Рішення

від 31.10.2013 по справі 925/1441/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 925/1441/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю прокурора - Шевчук Н.В. (посвідчення №009697), другого відповідача - Олійник Г.Г., фізична особа-підприємець особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом прокурора Шполянського району в інтересах держави в особі Шполянської районної державної адміністрації до Журавської сільської ради Шполянського району (перший відповідач) та фізичної особи - підприємця Олійника Георгія Георгійовича, с.Журавка Шполянського району (другий відповідач) про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Черкаської області прокурор Шполянського району звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача - Шполянської районної державної адміністрації, у якому просить:

- визнати незаконним і скасувати рішення Журавської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 25.05.2007 № 7-3/V "Про надання в оренду ставка "Корінного" Олійнику Г.Г. (далі вживається - спірне рішення);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.07.2007, який зареєстрований у Шполянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 29.07.2007 за № 040779900027, укладений між Журавською сільською радою Шполянського району Черкаської області та ПП Олійник Г.Г., розташованої в адміністративних межах Журавської сільської ради в мажах населеного пункту села Журавка, вартістю 1250887,68грн., площею 19,2957 га (далі вживається - спірний договір);

- зобов'язати фізичну особу-підприємця (ФОП) Олійника Георгія Георгійовича повернути Журавській сільській раді земельну ділянку площею 19,2957 га, вартістю 1250887,68 грн., розташовану в адміністративних межах Журавської сільської ради в межах населеного пункту села Журавка (далі вживається - спірна земельна ділянка).

Позовні вимоги мотивовані наступним: Прокуратурою Шполянського району проведено перевірку, якою встановлено порушення вимог законодавства при наданні у користування земельної ділянки ФОП Олійнику Г.Г. (другий відповідач), що стало підставою для звернення з цим позовом, з метою забезпечення додержання земельного законодавства, що є безпосередніми інтересами держави та з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави. Земельна ділянка під ставком надана в оренду з порушенням вимог закону, а саме: ставок, який знаходиться на переданій в оренду земельній ділянці, є водним об'єктом загальнодержавного значення і може надаватись у користування виключно Шполянською районною державною адміністрацією, отже сільська рада, приймаючи рішення про передачу ставка в оренду, діяла поза межами наданих їй повноважень та з порушенням ч.1 ст.58, ст.59, пункту 12 Перехідних положень, ст.124 Земельного кодексу України (далі вживається скорочено - ЗК України), ст.51 Водного кодексу України (далі скорочено - ВК України). Категорія водного об'єкта визначається ст.5 ВК України, на підставі якої наказом Державного комітету України по водному господарству від 3 червня 1997 року № 41 затверджений Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 січня 1998 р. за № 2/2442, у якому відсутній ставок "Корінний", отже спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, а замкнута водойма площею 19,2957 га відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення і згідно ст.51 Водного кодексу України може надаватися в оренду виключно Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями. Окрім цього, при наданні в оренду земельної ділянки порушені ст.ст.122, 125, 181, 182, 183, 185 ЗК України, ст.25 Закону України "Про землеустрій", що виразились у тому, що за спірним рішенням надається в оренду земельна ділянка площею 17,3 га, терміном на 5 років, а згідно договору оренди передається в оренду земельна ділянка площею 19,2957 га, отже земельна ділянка надана в оренду без затвердження відповідної землевпорядної документації. Отже спірне рішення не відповідає закону, тому згідно з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" підлягає визнанню незаконним, а спірний договір недійсним на підставі ч.1 ст.207 Господарського кодексу України (скорочено - ГК України) та ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (скорочено - ЦК України), як такий що укладений на підставі протиправного рішення. Тому згідно зі ст.208 ГК України, 216 ЦК України другий відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку. Оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду порушені права позивача, як органу виконавчої влади, через який за приписами земельного законодавства держава реалізує повноваження власника спірної земельної ділянки, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель. Незаконне надання в користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, що згідно п.2 ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави шляхом пред'явлення цього позову.

Від позивача надійшла заява, у якій він підтримав позовні вимоги повністю, просить позов задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі його представника. Обставини порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивач не навів.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника задоволено судом.

Від прокурора, в порядку ст. 22 ГПК України, надійшло клопотання від 14.10.2013 №125-19/1511вих13, яким пункт четвертий прохальної частини позовної заяви прокурор виклав у новій редакції, а саме: просить зобов'язати фізичну особу-підприємця Олійника Георгія Георгійовича повернути земельну ділянку прощею 19,2957 га, вартістю 1250887,68 грн., що розташована в адміністративних межах Журавської сільської ради, в межах населеного пункту с. Журавка до земель державної власності Журавської сільської ради; прокурором також подано письмові пояснення до позовної заяви із додатками.

Клопотання прокурора прийнято судом до розгляду.

У письмових відзивах на позовну заяву перший відповідач просить відмовити у позові, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка передавалась в оренду в присутності начальника Шполянського районного відділу земельних ресурсів та затверджена розпорядженням Шполянської РДА від 10.12.2007 року, про що був складений "Акт про передачу та прийом земельних ділянок в натурі (на місцевості)", другий відповідач вчасно та у повному обсязі сплачує орендну плату, виконує всі умови договору, у разі припинення договору, сільський бюджет не буде виконаний. Також доповненням до відзиву на позовну заяву перший відповідач надав план землекористування колишнього колгоспу "Ленінська зоря", у якому спірна земельна ділянка відносилась до земель зазначеного колгоспу, на ній знаходився колгоспний став, вперше спірна земельна ділянка була передана в оренду Олійнику Г.Г. на підставі рішення сільської ради у 2002 році, також подане звернення жителів села Журавка, у якому вони просять суд не визнавати договір оренди недійсним, всього 82 підписи.

У письмовому відзиві на позовну заяву другий відповідач просить відмовити у позові, вважає безпідставними доводи прокурора та позивача про те, що другий відповідач порушує інтереси держави, оскільки технічна документація на землю є в наявності, орендна плата сплачується своєчасно, умови договору виконуються у повному обсязі.

У судовому засіданні:

- прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, при цьому зазначив, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування спірного рішення - до Журавської сільської ради; позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди землі - до обох відповідачів, а позовні вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку - до другого відповідача;

- другий відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просив відмовити у позові повністю, пояснив, що вимоги про повернення ставка йому незрозумілі, оскільки ставком користується з 2002 року, тобто з моменту ліквідації колгоспу, після ліквідації колгоспу ставок перейшов у відання сільської ради, отже сільська рада правомірно прийняла рішення про передачу ставка в оренду, при виготовленні технічної документації на оренду землі будь-яких заперечень райдержадміністрації не було, претензії до нього щодо порядку використання ставка йому ніхто не пред'являв, технічну документацію на землю певний час возив із собою у автомобілі, який підпалили, на підставі обгорілих залишків він майже відновив технічну документацію на землю.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

14 червня 2002 року Журавська сільська рада прийняла рішення №2-10, яким вирішила надати Олійнику Георгію Георгійовичу в тимчасове користування на умовах оренди ставок "Курінний" на 5 років при умові оформлення всіх належних документів.

На підставі вказаного рішення між Журавською сільською радою та підприємцем Олійником Г.Г. укладено Договір оренди земельної ділянки (ставка) від 11.07.2002 року терміном на п'ять років.

25 травня 2007 року Журавська сільська рада Шполянського району прийняла рішення №7-3/V "Про надання в оренду ставка "Корінного" Олійнику Г.Г., яким погодила надання Олійнику Георгію Георгійовичу в тимчасове користування на умовах оренди ставок "Корінний" площею 17,3 га терміном на п'ять років при умові оформлення всіх належних документів (спірне рішення).

25 травня 2007 року Журавська сільська рада Шполянського району прийняла рішення №7-8/V "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою оформленню договору оренди на ставок", яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою оформленню договору оренди на ставок, орієнтовною площею 17,3 га, на п'ять років, що знаходиться в межах с.Журавка.

11 липня 2007 року між Журавською сільською радою (орендодавець) та приватним підприємцем Олійником Георгієм Георгійовичем (орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки водного фонду, які знаходяться на території Журавської сільської ради Шполянського району Черкаської області, в межах населеного пункту.

Згідно умов Договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 19,2957 га, у тому числі: ставок 17,4514 га, прибережні захисні смуги - 0,4755 га, болото - 0,3967 га. Договір укладено на 10 років до 11.07.2017 року.

Договір зареєстрований у Шполянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2007 р. за №040779900027.

Земельна ділянка передана приватному підприємцю Олійнику Г.Г., що підтверджується Актом про передачу та прийом земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 11.07.2007 року, який підписаний начальником Шполянського районного відділу земельних ресурсів, сільським головою та підприємцем Олійником Г.Г. та затверджений розпорядженням Шполянської РДА від 10 грудня 2007 року.

09 липня 2013 року прокурором Шполянського району винесено постанову про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в діяльності Шполянської районної державної адміністрації, відділу Держземагентства у Шполянському районі, Товмацької та Васильківської сільських рад Шполянського району.

Листом від 30.07.2013 №2492 відділ Держземагентства у Шполянському районі Черкаської області повідомив прокурору, що технічна документація у відділі Держземагентства не виявлена, реєстрацію договору оренди проводив Шполянський районний відділ Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" і прийом документів для реєстрації договору проводився вказаним відділом.

Листом від 31.07.2013 №2420/9 Шполянський регіональний відділ Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" повідомив прокурору, що у архіві не знайдено акту передачі технічної документації на пп.Олійника Г.Г., договір оренди був зареєстрований відділом, всі книги реєстрації та договору оренди були передані на відділи Держкомзему.

Згідно листа відділу Держземагентства у Шполянському районі Черкаської області від 30.07.2013 року №2478/1-20 грошова оцінка ставка площею 17,451 у с.Журавка становить 1250887,68 грн.

Листом від 31.07.2013 №126 Журавська сільська рада повідомила прокурору про обставини передачі в оренду земельної ділянки водного фонду.

У листі від 17.09.2013 №160 Шполянська сільська рада повідомила, що на даний час земельна ділянка використовується Олійником Г.Г. для вирощування товарної риби.

Відділом Держземагентства у Шполянському районі видана довідка від 18.09.2013 року №3578/1-20 про правовий статус та кількісну характеристику земельної ділянки, згідно якої земельна ділянка віднесена до земель водного фонду.

Відповідно до листа відділу Держземагентства у Шполянському районі від 07.10.2013 №4082/1-20 земельна ділянка належить до земель державної власності Журавської сільської ради.

Згідно листа Державного Управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 27.12.2012 року №7327/05 всі водні об'єкти, що знаходяться на території Черкаської області, є об'єктами загальнодержавного значення.

Згідно листа Черкаського обласного управління водних ресурсів від 20.09.2013 року №1414/03-03 всі водні об'єкти в межах Черкаської області, у тому числі ставок у с.Журавка, мають статус загальнодержавного значення, ставок знаходиться на р.Гептурка, яка є правою притокою р.Велика Вись, яка в свою чергу є лівою притокою р.Синюх, що є лівою притокою р.Південний Буг.

Згідно листа Шполянської районної державної адміністрації від 07.10.2013 №01-37/3260, Шполянська РДА не делегувала Журавській сільській раді повноважень на укладення договору оренди земельної ділянки під водним об'єктом (ставком).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-7100605782013 від 30.08.2013 року земельна ділянка площею 19,2957 га, кадастровий номер 7125782400:01:001:0143, відноситься до земель водогосподарського призначення, землі водного фонду, для рибогосподарських потреб, форма власності - комунальна власність.

Згідно листа відділу Держземагентства у Шполянському районі від 10.10.2013 року №4163/1-20 до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 19,2957 га, кадастровий номер 7125782400:01:001:0143 помилково внесено запис про форму власності "комунальна власність", замість вірної - "державна власність".

Згідно Довідки Слідчого відділу Шполянського РВ УМВС від 14.08.2013 року №6871 ним проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013250300000519 за заявою Олійника Г.Г. від 22.07.2013 року щодо загорання його автомобіля ВАЗ-2101, при якому пошкоджено майно, у тому числі технічна документація на ставок "Корінний".

На підставі заяви фізичної особи - підприємця Олійника Г.Г. від 29.08.2013 року товариством з обмеженою відповідальністю "Геоземпроект" виготовлена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПП Олійника Георгія Георгійовича площею 19,2957 га для рибогосподарських потреб с.Журавка, Шполянського району Черкаської області (далі вживається скорочено - технічна документація із землеустрою).

Журавською сільською радою наданий план землекористування колгоспу "Ленінська зоря", села Журавка, у якому значиться, що став у с.Журавка площею 19,2 га належав зазначеному колгоспу.

До господарського суду також подане звернення жителів села Журавка щодо цього спору, у якому жителі просять суд не визнавати договір оренди ставка недійсним, так як цей ставок знаходиться у центрі села, ПП Олійник Г.Г. дозволяє ловити рибу жителям села на вудочку, купатися, утримує став і прилеглу територію у належному стані, виконує свої договірні зобов'язання. Звернення підписали 82 особи громадян із написанням особисто прізвища, імені, по-батькові та особистого підпису.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку до державної власності сільської ради.

Шполянська районна державна адміністрація (РДА), яку прокурор визначив позивачем у спорі, заявою до суду підтримала позов прокурора. У заяві позивач не навів обставин та підстав порушення його конкретних прав і охоронюваних законом інтересів.

1. Стосовно позовних вимог до Журавської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, суд виходить з наступного.

Спірне рішення прийняте Журавською сільською радою (перший відповідач), яка згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 №280/97-ВР, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про місцеве самоврядування") є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду села Журавка Шполянського району (ст.10 ЗУ "Про місцеве самоврядування"), засади її організації та діяльності, правовий статус визначені цим Законом.

Спірне рішення прийнято з питань регулювання земельних відносин (ч.1 п.34 ст.26 "ЗУ "Про місцеве самоврядування"), при реалізації повноважень сільської ради у галузі земельних відносин (ст.12 Земельного кодексу України).

Згідно ч.10 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Прокурор вважає спірне рішення таким, що прийняте поза межами наданих сільській раді повноважень, оскільки на дату прийняття спірного рішення (25.05.2007) сільська рада не мала повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка відноситься до земель водного фонду державної власності, на якій знаходиться водний об'єкт загальнодержавної власності. А також з порушенням ч.1 ст.58, ст.59, пункту 12 Перехідних положень, ст.ст.122, 124, 125, 181, 182, 183, 185 ЗК України, ст.51 ВК України, що виразились у наданні земельної ділянки в оренду без затвердження відповідної землевпорядної документації.

Доводи прокурора, суд вважає такими, що не відповідають встановленим фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищенаведених доказів у справі, технічної документації із землеустрою вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах села Журавка, в межах населеного пункту, межі земельної ділянки закріплені межовими знаками по фактичному розміщенню ставка, загальна площа спірної земельної ділянки - 19,2957 га, відноситься до земель водного фонду, у тому числі: під ставом - 17,4513 га, прибережна захисна смуга - 1,4477 га, болота - 0,3967 га, за кодом цільового призначення земельна ділянка віднесена до землі водогосподарського призначення, вид використання - рибогосподарські потреби.

Спірна земельна ділянка відносилась до земель колгоспу "Ленінська зоря", села Журавка, на ній розміщувався ставок, у червні 2002 року сільською радою приймалось рішення про надання цієї земельної ділянки Олійнику Г.Г. в оренду строком на 5 років. Належність спірної земельної ділянки до земель колишнього колгоспу, перехід права на земельну ділянку, створення і функціонування на ній ставка для рибогосподарських потреб прокурором не перевірялись.

У державному земельному кадастрі за станом на 30.08.2013 спірна земельна ділянка зареєстрована за формою власності - комунальна, цільове призначення - землі водогосподарського призначення, категорія земель - землі водного фонду, вид використання - для рибогосподарських потреб, форма власності - комунальна, площа земельної ділянки - 19,2957 га.

Згідно ст.3 Водного кодексу України (далі вживається скорочено - ВК України) в редакції на дату прийняття спірного рішення, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ст.4 ВК України).

Згідно зі ст.58 ЗК України поняття земель водного фонду визначається через їх склад.

З наведених доказів у справі вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, на ній розміщений водний об'єкт, який відноситься до поверхневих вод, штучна водойма - рибогосподарський ставок з прибережною захисною смугою і болотом.

Статтею 5 ВК України встановлено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Вищевказаний водний об'єкт прокурор визначив як водний об'єкт загальнодержавної власності.

Підставою віднесення рибогосподарського ставу до водного об'єкту загальнодержавного значення прокурор зазначив відсутність його у Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення. Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затверджений наказом Державного комітету України по водному господарству від 3 червня 1997 року № 41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 січня 1998 р. за № 2/2442 (далі скорочено - Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення).

Таку позицію прокурора суд вважає хибною, оскільки з огляду на мету формування Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, він не є вичерпним; з огляду на зміст ст.5 ВК України для розмежування водних об'єктів загальнодержавного і місцевого значення необхідна технічна характеристика водного об'єкту. Тобто, тільки встановивши відповідність ознак водного об'єкту положенням ст.5 ВК України можна зробити висновок, чи відноситься той чи інший об'єкт до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Наявна характеристика водного об'єкту свідчить про те, що він може відноситись до водного об'єкту місцевого значення. Дані стосовно ставка, викладені у листі Черкаського обласного управління водних ресурсів від 20.09.2013 року №1414/03-03, про те, що він знаходиться на р.Гептурка, яка є правою притокою р.Велика Вись, яка в свою чергу є лівою притокою р.Синюх, що є лівою притокою р.Південний Буг нічим не підтверджені. Технічний паспорт на водний об'єкт не складався. У позовній заяві прокурор зазначає, що це замкнута водойма.

Прокурором не перевірені і не спростовані доводи першого відповідача про те, що спірна земельна ділянка відносилась до земель колгоспу, на земельній ділянці був колгоспний став, у 2002 році ця земельна ділянка сільською радою передавалась в оренду і про передачу земельної ділянки в оренду позивач знав.

Доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка являється землею загальнодержавної власності, оскільки на ній розміщений водний об'єкт загальнодержавної власності, суд вважає такими, що не відповідають чинному законодавству, зокрема, ст.ст.58, 59,83 ЗК України та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Шполянська РДА (позивач) являється місцевим органом виконавчої влади. Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року №586-ХІУ, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про місцеві державні адміністрації").

Згідно зі ст.1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" Шполянська РДА, як місцевий орган виконавчої влади, здійснює виконавчу владу на території Шполянського району Черкаської області, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Повноваження місцевих органів виконавчої влади в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, визначені статтею 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації", серед яких: розпорядження землями державної власності відповідно до закону (п.2); вжиття заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами (п.4). Стаття 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" доповнена пунктом 11 згідно із Законом України від 02.07.2013 р. № 365-VII, яким передбачено, що місцева державна адміністрація погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Після припинення колгоспу, спірна земельна ділянка у 2002 році сільською радою була передана в оренду Олійнику Г.Г.

Висновок прокурора про порушення при прийнятті спірного рішення ст.51 ВК України, суд вважає безпідставним, оскільки спірне рішення прийняте щодо передачі в оренду земельної ділянки водного фонду, а не водойми. Частина 4 ст.59 ЗК України передбачає можливість оренди "водойми", ст.51 ВК України регламентує відносини із надання в оренду "водних об'єктів". Згідно з ч.5 ст.59 ЗК України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

За встановлених обставин використання водного об'єкту (для рибогосподарських потреб) укладення договору оренди водойми не вимагається. Орендар (другий відповідач у справі) не має дозволу на спеціальне водокористування. Згідно Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" товарне вирощування риби відноситься до виробництва сільськогосподарської продукції. Використання земельних ділянок для рибальства здійснюється в порядку загального природокористування. Таке користування, за загальним правилом, здійснюється безоплатно, без закріплення за користувачами та без надання відповідних дозволів, крім випадків передбачених законом (ч.2 ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Згідно ст.12 ЗК України, в редакції на дату прийняття спірного рішення, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (у редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення) передбачалося, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин визначав Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 5 лютого 2004 року № 1457-IV, із змінами. Цей Закон втратив чинність згідно із Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", набрав чинності з 1 січня 2013 року (далі ЗУ №5245).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень ЗУ №5245 з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пункт 4 цього розділу передбачає перелік земель, що залишаються у державній власності. Підпунктами "а" і "б" передбачено, що у державній власності залишаються землі а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Спірне рішення прийнято до завершення розмежування землі державної та комунальної власності, спірна земельна ділянка знаходиться в межах села, як вказано вище, є недоведеним належність водного об'єкту, що знаходиться на спірній земельній ділянці, до загальнодержавної власності.

Згідно зі ст.83 ЗК України, у редакції на дату прийняття спірного рішення, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з ч.1 ст.59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Таким чином, спірна земельна ділянка водного фонду може перебувати у комунальній власності. Отже доводи прокурора про те, що сільська рада не має повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, не відповідають обставинам справи та наведеним нормам законодавства. Лист відділу Держземагентства у Шполянському районі від 10.10.2013 року №4163/1-20 про помилкове внесення до Державного земельного кадастру запису про форму власності, суд вважає безпідставним, таким, що не відповідає наведеним нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сільська рада (перший відповідач) прийняла спірне рішення у межах наданих їй законом повноважень, у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Щодо порушень при прийнятті спірного рішення норм земельного законодавства про землеустрій, на які вказує прокурор, то вони не узгоджуються із змістом спірного рішення, оскільки спірним рішенням погоджено надання Олійнику Г.Г. в тимчасове користування на умовах оренди земельної ділянки, при умові оформлення всіх належних документів.

Рішення сільської ради про надання Олійнику Г.Г. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для оформлення договору оренди ставка орієнтовною площею 17,3 га було прийнято окремо, а саме: від 25.05.2007 року №7-8/У. Зазначене рішення не оспорюється.

Прокурором та позивачем не спростовані доводи Олійника Г.Г. про те, що технічна документація із землеустрою у нього була, але при пожежі пошкоджена, тому він подав відновлену. При цьому суд враховує те, що спірний договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Шполянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2007 року за №040779900027, у самому договорі додатком, серед іншого, значиться проект відведення земельної ділянки. У тексті спірного договору оренди землі відсутнє посилання на спірне рішення, як на підставу укладення договору.

Отже рішення про затвердження технічної документації із землеустрою і надання земельної ділянки в оренду, не виключається, було прийнято пізніше. Прокурором ці обставини не перевірені.

З огляду на викладене, з цих вимог суд відмовляє у позові повністю за їх недоведеністю та безпідставністю.

2. Стосовно позовних вимог до Журавської сільської ради та ФОП Олійника Г.Г. про визнання недійсним спірного договору оренди землі, суд виходить з наступного.

Підставою визнання спірного договору недійсним прокурор вказує невідповідність його актам цивільного законодавства, а саме: ст.51 ВК України, ст.ст.59, 124, 181-185 ЗК України. За доводами прокурора порушення виразилось у тому, що відсутня технічна документація із землеустрою, згідно зі ст.122 ЗК України орендодавцем спірної земельної ділянки може бути лише Шполянська РДА і лише вона згідно ст.124 ЗК України має право прийняти рішення про передачу земельної ділянки в оренду.

З норм ЦК України, а саме: ст.203 (із змінами) та положень ст.207 ГК України, на які посилається прокурор, як на правові підстави визнання спірного договору недійсним, вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин повинен вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін або органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч.3 п.в) ст.152 ЗК України визнання угоди недійсною є одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Договір, який прокурор просить визнати недійсним, за правовою природою є договором оренди землі, положення стосовно якого врегульовані спеціальним Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-ХІУ, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про оренду землі").

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 ЗУ "Про оренду землі").

ЗУ "Про оренду землі" не встановлює окремі підставі для визнання договору оренди землі недійсним. Спірний договір оренди землі не підпадає під ознаки договорів, передбачених ст.210 ЗК України, які підлягають визнанню недійсними за рішенням судом, якщо укладені із порушенням встановленого законом порядку.

Отже до відносин визнання недійсним договору оренди землі застосовуються загальні положення про визнання недійсними господарських зобов'язань (ст.ст.207, 208 ГК України) та визнання недійсними правочинів (ст.ст.203 - 216 ЦК України).

Статтями 122, 123, 124 ЗК України, на порушення яких вказує прокурор, встановлено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Так, згідно з ч.3 ст.122 ЗК України, у редакції на дату укладення спірного договору, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою (ст.123 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 ЗК України).

Як зазначено у п.1 мотивувальної частини рішення, суд визнав доведеним право сільської ради на передачу спірної земельної ділянки в оренду; земельна ділянка, що є об'єктом оренди за спірним договором, за своєю категорією являється землею водного фонду, що знаходиться у межах населеного пункту; суд визнав недоведеним те, що водний об'єкт, який розміщений на спірній земельній ділянці, відноситься до водних об'єктів загальнодержавної власності; технічна документація із землеустрою надана другим відповідачем.

Спірний договір оренди землі, укладений сторонами у письмовій формі, на підставі рішення належного органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, а тому за змістом ст.ст.210, 640 ЦК України, ст.ст.18, 20 ЗУ "Про оренду землі" (у редакції на дату укладення спірного договору оренди землі), є укладеним і набрав чинності. Спірний договір виконаний, земельна ділянка передана, передача землі погоджена позивачем, другий відповідач використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, сплачує орендну плату, що не заперечується прокурором.

Доводи першого відповідача про те, що позивач знав про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідають обставинам справи, оскільки акт про передачу та прийому земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок земель - ставків в адміністративних межах Журавської сільської ради 10 грудня 2007 року затверджений розпорядженням позивача.

Обставини переходу права на земельну ділянку після розпаювання земель колишнього колгоспу, фактичне використання орендованої земельної ділянки та її стан прокурором та іншими контролюючими органами не перевірялись.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає недоведеними та безпідставними позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору. Порушення законодавства, на яке посилається прокурор, як на підставу визнання спірного договору недійсним, не знайшли своє підтвердження в процесі вирішення спору. Інші підстави для визнання спірного договору недійсним прокурор не навів. Судом не встановлено обставин та порушень чинного законодавства, які б давали безумовні підстави для визнання недійсним спірного договору.

Суд приймає вищенаведене звернення громадян села Журавки на підтвердження доводів другого відповідача про відсутність до нього претензій щодо користування ставком.

Таким чином, суд відмовляє у позові про визнання договору оренди землі недійсним.

3. Стосовно позовних вимог до ФОП Олійника Г.Г. про зобов'язання повернути спірну земельну ділянку до земель державної власності Журавської сільської ради, суд виходить з наступного.

Ця вимога прокурором заявлена, як застосування правових наслідків недійсності правочину, встановлених ч.1 ст.216 ЦК України та ч.2 ст.208 ГК України.

Згідно з приписами ст. 216 ЦК України, на яку посилається прокурор, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержане.

Частиною 2 ст.208 ГК України встановлено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не встановлені законом.

З огляду на висновок суду про безпідставність позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, суд відмовляє у позові про зобов'язання повернути земельну ділянку, в порядку правового наслідку недійсності правочину.

Органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не приймали рішень про припинення другим відповідачем права користування земельною ділянкою. Право користування земельною ділянкою зареєстроване в установленому порядку.

Прокурор та позивач не навели обставин, які б свідчили про наявність інших підстав для примусового повернення земельної ділянки. Прокурором та позивачем не спростовані доводи другого відповідача про відсутність до нього з боку власника, контролюючих органів будь-яких претензій щодо користування земельною ділянкою. Судом не встановлено інших, передбачених земельним законодавством підстав для примусового повернення земельної ділянки.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд відмовляє у позові повністю про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Враховуючи викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд приходить до висновку про відсутність порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Доводи відповідачів відповідають обставинам справи, наведеним нормам законодавства. Спірне рішення та договір оренди землі не порушують інтереси держави. Прокурором не наведено і не встановлено судом обставин, які свідчили про порушення з боку відповідачів у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення спірної земельної ділянки.

Таким чином, суд відмовляє у позові повністю.

Судовий збір, що підлягав сплаті при поданні позову, від якого згідно з п.11 ст.5 Закону України "Про судовий збір" прокурор звільнений, становить 27311,75 грн. (дві немайнові вимоги - 1147,00 грн. х 2; майнова вимога про повернення земельної ділянки вартістю - 1250887,68 грн. х 2% = 25017,75грн.). Згідно ст.49 ГПК України зазначений судовий збір підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у позові прокурору Шполянського району до Журавської сільської ради Шполянського району про визнання незаконним і скасування рішення від 25.05.2007 №7-3/У "Про надання в оренду ставка "Корінного" Олійнику Г.Г.".

Відмовити у позові прокурору Шполянського району до Журавської сільської ради Шполянського району та до фізичної особи - підприємця Олійника Георгія Георгійовича про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11 липня 2007 року.

Відмовити у позові прокурору Шполянського району до фізичної особи - підприємця Олійника Георгія Георгійовича про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 08 листопада 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко