Постанова

від 09.04.2009 по справі 15/168-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/168-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.04.09                                                                                       Справа №15/168-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі:  Пересаді О.В.

за участю представників:

позивача: Небрат Л.П., дов. № 1-9/128 від 22.05.2008 р.      

відповідача: Саларова М.І., дов. б/н від 09.04.2009 р.;

                      Важненко О.В., дов. б/н від 09.04.2009 р.                                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Компанія «Дніпро», м. Херсон,

на рішення господарського суду Херсонської області від 17.02.2009 р.

у справі № 15/168-07          

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Компанія «Дніпро», м. Херсон

73000, м. Херсон, вул. Робоча, 66          

до відповідача Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області, м. Херсон

73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 10

про стягнення 25.791,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Компанія «Дніпро», м. Херсон, (далі - позивач) звернулося в господарський суд Херсонської області з позовом до Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області,         м. Херсон, (далі – відповідач) про стягнення 25.791,23 грн., які складаються з      22.197,99 грн. втрат від інфляції, 3.593,24 грн. - 3-х % річних, нарахованих за несвоєчасне виконання рішення господарського суду Херсонської області від 11.02.2002 р. у справі  № 5/165 (з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих господарським судом першої інстанції до розгляду).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.11.2007 р. у справі                 № 15/168-07 позов задоволено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р. вказане рішення господарського суду Херсонської області скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008 р. у цій справі вищезазначені рішення господарського суду Херсонської області та постанова Запорізького апеляційного господарського суду скасовані, справу № 15/168-07 направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.02.2009 р. у справі                 № 15/168-07 (суддя Губіна І.В.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 9.731,19 грн. втрат від індексу інфляції, 2.838,72 грн. - 3% річних, 198,45 грн. судових витрат. Рішення господарського суду мотивоване наступним.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.02.2002 р. у справі         № 5/165 з Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області, м. Херсон, на користь відкритого акціонерного товариства «Компанія «Дніпро», м. Херсон, стягнуто 54.565,83 грн., в тому числі – 32.473,43 грн. основного боргу, 14.498,45 грн. втрат від інфляції, 2.291,45 грн. річних, 5.302,50 грн. пені. Відповідачем на виконання судового рішення було перераховано постачальнику теплової енергії 33.681,39 грн. У платіжних документах боржник в призначенні платежу зазначив, що це вартість теплопостачання, у тому числі і по судовому рішенню та ухвалі про розстрочку його виконання. Судом першої інстанції не прийнято посилання позивача на ст. 534 ЦК України, в даному випадку відповідачу надавались кошти за рахунок Державного бюджету саме на погашення основного боргу, а не процентів і неустойки.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, позивач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського Херсонської області від 17.02.2009 р. у справі                 № 15/168-07 скасувати й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, суд першої інстанції безпідставно і необґрунтовано не застосував до правовідносин між сторонами ст. 534 ЦК України, зарахувавши сплачені відповідачем в період з 06.06.2006 р. по 28.12.2006 р. кошти в рахунок погашення основного боргу.     

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.03.2009 р. апеляційна скарга позивача прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні 09.04.2009 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 660 від 08.04.2009 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Колодій Н.А., Кричмаржевського В.А.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав, в судовому засіданні представники просили оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при прийнятті рішення суду, встановила наступне.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.02.2002р. у справі          № 5/165 з Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області, м. Херсон, (відповідача у цій справі) на користь відкритого акціонерного товариства «Компанія «Дніпро», м. Херсон, (позивача у цій справі) стягнуто 32.473,43 грн. основного боргу, 5.302,50 грн. пені, 14.498,45 грн. збитків від інфляції, 2.291,45 грн. - 3% річних, 545,66 грн. державного мита, 33,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього за вказаним рішенням суду було стягнуто суму 55.145,16 грн.

Потім ухвалою господарського суду від 22.06.2006 р. у справі № 5/165 відповідачу надано розстрочку виконання рішення у справі на 8 місяців

Відповідач вищезазначене рішення господарського суду виконав частково, сплативши 36.364,05 грн., що підтверджується копіями банківських виписок: від 23.04.2002 р. на 2.682,66 грн., від 15.06.2006 р. на 6.000,00 грн., від 03.08.2006 р. на 7.001,39 грн., від 28.12.2006 р. на 20.680,00 грн. (а.с. 48 – 52, т. 1). Як вбачається з зазначених банківських виписок, а також копій платіжних доручень і меморіального ордеру (копії містяться в матеріалах справи, а.с. 25 – 27, т. 2), в графі «Призначення платежу» вказано відповідно: відшкодування за тепло, або КЕКВ 1161, за теплопостачання. Тобто відповідачем в платіжних документах чітко зазначалося призначення платежу – погашення основного боргу за теплопостачання.  

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем було подано позовну заяву до господарського суду Херсонської області з вимогами про стягнення 22.197,99 грн. втрат від інфляції, 3.593,24 грн. - 3-х % річних, нарахованих за несвоєчасне виконання рішення господарського суду Херсонської області від 11.02.2002 р. у справі  № 5/165.

Стягнення з відповідача на користь позивача 25.791,23 грн., які складаються з 22.197,99 грн. втрат від інфляції, 3.593,24 грн. - 3-х % річних за період з квітня 2004 р. по грудень 2008 р., стали предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами  виникнення  цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення  літературних,  художніх  творів,  винаходів  та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання  майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;  4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Як правило, вказані  рішення суду  носять правовстановлюючий, правоприпиняючий та правозмініючий  характер. Прямої  вказівки в Законі про виникнення грошових зобов'язань за рішенням суду (господарського суду)  немає.  

В силу ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідача виник обов'язок виконувати належним чином  умови укладеного між сторонами договору щодо сплати отриманої теплової енергії. Факт невиконання цього обов'язку доведено судом в іншій справі № 5/165, та в силу ст.35 ГПК України не потребує доведенню знову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Верховного суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005р., інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі  за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ від 29.04.1994р. №02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”, 3 % річних є платою саме за користування чужими грошовими коштами. В Роз'ясненні ВАСУ №02-5/223 від 12.05.1999р. “Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції” та Роз'ясненні ВАСУ від 30.03.1995р. №02-5/218 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки”, застосування індексу інфляції є коефіцієнтом знецінення грошових коштів, що визначає відповідність (еквівалентність) певних грошових сум у різний час.

Виходячи з правової природи    річних  та інфляції, колегія  суддів  вважає,  що  відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України,   може  застосовуватися лише  за невиконання  основного грошового  зобов'язання.  

Тобто безпідставним є нарахування позивачем передбачених ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних не тільки на суму основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, а й на присуджені судом до стягнення інфляційні втрати, 3% річних, пеню та на судові витрати.

Зазначене підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008 р. у цій справі. В цій постанові зазначено, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід уточнити розрахунок суми, яка підлягає стягненню, з огляду на те, що інфляційні та річні підлягають нарахуванню тільки на суму основного боргу за час прострочення договірних зобов'язань. В силу ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи.  

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позов підлягає задоволенню за період з квітня 2004 р. по грудень 2006 р., оскільки станом на   28.12.2006 р. відповідачем повністю погашено основний боргу в сумі 32.473,43 грн.

З урахуванням проплат відповідача позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції і 3% річних за зазначений період підлягають задоволенню частково: інфляція –     9.731,19 грн., 3% річних відповідно - 2.838,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства «Компанія «Дніпро», м. Херсон, задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

                На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Компанія «Дніпро»,         м. Херсон, залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 17.02.2009 р. у справі № 15/168-07 – без змін.           

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Колодій Н.А.  Кричмаржевський В.А.