Постанова

від 07.04.2009 по справі 15/351-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/351-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

07.04.09 р.                                                                                          № 15/351-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Тарасенко К.В. (доповідач по справі),

суддів:                                        Мостової Г.І.,

                                                  Шкурдової Л.М.

при секретарі судового засідання –Олійник О.Л.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.04.2009 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд»на  рішення господарського суду Київської області від 30.12.2008 року

по справі № 15/351-08 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом                Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Груп ЛТД»,    м. Дубляни, Жовківський район, Львівська область,

до                               Товариства з обмеженою відповідальністю СБМУ «Підряд»,      м. Вишневе, Київська область  

про                             стягнення 64 552, 58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форте Груп ЛТД» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СБМУ «Підряд»про стягнення 64 552,58  грн., з яких 42 785, 43 грн. заборгованості за контрактом № 08-02/11-К від 11.02.2008 року, 1 689, 25 грн. 3% річних, 18 022, 64 грн. інфляційних втрат та 2 055, 26 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.12.2008 року у справі № 15/351-08, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 42 218, 97 грн. основного боргу, 2 055, 55 грн. пені, 1 644, 72 грн. 3% річних, 3 926, 36 грн. інфляційних витрат, 498, 45 грн. витрат по сплаті державного мита, 91, 12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення Контракту № 08-02/11-К від 11.02.2008 року не було повністю виконано обов'язку щодо оплати поставленої продукції, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 42 218, 97 грн., а також обов'язок сплатити нараховані позивачем за прострочення виконання грошових зобов'язань пені, 3%-річних та інфляційних витрат.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 30.12.2008 року у справі № 15/351-08 та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято на основі висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи, а саме:

- суд не взяв до уваги, що відповідач виконав грошове зобов`язання перед позивачем за договором  № 08-02/11-К, перерахувавши позивачу вартість товару у розмірі 580 461, 95 грн., що встановлена п. 2.1. договору;

- при  укладенні договору сторони не визначили грошового еквіваленту у іноземній валюті; між сторонами не було укладено додаткової угоди про зміну умов договору, а пункт 2.3. не передбачає збільшення суми договору у зв`язку зі зміною курсу НБУ на день оплати товару; будь-які письмові документи та інші докази, що підтверджують волевиявлення сторін про зміну суми даного договору та установлення нової ціни відсутні;

- суд не надав належної оцінки тому факту, що відповідач не отримував податкової накладної на суму 42 785, 34 грн.      

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» прийнято до провадження, а справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.03.2009 року о 14 год. 30 хв.

У зв'язку із хворобою головуючого судді Тарасенко К.В., ухвалою від 24.03.2009 року розгляд справи № 15/351-08 призначено на 31.03.2009 року.

У судовому засіданні від 31.03.2009 року в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 07.04.2009 року.

У судове засідання, що відбулось 07.04.2009 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив. Однак, дана обставина не перешкоджає можливості розгляду справи по суті, оскільки про час та місце проведення судового засідання він був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на розписці про оголошення перерви у судовому засіданні від 31.03.2009 року, а сама явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.  

           Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити  рішення господарського суду Київської області від 30.12.2008 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 30.12.2008 року у справі № 15/351-08 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

         Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

         Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

  Як встановлено колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, 11.02.2008 року між ТОВ «Форте Груп ЛТД»та ТОВ «СБМУ «Підряд»укладено Контракт № 08-02/11-К, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Форте Груп ЛТД»зобов`язується на умовах, визначених даним контрактом, продати та поставити, а ТОВ «СБМУ «Підряд»прийняти та оплатити Товар, а саме: один навантажувач –екскаватор КОМАTSU Модель WВ97R згідно Специфікації, що наведена в Додатку № 1 до Контракту та яка є його невід`ємною частиною (а.с.10).

Вартість Товару згідно п. 2.1. Контракту складає 580 461, 95 грн. з врахуванням ПДВ20% - 96 743, 66 грн., що є еквівалентом 79 200, 00 Євро по курсу Національного Банку України станом на 11.02.2008 року - 7,329065 грн./Євро.  

У разі зміни курсу НБУ Євро по відношенню до гривні України на день платежу  більше ніж на 1%, ціна Контракту має бути змінена пропорційно. Сума, що виникає у зв`язку з курсовою різницею, має бути перерахована банківським переказом ( п. 2.1.3.)   

         Повний платіж по Контракту здійснюється банківським переказом (платіжним дорученням) в українських гривнях, згідно рахунку Продавця у розмірі 100% вартості Товару згідно п. 2.1. впродовж п`яти банківських днів з дати підписання цього Контракту.

        Згідно параграфу 3 поставка Товару здійснюється на умовах Правил Інкотермс 2000. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця після отримання Продавцем повної суми за цим контрактом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач перерахував позивачу 20 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 292 від 06.03.2008 року, яке проведено банком 07.03.2008 року (а.с.50), та 560 461,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 327 від 13.03.2008 року та яке проведено банком 14.03.2008 року, що разом складає 580 461,95 грн.(а.с.51).

28.03.2008 року позивач передав, а відповідач, в особі представника за довіреністю серії ЯНО № 843628 від 28.03.2008 року Вакуленко Ю.В., прийняв екскаватор КОМАTSU Модель WВ97R у кількості 1 шт. вартістю 623 247,38 грн., що підтверджується Видатковою накладною № РН-0000017 від 28.03.2008 року (а.с. 15) та Актом № 08-03/28-К прийому-передачі від 28.03.2008 року (а.с.17).

У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано у повному обсязі обов'язку щодо оплати поставленого Товару, ціна якого на момент здійснення платежів від 07.03.2008 та 14.03.2008 року в порядку п. 2.1.3. Контракту змінилась пропорційно зміні курсу НБУ Євро по відношенню до української гривні, позивач направив відповідачу претензію, в якій просив відповідача сплатити заборгованість у сумі 42 785, 43 грн., яка виникла у зв`язку з курсовою різницею на день платежу та яку відповідач своїм Листом від 16.07.2008 року №192 відхилив, вказавши поряд з цим, що ним визнається лише факт затримки оплати Товару та обов'язок виходячи з цього сплатити пеню у сумі 1 439, 00 грн.

Згідно ст. 189 Господарського кодексу України ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб`єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Законним платіжним засобом на території України є гривня, однак в грошових зобов'язаннях може визначатися її еквівалент в іноземній валюті.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оплата Товару була здійснена відповідачем у два етапи: 07.03.2008 року –20 000, 00 грн. та 14.03.2008 року –560461, 95 грн.

        Курс НБУ Євро по відношенню до гривні станом на 07.03.2008 року становив 7,736095 грн./Євро , а станом на  14.03.2008 року –7,866385 грн./Євро, тобто на час проведення оплат курс Євро відносно гривні змінився більш ніж на 1%.

         Таким чином, господарський суд Київської області вірно встановив, що відповідно до п. 2.1.3. Договору ціна Контракту мала бути змінена пропорційно зміни курсу НБУ Євро по відношенню до гривні, а сума, що виникла у зв'язку з курсовою різницею, мала бути перерахована позивачу.

Так, при проведенні оплати 07.03.2008 року у сумі 20 000,00 грн., зазначена сума була еквівалентна 2 585, 28 Євро, а  при проведенні платежу 14.03.2008 р.  у сумі 560 461, 95 грн., зазначена сума була еквівалентна 71 247,71 Євро, тобто всього відповідачем сплачено за отриманий товар 580 461,95 грн., що на час проведення оплат було еквівалентно 73 832,99 Євро. Оскільки згідно Контракту за отриманий Товар відповідач мав сплатити 79 200,00 Євро, то сума, яка виникла у зв'язку з курсовою різницею становить 5 367,01 Євро.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду також погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що позивач невірно розрахував суму, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Позивач проводив розрахунок курсової різниці, виходячи з курсу валют станом на 28.03.2008 року, тобто на день відвантаження Товару, тоді як за умовами Контракту вона повинна вираховуватись виходячи з курсу валют на день платежу.

Офіційний курс гривні відносно Євро за даними НБУ, на час останньої сплати 14.03.2008 року становив 7,866385 грн./Євро, тому сума, яка виникла у зв'язку з курсовою різницею становить 42 218,97 грн. (5367,01 Євро х 7,866385).  

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з Контракту, розстрочення платежу сторони не передбачили.

       Також, місцевим господарським судом правомірно відхилено посилання  відповідача на те, що при  укладенні договору сторони не визначили грошового еквіваленту у іноземній валюті, оскільки це безпосередньо спростовується самим змістом Контракту, зокрема п. 2.1.3.

       Оскільки обов'язку відповідача оплатити поставлений товар відповідає право позивача на отримання плати, то невиконання належним чином відповідачем свого обов'язку порушує право позивача на отримання своєчасно та в повному обсязі даної плати, що може призводити до нестабільності у господарській діяльності, яка ним проводиться та понесення відповідних збитків.  

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Сторони в абз. 2 п. 6.3. Контракту встановили, що якщо повна сума платежу не буде отримана Продавцем в строки відповідно до Параграфа 2 Контракту, Продавець має право стягнути з Покупця пеню в розмірі 0,01% від вартості Товару за кожний день прострочення Платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Пунктом 2.1. Контракту від 11.02.2008 р. сторони передбачили, що повний платіж по Контракту здійснюється банківським переказом в українських гривнях у розмірі 100% вартості Товару  впродовж п`яти банківських днів з дати підписання цього Контракту, тобто в період з 11.02.2008 по 18.02.2008 року.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком пеня за період з 18.02.2008 року по 06.03.2008 року, а не по 07.03.2008 року, оскільки 07.03.2008 року було сплачено 20 000, 00 грн., з суми 580 461, 95 грн. становить 1 102,87 грн., пеня за період з 07.03.2008 року по 13.03.2008 року з суми 560 461,95 грн. становить 392, 32 грн., пеня за період з 28.03.2008 року по 18.08.2008 року з суми 42 218,97 грн. становить 607, 95 грн., всього 2 103,14 грн., проте, як вірно встановлено судом першої інстанції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 2055,26 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Інфляційні втрати, що розраховані з урахуванням листа Верховного суду України “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р від 03.04.1997 року за період з березня 2008 року по червень 2008 року включно з суми 42 218, 97 грн. становлять 3926,36 грн.  

Згідно з вірним арифметичним розрахунком 3% річних за період з 18.02.2008 року по 06.03.2008 року з суми 580 461,95 грн. становлять 858, 77 грн., 3% річних за період з 07.03.2008 року по 13.03.2008 року з суми 560 461,95 грн. становлять 286, 26грн., 3% річних за період з 28.03.2008 року по 18.08.2008 року з суми 42 218,97 грн. становлять 499, 69 грн., всього 1 644,72 грн.

 Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Київської області дійшов вірного висновку відносно обв'язку відповідача сплатити на користь позивача 42 218, 97 грн. основного боргу, 2 055, 55 грн. пені, 1 644, 72 грн. 3% річних,  3 926, 36 грн. інфляційних витрат, а також суми судових витрат, визначених пропорційно задоволеним позовним вимогам.

 У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що  суд не звернув уваги на те, що позивач не надсилав йому податкову накладну на суму 42 785, 43 грн.

Дане твердження колегією суддів апеляційного господарського суду не приймається з огляду на наступне.

Чинним законодавством обов'язок сторони за договором щодо оплати наданих послуг чи поставленого товару не ставиться в залежність від надання іншою стороною податкової накладної. Так само і в укладеному між сторонами Контракті передбачено лише те, що разом з Товаром, який підлягає передачі Покупцю, Продавець також передає податкову накладну.

Згідно абз. 2 та 3 п.п. 7.2.6. п. 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати  до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.        

Саме ж лише неотримання стороною за договором податкової накладної не звільняє її від виконання відповідних обов'язків щодо оплати поставленого товару.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

  Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11  “Про судове рішення” законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 30.12.2008 року у справі № 15/351-08 є законним та обґрунтованим.

 З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» на рішення господарського суду Київської області від 30.12.2008 року у справі № 15/351-08  –залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 30.12.2008 року у справі № 15/351-08  –залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 15/351-08 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      Тарасенко К. В.

Судді:

                                                                                                    Мостова  Г. І.

                                                                                                    Шкурдова  Л. М.

    Дата відправки  14.04.09