Постанова

від 05.11.2013 по справі 816/850/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/850/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі судового засідання - Опошнян І.О.,

за участю:

представників позивача - Соловей З.О., Лазоренка В.П.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" /надалі - позивач, ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби /надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ/ про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000062303/154 від 28.01.2013 року, № 0000762301/155 від 28.01.2013 року, № 0000742301/156 від 28.01.2013 року, № 0000752301/12 від 28.01.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, що набрала форму акта від 14.01.2013 року № 185/22.2-11/33180734.

Вважає помилковими висновки акту перевірки від 14.01.2013 року № 185/22.2-11/33180734 про порушення п. 135.1 ст. 135, п. 138.5 , п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 207072 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 139260 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 67812 грн.; п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.1 ст. 135, п. 138.5, п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 654227 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 332460 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 321767 грн.; п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 42930 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 2693 грн., за листопад 2011 року в сумі 595 грн., за грудень 2011 року в сумі 4335 грн., за січень 2012 року в сумі 1582 грн., за березень 2012 року в сумі 2700 грн., за квітень 2012 року в сумі 70 грн., за травень 2012 року в сумі 9877 грн., за червень 2012 року в сумі 21078 грн.; п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637. Зазначає, що ПП "Таїр-1", ПП "Котедж", ПП "Фірма "Промавтоматика БС" мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Господарські операції з вказаними контрагентами носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Податкова накладна, отримана від ПП "Фірма "Промавтоматика БС" на суму ПДВ 4334 грн. 84 коп. має всі необхідні реквізити. Позивач вважає помилковими висновки акту перевірки щодо завищення валових витрат через віднесення до таких витрат відсотків за користування банківським кредитом, який надавався підприємству для будівництва. Пояснює, що перевіряючими здійснено невірний розрахунок фінансових витрат - відсотків за користування кредитними коштами по незавершеному будівництву трьох об'єктів. Щодо висновків перевіряючих про завищення валових витрат через включення до їх складу орендної плати за користування земельними ділянками зазначає, що вказані витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а здійснений відповідачем розрахунок не відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ "Торгова гільдія". Вказує, що у пункту 5 висновків акту перевірки не вказано суму, на яку встановлено порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті.

13 березня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, у яких на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на висновки акту перевірки від 14.01.2013 року № 185/22.2-11/33180734, яким встановлено порушення позивачем п. 135.1 ст. 135, п. 138.5 , п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 207072 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 139260 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 67812 грн.; п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.1 ст. 135, п. 138.5, п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 654227 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 332460 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 321767 грн.; п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 42930 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 2693 грн., за листопад 2011 року в сумі 595 грн., за грудень 2011 року в сумі 4335 грн., за січень 2012 року в сумі 1582 грн., за березень 2012 року в сумі 2700 грн., за квітень 2012 року в сумі 70 грн., за травень 2012 року в сумі 9877 грн., за червень 2012 року в сумі 21078 грн.; п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 /том 1 а.с. 160-169/.

Ухвалою суду від 29.04.2013 року у справі призначено судову економічну експертизу.

Ухвалою суду від 12.09.2013 року допущено заміну відповідача правонаступником Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області /далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", ідентифікаційний код 00180734, є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 18.11.2004 року та в перевіряємому періоді було зареєстроване платником податку на додану вартість з 22.12.2005 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23489119 від 22.12.2005 року, індивідуальний податковий номер 331807316034 /том 2 а.с. 69-70/.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД-2010: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у; 81.30 Надання ландшафтних послуг; 96.04 Діяльність із забезпечення фізичного комфорту /том 2 а.с. 71/.

У термін з 07.12.2012 року по 04.01.2013 року посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова гільдія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 14.01.2013 року № 185/22.2-11/33180734 /том 1 а.с. 16-51/. За висновками перевірки відповідачем встановлено наступні порушення:

- п. 135.1 ст. 135, п. 138.5 , п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 207072 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 139260 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 67812 грн.;

- п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.1 ст. 135, п. 138.5, п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 654227 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 332460 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 321767 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 42930 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 2693 грн., за листопад 2011 року в сумі 595 грн., за грудень 2011 року в сумі 4335 грн., за січень 2012 року в сумі 1582 грн., за березень 2012 року в сумі 2700 грн., за квітень 2012 року в сумі 70 грн., за травень 2012 року в сумі 9877 грн., за червень 2012 року в сумі 21078 грн.;

- п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 /том 1 а.с. 50-51/.

28 січня 2013 року, на підставі акта перевірки від 14.01.2013 року № 185/22.2-11/33180734, Кременчуцькою ОДПІ винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000062303/154, яким до ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 4029 грн. /том 1 а.с. 70/;

- № 0000762301/155, яким ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 64395 грн., з них: за основним платежем - у сумі 42930 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 21465 грн. /том 1 а.с. 72/;

- № 0000742301/156, яким ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок прибуток приватних підприємств" на загальну суму 240978 грн., з них: за основним платежем - на суму 207072 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 33906 грн. /том 1 а.с. 74/;

- № 0000752301/12, яким ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за І квартал 2012 року - 332460 грн. та за 3 квартал 2012 року - 321737 грн. /том 1 а.с. 76/.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням рішенням, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з акту перевірки у перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з ПП "Таір-1", ПП "Котедж" та ПП "Фірма "Промавтоматика БС".

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено заниження ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" показників у рядку 03 Декларації "Інші доходи" за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 31959 грн. /том 1 а.с. 19/ та заниження ПДВ в сумі 5262 грн. /за жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року, березень-травень 2012/ по господарським операціям з ПП "Таір-1" /том 1 а.с. 33/. У зв'язку з чим Кременчуцькою ОДПІ в акті перевірки сформовано висновки про заниження ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року на суму 4627 грн. та у 2 кварталі 2012 року на суму 241 грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2012 року на суму 10693 грн., а також завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 5262 грн. /том 2 а.с. 113/.

Крім того, перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження ПДВ в сумі 33333,34 грн. /за березень, квітень, травень 2012 року/ по взаємовідносинам з ПП "Котедж" /том 1 а.с. 33, том 2 а.с. 113/, а також завищення податкового кредиту грудня 2011 року на суму ПДВ 4335 грн. по податковій накладній, виписаній позивачу ПП "Фірма "Промавтоматика БС" /том 1 а.с. 35-36, том 2 а.с. 113/. З огляду на викладене, відповідач сформував висновки про заниження ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" податку на додану вартість на загальну суму 37668 грн. /том 2 а.с. 113/.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 01.04.2011 року між ПП "Таір-1" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № Т/35 /том 3 а.с. 57/, за умовами якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

На виконання умов договору ПП "Таір-1" виписано податкові накладні на будівельні матеріали на загальну суму ПДВ 5326 грн. 59 коп., копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 19-29/.

Суд зазначає, що ревізорами в акті перевірки по податковій накладній № 134 від 31.10.2011 року помилково зазначено суму ПДВ "132 грн. 45 коп." замість "65 грн." /том 1 а.с. 31/, а податкова накладна № 133 від 31.02.2011 року на суму ПДВ 132 грн. 45 коп. взагалі не відображена у таблиці акта перевірки /том 1 а.с. 31-32/, хоча зазначені податкові накладні надавалися позивачем до перевірки, що підтверджується відміткою про їх огляд перевіряючими у даних податкових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 21, 22/.

Податкові накладні були включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди /том 3 а.с. 77-102/.

Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства "Таір-1" серії А00 № 681555, копія якого наявна у матеріалах справи /том 5 а.с. 207/, зареєстрованим місцезнаходженням останнього є Полтавська область, м. Кременчук, вул. Щорса, 44 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наявного у матеріалах справи, 18.10.2012 р. до ЄДР внесено інформацію щодо підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Таір-1". Інформація про відсутність юридичної особи за вказаною адресою внесена до ЄДР лише 31.10.2012 року /том 5 а.с. 151/, тоді як податкові накладні, виписані ПП "Таір-1" у жовтні, листопаді 2011 року, січні, березні, квітні та травні 2012 року.

Суд враховує, що ПП "Таір-1" 13.06.2012 та 11.07.2012 змінювало місцезнаходження, про що до ЄДР також були внесені записи.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність ПП "Таір-1" за зареєстрованим місцезнаходженням з посиланням на акт Кременчуцької ОДПІ від 19.10.2012 р. № 4378/15-322/34451048, оскільки вказаний акт складено 19.10.2012 року /том 2 а.с. 157/, тоді як податкові накладні виписані ПП "Таір-1" у жовтні, листопаді 2011 року, січні, березні, квітні та травні 2012 року.

Кременчуцькою ОДПІ не надано суду жодних доказів, що на час виписки податкових накладних ПП "Таір-1" було відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача про неналежне оформлення податкових накладних в частині неправильного зазначення місцезнаходження продавця ПП "Таір-1" через відсутність останнього за його місцезнаходженням.

Свідоцтво платника податку на додану вартість № 23491231, видане ПП "Таір-1" 17.07.2006 року було анульовано лише 02.11.2012 року /том 2 а.с. 115/.

Таким чином, на момент виписки податкових накладних ПП "Таір-1" було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Таір-1" має право здійснювати, зокрема, такий вид діяльності як 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2 а.с. 106-107/.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Фактичне отримання товару від ПП "Таір-1" за укладеним договором позивач підтверджує видатковими накладними та рахунками-фактурами, копії яких наявні у матеріалах справи /том 3 а.с. 4-27, том 2 а.с. 5-18/.

У акті перевірки зафіксовано, що згідно даних підприємства (прибуткових накладних, прибуткових ордерів, ж/о по рах. 631, рах. 205 тощо) встановлено отримання та оприбуткування ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» будівельних матеріалів на суму 31959 грн. /том 1 а.с. 21/.

Представник позивача у судових засіданнях пояснив, що будівельні матеріали закуповувалися ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" з метою здійснення будівництва та були використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується актами на списання матеріалів, копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 244 а-250/.

Висновком судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року по адміністративній справі № 816/850/13-а у межах компетенції експерта-економіста встановлено, що висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013 "Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012", яким встановлено порушення п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, в сумі 31959 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 20118 грн., за 1 кварталі 2012 року в сумі 10693 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 1148 грн., документально не підтверджуються /том 4 зворот а.с. 112/.

21.03.2012 року між позивачем (покупець) та ПП "Котедж" (продавець) укладено договір № 9/75-р /том 5 а.с. 92/, за умовами якого продавець зобов'язується за завданням покупця доставити меблі згідно замовлення на свій склад в м. Кременчуці та передати покупцю повну закінчену роботу (меблі), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити гроші за меблі.

На виконання умов договору ПП "Котедж" виписано позивачу рахунки - фактури /том 3 а.с. 67-72/ та податкові накладні на меблі на загальну суму ПДВ 33333,34 грн.: № 45 від 04.04.2012, № 46 від 04.04.2012, № 64 від 05.04.2012, № 65 від 05.04.2012 /том 2 а.с. 53-57/.

При цьому, позивачем перераховано ПП "Котедж" кошти в загальній сумі 200000 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 33333,34 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 65-68/.

Свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ПП "Котедж" № 100162022 анульовано лише 17.04.2012 року. Отже, на час виписки податкових ПП "Котедж" було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Податкові накладні, виписані ПП "Котедж", внесені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за березень, травень та червень 2012 року та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту за березень 2012 року в сумі 2500 грн., травень 2012 року в сумі 9755,2 грн. та червень 2012 року в сумі 21078,13 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на час виписки податкових накладних ПП "Котедж" було зареєстровано як юридична особа /реєстрація припинення здійснена лише 05.09.2013 року, том 5 а.с. 152-154/.

Встановлене порушення по взаємовідносинам позивача з ПП "Котедж" Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує відсутністю ПП "Котедж" за зареєстрованим місцезнаходженням, що унеможливлює дослідження факту сплати ПДВ до бюджету та підтвердження правомірності включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ, по податковим накладним, виписаним ПП "Котедж".

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, до ЄДР було внесено інформацію про відсутність юридичної особи за вказаною адресою лише 07.06.2012 року, тоді як податкові накладні, виписані ПП "Котедж»" 04.04.2012 року та 05.04.2012 року. Натомість, станом на час виписки податкових накладних, в ЄДР містився запис, внесений 30.03.2012 року, щодо підтвердження відомостей про юридичну особу /том 5 а.с. 152-154/.

З огляду на викладене, судом відхиляються доводи відповідача про неналежне оформлення податкових накладних в частині зазначення місцезнаходження ПП "Котедж" у зв'язку відсутністю останнього за місцезнаходженням.

Фактичне отримання товарів згідно укладеного з ПП "Котедж" договору позивач підтверджує накладною № рн-062501 від 25.06.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи /том 5 а.с. 224/.

Крім того, 01.08.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Фірма "Промавтоматика БС" (продавець) укладено договір поставки № 110801/2 /том 3 а.с. 61/, за умовами якого продавець зобов'язується здійснити поставку та передати у власність покупцю обладнання системи кондиціонування, а покупець зобов'язується оплатити обладнання та прийняти його на умовах даного договору. Найменування, кількість та ціна товару визначені сторонами договору в специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 110801/2 від 01.08.2011 року /том 3 а.с. 64/.

Судом встановлено, що ПП "Фірма "Промавтоматика БС" має право на здійснення таких видів діяльності як 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля та 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців /том 2 а.с. 109-110/.

Фактичне отримання товару позивач підтверджує видатковою накладною № 161 від 19.12.2011 року, копія якої наявна у матеріалах справи /том 3 а.с. 51/. Отриманий товар використано для здійснення монтажних робіт по вентиляції та кондиціонуванню, що підтверджується копією акту передачі обладнання в монтаж від 19.12.2011 року /том 3 а.с. 52/.

ПП "Фірма "Промавтоматика БС" виписано позивачу податкову накладну № 167 від 19.12.2011 року на пульт Sanyo RCS-ТМ80ВGХ на загальну суму 26009,04 грн., у тому числі ПДВ - 4334,84 грн., яка містить реквізити, наявність яких передбачено п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у тому числі, графу 4 "Код товару згідно з УКТЗЕД" - код "8415900000" /том 3 а.с. 47/. Представники позивача у судових засіданнях пояснили, що вказана податкова накладна № 167 від 19.12.2011 року надавалася ревізорам до перевірки.

Податкова накладна внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року /том 3 а.с. 86/.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Фірма "Промавтоматика БС" зареєстроване платником ПДВ з 29.09.2009 року, свідоцтво № 10247175. Відтак, станом на час виписки податкової накладної ПП "Фірма "Промавтоматика БС" було зареєстроване платником ПДВ.

Висновки акта перевірки про встановлені порушення спростовуються висновком судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року по адміністративній справі № 816/850/13-а , яким у межах компетенції експерта-економіста встановлено, що висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013 "Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012", яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 42930 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 2693 грн., за листопад 2011 року в сумі 595 грн., за грудень 2011 року в сумі 4335 грн., за січень 2012 року в сумі 1582 грн., за березень 2012 року в сумі 2700 грн., за квітень 2012 року в сумі 70 грн., за травень 2012 року в сумі 9877 грн., за червень 2012 року в сумі 21078 грн., документально не підтверджуються /том 4 а.с. 112/.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до приписів частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

Відповідачем не доведено, що укладені між позивачем та ПП "Таір-1", ПП "Фірма "Промавтоматика БС", ПП "Котедж" договори були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ПП "Таір-1", ПП "Фірма "Промавтоматика БС", ПП "Котедж" не встановлені.

Суд, зазначає, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Таір-1", ПП "Фірма "Промавтоматика БС", ПП "Котедж" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем у перевіряємому періоді п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ПП "Таір-1", ПП "Фірма "Промавтоматика БС" та ПП "Котедж".

Матеріалами справи підтверджено, що 09.06.2008 року між позивачем (позичальник) та Акціонерним комерційним банком "Форум" (банк) укладено генеральний кредитний договір № 0011/08/19 -KLIMV /том 3 а.с. 113-120/. Згідно пункту 1.1. даного договору банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти у гривні та/або доларах США у формі кредиту та/або відновлювальної кредитної лінії в розмірі, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, зазначений в графі 1 розділу І цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використати і повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти (транші), а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, згідно умов цього договору та додаткових договорів. При цьому, розмір кредитних коштів (траншів), що надаються позичальнику в межах максимального ліміту кредитування, порядок та умови надання кредитних коштів (траншів) , строк кредитування ними та цільове використання кредитних коштів (траншів), а також плата (проценти) за користування кредитними коштами (траншами), та інші умови за згодою сторін, визначаються сторонами у відповідних додаткових договорах, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно додаткового договору № 1 від 09.06.2008 р. кредитні кошти, зазначені в п. 1 цього договору, надаються позичальнику для фінансування будівництва комерційної нерухомості за адресами: м. Кременчук, вул. Республіканська/Дем'яна Бідного; вул. Першотравнева 29/5; пр. Літературний; вул. Котлова; вул. Першотравнева, 43 та рефінансування кредитної заборгованості в ФРУ ВАТ «Банк Фінанси і Кредит» /том 3 а.с. 121/. Відповідно до п. 4 додаткового договору № 9 до генерального кредитного договору № 0011/08/19 -KLIMV від 09.06.2008 р. /том 3 а.с. 132 / за користування кредитними коштами встановлюється плата (надалі - за текстом «проценти») в розмірі 15 процентів річних за користування кредитними коштами в гривні. Додатковим договором № 13 від 25.06.2012 року підтверджено, що станом на дату підписання цього договору наявна заборгованість позичальника перед банком у розмірі 48000000 грн. /том 3 а.с. 139/.

За висновками акту перевірки від 14.01.2013 р. № 185/22.2-11/33180734 позивачем у порушення п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України завищено показники у р. 06.3 "Фінансові витрати" на загальну суму 1110192 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 277548 грн., з а 1 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., внаслідок віднесення підприємством за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 до "фінансових витрат" відсотків за користування кредитними коштами, які були спрямовані на будівництво трьох об'єктів, що за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 не будувалися та знаходилися в стадії незавершеного будівництва /том 1 а.с. 24/.

Перевіряючими в акті перевірки вказано, що по рахунку 151 "Капітальні інвестиції" сума кредитних коштів, які були спрямовані на будівництво трьох об'єктів, які за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 не будувалися та знаходилися в стадії незавершеного будівництва складає 7401285 грн.; ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" по даним об'єктам будівництва віднесено за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 до "Фінансових витрат" відсотки за користування кредитними коштами в сумі 1110192 грн. /7401285*0,15/, де 7401285 грн. - вартість незавершеного будівництва; 0,15 - відсоткова ставка банку /том 1 а.с. 24/.

Відповідач у акті перевірки зазначив, що фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який їх нараховано, з чого дійшов висновку, що по об'єктам, по яким будівництво не завершено, відсотки по кредиту повинні відноситися на капіталізацію цих активів. Крім того, Кременчуцька ОДПІ вважає, що такі фінансові витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а тому включені позивачем до р. 06.3 "Фінансові витрати" на загальну суму 1110192 грн. у порушення п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, контролюючий орган сформував висновки про заниження ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року на суму 63836 грн. та у 2 кварталі 2012 року на суму 58285 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2012 року на суму 277548 грн. та у 3 кварталі 2012 року на суму 277548 грн. /том 2 а.с. 113/.

Проте, висновки акта перевірки повністю спростовані висновком судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року, відповідно до якого висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013 «Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012», яким встановлено порушення позивачем п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 06.3 (06.4) «Фінансові витрати» на загальну суму 1110192 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 277548 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., документально не підтверджуються /том 4 а.с. 113/ . Також висновком № 408 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 816/850/13-а від 09.08.2013 року /том 4 а.с. 98-113/ в межах компетенції експерта-економіста встановлено, що висновки акту Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 185/22.2-11/33180734 від 14 січня 2013 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" (код 33180734) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року", яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 135.1 ст. 135, п. 138.5 , п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 207072 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 139260 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 67812 грн.; п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.1 ст. 135, п. 138.5, п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 654227 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 332460 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 321767 грн.; п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 42930 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 2693 грн., за листопад 2011 року в сумі 595 грн., за грудень 2011 року в сумі 4335 грн., за січень 2012 року в сумі 1582 грн., за березень 2012 року в сумі 2700 грн., за квітень 2012 року в сумі 70 грн., за травень 2012 року в сумі 9877 грн., за червень 2012 року в сумі 21078 грн., документально не підтверджуються /том 4 а.с.112/ .

Суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.258 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до п.п.14.1.206 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України процент - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються, зокрема платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положеннями п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5 , 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Підпунктом 138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, якщо кредитні ресурси використовуються для цілей ведення господарської діяльності, то проценти по ним відносяться до фінансових витрат.

Згідно приписів Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, облік нарахованих відсотків, зокрема, за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит ведеться на субрахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками». По рахунку 95 «Фінансові витрати» ведеться облік витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов'язаних із запозиченням. По субрахунку 951 «Відсотки за кредит» ведеться облік витрат пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користування кредитами банків.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року відсотки за користування кредитними коштами обліковані позивачем наступною проводкою: Дт 951 "Відсотки за кредит" Кт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» за 4 квартал 2011 року та 1-4 квартал 2012 року в наступних сумах: 2492872,49 грн. за 4 квартал 2011 року; 6660153,87 грн. за 1-4 квартали 2012 року. В рядку 06.3 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства зазначена сума 6690154 грн., яка складається із нарахованих відсотків в сумі 6660153,87 грн. та комісії за продовження кредитного договору в сумі 30000 грн. /том 4 зворот а.с. 107/.

Господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, як зазначено в статті 62 Господарського кодексу України , самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Так, згідно із статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик.

Відповідно до довідки з ЄДР підприємств та організацій України АБ № 596321 ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право на здійснення таких видів діяльності як будівництво житлових і нежитлових будівель та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна /том 2 а.с. 71/. Згідно довідки, яка є додатком № 1 до акту перевірки, у періоді, що перевірявся ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" мало право на здійснення такого виду діяльності як будівництво будівель, здавання в оренду власного нерухомого майна /том 1 а.с. 55/.

Таким чином, будівництво об'єктів нерухомості, у тому числі, за адресами: м. Кременчук, вул. Республіканська/Дем'яна Бідного; вул. Першотравнева 29/5; пр. Літературний; вул. Котлова; вул. Першотравнева, 43, відноситься до видів діяльності позивача, які ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право здійснювати, а відтак до господарської діяльності позивача.

Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє доводи Кременчуцької ОДПІ про неможливість віднесення відсотків за користування кредитом до фінансових витрат позивача через не пов'язаність вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. № 415, капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного актив. Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі - витрати на створення кваліфікаційного активу). Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Пунктом 4 цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" (у редакції від 28.04.2006 року) визначено, що фінансові витрати визнаються іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" капіталізація фінансових витрат призупиняється на період, у якому на суттєвий час зупинилось виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу.

На період зупинення виконання робіт фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який їх нараховано.

Отже, на період зупинення виконання робіт фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який їх нараховано.

Наказом ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" № 3 від 10.01.2011 року «Про призупинення будівництва об'єктів інвестиційної нерухомості» /том 5 а.с. 229/, призупинено будівництво об'єктів до особливого розпорядження, зокрема, призупинено будівництво торгового центру за адресою: м. Кременчук перехрестя вулиць Республіканська та Д.Бідного, етнографічного парку за адресою: м. Кременчук, вул. Котлова і центру спілкування та бізнесу за адресою: м. Кременчук, пров. Літературний.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що у 4 кварталі 2011 року та 1-3 кварталах 2012 року виконання робіт на зазначених об'єктах було зупинено, що підтверджується копіями Журналів-ордерів і Відомостями по рах 151 /том 5 а.с. 170-171/.

В акті перевірки зафіксовано, що об'єкти по вул. Республіканська/Дем'яна Бідного, пр. Літературному, вул. Котлова за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 не будувалися та знаходились на стадії незавершеного будівництва, що не заперечується представником відповідача /том 1 а.с. 24/.

За таких обставин, з огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 06.3 (06.4) «Фінансові витрати» на загальну суму 1110192 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 277548 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 277548 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем (орендар) укладено з Кременчуцькою міською радою (орендодавець) наступні договори оренди земельних ділянок:

- для будівництва громадської будівлі «Центр спілкування та бізнесу» по пров. Літературному, в районі жилого будинку № 3 в м. Кременчуці /том 4 а.с. 168-193/;

- для будівництва торгового центру на перехресті вулиць Республіканської та Дем'яна Бідного в м. Кременчуці /том 4 а.с. 194-202/;

- для будівництва станції технічного обслуговування на два пости в районі автодороги на Полтаві навпроти складів тютюнової фабрики в м. Кременчуці /том 4 а.с. 204-234/;

- для розміщення спеціалізованого етнографічного парку по вул. Котлова від АЗС до садиби № 60-А в м. Кременчук /том 4 а.с. 235-243/;

- для будівництв торгівельного комплексу, автосалону та автостоянки по набережній Лейтенанта Дніпрова, в районі садибної забудови мікрорайону № 4 (ділянка № 1) в м. Кременчук /том 4 а.с. 244-250, том 5 а.с.1-4/;

- для будівництв торгівельного комплексу, автосалону та автостоянки по набережній Лейтенанта Дніпрова, в районі садибної забудови мікрорайону № 4 (ділянка № 2) в м. Кременчук /том 5 а.с.5-15/;

- для будівництв готельного комплексу по вул. Макаренка, в районі будинку № 1 в м. Кременчук /том 5 а.с.16-29/;

- для будівництв торгівельного центру з кафе на розі вулиць Івана Приходька та Олександра Сербіченка в м. Кременчук /том 5 а.с.30-43/.

Крім того, між позивачем (орендар) та Миргородською міською радою (орендодавець) укладені договори оренди земельних ділянок:

- для будівництва пансіонату за адресою: м. Миргород, вул. Українська, 58-в /том 5 а.с. 44-65/;

- для санаторно-курортної забудови за адресою: м. Миргород, вул.. Українська, 58А-Г /том 5 а.с. 66-83/.

Договорами оренди встановлено щомісячну орендну плату за земельні ділянки.

За висновками акту перевірки від 14.01.2013 р. № 185/22.2-11/33180734 позивачем у порушення п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України завищено показники у рядку «Інші витрати звичайної операційної діяльності та інші операційні витрати» на загальну суму 176876 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 44219 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., внаслідок віднесення підприємством до інших витрат орендної плати за користування 10 земельними ділянками, які підприємство орендує у Кременчуцької міської ради та Миргородської міської ради /том 1 а.с. 25/.

З огляду на викладене, контролюючий орган сформував висновки про заниження ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року на суму 10170 грн. та у 2 кварталі 2012 року на суму 9286 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2012 року на суму 44219 грн. та у 3 кварталі 2012 року на суму 44219 грн. /том 2 а.с. 113/.

Натомість, висновки акту перевірки спростовані висновком судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року, відповідно до якого висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013 «Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012», яким встановлено порушення п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» на загальну суму 176876 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 44219 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., документально не підтверджуються /том 4 а.с. 113/ .

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є землекористувачі.

Відповідно до п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За приписами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті

Згідно з п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України інші операційні витрати, що включають інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, сума нарахованих податків та зборів, встановлених Податковим кодексом, у тому числі, нарахована позивачем плата за землю у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відноситься до інших операційних витрат, та відповідно до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Як вбачається з розрахунку орендної плати за землю за 4 квартал 2011 року - 9 місяців 2012 року позивачем нараховано орендну плату за вказані земельні ділянки у загальній сумі 181430,90 грн. /том 4 а.с. 82/, що суперечить розрахунку орендної плати наведеному перевіряючими в акті перевірки /том 1 а.с. 25/.

Відповідно до довідки з ЄДР підприємств та організацій України АБ № 596321 ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право на здійснення таких видів діяльності як будівництво житлових і нежитлових будівель та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна /том 2 а.с. 71/. Згідно довідки, яка є додатком № 1 до акту перевірки, у періоді, що перевірявся ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" мало право на здійснення такого виду діяльності як будівництво будівель, здавання в оренду власного нерухомого майна /том 1 а.с. 55/.

Таким чином, будівництво об'єктів нерухомості, з метою якого позивачем отримано в оренду земельні ділянки, за які нараховувалася орендна плата за землю, відноситься до видів діяльності позивача, які ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право здійснювати, а відтак, отримання позивачем в оренду земельних ділянок було спрямовано на отримання доходу та відноситься до зареєстрованої діяльності ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія".

За таких обставин, з огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» на загальну суму 176876 грн.

За висновками акту перевірки від 14.01.2013 р. № 185/22.2-11/33180734 позивачем у порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено показники у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 263596 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 263596 грн., внаслідок неправомірного відображення підприємством амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2011 року в сумі 719033 грн., тоді як згідно бухгалтерського обліку по дебету рахунку 23 в кредит бухгалтерських рахунків 131, 132 «Амортизація основних засобів» становить 455437 грн. /том 1 а.с. 23/. На підставі викладеного, контролюючий орган сформував висновки про заниження ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року на суму 60627 грн. /том 2 а.с. 113/.

Вказані висновки Кременчуцької ОДПІ спростовуються висновком судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року, відповідно до якого висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013 «Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012», яким встановлено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 263596 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 263596 грн., документально не підтверджуються /том 4 зворот а.с. 112/ .

При цьому суд зазначає, що акт перевірки № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013 містить суперечливі висновки щодо вказаного порушення. Так, на сторінці 8 акту /том 1 а.с. 23/ перевіряючими вказано, що проведеною перевіркою ... не встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05 Декларацій "Витрати операційної діяльності" на загальну суму 236596 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 263596 грн.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року /том 4 а.с. 106/ за даними оборотної відомості по рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» за 2011 рік, ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» зроблено наступні проводки: Дт. 23 «Виробництво» Кт «Знос (амортизація) необоротних активів» на загальну суму 2586311,51 грн., в тому числі: за 1 квартал в сумі 806849,12 грн.; за 2 квартал в сумі 678838,82 грн.; за 3 квартал в сумі 635693,23 грн.; за 4 квартал в сумі 464930,34 грн.; за 2-3 квартал в сумі 1314532,05 грн. (678838,82+835693,23); за 2-4 квартал в сумі 1779462,29 грн. (678838,82+635693,23+464930,34). Експерт зазначив, що відповідно до даних додатку АМ та додатку СВ до рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року: значення рядку 05.1.3 АМ «Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг» становить 1060429 грн., що на 254103,05 грн. (1314532,05-1060429 грн.) менше, між обліковано в бухгалтерському обліку. Відповідно до даних додатку АМ та додатку СВ до рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року: значення рядку 05.1.3 АМ «Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг» становить 1779462 грн., що співпадає з даними бухгалтерського обліку ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» /том 4 а.с. 106/.

Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Беручи до уваги наведе вище, з огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 263596 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 263596 грн.

У висновках акту перевірки від 14.01.2013 р. № 185/22.2-11/33180734 /том 1 а.с. 50/ відповідачем зазначено про встановлення порушення п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, проте, не вказано суми, на яку встановлено таке порушення /том 1 а.с. 50/.

Згідно з пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (далі по тексту - Положення), видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктами 7.41, 7.43 Положення під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

Суд зазначає, що згідно п. 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Тлумачення терміну "розрахунковий документ" дано в статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до якого розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже, відповідно до наведених норм товарний чек може бути підтвердним документом використання готівки, виданої особі під звіт.

За змістом акту перевірки перевіряючими зазначено про порушення п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 /далі по тексту - Положення/, у зв'язку з проведенням готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої діючим законодавством форми та змісту, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів по шести авансовим звітам на загальну суму 4029 грн. /том 1 а.с. 43/.

Проте, висновки акту перевірки спростовуються висновком № 408 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 816/850/13-а від 09.08.2013 року /том 4 а.с. 98-113/, яким в межах компетенції експерта-економіста встановлено, що висновки акту Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 185/22.2-11/33180734 від 14 січня 2013 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" (код 33180734) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року", яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, документально не підтверджуються .

До матеріалів справи долучено копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та підтвердних документів, що додані до них.

Кременчуцькою ОДПІ в акті перевірки та письмових запереченнях проти позову не вказано, в чому полягають встановлені порушення по даних чеках, не зазначено недоліків щодо їх змісту, не надано суду доказів фактичного не отримання позивачем товарів/послуг за зазначеними вище документами або доказів недостовірності документів.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи висновок № 408 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 816/850/13-а, складений 09.08.2013 року, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28.01.2013 року № 0000062303/154, від 28.01.2013 року № 0000762301/155, від 28.01.2013 року 0000742301/156 та від 28.01.2013 року № 0000752301/12, винесені Кременчуцькою ОДПІ без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000062303/154.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000762301/155.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000742301/156.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000752301/12.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" (ідентифікаційний код 33180734) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) та витрати по оплаті за проведення судової економічної експертизи в розмірі 4121 грн. 60 коп. (чотири тисячі сто двадцять одна гривня шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2013 року.

Суддя С.С. Сич