Постанова

від 21.04.2009 по справі 20/253-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/253-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2009 року                                                                                       Справа№  20/253-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:  

позивача –Рижий Аліна Валентинівна, юрист, довіреність № 25/ЮР-08  від 10.03.08;

відповідача – Деркач Вікторія Анатоліївна, довіреність № 24-5-17  від 02.01.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний Завод” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2009 року                                    

у справі № 20/253-08                             

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Запороженергопостач”, м.Запоріжжя

до відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний Завод”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 55 427 грн. 37 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2009р. (суддя Пархоменко Н.В.) по справі № 20/253-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запороженергопостач” м.Запоріжжя (далі – ТОВ “Запороженергопостач”) до відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний Завод” м.Дніпропетровськ (далі –ВАТ “Інтерпайп НТЗ”) про стягнення 55 427 грн. 37 коп. позов було задоволено та з відповідача на користь позивача було стягнено 54 819 грн. 11 коп. основного боргу, 540 грн. 68 коп. пені, 67 грн. 58 коп. –3% річних, 554 грн. 27 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленої продукції; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.525, 526, 625 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України.  

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ВАТ “Інтерпайп НТЗ” м.Дніпропетровськ, посилається на невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам, обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- скаржник в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення був невірно трактований п.4.1 договору, згідно якого оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після поставки товару, але судом не враховано, що оплата здійснюється за наявності податкової накладної, доказів надсилання якої відповідачеві позивач при зверненні з позовом не надав, тому в останнього не виникло зобов'язання по оплаті поставленого товару;

- також господарський суд безпідставно послався на лист № 11/11 від 30.10.2008р., як на доказ визнання відповідачем факту отримання накладної та рахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ТОВ “Запороженергопостач” м.Запоріжжя –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, матеріалам та обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

09.09.2008р. між ТОВ “Запороденергопостач” м.Запоріжжя (“постачальник” за договором, позивач по справі) та ВАТ “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” м.Дніпропетровськ (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено договір № 511082133, відповідно до якого “постачальник” на умовах даного договору зобов'язався поставити, а “покупець” прийняти та оплатити кабельно-провідникову продукцію (далі, як зазначено в договорі –Товар), найменування, номенклатура, вимоги до якості (ДСТУ, ТУ), кількість, строк поставки й ціна якого вказані в специфікації № 1, оформленої у вигляді додатку до договору, яка є його невід'ємною частиною (п.1.1 р.1 договору (а.с.9-10)).

Розділом 2 договору сторони визначили, що ціна товару  зазначається в специфікації № 1 до договору; сума договору складає 54 858 грн. 30 коп. (в тому числі ПДВ).

Пунктом 3.4 р.3 договору сторони визначили пакет документів, який передається постачальником покупцю разом з товаром, зокрема, рахунок, сертифікат якості виробника, податкову накладну, товарно-транспортну накладну.   

Пунктом 4.1 р.4 договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться за рахунком “постачальника” протягом 10 банківських днів після поставки товару, за наявності податкової накладної.

Пунктом 7.1 р.7 договору сторони передбачили майнову відповідальність “покупця” за несвоєчасну оплату поставленого товару у виді пені в розмір подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Розділом 10 договору сторони визначили строк дії договору, який вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2008р., але не зупиняє своєї дії в частині невиконаних зобов'язань.

До договору, в якості додатку № 1 було оформлено сторонами та підписано специфікацію № 1, згідно якої визначено найменування товару, якість, одиниці виміру, вартість товару –54 858,30 грн. (з ПДВ (а.с.11)).

Докази, підтверджуючи факт розірвання договору № 511082133 в встановленому законом порядку, визнання його недійсним повністю або в будь-якій частині також відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін відповідно до ст.33 ГПК України судам обох інстанцій.

06.10.2008р. на виконання умов договору № 511082133 позивачем на підставі довіреності відповідача серії ЯПЗ № 237788 від 06.10.2008р. (а.с.14) по видатковій накладні № 000000197 від 06.10.2008р. (а.с.12) було здійснено поставку продукції на загальну суму 54819 грн. 11 коп. Факт отримання товару на суму 54819 грн. 11 коп. підтверджується матеріалами справи, не спростовується відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.   

На оплату зазначеної продукції позивачем було оформлено та передано відповідачу рахунок-фактуру № 000000430 від 06.10.2008р. (а.с.13).

Докази перерахування 54 819 грн. 11 коп. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

28.10.2008р. листом № 236 позивач звернувся до відповідача з претензією, яка містила вимогу про оплату поставленого за договором № 511082133 товару (а.с.38-39). Зазначену претензію було направлено відповідачеві, що підтверджується поштовим описом від 28.10.2008р. (а.с.37).

30.10.2008р. листом № 11/11 відповідач визнав факт наявності заборгованості за поставлений в жовтні 2008 року товар, пропонував варіанти погашення заборгованості (а.с.40).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, оплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Частиною 3 ст.549 ЦК України регламентовано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.            

Згідно з частинами 1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.   

Враховуючи викладене, господарським судом зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 54 819 грн. 11 коп. основного боргу, стягнення 3% річних  в сумі 67 грн. 58 коп. (з 21.10.2008р. по 05.11.2008р.) та стягнення пені в сумі 540 грн. 68 коп. (за цей же період) на підставі розрахунку позивача (а.с.7-8).

Щодо доводів скаржника стосовно невиникнення в нього зобов'язання по оплаті поставленої продукції внаслідок відсутності податкової накладної, то вони спростовуються відповіддю на претензію № 11/11, якою відповідач визнав факт поставки товару та наявності заборгованості по його оплаті, а також листом позивача № 246 від 08.01.2009р. (а.с.62), яким відповідачу було надіслано дублікат податкової накладної та рахунку-фактури, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 09.01.2009р. та фіскальним чеком від 09.01.2009р. № 7912 (а.с.63-64).  

Щодо доводів скаржника про те, що лист від 30.10.2008р. № 11/11 не може бути доказом по справі, оскільки в ньому не зазначена сума заборгованості, немає посилань на договір та номера рахунків, то ці доводи не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки спростовуються змістом самого листа, в якому відповідач зазначає про заборгованість за продукцію поставлену в жовтні 2008 року, що підтверджується документами на поставку продукції датовані 06.10.2008р., а також тим, що між сторонами не існують будь-які інші договірні відносини та зобов'язання за ними, докази протилежного не надані сторонами (відсутні в матеріалах справи) відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, а жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України скаржником не доведено факт неналежного виконання обов'язку позивачем по передачі пакету документів, регламентований п.3.4 р.3 договору, такі докази відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій.

За цих підстав висновок господарського суду, викладений в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення, відповідає матеріалам, обставинам справи, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2009р. по справі № 20/253-08 –залишити без змін; а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний Завод” м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

          Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко