Рішення

від 13.04.2009 по справі 45/60-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/60-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2009 р.                                                            Справа № 45/60-09

вх. № 1574/5-45

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  Михайлова М.М., доручення від 10.12.2008 року

відповілача - не зявився   

розглянувши справу за позовом ТОВ "Гермес - плюс", м. Харків  

до  ТОВ НВФ "Інтерфакт ЛТД", смт. Есхар  

про стягнення 35879,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог що прийнята ухвалою суду від 25 березня 2009 року, просить суд стягнути  з відповідача на користь позивача  30832,60 грн. основного боргу, 2392,56 грн. інфляційних, 295,47 грн. річних та 2359,15 грн. пені які ґрунтуються на  неналежному виконанні договору поставки            № 023/08 від 08 лютого   2008 року з боку відповідача. Також позивачем заявлено до стягнення   15000 грн. адвокатських послуг, 358,80 грн. державного мита та 118 грн. витрат за ІТЗ.

Позивач під час розгляду справи в суді наполягає на задоволенні позову, надав до матеріалів справи витребувані судом документи.

Відповідач в призначені судові  засідання 25 березня 2009 року та 13 квітня 2009 року  не з'явився, докази витребувані судом суду не надав,  причини нез'явлення суду не повідомив, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення за № 004499  (службова відмітка  5154638) з датою отримання 14 березня 2009 року.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 25 березня 2009 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню з наступних підстав:

08 лютого 2008 року між позивачем, ТОВ "Гермес-плюс", та відповідачем, ТОВ НВП "Інтерфакт ЛТД", було укладено договір № 032/08 поставки нафтопродуктів  відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар - нафтопродукти в асортименті, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору вказаний товар (п. 1.1, 4.1, 4.2 договору).

Згідно з видатковою накладною № ГП-000352 від 18 листопада 2008 року  позивач на виконання своїх зобов'язань за договором передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 35832,60 грн., що підтверджено накладною №  ГП-000352  від 18 листопада 2008 року, а також  дорученням відповідача від 18 листопада 2008 року за № 51 (аркуші справи 13,14).

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець прийняв на себе зобов'язання щодо сплати товару шляхом перерахування грошових коштів за певну партію товару, на банківський рахунок продавця, вказаний у реквізитах даного договору, якщо інше не встановлено додатковими угодами, в формі 100% попередньої оплати. У випадку поставки (відпуску) товару продавцем покупцю без отримання попередньої оплати незалежно від причин, у тому числі, якщо сторонами додатковими угодами не встановлені інші умови оплати поставленого товару, покупець зобов'язався в повному обсязі оплатити поставлений товар у строк не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання товару.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором, а саме розділу 4 договору, відповідач розрахунок за отриманий від позивача товар на протязі 5 банківських днів з моменту одержання товару не здійснив.  Лише 11 грудня 2008 року відповідачем було перераховано позивачу частину коштів в розмірі 5000 грн., про що в матеріалах справи наявна банківська виписка.  

Заборгованість відповідача становить 30832,60 грн.

Відповідно  до  ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази  подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази                          для підтвердження   своїх  вимог  стосовно основної суми заборгованості в розмірі    30832,60 грн.

У зв'язку з існуючою заборгованістю  позивач направив  відповідачу  претензії за вих. № 12/12/1 від 12 грудня 2008 року та № 1 від 04 квітня 2009 року. Проте відповідач відповіді на претензії позивача не надав, суму боргу в повному обсязі не сплатив. Вищевикладені обставини й стали підставою для звернення позивача  до  господарського суду  з  відповідним позовом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі               30832,60 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також було пред'явлено до стягнення  2392,56 грн. інфляційних, 295,47 грн. річних та 2359,15 грн. пені, нарахованих на підставі  ст. 625 ЦК України та п. 8.4 договору.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГУ України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням  зобов'язання  є  його  невиконання  або виконання  з  порушенням  умов,  визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення   зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом  8.4 договору № 023/08 від 08 лютого 2008 року сторонами передбачено сплату пені в розмірі 0,25% від суми заборгованості за кожен день порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши частину позовних вимог щодо стягнення інфляційних, річних та пені, враховуючи, що відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань“  розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення 2392,56 грн. інфляційних,                 295,47 грн. річних та 2359,15 грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Проте, при вирішені даного питання про розподіл судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне. В матеріалах справи наявні договір про надання юридичних послуг № 2/02-09 від 26 січня 2009 р.,  укладений між позивачем та ФОП адвокатом Акчуріним І.А., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 248 на ім'я Акчуріна І.А. та  банківська виписка за 26 лютого 2009 року, яка підтверджує понесення позивачем витрат на послуги адвоката, позовні вимоги позивача задоволені судом в повному обсязі,  за таких обставин витрати по сплаті держмита в розмірі 358,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі                118 грн. підлягають віднесенню на відповідача повному обсязі. Проте  суд визнає заявлені позивачем судові витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 15000 грн. такими,  що не відповідає критеріям розумності,  та за таких обставин, керуючись принципами законності та справедливості, покладає ці витрати на відповідача в сумі 3000,00 грн. Решта витрат на послуги адвоката в сумі 12000,00 грн. підлягає віднесенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 22,  33, 34, 43, 44, 49, 55, 75, 82-85  ГПК України, суд, -     

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ НВФ "Інтерфакт ЛТД", 63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, землі Есхарівської с/р зона 01 (в тому числі з р/р 26007000121973 в філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618, код ЗКПО 21238131)  на користь ТОВ "Гермес-плюс", 61157, м. Харків, вул. Селянська, 20, кв. 139 (р/р 260087317 в ХОД ВАТ "Райффазен Банк Аваль", МФО 350589, код ЗКПО 24338896) 30832,60 грн. основного боргу, 2392,56 грн. інфляційних, 295,47 грн. річних, 2359,15 грн. пені, 3000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 358,80 грн.  державного мита  та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 14 квітня  2009 року.

Суддя