Рішення

від 17.02.2009 по справі 15/168-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/168-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17.02.2009                                                                Справа №  15/168-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Губіної І.В. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Відкритого акціонерного товариства Компанія "Дніпро", м. Херсон

до Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області, м. Херсон  

про    стягнення 20383грн.42коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Небрат Л.П. - начальник юр. відділу, дор. № 1-9/128 від 22.05.08р.

від  відповідача - Саларова М.І. - представник, дор.  від 08.04.08р., Варняк Н.С. - представник, дор. від 07.04.08р.

ВАТ “Компанія “Дніпро” звернулось до суду з позовом про стягнення з Херсонського міського відділу управління внутрішніх справ України у Херсонської області ( далі –Міськвідділ УВС) 20383 грн. витрат, пов'язаних з інфляцією (1611,98 грн.) та річних за користування чужими коштами (4271,44 грн.) за несвоєчасне надходження на його р.рахунок коштів по наданій відповідачу розстрочки виконання судового рішення від 11.02.2002 року по справі №5/165, яким з Міськвідділу УВС  на користь товариства стягнуто 54565,83 грн., у тому числі –32473,43 грн. основного боргу,  14498,45  грн. - збитків по інфляції,  2291,45 грн. та 5302,50 грн. пені.

Ухвалою суду від 22.06.2006 року  боржнику надано було розстрочку виконання судового рішення на 8 місяців. Фактично вимоги стосуються  виконання відповідачем договірних зобов'язань по договору, а саме виконання грошових зобов'язань по проведенню розрахунків. Індекс інфляції та річні нараховані за період з квітня 2004 року по березень 2007 року.

В процесі розгляду справи позивач з врахуванням визначених у постанові Вищого господарського суду від 11.11.2008 року обставин  уточнив суму позову по сумах інфляції та річних за  період з квітня 2004 року по  31.12.2006 року визначив її в сумі 4884,28 грн. по інфляції і в сумі 933,76 грн. по річних. Нараховані   з суми несплаченого під час розгляду справи, на думку позивача,  основного боргу- 18636,92 грн. за період 01.04.2004 р. по 21.12.2008 року  збитки по інфляції –17313.70 грн. та річні –2659,47 грн. Тобто суму позову збільшена з 20383,42 грн. до 25791,21 грн..

Відповідач з позовом частково згодний. Ним пояснено, що інфляція та річні за період  з 01.04.2004 р. по 21.12.2008 р. нараховані позивачем виходячи з залишкової суми несплаченої  міськвідділом УВС річних, втрат по інфляції та пені. Ним пояснено, що міськвідділом УВС повністю перераховано 32473,43 грн. основного боргу і частково по сумах інфляції, річних та пені на загальну суму 3455,48 грн. Представник позивача проти сплати відповідачем   цих сум не заперечує та підтверджує це розрахунком суми позову з врахуванням її уточнення та збільшення, з якого випливає, що під час розгляду справи  борг позивача складає 18636,92 грн. -  ( 54565, 83 -  32473,43  –3455,48).

Судом оголошувалась перерва до 17.02.2009 року, так як позивачем не було надіслано відповідачеві заява про уточнення та збільшення суми позову з її розрахунком.

Судове засідання 17.02. 2008 року продовжено.

           Заслухавши представників сторін,  дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами по справі 16.12.1999 року  укладено договір № 59 на використання теплової енергії, відповідно до умов якого  відповідач отримав у позивача за період з 01.12.99 р. по 11.03. 2001 року теплову енергію. Вартість відпущеної теплової  енергії складала 60816,94 грн. Оплата вартості теплової енергії, відповідно до п. 8.3 договору, повинна була здійснюватись відповідачем щомісячно до 25 числа поточного місяця. Крім того, відповідно наказу №152 від 16.11. 1999 року від  ДП  “Енергія”  до  ВАТ Компанія “Дніпро” було прийнято на баланс  котел та залишок боргів за договорами, укладених з  від 26.12.1996 р. та 16.11.1999 р. Залишкова вартість теплової енергії у зв'язку з цим складала 69252,12 грн.

Рішенням господарського суду від 11.02.02р. по справі №5/165 з Херсонського міського відділу управління внутрішніх справ України у Херсонської області  на користь  ВАТ “Компанія “Дніпро” стягнуто 54565,83 грн., у тому числі –32473,43 грн. основного боргу,  14498,45  грн. - збитків по інфляції,  2291,45 грн. та 5302,50 грн. пені.

Відповідачем на виконання умов договору та судового рішення було перераховано постачальнику теплової енергії 33681,39 грн., у тому числі платіжними дорученнями:

№411 від 02.08.2006 року  (7001,39 грн.);

№832 від 28.12.2006 року (20680 )грн.

Меморіальний ордер №1 від 15.06.2006р.  підтверджує перерахування позивачеві 6000 грн.

З цих платіжних документів випливає, що відповідач сплатив 32473,30 грн. по боргу з вартості отриманої теплової енергії, додатково 1208,09 грн. по залишкових сумах, стягнутих з нього судовим рішенням від 11.02.2002 року. Крім того, у подальшому боржником позивачу було перераховано 2247,39 грн. Залишок не сплачених сум по судовому рішенню складає 18636, 92 грн. Суд вважає, що ця сума складає суму, яка не сплачена відповідачем на виконання вказаного вище судового рішення  по інфляції,  річних та пені. Це підтверджено тим, що у платіжних документах боржник при визначенні призначення платежу зазначив,  що це вартість теплопостачання, у тому числі  і по судовому рішенню та ухвалі про розстрочку його виконання.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем інфляція та річні нараховані з суми 18636,92 грн., тобто з суми, яка стягнута судом по втратах по інфляції та річних. Жодного разу при отриманні платежу позивач не попередив відповідача  про те, що визначені ним у зазначених вище платіжних документах суми  зараховані  товариством в рахунок погашення інших, ніж по вартості теплопостачання, платежів.

Крім того, відповідач фінансується з державного бюджету. Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України, якою визначено основні терміни, надано поняття витрати бюджету і зазначено, що це видатки бюджету та кошти, які спрямовані на погашення основної суми боргу. Тому посилання позивача на ст. 534 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставними. В даному випадку відповідачу  надавались кошти за рахунок державного бюджету саме на погашення основного боргу, а ні процентів і неустойки.

Тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як випливає з матеріалів справи, заборгованість відповідача в сумі 32473,43грн. склалась по вартості теплової енергії, яку він отримав у позивача за період з 01.12.1999р. по 11.03.2001р.

На момент укладення договору та здійснення поставки теплової енергії діяли норми Цивільного кодексу УРСР і судовим рішенням від 11.02.2002р. по справі 5/165 стягнення втрат по інфляції та річних було проведено судом відповідно до ст. 214 ЦК УРСР.

Цивільний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 року. В Прикінцевих та перехідних положеннях цього кодексу визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. А щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки обов'язки відповідача по справі по сплаті вартості отримання теплової енергії існували до грудня 2006 року в частині заборгованості по вартості отриманої теплової енергії і існують до теперішнього часу по несплачених сумах інфляції, річних та пені, то слід вважати, що на відносини сторін по справі розповсюджується на теперішній час Цивільний кодекс України.

Відповідно до ст.161, 162 Цивільного кодексу УСРС зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, у відповідності з вказівками закону, акту планування, договору. А при відсутності таких вказівок - у відповідності до вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні приписи містяться в ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що  зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрало законної сили є обов'язковим до виконання на всій території України та виконується в порядку, встановленому законом України "Про виконавче провадження". Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 процента річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовується до боржника в разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Отже, встановлені ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Слід вважати, що на момент звернення з позовом до суду відповідач сплатив основний борг по вартості отриманої теплової енергії, що підтверджено платіжними документами, які перелічені судом вище на суму 32473,43грн. та частково втрати по інфляції і річні. Тому, суд вважає, що втрати по інфляції та річні слід нараховувати на суму основного боргу 32473,43грн., яка сплачена відповідачем в період з 15 червня по 28 грудня 2006 року з врахуванням сум, сплачених за кожний період.

Положення ст. 625 ЦК України застосовується і після прийняття судом рішення про стягнення коштів, оскільки грошове зобов'язання боржника не припинилось, так як кредитор реально грошові кошти не отримав. Тому відсотки річних та інфляційних втрат підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з врахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позов підлягає частковому задоволенню. А ні позивач а ні відповідач не здійснили правильний розрахунок інфляційних втрат та річних за несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за отриману теплову енергію.

З матеріалів справи випливає, що позов про їх стягнення заявлений позивачем за період з квітня 2004 року по грудень 2006 року, з врахуванням строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом в квітні 2007 року, а основний борг відповідачем сплачено у червня, серпні та грудні 2006 року.

Судом здійснений розрахунок втрат по інфляції та процентів річних, виходячи з основного боргу по вартості теплопостачання та фактичних строків оплати. За період з квітня 2004 року по 01.06.06р. втрати по інфляції становлять 8006,88грн. з суми боргу 32473,43грн., річні за  період 01.04.04р. по 15.06.06р. з цієї суми складають  - 2146,59грн.                     За період з  червня по 01.08.06р. з сумі 26473,43грн. (з врахуванням оплати, проведеної 15.06.06р. в сумі 6000грн.)  втрати по інфляції складають 264,97грн., а річні за період з 16.06.06р. по 02.08.06р. - 102,27грн.

За період з 01.08.06р. по 01.01.07р. з суми 19472,05грн. (з врахуванням оплати, проведеної 02.08.06р. в сумі 7001,39грн.) - втрати по інфляції складають 1459,34грн., а річні за період з 03,08.06р. по 28.12.06р. - 319,86грн.

Загальна сума втрат по інфляції, яка підлягає стягненню складає 9731,19грн., а  сума річних складає 2838,72грн.

В решті позову суд відмовляє.

З врахуванням збільшення позовних вимог, позивачем сплачено держмито в сумі 298,90грн. Стягненню з цієї суми, за рахунок відповідача, підлягає 125,69грн. витрат по держмиту та 72,76грн. вартості інформаційно-технічних послуг.

Судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача виходячи з суми, яка підлягає стягненню.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85   ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області, м. Херсон, Миколаївське шосе, 19-а,  код ЄДРПОУ 08805720 (р/рахунок № 35534301501 в обласному управлінні НБУ м. Херсона, МФО 352297) на користь відкритого акціонерного товариства Компанія "Дніпро", м. Херсон, вул. Робоча, 66, код ЄДРПОУ 14313145 на р/рахунок № 26002011473 ХФ ТЗ08 "Західінкомбанк" 9731грн.19коп. втрат по інфляції, 2838грн.72коп. річних та судові витрати позивача на загальну суму 198грн. 45коп.   

          3. Накази видати з дня набрання рішенням законної сили.  

         Суддя                                                                                      І.В. Губіна

           Дата підписання рішення 19.02.09р.

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України