Рішення

від 30.10.2013 по справі 910/18184/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18184/13 30.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-

Гарант"

до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"

про стягнення збитків у розмірі 1464365,81 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Савицький А.Д. (дов.)

Від відповідача: Маєвський А.В. (дов), Іванова О.В.(дов.),

Врочинський О.С.(дов.), Сабадін В.М.(дов.)

У судовому засіданні 30.10.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" про стягнення збитків у розмірі 1464365,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2013р. порушено провадження по справі №910/18184/13 та призначено розгляд справи на 16.10.2013.

16.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" надійшли документи по справі.

16.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 16.10.2013р. оголошено перерву на 30.10.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013р. виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.09.2013р. щодо найменування відповідача.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" в судовому засіданні 30.10.2013р. надав суду заперечення на відзив, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача - Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" в судовому засіданні 30.10.2013р. позовні вимоги заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 30.10.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2007р. між ТОВ "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк" (відповідачем) та ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (позивачем) укладено договір №2/30279 банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців.

03.10.2008р. між ВАТ "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк" (відповідачем) та ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (позивачем) укладено додатковий договір №1 до договору №2/30279 банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців.

22.08.2007р. між ТОВ "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк" (відповідачем) та ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (позивачем) укладено договір №4/30279 банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців.

03.10.2008р. між ВАТ "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк" (відповідачем) та ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (позивачем) укладено додатковий договір №2 до договору №4/30279 банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців.

22.05.2009р. між ВАТ "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк" (відповідачем) та ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (позивачем) укладено договір №7/30279 банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців.

02.12.2010р. між ПАТ "БМ Банк" (відповідачем) та ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (позивачем) укладено договір №1/30279 банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до умов вищевказаних договорів банківського рахунку відповідач відкрив позивачу поточні рахунки №№ 265000730279; 265001030279; 2650301030279; 2650008030279 у національній валюті, та взяв на себе зобов'язання здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування.

13.04.2007 року між ТОВ "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк" (відповідачем) та ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (позивачем) укладено договір № 1/БК 30279 на розрахункове обслуговування з використанням програмного комплексу Система "Клієнт-Банк", відповідно до якого позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов'язання надати та встановити позивачу електронну систему дистанційного ведення рахунків і обміну технологічною банківською інформацією, а також проводити розрахунки за дорученням позивача з використанням цієї системи.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 10.06.2013р. з поточних рахунків позивача відповідачем було списано грошові кошти в сумі 1464365,81 грн., а саме: з р/р 265000730279 - 260800,05 грн.; з р/р 265001030279 - 32704,88 грн.; з р/р 2650301030279 - 580460,71грн.; з р/р 2650008030279 - 590400,17 грн. на користь TOB "Інсула" ЄДРПОУ 35433498 р/р 2600012370001 в ПАТ "АКБ Капітал". Проте, як зазначено позивачем, платіжні доручення про перерахування грошових коштів у розмірі 1464365,81 грн. він не формував, правовідносини з TOB "Інсула" у позивача відсутні, а відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, здійснив виконання платіжних доручень в післяопераційний час.

В результаті порушення відповідачем своїх зобов'язань належного зберігання коштів позивача, позивачу завдано збитки у розмірі 1464365,81 грн.

В судовому засіданні 30.10.2013р. позивачем надано суду лист прокуратури Вишгородського району Київської області вих. №1694 вих.-13 від 11.06.2013р. та довідку Вишгородського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, в яких зазначено, що за заявою ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" про несанкціоноване втручання невстановленими особами в роботу автоматизованої системи "Клієнт-Банк" відкрито кримінальне провадження.

Пунктами 4.4., 4.5. договорів банківського рахунку передбачено, що у разі помилкового переказу суми з рахунку позивача на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, останній зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У разі переказу з рахунків позивача без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення позивача на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок відповідача, повернення позивачу цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 1464365,81 грн.

Відповідач, на вимогу позивача, грошові кошти у розмірі 1464365,81 грн. позивачу не повернув, у зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" про стягнення збитків у розмірі 1464365,81 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилається на те, що у відповідності до пунктів 4.4., 4.5. договорів банківського рахунку та ст. 22 ЦК України, ст. 224, ст. 225 ГК України, позивач має право на стягнення завданих йому збитків у розмірі 1464365,81 грн., внаслідок несанкціонованого списання грошових коштів з рахунків позивача та порушень відповідачем своїх зобов'язань щодо належного зберігання коштів позивача.

Відповідач, позовні вимоги заперечив та не визнав їх у повному обсязі, посилаючись на те, що факт безпідставності списання грошових коштів відповідачем у розмірі 1464365,81 грн. та вина відповідача, належним чином не доведені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як зазначено судом вище, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" та відповідачем - Публічного акціонерним товариством "БМ Банк" укладено договір №2/30279 від 13.04.2007р. банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців, договір №4/30279 банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців від 22.08.2007р., договір №7/30279 банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців від 22.05.2009р., договір №1/30279 банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців від 02.12.2010р., відповідно до яких відповідачем відкрито позивачу поточні рахунки №№ 265000730279; 265001030279; 2650301030279; 2650008030279 у національній валюті.

Також, 13.04.2007 року між ТОВ "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк" (відповідачем) та ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (позивачем) укладено договір № 1/БК 30279 на розрахункове обслуговування з використанням програмного комплексу Система "Клієнт-Банк", відповідно до якого позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов'язання надати та встановити позивачу електронну систему дистанційного ведення рахунків і обміну технологічною банківською інформацією, а також проводити розрахунки за дорученням позивача з використанням цієї системи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України, банк, зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання платіжних доручень позивача №39 від 10.06.2013р., №40 від 10.06.2013р., №41 від 1.006.2013р., №42 від 10.06.2013р., з рахунку позивача №2650301030279 здійснено 10.06.2013р. о 14:05:56 списання грошових коштів в розмірі 580460,71 грн. на користь TOB "Інсула" ЄДРПОУ 35433498 р/р 2600012370001 в ПАТ "АКБ Капітал"; з рахунку позивача №2650008030279 здійснено 10.06.2013р. о 17:50:09 списання грошових коштів в розмірі 590400,17 грн. на користь TOB "Інсула" ЄДРПОУ 35433498 р/р 2600012370001 в ПАТ "АКБ Капітал"; з рахунку позивача №265000730279 здійснено 10.06.2013р. о 17:50:10 списання грошових коштів в розмірі 260800,05 грн. на користь TOB "Інсула" ЄДРПОУ 35433498 р/р 2600012370001 в ПАТ "АКБ Капітал"; з рахунку позивача №265001030279 здійснено 10.06.2013р. о 17:50:10 списання грошових коштів в розмірі 32704,88 грн. на користь TOB "Інсула" ЄДРПОУ 35433498 р/р 2600012370001 в ПАТ "АКБ Капітал".

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В підтвердження завдання відповідачем збитків, позивач посилається на те, що грошові кошти у розмірі 1464365,81 грн. були перераховані після 17 години, тобто в післяопераційний час.

Відповідно до п. 1.10 Постанови НБУ №254 від 18.06.2003р. "Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України", операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у регістрах бухгалтерського обліку банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні.

Відповідно до Наказу ПАТ "БМ БАНК" №453 від 05.06.2012 р. операційний день відповідача встановлений з 9-00 до 18-00 (з понеділка по четвер) та з 9-00 до 17-00 в п'ятницю.

З банківських виписок від 10.06.2013р. вбачається, що списання грошових коштів в розмірі 580460,71 грн. з рахунку позивача №2650301030279 здійснено 10.06.2013р. (понеділок) о 14:05:56, списання грошових коштів в розмірі 590400,17 грн. з рахунку позивача №2650008030279 здійснено 10.06.2013р. о 17:50:09, списання грошових коштів в розмірі 260800,05 грн. з рахунку позивача №265000730279 здійснено 10.06.2013р. о 17:50:10, списання грошових коштів в розмірі 32704,88 грн. з рахунку позивача №265001030279 здійснено 10.06.2013р. о 17:50:10.

Таким чином, вищевказані платежі були проведені відповідачем протягом операційного дня ПАТ "БМ БАНК".

Крім того, відповідачем надано суду банківські виписки з рахунку позивача за інші періоди до списання грошових коштів позивача 10.06.2013р., копії яких наявні в матеріалах спарви, відповідно до яких списання грошових коштів з рахунків ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" здійснювалось після 17-00 години, при цьому заперечень щодо проведення вказаних платежів позивач не заявляв.

Відповідно до п. 18.1. ст. 18 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001р., електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ.

З матеріалів справи вбачається, що надання платіжних доручень №39 від 10.06.2013р., №40 від 10.06.2013р., №41 від 1.006.2013р., №42 від 10.06.2013р. до виконання було здійснено через Систему "Клієнт-Банк".

Відповідно до п. 18.4. ст. 18 Закону України, "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Відповідно до встановленої Банком процедури відповідно до "Порядку роботи з Системою "Клієнт-Банк" в ПАТ "БМ БАНК" (Глава 2), затвердженого Протоколом Правління AT "БМ Банк" від 25 листопада 2010 р. №35, п.4.4, 4.5 договору № 1/БК 30279 від 13.04.2007 року, позивач з використанням первинного таємного ключа самостійно генерує постійний ключ ЕЦП (електронно-цифрового підпису) та передає до банку тільки сертифікати відкритих ключів ЕЦП, оформлених на відповідальних працівників позивача.

З матеріалів справи вбачається, що до ПАТ "БМ БАНК" були надані сертифікати відкритих ключів ЕЦП власником яких є позивач (до 10.06.2013р.): Користувач: ZHYTLOINVEST; Дата та час генерації: 28.03.2012 19:19:49; Хэш RSA: F749 4Е22 6Е4Е В357 82F5 D405 F37C 9813 ЗВ15 5А9Е.

В свою чергу, з наявної в матеріалах справи вибірки протоколу підключення користувачів позивача до Системи "Клієнт-Банк", вбачається, що вхід до Системи "Клієнт-Банк" було здійснено за допомогою логину позивача - ZHYTLOINVEST.

Відповідно до п. 4.8. договору № 1/БК 30279 від 13.04.2007 року на розрахункове обслуговування з використанням програмного комплексу Система "Клієнт-Банк", позивач несе відповідальність за всі операції здійснені в Системі "Клієнт-Банк" із використанням чинного електронного цифрового підпису.

Згідно з п. 4.10. договору № 1/БК 30279 від 13.04.2007 року на розрахункове обслуговування з використанням програмного комплексу Система "Клієнт-Банк", відповідальність за достовірність оформлення електронних документів та накладення електронного цифрового підпису цілковито покладено на позивача. У разі виявлення фіктивності документу з накладенням електронного цифрового підпису, збитки, заподіяні одній із сторін даного договору або третім особам в результаті здійсненої операції за цим документом, підлягають відшкодуванню за рахунок сторони, з вини якої було сформовано такий документ .

З аналізу вищевикладених положень договору, вбачається, що саме позивач несе відповідальність за достовірність оформлення платіжних доручень наданих відповідачу, з використанням програмного комплексу Система "Клієнт-Банк", до виконання.

Також, в судовому засіданні 30.10.2013р., суд дослідивши платіжні доручення №39 від 10.06.2013р., №40 від 10.06.2013р., №41 від 1.006.2013р., №42 від 10.06.2013р. встановив, що вказані платіжні доручення відповідають вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженою Постановою Національного банку № 22 від 21.01.2004р.

Водночас, позивач, в обґрунтування свої доводів не надав будь-яких доказів, які б підтверджували фіктивність платіжних доручень №39 від 10.06.2013р., №40 від 10.06.2013р., №41 від 1.006.2013р., №42 від 10.06.2013р. наданих до виконання відповідачу через Систему "Клієнт-Банк".

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, також, посилається на необхідність фіксації ІР адреса персонального комп'ютера позивача, на якому встановлено програмний комплекс Система "Клієнт-Банк" та зазначає, що у відповідності до п. 2.4. договору № 1/БК 30279 від 13.04.2007 року, відповідач повинен здійснювати контроль за інсталяцією одного примірника Системи "Клієнт-Банк".

Пунктом 2.4. договору № 1/БК 30279 від 13.04.2007 року встановлено, що одночасно із отриманням Системи "Клієнт-Банк" позивач набуває права інсталяції та використання одного примірника Системи "Клієнт-Банк" відповідно до даного Договору.

Разом з тим, нормами чинного законодавства та умовами договору не визначено вимог щодо фіксації ІР адреса платника при використанні системи електронних платежів з використанням електронних цифрових підписів.

З наявної в матеріалах справи вибірки протоколу підключення користувачів позивача до Системи "Клієнт-Банк", вбачається, що позивачем при використанні Системи "Клієнт-Банк" використовувались різні ІР адреси для здійснення платежів з рахунків, відкритих у відповідача. Водночас, платіжні операції з використанням різних ІР адрес позивачем не оскаржувались. Доказів протилежного суду не надано.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем вимог законодавства щодо здійснення фінансового моніторингу фінансових операцій, то судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" № 249-IV від 28.11.2002р., фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень), та має одну або більше ознак, що визначені в пунктах 1-16 даної статті. Інформація про фінансові операції подається відповідно до пунктів 10, 11, 16 частини першої цієї статті Спеціально уповноваженому органу всіма суб'єктами первинного фінансового моніторингу, крім банків.

Однак, спірні фінансові операції по платіжним дорученням №39 від 10.06.2013р., №40 від 10.06.2013р., №41 від 1.006.2013р., №42 від 10.06.2013р. були проведені з призначеннями платежу: "Оплата за будівельні матеріали згідно pax № 09211938 від 06.06.2013 р.", " Оплата за будівельні матеріали згідно pax № 09211939 від 06.06.2013 р.", "Оплата за обладнання згідно pax. № 80241691 від 05.06.2013 р.", "Оплата за виконані роботи згідно з договором № 740/25 від 07.06.2013 р." та як встановлено судом не відносились до фінансових операцій, які у відповідності до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає .

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.12.2010р. у справі №06/113-38, від 04.07.2011р. у справі №51/250.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, що полягають, як вбачається із позовної заяви із втрат, яких зазнала особа у зв'язку із несанкціонованим списання грошових коштів з рахунків позивача та порушень відповідачем своїх зобов'язань щодо належного зберігання коштів позивача, покладає на позивача обов'язок довести наявність складових, визначених вищенаведеними нормами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, відповідно до вказаних норм тягар доказування тієї чи іншої обставини покладається виключно на сторону, яка посилається на ті чи інші обставини, в даному випадку, доказування позивачем, що надало б правові підстави для стягнення з відповідача збитків.

Проте, як встановлено судом, позивач, всупереч наведених норм, не надав доказів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини відповідача в списанні грошових коштів з рахунків позивача в розмірі 1464365,81 грн.

Жодних доказів в підтвердження наявності підстав для застосування положень пунктів 4.4., 4.5. договорів банківського рахунку та ст. 22 ЦК України, ст. 224, ст. 225 ГК України, позивач суду не надав.

Крім того, в наданих позивачем в судовому засіданні 30.10.2013р. листі прокуратури Вишгородського району Київської області вих. №1694 вих.-13 від 11.06.2013р. та довідці Вишгородського районного відділу ГУ МВС України в Київській області зазначено, що кримінальні провадження відкриті за заявою ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" про несанкціоноване втручання саме невстановленими особами в роботу автоматизованої системи "Клієнт-Банк". Втім, встановлення факту несанкціонованого списання грошових коштів позивача в розмірі 1464365,81 грн. саме відповідачем ПАТ "БМ БАНК" відсутнє.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Однак, матеріали справи не містять доказів безпідставного списання відповідачем з рахунка позивача або порушення відповідачем розпорядження позивача про перерахування грошових коштів з його рахунка, а вищевстановлені судом обставини свідчать про відсутність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1464365,81 грн.

Щодо посилань позивача на те, що відповідач листом від 02.07.2013 року не заперечив, що платіжні документи про перерахування коштів та електронно-цифровий підпис на них фіктивні, то суд, зазначає, що з аналізу змісту вказаного листа не вбачається, що відповідач визнавав фіктивність платіжних документів та електронно-цифрового підпису на них, а тому вищевказані доводи позивача визнаються судом безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, те, що позивачем не доведено правомірності своє позиції та враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав зазначених в позовній заяві.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.11.2013р.

Суддя О.В.Гулевець