Ухвала

від 24.10.2013 по справі 905/320/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 жовтня 2013 року Справа № 905/320/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Малетича М.М., Заріцької А.О., Козир Т.П., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р., розглянувши заявуСпільного підприємства "Агроспецмонтажник"

про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 06.08.2013 у справі № 905/320/13-г за позовомПриватного підприємства "Строитель - 7" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про та за зустрічним позовом до Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" Відділ капітального будівництва Ясинуватської міської ради стягнення 96 003,06 грн., Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" Приватного підприємства "Строитель - 7" провизнання недійсним акту ф. КБ-2в, розірвання договору №1001 від 02.10.2012 та стягнення 134 036,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.13 у справі №905/320/13-г відмовлено приватному підприємству „Строитель-7" у задоволенні позову до Спільного підприємства „Агроспецмонтажник" про стягнення 96 003, 06грн.; відмовлено Спільному підприємству „Агроспецмонтажник" у задоволенні зустрічного позову до Приватного підприємства „Строитель-7" про визнання недійсним акта ф. КБ-2в, розірвання договору № 1001 від 02.10.2012 та стягнення 134 036, 30 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі №905/320/13-г рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013 у справі № 905/320/13-г скасовано частково; задоволено частково первісні позовні вимоги Приватного підприємства "Строитель-7" до Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" про стягнення 96 003, 06 грн..; відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог Приватного підприємства "Строитель-7" до Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" про стягнення пені у розмірі 624, 61 грн. та 3% річних у розмірі 125, 26 грн.; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013 у справі № 905/320/13-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2013 касаційну скаргу Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі №905/320/13-г залишено без змін.

Спільне підприємство "Агроспецмонтажник" звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.08.2013 у справі №905/320/13-г, в якій просить скасувати дане судове рішення та прийняти нове рішення у справі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у справі №5023/9910/11 та від 20.11.2012 у справі №5015/2921/12, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 06.08.2013 у справі №905/320/13-г, про перегляд якої подано заяву, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав щодо часткового задоволення первісного позову про стягнення суми боргу, оскільки відповідач належних та допустимих доказів сплати залишку боргу за виконані роботи не надав. В частині зустрічних позовних вимог щодо розірвання договору та стягнення суми авансу, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у позові, оскільки відповідачем за зустрічним позовом були виконані роботи за договором, а факти невиконання позивачем зобов'язань, або неналежного їх виконання (що становить суть правопорушення) не підтверджені належними та допустимими доказами по справі. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення пені на підставі пункту 11.3 договору та 3% річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено факту прострочки виконання робіт відповідачем за зустрічним позовом, а частина друга статті 625 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність за порушення грошових зобов'язань, яких у відповідача за зустрічним позовом взагалі не існує за договором. Також суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсним акту з огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що акт оцінки технічного стану обладнання від 26.11.2012 та протокол повернення обладнання від 28.11.2012, на які посилається позивач за зустрічним позовом, складені без участі представника відповідача за зустрічним позовом, тому вони не можуть бути належними доказами вини відповідача; позивачем за зустрічним позовом не підтверджено факт передачі відповідачу за зустрічним позовом опалубки, оскільки відсутній акт її приймання - передачі як перед початком робіт, так і після їх закінчення.

Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у справі №5023/9910/11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відмови у:

- у задоволенні первісного позову підрядника до замовника (відповідача-2) про стягнення заборгованості з оплати робіт за договором підряду, виходячи при цьому із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що додаткова угода №3 до договору підряду та акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт №4 не були підписані з боку замовника, сторонами не були визначені істотні умови, тому дані правочини не узгоджуються з умовами, передбаченими договором та не можуть породжувати правових наслідків, як то стягнення коштів;

- у задоволенні первісних позовних вимог до відповідача-1 про стягнення суми боргу, за неналежне виконання договору поруки, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, договір поруки не містить усіх істотних умов, а тому є неукладеним та не породжує правових наслідків для сторін.

Крім того, у вказаній постанові суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог замовника до підрядника про стягнення збитків, яких замовник зазнав у зв'язку з витратами на капітальний ремонт свердловини, та прийняв нове рішення про задоволення зустрічного позову, в цій частині виходячи при цьому з того, що апеляційним господарським судом безпідставно не було враховано відповідний висновок експерта, яким встановлено, що підрядні роботи були виконані підрядником неякісно, з допущенням аварії, яка призвела до залишення стороннього предмету у свердловині і неможливості подальшого виконання робіт в інтервалах продуктивних горизонтів свердловини.

У постанові від 20.11.2012 у справі №5015/2921/12 Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення вартості робіт із заміни неякісної продукції, виходив з встановлених судом першої інстанції обставин справи щодо наявності усіх обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення для застосування такого заходу відповідальності, як збитки, а саме: 1) наявність збитків, які є вартістю робіт із заміни неякісної продукції; 2) протиправність поведінки у вигляді поставки товару неналежної якості; 3) причинно-наслідкового зв'язку між збитками та протиправною поведінкою (дії відповідача щодо поставки товару неналежної якості, які були визнані самим відповідачем, стали наслідком понесення позивачем витрат - оплати вартості робіт із заміни неякісної продукції); 4) вини (відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання відповідачем не доведено).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах встановлених судом фактичних обставин справи залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Спільному підприємству "Агроспецмонтажник" у допуску справи №905/320/13-г до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич Судді А. Заріцька Т. Козир С. Мирошниченко С. Шевчук