Рішення

від 10.12.2013 по справі 902/1517/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2013 р. Справа № 902/1517/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

позивача: Когутницького В.М., довіреність №01-1-724 від 25.11.2013р.;

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112) в особі Вінницької філії концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (вул. Р. Скалецького, м. Вінниця, 21018)

до : приватного підприємства телерадіокомпанія "Подільські комунікації" (вул. Процишина, 45, кв. 91, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

про стягнення 17369 грн 56 коп. за договором про надання послуг №1-11-12 від 31.12.2012р.,

ВСТАНОВИВ :

Концерн радіомовлення, радіозв"язку та телебачення в особі Вінницької філії концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства телерадіокомпанія "Подільські комунікації" 18460 грн 57 коп. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №1-11-12 від 31.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.11.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1517/13 з призначенням її до розгляду. Крім того, ухвалою суду від 08.11.2013р. відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача в межах ціни позову.

26.11.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 10.12.2013р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних судом доказів.

В судове засідання на визначену дату (10.12.2013р.) з'явився представник позивача (Когутницький В.М.), який заявлені позовні вимоги підтримав частково, про що надав суду заяву про зменшення позовних вимог від 10.12.2013р. (вх. 08-46/1483/13 від 10.12.2013р.), в якій він зменшив ціну позову на 1091 грн 01 коп. заборгованості, що рахується за відповідачем у зв'язку із допущенням концерном радіомовлення, радіозв"язку та телебачення в особі Вінницької філії концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення технічної помилки при оформленні розрахунків до позовної заяви, відтак просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17369 грн 56 коп.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012р. зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Поряд з цим, представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча завчасно та належним чином двічі повідомлявся про судовий розгляд справи ухвалами суду від 08.11.2013р. та від 26.11.2013 року, які надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відтак його процесуальна позиція щодо заявленого позову суду невідома.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилались останньому ухвали від 08.11.2013р. та від 29.11.2013р. Поряд з цим, направлена судом на адресу відповідача поштова кореспонденція (ухвала від 29.11.2013р.) станом на момент розгляду справи до суду не поверталася.

Відповідно до п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того слід відмітити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого не є відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Натомість, згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.12.2011р. між концерном радіомовлення, радіозв"язку та телебачення в особі Вінницької філії концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (виконавець) та приватним підприємством телерадіокомпанія «Подільські комунікації» (замовник) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №1-11-12 (а.с. 10-12).

Згідно із п. 1.1 Договору предметом договору є надання «виконавцем» телекомунікаційних послуг у відповідності до ліцензій виконавця на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного мовлення та надання в користування каналів електрозв'язку.

Відповідно до п.п. г п. 2.3 Договору замовник має право своєчасно здійснювати розрахунки за наданні телекомунікаційні послуги за розрахунками, виставленими виконавцем.

Згідно із п. 3.1 Договору ціна є договірною, визначається Додатком № 1 до даного Договору, і за домовленістю сторін складає 69226,01 грн на рік (в тому числі ПДВ).

Відповідно до п. 5.3 Договору замовник у десятиденний строк після отримання рахунку, акту і зведення розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю.

Згідно із п. 5.5 Договору у разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений п. 5.4. строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена в акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті.

Пунктом 5.8 Договору щомісячно до 15-го числа поточного місяця замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% орієнтовної вартості послуг у поточному місяці і не пізніше 15-го числа наступного місяця проводить остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу.

Відповідно до п. 8.3 Договору в разі затримки повного розрахунку за надані телекомунікаційні послуги понад 1(один) місяць, «виконавець» має право через 10 десять) календарних днів після письмового попередження відмовити замовнику в подальшому наданні телекомунікаційних послуг до повного погашення заборгованості.

Додатками №1 до Договору від 31.12.2011р. та Додатковою угодою до договору від 31.12.2013р. сторони погодили вартість розповсюдження програм ПП ТРК «Подільські комунікації» на 2012 та 2013 р.р. (а.с. 13-15).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №1-11-12 від 31.12.2012 року позивачем за період липня 2013 року по вересень 2013 року надано відповідачу телекомунікаційні послуги на суму 17369 грн 56 коп., що підтверджується актами виконаних робіт, наданих послуг (а.с. 18, 20, 22).

В свою чергу, позивачем також в період липня-вересня 2013р. виставлено відповідачу рахунки на оплату вказаних телекомунікаційних послуг на суму 17369 грн 56 коп. (а.с.19, 21, 23).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав, відтак у останнього виникла заборгованість щодо оплати вказаних телекомунікаційних послуг в сумі 17369 грн 56 коп.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати наданих йому послуг, позивачем на його адресу направлялася претензія з вимогою сплатити наявну заборгованість за договором (а.с. 26). Однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення відповідачем заборгованості за наданні йому послуги здійснено так і не було, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 17369 грн 56 коп.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 17369 грн 56 коп. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвал суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При цьому, судом при розподілі судових витрат не вирішується питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у зв'язку із зменшенням ним позовних вимог, оскільки останнім при зверненні з даним позовом до суду сплачено мінімальну суму судового збору в розмірі 1720 грн 50 коп., а відтак і враховуючи зменшену ціну позову (нова ціна позову17369 грн 56 коп.) останній мав би сплати судовий збір у вказаному вище розмірі.

Разом з тим, розподіляючи судовий збір, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України судового збору несплаченого останнім за заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (а.с. 28), яка ухвалою суду від 08.11.2013 року відхилена в повному обсязі (а.с. 2-3).

Так, у абз. 4 п.2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що на виняток з наведених правил у разі коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви ; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому (-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства телерадіокомпанія "Подільські комунікації" (вул. Процишина, 45, кв. 91, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 34261211) на користь концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112) в особі Вінницької філії концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (вул. Р. Скалецького, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 34927063) 17369 грн 56 коп. заборгованості за договором та 1720 грн 50 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути з концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112) в особі Вінницької філії концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (вул. Р. Скалецького, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 34927063) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1720 грн 50 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 грудня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Процишина, 45, кв. 91, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)