Рішення

від 25.03.2009 по справі 14/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.09                                                                                           Справа№ 14/32

За позовом: Приватного підприємства “Виробничо-торгова фірма “Енергоресурс”, м.Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “БК “Прогрестехбуд”, м.Львів

про стягнення  36 284,88 грн.

Суддя  Кітаєва С.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Білич Т.С., Семенов В.О. - представники

від відповідача:  не з”явився

Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представникам  позивача роз‘яснювався.

Суть позову:

 Розглядається справа за позовом Приватного підприємства “ Виробничо-торгова фірма “Енергоресурс”, м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Прогрестехбуд”, м.Львів, про стягнення 36 284,88 грн заборгованості, в тому числі : 33 911,10 грн основного боргу, 3 % річних в сумі  203,47 грн.,  2170,31 грн  інфляційних нарахувань, та відшкодування судових витрат по справі : держмита в розмірі 362,85 гривень, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 000,00 грн. витрат га оплату послуг адвоката.   

Ухвалою від 18.02.2009  року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.03.2009  року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі.

Позивач отримав ухвалу суд про порушення провадження у справі 26.02.2009 року, а відповідач –23.02.2009 року, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями за № 4026820 та за № 4026839 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

            04.03.2009 року в канцелярію господарського суду Львівської області від відповідача поступила Заява за № 29 від 04.03.09 року, в  якій ТзОВ “БК “Прогрестехбуд” просить відмовити ПП “ВТ  фірма “Енергоресурс” у прийнятті позовної заяви про стягнення з ТзОВ “Будівельна компанія “Прогрестехбуд” коштів в сумі 36284,88 грн, оскільки у провадженні господарського суду є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. В додаток до зазначеної заяви відповідачем долучено копію позовної заяви ПП ВТФ “Енергоресурс” від 31.01.2009 року та копію позовної заяви ПП ВТФ “Енергоресурс” від 16.02.2009 р. Заява № 29 підписана генеральним директором ТзОВ “БК “Прогрестехбуд” В.В.Гуда.

           В судове засідання 05.03.2009 року відповідач не забезпечив явку повноважного представника, хоч така судом була визнана обов”язковою; відзиву, витребовуваних  судом документів не подав.

          Позивач виконав вимоги ухвали про порушення провадження у справі і подав витребовувані документи.

          В засіданні розглянута заява відповідача за № 29 про відмову у прийнятті позовної заяви до розгляду  і відхилена судом, у зв”язку із необґрунтованістю та безпідставністю. Поскільки відповідач не забезпечив в засідання явку повноважного представника, неподав відзив на позовну заяву та    витребовувані документи, суд вбачав за доцільне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 05.03.2009 року розгляд справи відкладено на 25.03.2009 року. Зазначена ухвала отримана позивачем 14.03.09 р ,що підтверджується поштовим повідомленням за № 4079150, а відповідачем  - 13.03.09 р, що підтверджується поштовим повідомленням за № 4079169.

         Позивач забезпечив в засідання явку повноважних представників, які подали до справи  докази скерування відповідачу 11.11.08 р  для погодження  двох примірників акту звірки розрахунків і повідомили суд, що відповідач не  погодив і не повернув позивачу одного примірника акту ; подали  до справи докази вручення відповідачу  листа за № 131  від 03.12.2008 року, у якому ставилась вимога  про погашення в трьохденний термін 33911,10 грн.  основного боргу;подали клопотання від 23.03.09 р про долучення до матеріалів справи додаткових документів

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Ствердили,зокрема, що на підставі накладних, перелічених у позовній заяві (  копії яких додані до позовних матеріалів)  уповноваженим представникам відповідача , згідно довіреностей (довіреності зазначені в позовній заяві та додаються до справи)  відповідач отримав від позивача товар вартістю 178 468,15 гривень. За отриманий товар відповідач здійснив розрахунок лише частково  і , станом на момент подання позовної заяви до суду, сума боргу становить 33 911,10 грн.  Представники позивача повідомили, що станом на 28 листопада 2008 року, у відповідності до підписаного з відповідачем акту звірки взаєморозрахунків, останнім було визнано заборгованість  в розмірі 33 911,10 грн; що позивач намагався врегулювати спір в добровільному порядку і з цією ціллю надсилав відповідачу листи-вимоги, а також копію позовної заяви  від 31.01.2009 року ( до господарського суду з даною позовною заявою позивач не звертався), однак, відповідач залишив зазначені звернення з вимогою про погашення боргу без розгляду,  коштів, в погашення боргу за отриманий товар на розрахунковий рахунок позивача не перерахував.  Відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов”язання інфляційні в сумі 2170,31 грн, а також 3 % річних в сумі 203,47 грн ( період, за який проведено  нарахування : вересень 2008 р –грудень 2008 р) . Представники позивача просять позовні вимоги задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача 36 284,88 грн заборгованості , а також відшкодувати судові витрати по справі : держмито в розмірі 362,85 грн, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

       Відповідач з невідомих суду причин явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву, витребовуваних документів, в тому числі і платіжних доручень  в підтвердження  перерахування коштів на рахунок позивача за отриманий товар, суду не подав. Заяви, клопотання від відповідача до суду не поступали.

       Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

      В судовому засіданні, за згодою представників позивача, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

          Розглянувши матеріали справи , заслухавши представників позивача, суд встановив наступне.

 Відповідно до накладних № 10/01-1 від 10.01.2008 р, № 16/01-4 від 16.01.2008 р, № 17/01-1 від 17.01.2008 р, № 21/01-3 від 21.01.2008 р, № 22/01-2 від 22.01.2008 р№ 24/01-2 від 24.01.2008 р, № 31/01-5 від 31.01.2008 р, № 26/12-4 від 01.02.2008 р, № 13/02-2 від 13.02.2008 р, № 8021405 від 14.02.2008 р, № 15/02-2 від 15.02.2008 р, № 20/02-1 від 20.02.2008 р, № 22/02-1 від 22.02.2008 р, № 8030601 від 06.03.2008 р, № 8032103 від 21.03.2008 р, № 8032102 від 21.03.2008 р, № 8032402 від 24.03.2008 р, № 8032802 від 28.03.2008 р, № 8033101 від 31.03.2008 р, № 8033106 від 01.04.2008 р, № 8041002 від 10.04.2008 р, № 8041701 від 17.04.2008 р, № 8050701 від 07.05.2008 р, № 8050801 від 08.05.2008 р, № 8051902 від 19.05.2008 р, № 8052002 від 20.05.2008 р, № 8060203 від 02.06.2008 р, № 8061002 від 10.06.2008 р, № 8061003 від 10.06.2008 р, № 8062306 від 23.06.2008 р, № 8062302 від 23.06.2008 р, № 8062303 від 23.06.2008 р, № 8062304 від 23.06.2008 р, № 8071002 від 10.07.2008 р, № 8071602 від 16.07.2008 р, № 8072902 від 29.07.2008 р, № 8073002 від 30.07.200р, № 8080602 від 06.08.2008 р, № 8080803 від 08.08.2008 р, № 8080805 від 08.08.2008 р, № 8080802 від 08.08.2008 р, № 8080804 від 08.08.2008 р, № 8081901 від 19.08.2008 р, № 8081902 від 19.08.2008 р та довіреностей серії ЯОХ № 244816 від 10.01.2008 р, серії ЯОХ № 244846 від 16.01.2008 р, серії ЯОХ № 244857 від 17.01.2008 р, серії ЯОХ № 244874 від 18.01.2008 р, серії ЯОХ № 244880 від 22.01.2008 р, серії ЯОХ № 244891 від 24.01.2008 р, серії ЯОХ № 244937 від 31.01.2008 р, серії ЯОХ № 5244974 від 07.02.2008 р, ЯОХ № 244980 від 08.02.2008 р, ЯОХ № 245024 від 15.02.2008 р, серії ЯОХ № 245045 від 20.02.2008 р, серії ЯОХ № 245116 від 04.03.2008 р, серії ЯОХ № 245202 від 21.03.2008 р, серії ЯОХ № 245209 від 24.03.2008 р, серії ЯОХ № 245249 від 28.03.2008 р, серії ЯОХ № 245259 від 31.03.2008 р, серії ЯПВ № 933100 від 17.04.2008 р, серії ЯПВ № 933167 від 07.05.2008 р, серії ЯПВ № 933171 від 08.05.2008 р, серії ЯПВ № 933209 від 19.05.2008 р , ЯПВ № 933247 від 27.05.2008 р, ЯПВ № 933385 від 19.06.2008 р, серії ЯПВ № 933325 від 02.06.2008 р, серії ЯПІВ № 933278 від 09.06.2008 р, серії ЯПВ № 933402 від 23.06.2008 р, серії ЯПВ № 933540 від 16.07.2008 р, серії ЯПК № 307308 від 28.07.2008 р, серії ЯПК № 307473 від 06.08.2008 р, серії ЯПК № 307485 від 11.08.2008 р, серії ЯПК № 307388 від 19.08.2008 р відповідач отримав від позивача товар на суму 178 468,15 грн.

За отриманий товар відповідач здійснив лише частковий розрахунок : станом на час  звернення з  даним позовом до суду борг відповідача перед позивачем становив 33911,10 грн. Зазначена сума боргу підтверджена відповідачем станом на 28 листопада 2008 року у  підписаному повноважними особами  сторін та завіреному  печатками  приватного підприємства та ТзОВ акті звірки взаєморозрахунків . Доказів проведення розрахунків з позивачем в період часу: 29.11.2008 року  - 25.03.2009 року ( тобто, на час прийняття рішення по  даній справі), відповідач суду не подав.

Як вбачається з матеріалів справи, слідує з пояснень представників позивача, до звернення  із позовною заявою від 16.02.2009 року до господарського суду Львівської області, позивач скеровував відповідачу копію позовної заяви за вих. № 4 від 31.01.2009 р на суму  боргу 33 911,10 грн  ( зазначена позовна заява отримана відповідачем, оскільки останній долучив її до Заяви за № 29 від 04.03.2009 року, у якій просив відмовити позивачу у прийнятті позовної заяви до розгляду). При цьому, заявлені вимоги обґрунтовувались тим,  що  на підставі довіреностей та накладних, відповідач у 2008 році отримав від позивача товар на загальну суму 178468,15 грн та здійснив лише часткову оплату у розмірі 140581,15 грн; що 28.11.2008 р відповідачем отримано Акт звіряння розрахунків без номеру від 28.11.2008 р, а 03.12.2008 р  отримано вимогу (в порядку ст.530 ЦК України) про погашення заборгованості, однак, станом на 31.01.2009 року відповідач не розрахувався з позивачем  повністю і сума його заборгованості складає 33911,10 грн.

Позивачем подано до справи лист-вимогу від 03.12.08 р  за № 131 про погашення боргу в сумі 33911,10 грн,  з відміткою про її отримання відповідачем ( однак, дата отримання зазначеного листа відсутня). Про зазначений лист-вимогу , як вбачається, йдеться у позовній заяві № 4 від 31.01.2009 року,

         Судом з”ясовано, що  за позовною заявою за № 4 від 31.01.2009 року  ПП “ВТФ “Енергоресурс” ( м.Львів) провадження у справі  господарським судом Львівської області не порушувалось, відтак, такими діями ( надісланням копії позовної заяви № 4 від 31.01.2009 року відповідачу), позивач лише намагався спонукати відповідача до проведення  повного розрахунку за переданий  йому товар. Проте, як вбачається,  отримавши зазначену позовну заяву, відповідач  в добровільному порядку  не перерахував позивачу 33 911,10 грн ( вартість отриманого, але не оплаченого товару), відповідно, позивач  звернувся до господарського суду Львівської області 17.02.2009 року із позовною заявою від 16.02.09 р про стягнення з відповідача  36 284,88 грн. заборгованості; зазначені позовна заява та додані до неї матеріали  були визнані судом достатніми для прийняття до розгляду і порушення провадження у даній справі.

Копія позовної заяви від 16.02.09 року отримана відповідачем,  що останній сам підтвердив у заяві  № 29 від 04.03.2009 року.

       Відповідно до ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов”язання позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі  203.47 грн та 2170,31 грн. інфляційних, про стягнення яких заявлено вимоги  у  даній справі.

     Відповідач  відзиву на позовну заяву, доказів  проведення з позивачем повного розрахунку за отриманий товар суду не подав, доводів позивача належними і допустимими доказами  не спростував.     

       При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

       У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

      У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

      Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

     Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

    Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що допускається укладення  господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

      З 10.01.2008 р  по 19.08.2008 року Приватне підприємство “Виробничо-торгова фірма “Енергоресурс” ( позивач у справі) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю “БК Прогрестехбуд” ( відповідач у справі ) прийняв від позивача  на умовах оплати товар, відповідно до зазначених вище накладних.

     Позивач зобов”язання виконав на загальну суму 178 468,15 гривень, що підтверджується зазначеними вище ( наявними у справі) накладними, довіреностями відповідача, виданими його уповноваженим особам на отримання товару, які  підписані керівником та головним бухгалтером відповідача , особою уповноваженою отримати товар, та скріплені печатками відповідача.

     Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, товар відповідач прийняв, претензій не пред”являв, однак оплату за отриманий товар провів частково, що підтверджується копіями виписок банку.

      Зазначені факти поставки товару та його часткової оплати підтверджуються, зокрема, актом звіряння розрахунків  станом на 28 листопада 2008 року, який  підписано уповноваженими представниками  обох сторін та завіреного  їх печатками.

       За актом звірки від 28.11.2008 року відповідач визнав заборгованість перед позивачем за поставлені товари на суму 33 911,10 грн.

       З вищенаведеного та матеріалів справи вбачається, що факти видачі довіреностей відповідачем, прийняття товару, підписання накладних уповноваженою особою відповідача, часткової оплати поставленого товару на користь позивача, підписання сторонами акту звірки розрахунків станом на 28.11.2008 року свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у період з 10.01.08 р  по 19.08.2008 р склалися договірні, господарсько-правові відносини, згідно з якими позивач передав товар, а відповідач прийняв товар та зобов”язався його оплатити. Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування , асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчать накладні, підписані позивачем та уповноваженим представником відповідача. Товар передано уповноваженій особі відповідача на підставі довіреностей, підписаних керівником та головним бухгалтером відповідача та скріплених печаткою відповідача. Товар прийнятий відповідачем без застережень та зауважень.

     Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені дії свідчать про виникнення між сторонами спору правовідносин щодо купівлі-продажу товару і такими діями відповідач прийняв на себе зобов”язання оплатити придбаний товар.

     Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

    У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.       

     Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

     Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

     За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо  строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

     Приписи частини 2 цієї статті не встановлюють обов”язкової форми вимоги кредитора  про виконання зобов”язання; останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо. Тому, виходячи з принципу диспозитивності  у господарському праві та процесі ( диспозитивність –це можливість суб”єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд), суд  дійшов висновку,  що  як лист  позивача за № 131 від 03.12.2008 року так і  позовну заяву від 31.01.2009 р вх. № 4 слід вважати вимогами виконання зобов”язання, і з врахуванням цього  підлягає визначенню момент виникнення у відповідача  обов”язку належного виконання зобов”язання.      

      Про отримання відповідачем зазначених вище  вимог  позивача щодо виконання зобов”язання до порушення провадження у даній справі свідчить і те, що  у  позовній заяві за вих № 4 від 31.01.2009 року позивач  посилається на  свій лист від 03.12.2008 року  ( додатково на акт звірки від 28.11.2008 р), а копію  отриманої позовної заяви № 4 від 31.01.2009 р  скерував до матеріалів даної справи сам відповідач.  Доказів зворотнього відповідач суду не подав, зазначені обставини не заперечив і не спростував.    

Відповідно до  положень ч.2 ст.530 ЦК України відповідач повинен був виконати зобов”язання по оплаті отриманого товару у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги. Однак, станом на момент подання позивачем до суду позовної заяви від 16.02.2009 року ,  відповідач розрахунку з позивачем не провів.

    Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. В результаті розгляду справи, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що таке порушення існує на момент подання  до господарського суду позовної заяви від 16.02.2009 року.         

          Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

          Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача  33 911,10 грн. основного боргу обґрунтована , підтверджена наявними у справі матеріалами, не спростована відповідачем і підлягає задоволенню.

           Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

       Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

        Оскільки позивачем не подано суду   доказів в підтвердження точної дати надіслання відповідачу листа-вимоги за № 131 від 03.12.2008 р, та копії позовної заяви від 31.01.2009 року, що унеможливлює  визначити момент виникнення у відповідача зобов”язання по проведенню розрахунку за отриманий товар в сумі 33 911,10 ( хоча, із наявних у справі документів слідує, що такі були отримані відповідачем до подання до господарського суду позовної заяви від 16.02.2009 р),  а відтак і пересвідчитись і правомірності визначеного позивачем періоду, за який здійснено нарахування 3 % річних  в сумі  203,47 грн та інфляційних в сумі 2 170,31 грн, то зазначені вимоги позивача задоволенню не підлягають, у зв”язку із недоведеністю.

      Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ст.49 ГПК України слід покласти на  відповідача.

      Що стосується витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката, то пропорційно розміру задоволених  позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають  стягненню  1 695,56 грн. При цьому суд враховує,  що розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Якщо розмір таких витрат явно завищений, суд з урахуванням конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братись до уваги, зокрема : встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження ( якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.  Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат ( лист, Вищий господарський суд, від 14.12.2007 р , № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”). Враховуючи, що у справі проведено два засідання , тривалість яких не перевищувала 30 хвилин, при чому 05.03.09 року розгляд справи відкладався , в тому числі і у зв”язку з неподанням позивачем усіх необхідних  для задоволення позовних вимог доказів, справа за своїм предметом спору не відноситься до особливо складних, підготовка позову та підготовка до судових засідань не потребували значних трудових затрат, відряджень, витребування  та пошуку значної кількості доказів з боку адвоката, державне мито у справі становить 362,85 грн, суд вважає  витрати на послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн завищеними, з огляду на розумну необхідність витрат у справі. Відтак, суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі до 5 % від стягуваної суми, беручи до уваги суму заборгованості, а також ту обставину, що ТзОВ “БК “Прогрестехбуд” не виконало вимог ухвал  від 18.02.2009 р та від 05.03.2009 р , не подало витребовуваних документів, відзиву на позов,  що спричинило додаткові відкладення розгляду справи. Відтак, на відповідача у справі слід покласти відшкодування позивачу  1695,56 грн витрат на оплату послуг адвоката.    

       На підставі наведеного, керуючись ст..ст.1, 2, 32,33,34,36, 43,49,.75,82,84,85,116 ГПК України, суд-

                                                  ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “БК Прогрестехбуд”  ( м.Львів, вул..Тургенєва,72, код ЄДРПОУ 33316751) на користь Приватного підприємства “Виробничо-торгова фірма “Енергоресурс” ( м.Львів, вул..Наукова, 74/96, код ЄДРПОУ 34167122)  33 911,10 грн. основного боргу, 339,11 грн. держмита, 110,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  1695,56 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3..Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.У задоволенні решти позовних вимог та відшкодуванні судових витрат -  відмовити  

Суддя                                                                                             Кітаєва С.Б.