Ухвала

від 02.04.2009 по справі 3/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"02" квітня 2009 р.                                                                            Справа  № 3/43

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмо-Пласт»         

про стягнення заборгованості в сумі 10000 грн. 00 коп., 7202 грн.95 коп. штрафних санкцій, процентів за порушення грошового зобов'язання та інфляційного збільшення боргу

                                                                                                               Суддя  Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача :  не з'явився;

від відповідача :  Чехомська О.І. ( довіреність №01 від 10.11.2008 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмо-Пласт»з позовною заявою про стягнення 10000 грн. 00 коп. основного боргу за поставлений товар, 1213 грн. 11 коп. пені,  4869 грн. 70 коп. штрафу,  170 грн. 14 коп. 3% річних та 950 грн. 00 коп.  інфляційних втрат за прострочення в оплаті поставленого товару.

Відповідач в  письмовому відзиві на позовну заяву  та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. В судовому засіданні 02.04.2009 року позивачем надано суду докази оплати основного боргу (платіжне доручення №3072 від 02.04.2009 року на суму 10000 грн.). Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору. Крім того, представник відповідача заперечив стосовно нарахування штрафу та пені зазначивши, що нарахування штрафу за невиконання грошового зобов'язання одночасно з пенею   суперечить чинному законодавству, оскільки за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку.

Позивач в судове засідання не з'явився,  проте надіслав суду клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності ТОВ «Механічний завод». Крім того, позивачем надіслано суду письмові пояснення відповідно до яких заперечує стосовно доводів відповідача щодо обмеження пені та штрафу подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочення.     

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.     

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача,  вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

18 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»(далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмо-Пласт»(далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №14/23 (далі - Договір), згідно з умовами якого Продавець зобов'язався виготовити та передати у власність, а Покупець оплатити та прийняти продукцію –Люльку електричну ЛЕ 150-300 довжиною 6м, висотою підйому 100 м., в повному комплекті з консолями КР-3 в кількості однієї штуки.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість одиниці продукції становить 48697 грн. 00 коп..

Відповідно до п.п.3.1.-3.2. Договору Покупець проводить оплату на умовах 50% попередньої оплати протягом п'яти банківських днів по виставленому  продавцем рахунку. Кінцева оплата здійснюється протягом 30 банківських днів після відпуску Продукції згідно п.4.1. Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що умовами поставки є самовивіз зі складу Продавця транспортом за рахунок Покупця.  

На виконання умов Договору позивач виготовив та передав у власність Покупця обумовлену Договором продукцію: колиску електричну ЛЕ 150-300 довжиною 6 м, висотою підйому 100 м., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №182 від 25.06.2008 року  (довіреність НКБ №546532 від 23.06.2008 року).  Позивач виконав умови договору в повному обсязі та в строки передбачені Договором. Станом на 15.12.2008 року згідно з Актом звірки взаємних розрахунків борг відповідача перед позивачем становив 10000,00 грн..  

На момент розгляду справи відповідачем повністю оплачено заборгованість за поставлений товар в розмірі 10000 грн. 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3072 від 02.04.2009 року. Відтак провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального  кодексу України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що за порушення строків оплати Продукції, передбачених п.п. 3.1., 3.2. Договору більше ніж на 3 банківських дні, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Однак статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, тому позивачем на суму боргу нараховано пеню у розмірі 1%, як передбачено Договором, але не більше подвійної облікової ставки НБУ в день.

Згідно п. 3.2. Договору, Відповідач мав здійснити остаточний розрахунок впродовж 30 днів після відпуску продукції; відпуск продукції було здійснено 25.06.2008 року, що підтверджується копією накладної на реалізацію.

Відповідачем за період з 24.07.2008 року по 25.01.2009 року на суму боргу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що становить 1213 грн. 11 коп.; розрахунок перевірено судом та визнано вірним. Відповідач визнав суму пені, нараховану позивачем.  

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою. Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не  може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п. п. 1, З якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу за період з 25.07.2008 року по 16.02.2009 року нараховано збитки від інфляції в розмірі 950 грн. 00 коп. та три відсотки річних в розмірі 170 грн. 14 коп.. Розрахунок перевірено судом  та визнано вірним.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.2. Договору позивачем, за прострочення строків оплати Продукції більш ніж на 10 днів, додатково нараховано штраф у розмірі 10% від суми Договору в розмірі 48697,00 грн.;  розмір нарахованого штрафу складає 4869 грн.70 коп..

Позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу задоволенню не підлягає з огляду на наступне: відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності. Відтак у позивача відсутні правові підстави для одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання, тобто двократного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж порушення.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу пропорційно сумі задоволених позовних вимог; в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи те, що заборгованість сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, судові витрати ав цій частині, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.  

Керуючись ст. 49, п.1-1.ч.1. ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10000 грн. 00 коп..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмо-Пласт» (33400, Рівненська область, Гощанський район, смт.Гоща, вул.Незалежності, буд.100, код ЄДРПОУ 32051496, р/р №26008004421 у РФ ВАТ «Кредобанк»м.Рівне, МФО 333670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод» (73034, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км., код ЄДРПОУ 30667065, р/р 26006007581201 у ВАТ «Сведбанк», МФО 300164) 1213 грн. 11 коп. пені, 950 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 170 грн. 14 коп. 3% річних, а також витрати на оплату державного мита в розмірі 1233 грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп.; в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано «07» квітня 2009 року