Ухвала

від 08.11.2013 по справі 902/1517/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

08 листопада 2013 р. Справа № 902/1517/13

за позовом : концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112) в особі Вінницької філії концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (вул. Р. Скалецького, м. Вінниця, 21018)

до : приватного підприємства телерадіокомпанія "Подільські комунікації" (вул. Процишина, 45, кв. 91, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

про стягнення 18460 грн 57 коп. за договором про надання послуг №1-11-12 від 31.12.2012р.,

Суддя Тварковський А.А.

Представники сторін не викликались,

В С Т А Н О В И В :

Концерн радіомовлення, радіозв"язку та телебачення в особі Вінницької філії концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства телерадіокомпанія "Подільські комунікації" 18460 грн 57 коп. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №1-11-12 від 31.12.2012р.

Разом з позовною заявою вх. №1574/13 від 07.07.2013 року позивач направив до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача в межах ціни позову.

Розглянувши вищевказану заяву, ознайомившись з матеріалами позову, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 66 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою прокурора має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інститут забезпечення позову в господарському процесуальному законодавстві є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, та за своєю природою, відрізняється від цивільно-правових засобів забезпечення виконання зобов'язань, оскільки має не добровільний, а владний характер і ґрунтується на судовому акті.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначається в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 32 - 34 ГПК України.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Нормами ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, серед іншого, письмовими і речовими доказами. Господарський суд, згідно ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, з вищенаведеного випливає, що підставою вжиття заходів із забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що певні дії (бездіяльність) відповідача ускладнить або унеможливить виконання рішення з господарського спору.

Натомість, всупереч вищевикладеному, позивачем не вказано наявності зв'язку з конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви, не обґрунтовано необхідності накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача, не надано доказів, що вказаний рахунок належить саме відповідачу, не зазначено жодного належного обґрунтування щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а наведені ним обґрунтування є лише припущеннями.

Крім того, останнім в заяві зазначено один рахунок відповідача, належність якого саме відповідачу може бути лише припущенням, оскільки документального обґрунтування належності даного банківського рахунку саме відповідачу заява не містить. Суд також доводить до відома заявника, що встановлення наявних у відповідача рахунків у банках взагалі не відноситься до компетенції суду, а є правом заявника, який, як вбачається з матеріалів справи, не обтяжив себе ні встановленням відомостей про наявні рахунки відповідача, ні наданням відповідного документального обґрунтування їх належності відповідачу.

Таким чином, саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не може буди достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. А відтак, суд на стадії порушення провадження у справі, не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову

Відмовляючи позивачу у вжитті заходів до забезпечення позову, суд при цьому зазначає, що на заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви вх №08-69/58/13 від 07.11.2013р. концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення в особі Вінницької філії концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення про вжиття заходів до забезпечення позову.

Копії даної ухвали направити учасникам процесу рекомендованими листами.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112; вул. Р. Скалецького, 72, м. Вінниця, 21018)

4 - відповідачу (вул. Процишина, 45, кв. 91, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)