Постанова

від 07.04.2009 по справі 52/34

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/34

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.04.2009                                                                                           № 52/34

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство Гірничозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2008

 у справі № 52/34 (суддя  

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо"

 до                                                   Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

                                                  Закрите акціонерне товариство Гірничозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 4736,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

 У липні 2008 року Відкрите акціонерне товариство “Вінницяоблпаливо” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця” (далі – відповідач-1) та Закритого акціонерного товариства збагачувальної фабрики “Краснолуцька” (далі – відповідач-2) про стягнення з відповідачів на корить позивача, пропорційно ступеня вини кожного  з них, збитків від вартості нестачі вугілля  в сумі 4.736,88 грн.

Позивач зазначав, що 07.05.2008 року на підставі укладеного з ТОВ “Тера-Нова” договору № 1.146 від 13.12.2006 року відповідач-2 як вантажовідправник відвантажив 138т вугілля антрацит марки АМ по залізничній накладній №50516279 напіввагони №№63540280, 66568833.

Комерційним актом БК 044801/394/2 від 11.05.2008 року було виявлено нестачу вугілля у зазначених напіввагонах у розмірі 10,5 т.

Посилаючись на те, що з вини відповідачів йому заподіяні збитки у розмірі вартості втраченого вугілля за вирахуванням норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто, позивач просив задовольнити позов та стягнути з останніх на свою користь 4.736,88 грн. збитків, а також понесені у справі господарські витрати.

У судовому засіданні 01.08.2008 представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача-2 вартість недостачі у сумі 4.736,88 грн., а відповідача-1 просив звільнити від відповідальності.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на відсутності його вини у нестачі вантажу та заподіянні позивачу збитків у заявленому розмірі.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 у справі № 52/34 (далі – Рішення суду) позов до Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики “Краснолуцька” задоволено, стягнуто з Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики “Краснолуцька” (95400, Луганська область, м. Красний Луч, вул. А. Барбюса, 1; р/р 2600601611847 в ЛФ “Укрексімбанк” м. Луганськ, МФО 304289, код 32163608, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571, код 01880670) 4.736  (чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн. 88 коп. збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита у сумі та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові  до Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця” відмовлено.

Не погоджуючись з Рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 у справі № 52/34 та

винести рішення, яким суму боргу в розмірі 4.736,88 грн. а також витрати у справі стягнути з відповідача-1 - ДТГО «Південно-західна залізниця».

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2009 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства збагачувальної фабрики „Краснолуцька” і порушено апеляційне провадження у справі № 52/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.03.2009.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.04.2009.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 Новікова М.М. у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Євсікова О.О., суддів Іваненко Я.Л., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства збагачувальної фабрики „Краснолуцька” колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя – Євсіков О.О. (доповідач), судді: Іваненко Я.Л., Скрипка І.М., розгляд апеляційної скарги призначено на 07.04.2009.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Скаржник своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 07.04.2009 не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від скаржника до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представники позивача та відповідача-1 у судовому засіданні 07.04.2009 заперечували проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзивах на неї, просили суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 13.12.2006 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тера-Нова” був укладений договір № 1.146 та додаткове узгодження до нього № 12 від 19.09.2007, згідно з якими ТОВ “Тера-Нова” зобов'язалося передати позивачу вугілля, а позивач прийняти та оплатити одержаний товар з відстрочкою платежу 10 банківських днів з моменту прибуття вугілля. Відвантаження вугілля передбачено проводити залізничним транспортом.

На виконання умов згаданого договору ТОВ “Тера-Нова” забезпечило постачання на адресу позивача вугілля антрацит марки АМ, яке було оплачено останнім на підставі рахунку № СФ-0000042 від 08.05.2008 року платіжними дорученнями № 1751 від 13.05.2008 на суму 100.000,00 грн., № 1627 від 14.05.2008 на суму 85.000,00 грн., вантажовідправником якого є відповідач-2. Згідно із залізничною накладною № 50516279 обсяг вугілля вказаний 69 т х 2 = 138 т, вугілля завантажувалось засобами  відправника, маса вантажу визначена відправником, що підтверджено підписом  його представника.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін та наявними у матеріалах справи доказами.

Як зазначив суд першої інстанції, комерційним актом БК 044801/394/2 від 11.05.2008 стверджується те, що відповідачем-2 фактично передано Південно-Західній залізниці 127,5т (64,7 + 62,8) вугілля в технічно та комерційно справних вагонах №63540280 і  №66568833 при  непорушеному маркуванні вантажу вапном, замість попередньо оплачених 138 т (69 т х 2) вугілля. Нестача вугілля - 10,5 т.

У комерційному акті зазначено, що навантаження в вагонах правильне, рівномірне по всій довжині та ширині  вагона, у вагоні №63540280 нижче рівня бортів на 200 мм, у вагоні №66568833 нижче рівня бортів на 300 мм, на поверхні вантажу  поглиблень немає, витікання вантажу немає, вантаж маркований вапном, маркування не порушене. Двері цільні металеві, люки зачинені,  недовантажене вугілля могло вміститися у вагонах.

З урахуванням норми природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто нестача вугілля становить 7,74 т (10,5 - 2,76) вартістю 4.736,88 грн., тобто:

- 612 грн.(ціна однієї тонни  вугілля на підставі рахунку) х 7,74 т = 4.736,88 грн.

- 138 т х 2% : 100% = 2,76 т – норма природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто.

В оскаржуваному рішенні місцевий суд назначив, що доказів передачі відповідачем-2 вугілля на всю суму попередньої оплати обсягом  138  т суду не надано.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Місцевим судом встановлено, що комерційний акт складений відповідно до Правил складання актів.

Згідно зі ст. 105 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з пунктом “а” ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вагон прибув на станцію призначення в технічному справному стані і без ознак втрати вантажу, що є підставою для звільнення Залізниці від відповідальності в порядку ст. 111 Статуту залізниць України.

Відтак місцевим судом в оскаржуваному рішення зазначено, що недостача сталася з вини вантажовідправника, оскільки вантаж надійшов без ознак втрати, недостача вантажу могла вміститися у вагоні.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва вирішив, що позовні вимоги до Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики “Краснолуцька” як вантажовідправника недопоставленого вантажу про відшкодування збитків у розмірі 4.736,88 грн. вартості нестачі 7,74 т вугілля є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому місцевий суд відзначив, що правові  підстави для покладення на Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця” відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі вартості нестачі вугілля відсутні.

Колегіє суддів вважає вказані висновки суду помилковими, виходячи з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, вантажовідправник вжив всіх необхідних заходів щодо правильного завантаження вугілля сорту АМ у вагони № 63540280 та № 66568833 відповідно до Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу та до вимог параграфів 3, 4, 8 гл. 1 прил. 14 кСМГС р.2, параграфів 3-5 Технічних умов, про що свідчить відмітка у накладній (графа «3»).

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтями 114 і 115 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Статтею 130 Статуту залізниць України передбачено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Як зазначено в п. 2.7 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами і доповненнями), згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів відзначає, що для визначення вартості вантажу позивач додав до позовної заяви рахунок-фактуру № СФ-0000042 від 08.05.2008, виданий ТОВ "Тера-Нова".

При цьому вантаж було передано перевізнику 07.05.2008 згідно із залізничною накладною № 50516279, яка є основним перевізним документом і супроводжує вантаж на всьому шляху проходження.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізницям надано право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку у судовому засіданні 17.03.2009 колегією суддів було встановлено, що керівництво ЗАТ ГЗФ «Краснолуцька» листом № 407 від 18.07.2008 просило начальника станції Красний Луч Донецької залізниці надати відомості про контрольні перевантаження вагонів, відправлених зі станції Красний Луч Донецької залізниці, належним чином засвідчені копії виписок з журналу контрольного перевантаження вагонів, на що начальник станції Красний Луч Донецької залізниці відповів відмовою та вказав, що такі данні надаються тільки за рішенням суду (копії листа № 407 від 18.07.2008 та відповіді станції Красний Луч Донецької залізниці містяться у матеріалах справи).

Згідно з абз. 2 п. 2 Правил складання актів (ст. 168 Статуту залізниць) дані в комерційному акті вказуються на підставі перевізних документів, схилів, книги переважування на вагонних вагах.

Книга (чи журнал) переважування станції Красний Луч Донецької на вагонних вагах вагонів №№ 63540280 та 66568833 за травень місяць 2008 р. у матеріалах справи відсутня, в той час коли такий документ має значення для вирішення спору по суті.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач-2 заявляв клопотання про витребування зазначених доказів, котре не було розглянуто судом і жодного процесуального рішення щодо якого не було прийнято.

На підставі матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування вказаних доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 вирішено направити запит до станції Красний Луч Донецької залізниці (94500, м. Красний Луч, вул. Ленінградська, 1) щодо витребування належним чином засвідченої копії книги (чи журналу) переважування на вагонних вагах вагонів №№ 63540280 та 66568833 за травень місяць 2008 р.

На запит суду надійшла відповідь від станції Красний Луч Донецької залізниці (94500, м. Красний Луч, вул. Ленінградська, 1) за № 41 від 26.03.2009 та надіслано суду належним чином засвідчену виписку із Книги обліку контрольних переважувань по станції Красний Луч Донецької залізниці на вагони №№ 63540280 та 66568833 за травень місяць 2008 р.

З вказаної виписки вбачається, що вагони № 63540280 та № 66568833 пройшли контрольне перевантаження на станції Красний Луч Донецької залізниці (код станції 502602), при якому було підтверджено правильність даних, зазначених у накладній № 50516279, недостачі виявлено не було, вугілля було завантажено у справні вагони в кількості нетто по 69.000 кг. у вагон № 63540280 та в кількості нетто по 69.000 кг. + 120 кг перевантаження у вагон № 66568833.

Таким чином накладна № 50516279 від 07.05.2008 (квитанція) є підставою для покладення на залізницю відповідальності за втрату вантажу у процесі перевезення.

Відповідно до статті 127 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу.

Як зазначалось вище, згідно зі статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що вантажовідправник здав, а залізниця прийняла вантаж до перевезення в кількості 138.120 кг. Втрата вантажу в розмірі 7.740 кг. (з урахуванням норм природних втрат) відбулася в процесі перевезення з вини перевізника і відповідальність за втрату вантажу повинна бути покладена на відповідача-1. Доказів зворотнього відповідачем-1 не надано, а отже відповідальність за незбереження (втрату) вантажу в процесі перевезенням підлягає покладенню на перевізника - ДТГО «Південно-західна залізниця».

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу також відзначає, що підставою для відмови у задоволені позовних вимог до Південно-Західної залізниці є надані позивачем у судовому засіданні 01.08.2008 (під час розгляду справи судом першої інстанції) уточнення позовних вимог від 01.08.2008 № 513, згідно з якими позивач просив звільнити Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця” від відповідальності.

Колегія судів вважає таке посилання відповідача-1 безпідставним, оскільки названа заява та викладене у ній прохання про звільнення відповідача-1 від відповідальності не є в розумні ГПК України процесуальною підставою, яка тягне за собою зміну підстави або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, відмови від позову або зменшення розмір позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені позивачем та відповідачем-1 в запереченням на апеляційну скаргу, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” підлягає задоволенню з постановленням нового рішення про стягнення спірної суми з відповідача-1, а Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 у справі № 52/34 – скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача-1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита у сумі та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача-1 підлягають стягненню на користь скаржника судові витрати, понесені за подання апеляційної скарги у розмірі 51 (п'ятдесяти одної) грн. 00 коп. державного мита.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 у справі № 52/34 скасувати.

3.          Постановити нове рішення.

4.          Позов до Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця” задовольнити.

5.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця” (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571, код 01880670) 4.736  (чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн. 88 коп. збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита у сумі та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          В позові  до Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” відмовити.

7.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця” (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” (95400, Луганська область, м. Красний луч, вул. А. Барбюса, 1; р/р 2600601611847 в ЛФ “Укрексімбанк” м. Луганськ, МФО 304289, код 32163608) 51 (п'ятдесят одну) грн. 00 коп. державного мита.

8.          Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

9.          Матеріали справи № 52/34 повернути до Господарського суду міста Києва.

10.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді