Постанова

від 14.04.2009 по справі 32/414

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/414

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.04.2009                                                                                           № 32/414

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коротун  О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Вінніченко О.О. – представник за дов. № 01/03-09 від 01.03.2009;

 від відповідача - Кураш Н.П. – представник за дов. б/н від 24.12.2008;

 від третьої особи - не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра В"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.01.2009

 у справі № 32/414 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра В"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта"

 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача           Приватного підприємства "Техномаркет"

 про                                                   стягнення заборгованості

                             Суть рішення і апеляційної скарги: Товариство з обмеженою відповідальністю „Електра В” (далі – позивач) у вересні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 780477,36 грн. – основного боргу, 19205,37 грн. - 3% річних та 43961,19 грн. – штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 32/414 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватне підприємство „Техномаркет” (далі – третя особа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі № 32/414 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивач належним чином не довів, що у відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В” саме за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” зобов'язань за договором про співробітництво № 20-230207-002 від 23.02.2007.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Електра В” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі № 32/414 та прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не витребував у відповідача рахунки-фактури, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В” споживачам згідно переліку листів-гарантій та видаткових накладних на отримання товарів, який було надано позивачем. Апелянт зазначає, що порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В” обов'язку щодо перевірки листа-гарантії на відповідність погодженій сторонами формі та відсутності у ньому будь-яких недоліків не звільняє відповідача від виконання останнім обов'язку по оплаті, передбаченого пунктом 3.2.5 договору про співробітництво № 20-230207 від 23.02.2007.

Також апелянт вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В” було доведено, що він діяв під торговою маркою „Електроленд”, про що свідчать фотографії фасадів магазинів позивача у м. Харкові, а також рекламні листівки, розповсюджувані позивачем.

Крім того, апелянт на підтвердження своїх доводів, посилається на лист від 24.12.2009 та нотаріальну заяву від 29.01.2009 громадянина Горбенка Олега Володимировича,  в яких останній, як посадова особа Приватного підприємства „Техномаркет”, вказував на те, що третя особа за період з квітня 2007 року по жовтень 2007 року в межах договору про співробітництво б/н від 01.06.2006 не передавала відповідачу ніяких документів та не вела господарської діяльності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2009 у справі № 32/414 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Електра В” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження (в редакції ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 у справі № 32/414 про виправлення описки).

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 та від 31.03.2009 у справі №32/414 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі статті 77 ГПК України.

Розпорядженням в. о. голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/10 від 30.03.2009 у зв'язку з виробничою необхідністю (виходом судді Смірнової Л.Г. у щорічну відпустку) відповідно до статті 28 Закону України „Про судоустрій України” та статті 4-6 ГПК України розгляд апеляційної скарги у справі № 32/414 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Коротун О.М, судді – Алданова С.О., Калатай Н.Ф.

14.04.2009 на підставі статті 4-6 ГПК України та частини 3 статті 13 Закону України „Про судоустрій України” вказаний склад суду спочатку розглянув апеляційну скаргу та прийняв постанову у даній справі.

В судове засідання 14.04.2009 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання 14.04.2009 не з'явився.

З огляду на доводи апелянта щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції третьої особи про час і місце розгляду апеляційної скарги, 10.03.2009 Київським апеляційним господарським судом було здійснено запит № 02-11/263 до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб – підприємців Харківської міської ради щодо місцезнаходження Приватного підприємства „Техномаркет”, а також повторно ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 у справі № 32/414 суд зобов'язував Департамент державної реєстрації юридичних осіб – підприємців Харківської міської ради виконати вимоги суду щодо надання інформації про місцезнаходження третьої особи в порядку статті 38 ГПК України.

Станом на день прийняття апеляційним судом постанови у даній справі вимоги суду щодо надання інформації про місцезнаходження третьої особи Департаментом державної реєстрації юридичних осіб – підприємців Харківської міської ради виконано не було, однак представник позивача 12.03.2009 через канцелярію суду подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого Приватне підприємство „Техномаркет” (код 31799423) знаходиться за адресою: 36001, Полтавська обл., м. Полтава, Ленінський р-н, вул. Ляхова, буд.. 1, кв. 38.

Проте, як із вищезазначеної адреси, так і адреси, вказаної позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі кореспонденція суду повернулася від третьої особи з відміткою відділення зв'язку „за вказаною адресою не знаходиться”.

Відповідно до пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевказане, а також, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд вжив належних заходів для повідомлення третьої особи про час і місце судового засідання, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 32/414 за відсутності представника третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.04.2009 просив суд апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі, рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі № 32/414 скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.04.2009 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі № 32/414 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач посилається на те, що всі листи гарантії, які надані позивачем в обгрунтовання позовних вимог не містять ані назви ТОВ „Електра В” (ТОВ „Ю.К.О.Г.”), ані посилання на укладений між позивачем та відповідачем договір про співробітництво № 20-230207-002 від 23.02.2007. Також відповідач зазначає, що позивачем на надано жодних доказів здійснення ним діяльності під торговельною маркою „Електроленд”. Крім того, відповідач вказує, що перелік фізичних осіб, яким відповідачем були надані споживчі кредити в рамках договору про співробітництво з Приватним підприємством „Техномаркет” б/н від 01.06.2009, як і грошові суми виданих кредитів вказаним фізичним особам, співпадають із переліком та сумами кредитів, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, але не додає будь-яких належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ю.К.О.Г.” було укладено договір про співробітництво № 20-230207-002 (далі - договір).

Згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю.К.О.Г.” від 14.08.2007 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю.К.О.Г.” на Товариство з обмеженою відповідальністю „Електра В”.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 договору сторони погодили предмет договору та обумовили, що з метою просування товарів, які реалізуються в магазинах позивача, та з метою задоволення потреб споживачів сторони домовились, що позивач виписує кінцевим споживачам товарів рахунки-фактури і резервує вказані в рахунках-фактури товари на термін не більше п'яти днів, а відповідач приймає виписані додаткові рахунки-фактури та додаткові документи для надання кредитів в оплату вартості товарів, вибраних споживачами у позивача, та контролює надходження коштів в оплату товарів.

Згідно з підпунктом 3.2.4. пункту 3 договору відповідач повідомляє позивача про своє рішення щодо надання споживачу кредиту на придбання товару не пізніше одного робочого дня з моменту отримання від споживача належним чином оформлених документів шляхом надання позивачу листа-гарантії про видачу кредиту на оплату вартості товару за формою, яка міститься в додатку № 1 до цього договору.

Відповідач протягом двох банківських днів з моменту надіслання позивачу листа-гарантії про видачу споживачу кредиту на оплату вартості товару перераховує суму кредиту, зазначену в листі-гарантії, на розрахунковий рахунок позивача (підпункт 3.2.5. пункту 3 договору).

Так, зі змісту договору про співробітництво від 23.02.2009 № 20-230207-002 випливає, що господарські відносини між сторонами щодо виникнення зобов'язань за цим договором обумовлюється виставленням позивачем рахунку-фактури споживачу, та відповідним листом-гарантією про видачу кредиту на оплату вартості товару, виписаного відповідачем на підставі зазначеного рахунку-фактури позивача, який виписується відповідачем за умови, якщо споживачем надано відповідний пакет документів, необхідних для вирішення питання про надання йому кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції (на виконання ухвали суду) жодного рахунку-фактури, виписаного Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В” споживачам, перелік листів-гарантій та видаткових накладних на отримання товарів яких наданий позивачем до суду та на підставі яких позивач вимагає стягнути заборгованість з відповідача.

При цьому, позивачем до матеріалів справи надані листи-гарантії, що були видані відповідачем, однак з їх змісту вбачається, що відповідач гарантує надходження на поточний рахунок торгової організації, зазначеної у листі-гарантії, суми кредиту в оплату придбаного споживачем товару. При цьому посилання на найменування позивача - чи на Товариство з обмеженою відповідальністю „Ю.К.О.Г.”, чи Товариство з обмеженою відповідальністю „Електра В” в жодному з наданих до позовної заяви листів-гарантій відсутнє. Всі листи-гарантії, надані позивачем до матеріалів справи, видані відповідачем торговій організації „Електоленд”.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі № 32/414 позивач, в обґрунтування своїх позовних та апеляційних вимог, надав суду копії рекламних листівок, технічного висновку про можливість встановлення рекламної конструкції на даху нежилого будинку по пр-ту Гагаріна, 20 в м. Харкові, схеми розміщення елементів кріплення рекламного щита, акту вибору місця № 7220 під розташування спеціальної конструкції, дозволу № 11882 на розміщення зовнішньої реклами, погоджувальної частини, листа президента ВАТ „Харківський завод „Оргтехніка”. Київським апеляційним господарським судом критично оцінено вказані документи, оскільки вони свідчать лише про дозвіл на розміщення реклами Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В”, а не про здійснення позивачем господарської діяльності під торговельною маркою „Електроленд”.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що він діяв під торговою маркою „Електроленд” (про що, на його думку, свідчать фотографії фасадів магазинів позивача у м. Харкові, а також рекламні листівки, розповсюджувані позивачем).

Підпунктом 3.4. пункту 3 договору сторони обумовили, що в разі невідповідності змісту листа-гарантії, наданого позивачу, погодженій формі, відсутності в ньому необхідних реквізитів, або при їх невідповідності тим реквізитам, що зазначені в додатках № 1 та № 2 до цього договору, такий лист-гарантія повинен бути негайно повернений позивачем відповідачу.

Як було правомірно встановлено судом першої інстанції, надані до матеріалів справи листи-гарантії відповідача не відповідають погодженій сторонами формі, що міститься у додатку № 1 до договору, в частині відсутності зазначення найменування позивача як торгової організації, надходження грошових коштів на рахунок якої повинно було відбутись за вказаними листами-гарантіями. Позивачем також не було надано до суду доказів, що ним на виконання передбачених підпунктом 3.4. пункту 3 договору умов було здійснено дії щодо приведення змісту вказаних листів-гарантій до належної форми, а також доказів звернення до відповідача з вимогами про виправлення недоліків у листах-гарантіях.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В” обов'язку щодо перевірки листа-гарантії на відповідність погодженій сторонами формі та відсутності у ньому будь-яких недоліків не звільняє відповідача від виконання останнім обов'язку по оплаті, передбаченого пунктом 3.2.5 договору про співробітництво № 20-230207 від 23.02.2007, оскільки позивач не довів належним чином, що листи-гарантії, які були надані ним до матеріалів справи, були видані відповідачем в межах дії договору про співробітництво № 20-230207-002 від 23.02.2007.

Крім цього, відповідачем було надано до суду договір про співробітництво б/н від 01.06.2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” та Приватним підприємством „Техномаркет”, відповідно до умов якого з метою просування товарів, які реалізуються у магазинах третьої особи, та з метою задоволення потреб споживачів, сторони цього договору домовились, що третя особа виписує кінцевим споживачам товарів рахунки-фактури і резервує вказані в рахунках-фактури товари терміном не більше на п'яти днів, а відповідач буде приймати виписані третьою особою рахунки-фактури та додаткові документи для надання кредитів в оплату вартості товарів, вибраних споживачами у продавця, та контролювати надходження коштів в оплату товарів.

Також, відповідачем було долучено до матеріалів справи копію додаткової угоди б/н до договору про співробітництво б/н від 01.06.2006, укладену між відповідачем та третьою особою, яка містить перелік магазинів Приватного підприємства „Техномаркет”, в яких відповідач мав право здійснювати діяльність з оформлення документів, необхідних для прийняття рішення про видачу споживачам кредитів на придбання товарів згідно з умовами договору про співробітництво б/н від 01.06.2006, серед інших і в магазинах торгової мережі „Електроленд”.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі договору про співробітництво б/н від 01.06.2006 та на підставі поданих третьою особою рахунків фізичним особам - позичальникам відповідачем було укладено зі споживачами товарів відповідні кредитні договори.

Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 договору про співробітництво б/н від 01.06.2006 відомості про споживачів є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимогу суду або за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2008 у справі № 32/414 суд першої інстанції звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” з вимогою розкрити інформацію, що містить банківську таємницю та надати належним чином засвідчені копії кредитних договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” та фізичними особами - позичальниками, перелік яких наданий Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В” до позовної заяви.

Відповідачем було виконано вимоги суду та долучено до матеріалів справи відповідні кредитні договори, які були укладені відповідачем з фізичними особами-позичальниками. Але з вказаних кредитних договорів не вбачається, що фізичні особи-позичальники отримували кредит у відповідача саме для оплати придбаних у позивача товарів відповідно до договору про співробітництво № 20-230207-002 від 23.02.2007.

Крім того, до матеріалів справи відповідачем були надані меморіальні ордери, з яких вбачається, що відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок третьої особи відповідну оплату по цим кредитним договорам, які були укладені між відповідачем та фізичними особами - позичальниками, перелік яких наданий Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В” до позовної заяви.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Разом з тим, доказів реалізації договору про співробітництво № 20-230207-002 від 23.02.2007 матеріали справи не містять.

З огляду на вищевказане, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що позивач належним чином не довів, що у відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Електра В” саме за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” зобов'язань за договором про співробітництво № 20-230207-002 від 23.02.2007.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано належних доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі, а також не доведено, якими саме діями відповідача були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача в частині заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам справи, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи позивача, в розумінні статті 34 ГПК України, як необґрунтовані.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Електра В” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі № 32/414 залишити без змін.

Матеріали справи № 32/414 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.04.09 (відправлено)