cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" лютого 2014 р. Справа№ 910/18184/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Богатчук К.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Савицький А.Д.
від відповідача - Іванова О.В.
Маєвський А.В.
Сабадін В.М.
Врочинський О.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова
компанія "Житлоінвест-Гарант"
до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"
про стягнення збитків у розмірі 1464365,81 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року по справі №910/18184/13 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 13.01.2014 року.
26 грудня 2013 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшли заперечення на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 13.01.2014 року оголошено перерву до 27.01.2014 року.
27 січня 2014 року представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про долучення додаткових документів, яке після судового засідання, за резолюцією судді, зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та приєднано до матеріалів справи.
27 січня 2014 року представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про долучення додаткових документів, яке після судового засідання, за резолюцією судді, зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та приєднано до матеріалів справи.
В судовому засіданні 27.01.2014 року оголошено перерву до 03.02.2014 року.
27 січня 2014 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про долучення додаткових документів.
В судове засідання 03.02.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
13 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців №2/30279. В подальшому, між сторонами укладались: договір банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців №4/30279 від 22.08.2007 року, договір банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців №7/30279 від 22.05.2009 року та договір банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців №1/30279 від 02.12.2010 року.
Відповідно до умов вищезазначених договорів відповідач, відкрив позивачу поточні рахунки №265000730279; №265001030279; №2650301030279; №2650008030279 в національній валюті.
03 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткові договори №1 та №2 до договорів банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців №2/30279 та №4/30279 відповідно.
13 квітня 2007 року між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк) укладено договір на розрахункове обслуговування з використанням програмного комплексу Система "Клієнт-Банк" №1/БК 30279 (далі Договір).
Відповідно до умов Договору позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов'язання надати та встановити позивачу електронну систему дистанційного ведення рахунків та обміну технологічною банківською інформацією, а також проводити розрахунки за дорученням позивача з використанням цієї системи, а клієнт зобов'язується використовувати дану систему для здійснення розрахунків на умовах, передбачених Договором.
Згідно з п. 2.2. Договору банк передає клієнту інсталяційний пакет (клієнтська частина) системи "Клієнт-Банк" на електронних носіях інформації, комплект документації до системи "Клієнт-Банк" (клієнтська частина), первинні таємні ключі та паролі для роботи із системою.
Пунктом 4.6. Договору встановлено, що посадовим особам клієнта заборонено передавати ключову дискету іншим особам. Ключова дискета має бути доступна тільки підписувачеві.
Відповідно до п. 4.8. Договору позивач несе відповідальність за всі операції, здійснені в Системі "Клієнт-Банк" із використанням чинного електронного цифрового підпису.
Згідно з п. 4.10. Договору відповідальність за достовірність оформлення електронних документів та накладення електронного цифрового підпису цілковито покладено на позивача. У разі виявлення фіктивності документу з накладенням електронного цифрового підпису, збитки, заподіяні одній із сторін даного договору або третім особам в результаті здійсненої операції за цим документом, підлягають відшкодуванню за рахунок сторони, з вини якої було сформовано такий документ.
Пунктами 4.4., 4.5. договорів банківського рахунку передбачено, що у разі помилкового переказу суми з рахунку позивача на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, останній зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У разі переказу з рахунків позивача без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення позивача на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок відповідача, повернення позивачу цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.
Місцевим господарським судом встановлено, що 10.06.2013 року відповідачем на виконання платіжних доручень №39 від 10.06.2013 року, №40 від 10.06.2013 року, №41 від 10.06.2013 року та №42 від 10.06.2013 року з поточних рахунків позивача списано на користь TOB "Інсула" грошові кошти в сумі 1464365,81 грн.
В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що вищезазначені платіжні доручення про перерахування грошових коштів в розмірі 1464365,81 грн. він не формував, тобто вони є фіктивним, а правовідносини з TOB "Інсула" у позивача відсутні, відтак позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати завдані збитки в розмірі 1464365,81 грн.
Відповідно до п.п. 18.3., 18.4. Закону України, "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивач з використанням первинного таємного ключа самостійно генерує постійний ключ ЕЦП (електронно-цифрового підпису) та передає до банку тільки сертифікати відкритих ключів ЕЦП, оформлених на відповідальних працівників позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, вхід до Системи "Клієнт-Банк" здійснено за допомогою логину, паролю та таємного ключа позивача.
Відповідно до п. 1.10 Постанови НБУ №254 від 18.06.2003р. "Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України", операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у регістрах бухгалтерського обліку банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні.
Твердження апелянта щодо прийому платежів в поза операційний час колегією суддів визнано безпідставними, оскільки відповідно до наказу ПАТ "БМ БАНК" №453 від 05.06.2012 року операційний день відповідача встановлено з 9-00 до 18-00 (з понеділка по четвер) та з 9-00 до 17-00 в п'ятницю.
Також, колегія суддів зазначає що посилання апелянта на необхідність фіксації IP адреси персонального комп'ютера позивача є необґрунтованим з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при користуванні системою "Клієнт-Банк" використовував різні IP адреси. Платіжні операції, які здійснював позивач з таких адрес, останнім не оскаржувались. Крім того, Договором та чинним Законодавством не передбачено встановлення фіксованого IP адреса платника при використанні системи електронних платежів, з використанням електронних цифрових підписів.
Щодо посилань позивача на відкриття кримінального провадження за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 361 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 ст.35 ГПК України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили. В той же час, позивач посилається на те, що в ході вищезазначеного кримінального провадження встановлено несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи "Клієнт-Банк" позивача, що не може вважатися вироком суду в розумінні ст. 35 ГПК України
Крім того, колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Обов'язок доведення зазначених обставин покладений законом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що належних та допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки та вини відповідача позивачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі 1464365,81 грн.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року по справі №910/18184/13 - без змін.
Матеріали справи №910/18184/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді Н.Ф. Калатай
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.02.2014 року.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.02.2014 |
Оприлюднено | 04.02.2014 |
Номер документу | 36958268 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Сітайло Л.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні