Постанова

від 18.08.2009 по справі 15/168-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/168-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 серпня 2009 р.                                                                                    № 15/168-07  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Палій В.М.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Грека Б.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

                         "Компанія "Дніпро"

на                       рішення господарського суду Херсонської області від 17.02.2009р.

                          та постанову Запорізького апеляційного господарського суду

                          від 09.04.2009р.

у справі            №15/168-07

за позовом       Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпро"

до                         Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх

                           справи України у Херсонській області

про                         стягнення 69 136,05 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Компанія "Дніпро" звернулося до господарського суду  Херсонської області з позовом до Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області і просило суд стягнути з останнього 16 111,98 грн. інфляційних втрат та 4 271,44 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Херсонської області від 11.02.2002р. в іншій  справі №5/165 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 32 473,43 грн. основного боргу, 14 498,45 грн. збитків від інфляції, 2 291,45 грн. річних, 5 302,50 грн. пені, 545,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 33,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  а всього 55 145,16 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008р. ухвалені у даній справі рішення господарського суду Херсонської області від 06.11.2007р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2008р. скасовані, справу направлено на новий розгляд (а.с.151-154 т.1).

Під час нового розгляду даної справи позивач уточнив та збільшив позовні вимоги, і просить суд стягнути з відповідача 22 197,99 грн. інфляційних втрат та 3593,24 грн.  3% річних, нарахованих на суму несплаченого відповідачем основного боргу за період з квітня 2004р. по грудень 2008р. (а.с.10-11 т.2).

За результатами нового розгляду справи господарським судом Херсонської області (суддя І.В.Губіна) ухвалено рішення від 17.02.2009р., яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.04.2009р. (головуючий, суддя Коробка Н.Д., судді Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А.), про часткове задоволення позову: присуджено до стягнення з відповідача 9731,19 грн. інфляційних втрат, 2838,72 грн. річних.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права,  та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а саме: стягнути з відповідача 22 197,99 грн. інфляційних втрат та 3593,24 грн. 3% річних.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що  не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Статті 11, 509 ЦК України, ст.173, 174 ГК України передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Херсонської області від 11.02.2002р. в іншій у справі №5/165 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 32 473,43 грн. основного боргу, 14 498,45 грн. збитків від інфляції, 2 291,45 грн. річних, 5 302,50 грн. пені, 545,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 33,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  а всього 55 145,16 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.06.2006р. у справі №5/165 розстрочене виконання рішення суду від 11.02.2002р. на 8 місяців шляхом стягнення з відповідача по 5 790,0 грн. щомісячно та 5 791,31 грн.  протягом останнього місяця.

Як встановлено, у відповідача виник обов'язок виконувати належним чином  умови укладеного між сторонами договору щодо сплати отриманої теплової енергії. Факт невиконання цього обов'язку доведено судом в іншій справі №5/165, та в силу ст.35 ГПК України не потребує доведенню знову.

Судами встановлено, що рішення суду у справі №5/165 відповідач виконав частково, сплативши 36 364,05 грн., що підтверджується банківськими виписками, копіями платіжних доручень і меморіального ордеру, в  графі "Призначення платежу" яких вказано відповідно: відшкодування за тепло, або КЕКВ 1161, за теплопостачання (а.с.48-52 т.1, 25-27 т.2). Отже відповідачем чітко зазначалося призначення платежу –погашення основного боргу за теплопостачання.

Предметом позову у даній справі, з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог під час нового розгляду справи, є стягнення з відповідача 25 791,23 грн., у тому числі 3 593,24 грн. 3% річних та 22 197,99 грн. інфляційних втрат, нарахованих позивачем за невиконання відповідачем грошового зобов'язання у період з  квітня 2004р. по грудень 2008р.

Оскільки грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів, а зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України, то колегія суддів погоджується з доводами судів про те, що за змістом ст.625 ЦК України, передбачена названою статтею відповідальність може застосовуватись за невиконання лише  основного грошового зобов'язання.

Отже, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставне нарахування позивачем передбачених ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних не тільки на суму основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, а й на присуджені судом до стягнення інфляційні втрати, 3% річних, пеню та на судові витрати.

Враховуючи встановлений судами факт того, що станом на 28.12.2006р. відповідачем повністю погашено основний борг у сумі 32 473,43 грн., то колегія суддів вважає правильним висновок судів про те, що заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню лише за період з квітня 2004р. по грудень 2006р., з урахуванням поступових проплат сум в рахунок погашення основного боргу.

У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на незастосування судами ст.534 ЦК України, якою передбачено, що у   разі   недостатності   суми  проведеного  платежу  для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Ці доводи скаржника колегія суддів відхиляє, оскільки правило щодо черговості погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання має диспозитивний характер, тому контрагенти договірного зобов'язання можуть встановити інший порядок сплати боргу.

Як свідчать матеріали справи, перераховуючи позивачу певні грошові кошти на виконання судових актів господарського суду Херсонської області у справі №5/165, відповідач у платіжних документах зазначив призначення платежу, а саме, що це вартість теплопостачання, у т.ч. і по судовому рішенню та ухвалі про розстрочку його виконання. Проте позивач, отримуючи вказані платежі, не попередив відповідача про те, що визначені у цих платіжних документах суми, зараховані в рахунок погашення присуджених до стягнення збитків від інфляції, річних, пені, витрат по сплаті державного мита,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  а не в рахунок погашення основного боргу з вартості  теплопостачання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах,  й ухвалили рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпро" залишити без задоволення,  а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.04.2009р. у справі №15/168-07   - без змін.

Головуючий, суддя                                                            В.М.Палій

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                Б.М.Грек