Постанова

від 08.07.2009 по справі 2/318-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/318-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 липня 2009 р.                                                                                    № 2/318-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Губенко Н.М.,

Суддів: Барицької Т.Л.,Мирошниченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник"

на  постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 02.04.2009р.

у справі№ 2/318-07 господарського суду Вінницької області

за позовомПП "Віолент"

доЦентрального військового клінічного санаторію "Хмільник"

простягнення 36895,90 грн.

за  участю представників  сторін:

позивача не з'явились,

відповідачане з'явились,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2007 р. ПП "Віолент" звернулось до господарського суду з позовом до Центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України про стягнення 19465,07грн.

Обґрунтовуючи позов зазначило, що рішенням господарського суду Вінницької області від 17.09.2007 р. у справі №6/302-07 стягнуто з відповідача на його користь 68667,05грн. боргу, 10463,60 грн. інфляційних, 1185,21грн. –3% річних та 5820,76грн. пені, однак, відповідач продовжує порушувати свої зобов'язання по оплаті вартості прийнятих робіт на суму 68667,05грн., а тому, на підставі п.2.3 договору №8 від 24.06.2005р. та додатку до нього від 03.01.2006р. він зобов'язаний сплатити 10791,42 грн. пені за період з 01.04.2007р. по 01.12.2007р., а також 7896,68грн. інфляційних за період з 01.08.2007р. по 01.12.2007р.  та 776,97грн. –3% річних за період з 01.08.2007р. по 01.12.2007р., нарахованих на підставі ст.625 ЦК України.

Заявою №5/21 від 20.11.2008р. (а.с.78-79) позивач збільшив позовні вимоги та, крім заявлених 19465,07грн., просив стягнути з відповідача 3972,15грн. 3% річних  за період з 30.07.2007р. по 01.11.2008р. та 13458,68грн. інфляційних за період з грудня 2007 року по жовтень 2008 року, загалом позивач просив стягнути з відповідача 36895,90грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.01.2009 р. (суддя: Мельник П.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21355,36грн. інфляційних втрат, 2566,20грн. - 3 % річних, 239,21грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення  12974,34грн. провадження у справі припинене.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.04.2009 р. (судді: Гулова А.Г., Пасічник С.С., Щепанська Г.А.) вказане рішення змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань та судових витрат. Викладено абзац 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 20806,12 грн.  інфляційних,  2566,20грн. 3 % річних, 233,72 грн. держмита,  74,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Центральний військовий клінічний санаторій "Хмільник" звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд зазначив, що постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2008 р. скасовано постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 р. та залишено в силі рішення господарського суду Вінницької області від 17.09.2007р. у справі №6/302-07 за позовом ПП "Віолент" до Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник", яким стягнуто з відповідача на користь позивача 68667,05грн. боргу, 1185,21грн. 3 % річних, 10463,60грн. інфляційних та 5820,76грн. пені (а.с.81-83).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На виконання рішення суду у справі №6/302-07 відповідач сплатив річні в сумі 1185,21грн., пеню в сумі 5820,76грн. та інфляційні в сумі 10463,60грн. 05.11.2008р., борг в сумі 68667,05грн. - 30.10.2008р. та 03.11.2008р.

Господарський суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції, оскільки розрахунок суми інфляційних та 3 % річних наданий позивачем містить помилки, проте, місцевий господарський суд на зазначене уваги не звернув.   

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, оскільки всупереч вимог ст. 43 ГПК України суд не здійснив всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, апеляційний господарський суд констатував, що рішенням господарського суду Вінницької області від 17.09.2007р. у справі №6/302-07 за позовом ПП "Віолент" до Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" стягнуто з відповідача на користь позивача 68667,05грн. боргу, 1185,21грн. 3 % річних, 10463,60грн. інфляційних та 5820,76грн. пені. Це рішення було частково змінене Житомирським апеляційним господарським судом, постановою від 10.06.2008 р. Ця постанова, в свою чергу, була скасована постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2008 р., а рішення господарського суду Вінницької області від 17.09.2007р. залишено в силі.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 2 ст. 36 ГПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Проте, в даному випадку судові процесуальні акти, на якій посилався апеляційний господарський суд в розумінні ч. 1ст. 36 ГПК України є письмовими доказами, а тому вони повинні були бути надані або в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії.

Разом з тим, в матеріалах справи (а.с. 6-7) є незасвідчена ксерокопія з копії рішення господарського суду Вінницької області від 07.06.2007 року у справі № 6/302-07. Також матеріали справи містять незавірену ксерокопію з копії  постанови Вищого господарського суду України від 13.10.2008 р. у справі № 6/302-07 (а.с. 71-73). Таким чином, апеляційний господарський суд в порушення вимог ч. 2  ст. 36 ГПК України прийняв до уваги незавірені ксерокопії документів у якості доказів.

Оригінал або належним чином завірена копія постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 р. на яку послався апеляційний господарський суд в матеріалах справи відсутній.

Господарський суд Вінницької області в рішенні послався на рішення цього суду у справі № 6/302-07, але не встановлював, чи було воно оскаржене у апеляційному чи касаційному порядку, та чи набуло це рішення законної сили.  

Таким чином, суди попередніх інстанцій не перевірили у відповідності до вимог закону, існування судових актів, на які посилався позивач у справі №2/318-07.

Господарський суд, приймаючи рішення, не дослідив питання коли та у якому розмірі відповідачем погашені суми, стягнуті за рішенням суду у справі № 6/302-07.

Апеляційний господарський суд у постанові зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі № 6/302-07 відповідач сплатив річні в сумі 1185,21грн., пеню в сумі 5820,76грн. та інфляційні в сумі 10463,60грн. 05.11.2008р., борг в сумі 68667,05грн. - 30.10.2008р. та 03.11.2008р. При цьому, суд посилався на незавірені ксерокопії платіжних документів (а.с.85-86,92-97). Як вже відмічено, відповідно до ст. 36 ГПК України незавірені ксерокопії не можуть бути прийняті судом в якості доказів.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що рішення та постанова у даній справі прийняті без всебічного та повного дослідження доказів.    

Враховуючи викладене, рішення та постанову у даній справі не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

При новому розгляді справи, суду необхідно ретельно з'ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2009 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.04.2009 р. у справі № 2/318-07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Н. Губенко

СуддіТ. Барицька

С. Мирошниченко