Постанова

від 02.04.2009 по справі 2/318-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/318-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "02" квітня 2009 р.                                                           Справа № 2/318-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            БєляєвійТ.В. ,

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник", м.Хмільник Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "12" січня 2009 р. у справі № 2/318-07 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Приватного підприємства "Віолент", м.Вінниця

до Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник", м.Хмільник Вінницької області

про стягнення 36895,90грн.,   

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.01.2009р. у справі №2/318-07 позов Приватного підприємства "Віолент" до Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" про стягнення 36895,90грн. задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 21355,36грн. інфляційних втрат, 2566,20грн.- 3-х % річних, а також 239,21грн. витрат з держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення  12974,34грн. провадження у справі припинене.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, зокрема, що місцевий господарський суд, керуючись при прийнятті рішення ст.ст.611,625 Цивільного кодексу України та ст.232 Господарського кодексу України, не взяв до уваги, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та, крім того, стягнув 21355,36грн. інфляційних втрат, не зазначивши період, за який стягнуто вказану суму.

Відповідач також вказує про неправильне нарахування інфляційних втрат.

Як стверджує відповідач, за жовтень 2008 року інфляційні рахувати недопустимо, оскільки платіжним дорученням №2611 від 30.10.2008р. сплачено заборгованість в сумі 66583,85грн.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважаючи доводи відповідача безпідставними. Просить рішення господарського суду Вінницької області у даній справі залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін на виклик в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином шляхом надсилання копії ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2009р. про призначення розгляду справи на 02.04.2009р. рекомендованою кореспонденцією за наявними в матеріалах справи адресами, про що свідчить реєстр відправки рекомендованих листів за 16.03.2009р.  Про причини нез'явлення в засідання суду представників сторін суд апеляційної інстанції не повідомлено.

Беручи до уваги належне повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, що надавало сторонам можливість скористатись передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами на забезпечення в засідання суду повноважних представників, надання усних та письмових пояснень в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи положення                                    ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

29.11.2007р. Приватне підприємство "Віолент" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України про стягнення 19465,07грн.

Обґрунтовуючи позов, підприємство зазначило, що рішенням господарського суду Вінницької області від 17.09.2007р. у справі №6/302-07 було стягнуто на його користь з Центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України 68667,05грн. за виконані ремонтно-налагоджувальні роботи, 10463,60грн. інфляційних нарахувань за період з 01.05.2006р. по 30.07.2007р., 1185,21грн. – 3% річних за період з 01.01.2007р. по 30.07.2007р. та 5820,76грн. пені за період прострочки з 01.10.2006р. по 01.04.2007р., однак, незважаючи на це рішення, відповідач продовжує порушувати свої зобов'язання по оплаті вартості прийнятих робіт на суму 68667,05грн., а тому, на підставі п.2.3 договору №8 від 24.06.2005р. та додатку до нього від 03.01.2006р. він зобов'язаний сплатити 10791,42грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки за період з 01.04.2007р. по 01.12.2007р., а також 7896,68грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2007р. по 01.12.2007р.  та 776,97грн. – 3% річних за період з 01.08.2007р. по 01.12.2007р., нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у письмовому відзиві №1111 від 21.12.2007р. на позовну заяву (а.с.46-47) заперечив проти позову, посилаючись, зокрема, на те, що спір між сторонами щодо основного боргу та штрафних санкцій вже вирішений судом у справі №6/302-07, у зв'язку з чим повторне звернення з цими вимогами не допускається й провадження у справі має бути припинене на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно відповідач звертає увагу, що рішення суду першої інстанції у справі №6/302-07 ним оскаржується в апеляційному порядку, у зв'язку з цим, вважає, провадження у справі №2/318-07 має бути зупинено.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.01.2008р. (а.с.76) провадження у справі №2/318-07 було зупинене до вирішення пов'язаної з нею справи №6/302-07 Житомирським апеляційним господарським судом, а ухвалою від 24.11.2008р. (а.с.87) - поновлене у зв"язку з переглядом справи №6/302-07 в апеляційному та касаційному порядку.

Заявою №5/21 від 20.11.2008р. (а.с.78-79) позивач збільшив позовні вимоги та, крім заявлених 19465,07грн., просив стягнути на свою користь з відповідача 3972,15грн. 3% річних  за період з 30.07.2007р. по 01.11.2008р. та 13458,68грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2007 року по жовтень 2008 року, загалом позивач просив стягнути з відповідача 36895,90грн.

Крім того, позивач зазначив, що рішення господарського суду Вінницької області від 17.09.2007р. у справі №6/302-07, частково змінене Житомирським апеляційним господарським судом згідно постанови від 10.06.2008р., залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2008р. (а.с.81-83) й виконане відповідачем в листопаді 2008 року в повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти збільшення позовних вимог, вказує, що позивач у позовній заяві нараховує 3% річних за період з 01.08.2007р. по 01.12.2007р., а в заяві про збільшення позовних вимог – з 30.07.2007р. по 01.11.2008р., тобто, за період з 30.07.2007р. по 01.12.2007р. 3% річних нараховано двічі.

Представник позивача в письмових поясненнях від 12.01.2009р. (а.с.100) просив стягнути з відповідача на користь ПП "Віолент" 23921,56грн., серед яких 2566,20грн. – 3% річних за період з 01.08.2007р. по 01.11.2008р. та 21355,36грн. інфляційних нарахувань за період з 01.08.2007р. по 30.10.2008р. згідно розрахунків доданих до позовної заяви та заяви про поновлення провадження у справі.

Судовою колегією враховується наступне.

Постановю Вищого господарського суду України від 13.10.2008р. було скасовано постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р. та залишено в силі рішення господарського суду Вінницької області від 17.09.2007р. у справі №6/302-07 за позовом Приватного підприємства "Віолент" до Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник", яким суд стягнув з відповідача на користь позивача 68667,05грн. боргу , 1185,21грн. 3-х % річних за період з 01.01.2007р. по 30.07.2007р., 10463,60грн. інфляційних нарахувань за період з 01.05.2006р. по 30.07.2007р. та 5820,76грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунків пені за період з 01.10.2006р. по 01.04.2007р. (а.с.81-83).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі     №6/305-07 відповідач сплатив річні в сумі 1185,21грн., пеню в сумі 5820,76грн. та інфляційні в сумі 10463,60грн. 05.11.2008р., борг в сумі 68667,05грн. - 30.10.2008р. та 03.11.2008р. (а.с.85-86,92-97).

У зв"язку з простроченням виконання грошового зобов"язання у сумі 68667,05грн. позивач просив до стягнення (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 12.01.2009р. (а.с.100) інфляційні втрати в сумі 21355,36грн. за період з 01.08.2007р. (за рішенням суду інфляційні нарахування в сумі 10463,60грн. стягнуті, як зазначалося вище, за період з 01.05.2006р. по 30.07.2007р.) по 01.11.2008р. (відповідачем сплачено борг в сумі 66583,85грн. 30.10.2008р., а решта боргу в сумі 2083,80грн. - 03.11.2008р.), 3% річних в сумі 2566,20грн. за період з 01.08.2007р. по 01.11.2008р. (за рішенням суду стягнуто річні за період з 01.01.2007р. по 30.07.2007р.).

При цьому слід зазначити, що згідно розрахунку позивача (а.с.5) за період з серпня по листопад 2007 року розмір інфляційних нарахувань склав 7896,68грн., а згідно розрахунку (а.с.78-79) за період з грудня 2007 року по червень 2008 року та з вересня 2008 року по жовтень 2008 року (включно) - 13458,68грн., загалом - 21355,36грн.

Однак, в розрахунку, який міститься на а.с.5, позивачем допущено арифметичну помилку в підрахунку інфляційних втрат: у підсумку сума за період з серпня по листопад 2007 року складає 5905,34грн. (412,00грн.+1510,66грн.+1991,34грн.+1991,34грн.), тоді як позивачем вказано 7896,68грн.  

Крім того, інфляційні втрати за листопад 2007 року позивач обчислював, виходячи з індексу інфляції 102,9%, тоді як індекс інфляції за цей місяць становив 102,2%.

За розрахунком суду апеляційної інстанції розмір інфляційних нарахувань за період з 01.08.2007р. по червень 2008 року та з вересня 2008 року по 01.11.2008р. становить 20806,12грн.

Так, за період з серпня  2007 року по червень 2008р. індекс інфляції становив 127,48% (100,6% х 102,2% х 102,9% х 102,2% х 102,1% х 102,9% х 102,7% х 103,8% х 103,1% х 101,3% х 100,8%). Таким чином, розмір боргу з врахуванням цього індексу інфляції за наведений період склав 87536,76грн. (127,48 % х 68667,05грн.), а інфляційні нарахування, відповідно. - 18869,71грн. (87536,76-68667,05).

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.78-79) за липень та серпень 2008 року інфляційні він не нараховував, оскільки індекс інфляції за вказані місяці становив, відповідно, 99,5% та 99,9%.

За період з вересня по жовтень 2008 року (включно) індекс інфляції склав  102,82% (101,1% х 101,7%). Отже, розмір боргу з врахуванням зазначеного індексу інфляції склав 70603,46грн. (102,82% х 68667,05грн.), а інфляційні нарахування - 1936,41грн. (70603,46-68667,05).

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань вищевказаного не врахував, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Крім того, розмір 3-х % річних за період з 01.08.2007р. по 01.11.2008р. склав 2573,57грн.: 68667грн. х3%:365дн.х456дн.), однак, позивач заявив до стягнення меншу суму (а.с.100), що є його правом.

Зважаючи на те, що позивач, користуючись наданим йому ст.22 Господарського процесуального кодексом України правом на відмову від позову,  відмовився від вимоги про стягнення 12974,34грн., місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі пункту 4 частини 1            статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідача про те, що суд стягнув 21355,36грн. інфляційних втрат, не зазначивши період, за який стягнуто вказану суму, є безпідставними й такими, що не відповідають дійсності.

Твердження відповідача про те, що за жовтень 2008 року інфляційні рахувати недопустимо, оскільки платіжним дорученням №2611 від 30.10.2008р. сплачено заборгованість в сумі 66583,85грн., також не заслуговують на увагу, так як нарахування за жовтень 2008 року було підставним, оскільки борг, до того ж, не в повному обсязі, було сплачено лише 30.10.2008р., тобто після 15 числа місяця.

Не грунтуються на законодавстві й доводи відповідача, що суд першої інстанції не взяв до уваги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки річні і інфляційні втрати, стягнуті місцевим господарським судом у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями в розумінні ст.230 Господарського кодексу України.  

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції у даній справі слід змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань та, відповідно, судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник", м.Хмільник Вінницької області - без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 12 січня 2009 року у справі №2/318-07 змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань та судових витрат.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (22000, Вінницька область, м.Хмільник, вул.1-го Травня,39, код ЄДРПОУ 08482599) на користь Приватного підприємства "Віолент" (21030, м.Вінниця, пр-т Юності, 22/101 код ЄДРПОУ 30247565) - 20806,12грн.  інфляційних втрат,  2566,20грн. 3 % річних; 233грн.72коп. витрат на сплату державного мита;  74грн.75коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити".

3. Наказ господарського суду Вінницької області від 26.01.2009р. у справі №2/318-07 визнати таким, що втратив чинність.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

4. Справу №2/318-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 -стсоронам

4 - в наряд