пені за період з 21 вересня 2007 року по 20 березня 2008 року у сумі 3345,68 грн. (том 1, а.с. 11).

ТОВ «Хорс»не довело суду наявність у нього права на односторонню відмову від  виконання договору; на безоплатне користування  рекламоносіями  за спірним договором; в той же час воно не вжило заходів до погашення боргу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Хорс»після визнання протиправним та скасування Ленінським районним судом міста Луганська рішення Луганського міськвиконкому №115 від 13.04.07 року, не стало діяти у спосіб, визначений чинним законодавством та договором №353, - тобто не вжило заходів до приведення спірного договору  №353 від 17.05.07 року у відповідність до норм, якими врегульовано порядок та розмір внесення плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, як то передбачено пунктом 7.1 договору та чинним цивільним законодавством, - натомість припустившись односторонньої відмови від його виконання, що суперечить пунктам 4.2 та 4.3 договору та таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість та  добросовісність (п.6 ст.3 ЦКУ).

Судом взято до уваги те, що спірний договір №353 від 17.05.07 року на час вирішення спору по суті у  встановленому чинним законодавством порядку не визнано недійсним повністю або частково, а значить він є обов'язковим для виконання його сторонами.  

Інше по справі не доведено.

З огляду на викладене суд вважає, що основний борг у сумі 64600,54 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується стягнення пені у сумі 3345,68 грн., то вона також підлягає стягненню з ТОВ «Хорс»з урахуванням такого.

           Згідно наявних у справі доказів суд вважає, що первісний позивач належним чином довів  наявність вини ТОВ «Хорс»у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона  підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків. Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦКУ пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало

бути виконано.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочений термін позовної давність в один рік.

         Згідно ч.ч. 2-3 ст. 264. ЦКУ позовна  давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох  боржників,  а  також  якщо  предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після  переривання  перебіг  позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної  давності,  до

нового строку не зараховується.

Отже, з урахуванням  вищевикладеного та факту спрямування цієї справи на новий розгляд, термін позовної давності для стягнення пені не скінчився і вона підлягає стягненню у визначеній Відділом реклами сумі.

Всього з ТОВ «Хорс»підлягає стягненню  67946,22 грн. (основний борг - 64600,54 грн. + пеня 3345,68 грн.).

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що згідно ст. 4-3 ГПК судочинство у  господарських  судах  здійснюється  на засадах  змагальності. Сторони та  інші  особи,  які   беруть участь у  справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд  створює  сторонам  та  іншим  особам,  які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 33 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна  довести  ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу, а згідно його ст. 34  господарський суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що у разі спричинення діями Відділу реклами збитків ТОВ «Хорс»у внаслідок безпідставного або надмірного внесення плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, останнє, маючи статус юридичної особи, має реальні можливість та право захистити свої права шляхом  звернення до суду з відповідним позовом.

Первісний позивач частково довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

          Позивач за зустрічним позовом не довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються:

за первісним позовом -  на ТОВ «Хорс»пропорційно сумі задоволених вимог, а саме: державне мито у сумі 679,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн. (118,00 грн. : 2), оскільки задоволена лише майнова вимога та відмовлено у задоволенні немайнової вимоги; решта судових витрат покладається на первісного позивача;

судові витрати, понесені  позивачем за зустрічним позовом, покладаються на нього у повному обсязі.

Судом встановлено, що первісний позивач припустився надмірної сплати державного мита у розмірі , грн.

Так, за звернення до суду з майновим позовом він відповідно до п. «а»ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»повинен був сплатити державне мито у розмірі 679,46 грн., - однак він на підставі платіжного доручення №26 від 18.03.08 року сплатив 799,46 грн., тобто на 120,00 грн. більше.

За звернення Відділу реклами до суду з немайновим спором, яким  є вимога про розірвання договору та зобов'язання відповідача в особі ТОВ «Хорс»демонтувати рекламні конструкції, державне мито відповідно до п. «б»ч. 2 ст. 3 вищеназваного Декрету підлягало сплаті у розмірі 85,00 грн., - що фактично і вчинив позивач (платіжне доручення №22 від 18.03.08 року).

          На підставі викладеного,  ст.ст. 3,6,11,16,202,203,207-210,215, 258, 264, 509, 549, 626-632,638, 648, 651 Цивільного кодексу України; ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,32-36,43,49, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст.82-85  Господарського процесуального кодексу  України,  суд                                                  

в и р і ш и в :

          1.Провадження по справі в частині позову про розірвання договору №317, укладеного 17.07.06 року між Управлінням архітектури та містобудування  Луганської міської ради та Товариством  з обмеженою відповідальністю «Хорс»- про тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, - припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

           2.  Первісний позов задовольнити частково.

          2.1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс», ідентифікаційний код 30091778, яке знаходиться за адресою: смт. Ювілейне вул. Сонячна, 39 міста Луганська, - на користь Відділу реклами Луганської міської ради, ідентифікаційний код 34791800, який знаходиться за адресою: місто Луганськ. вул. Коцюбинського, 14, - основний борг у сумі 64600 (шістдесят чотири тисячі шістсот) грн. 54 коп., пеню у сумі 3345 (три тисячі триста сорок п'ять) грн. 68 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита у сумі  679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          2.2.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

           3.У задоволенні зустрічного позову відмовити.

          3.1.Судові витрати за зустрічним позовом покласти на зустрічного позивача.

          4.Повернути з Державного бюджету України на користь Відділу реклами Луганської міської ради, ідентифікаційний код 34791800, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - надмірно сплачене державне мито у сумі  120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

          Підставою для повернення державного мита є копія цього рішення, засвідчена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 17.03.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного господарського суду Луганської області у 10-денний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 20 березня  2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа