Постанова

від 23.04.2014 по справі 910/18184/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 910/18184/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівПолянського А.Г., Швеця В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. у справі№910/18184/13 Господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" доПублічного акціонерного товариства "БМ Банк" простягнення збитків за участю

- позивача:Савицький А.Д. (довіреність від 03.12.13р.) - відповідача: 1) Маєвський А.В. (довіреність від 09.12.13р.) 2) Іванова О.В. (довіреність від 27.12.13р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (далі - відповідач) 1464365,81 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не забезпечивши систему дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-Банк" захистом, який унеможливлює втручання в неї сторонніх осіб, здійснив несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача без належного розпорядження про це позивача, чим завдав останньому шкоди в заявленому розмірі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2013р. (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 111 11 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладених між позивачем та відповідачем договорів банківського рахунку юридичних та фізичних осіб-підприємців №2/30279 від 13.04.2007р., №4/30279 від 22.08.2007р., №7/30279 від 22.05.2009р. №1/30279 від 02.12.2010р., з урахуванням додаткових договорів №1 та №2 до цих договорів, відповідач, відкрив позивачу поточні рахунки №265000730279; №265001030279; №2650301030279; №2650008030279 в національній валюті.

13 квітня 2007 року між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк) укладено договір на розрахункове обслуговування з використанням програмного комплексу Система "Клієнт-Банк" №1/БК 30279 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач надав та встановив позивачу електронну систему дистанційного ведення рахунків та обміну технологічною банківською інформацією, а також зобов'язався проводити розрахунки за дорученням позивача з використанням цієї системи, а клієнт зобов'язується використовувати дану систему для здійснення розрахунків на умовах, передбачених Договором.

10.06.2013 року відповідачем на виконання платіжних доручень №39 від 10.06.2013р., №40 від 10.06.2013р., №41 від 10.06.2013р. та №42 від 10.06.2013р. з поточних рахунків позивача списано на користь TOB "Інсула" грошові кошти в сумі 1464365,81 грн.

Позивач вказуючи, що вищезазначені платіжні доручення про перерахування грошових коштів в розмірі 1464365,81 грн. він не формував, тобто вони є фіктивним, а правовідносини з TOB "Інсула" у нього відсутні, вважає, що відповідач повинен відшкодувати завдані збитки в розмірі 1464365,81 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що позивач не підтвердив того, що списання сталось за фіктивними платіжними дорученням позивача, а дії відповідача суперечили умовам договору чи вимогам нормативно-правових актів.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Так, згідно приписів статті 22 ч.2 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суди встановили, що між сторонами мали місце договірні стосунки.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 611 вказаного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

З приписів наведених норм права вбачається, що за своєю правовою природою збитками є такі фактичні втрати особи, які не можливо компенсувати у інший спосіб, ніж за рахунок коштів винної особи.

Разом з тим судами встановлено, що спірну суму списано з поточних рахунків позивача на користь TOB "Інсула" і позивач у позові не посилався і не довів судам неможливість повернення коштів від вказаної особи.

Таким чином задоволення позову у вказаний позивачем спосіб призвело б до порушення правового балансу - безпідставного збагачення однієї особи та компенсації при цьому втрат позивача за рахунок третьої особи. Відтак вже з цих підстав позов не підлягає задоволенню.

Оскільки із позову та встановлених обставин справи не вбачається, що кошти, які позивач просить стягнути, мають правову природу збитків, та не вбачається що застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права призвело до прийняття неправильного по суті спору судового рішення, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові, відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. у справі Господарського суду міста Києва №910/18184/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець