Ухвала

від 16.01.2014 по справі 816/850/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 816/850/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Бондара В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. по справі № 816/850/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" (далі - позивач, ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000062303/154 від 28.01.2013 року, № 0000762301/155 від 28.01.2013 року, № 0000742301/156 від 28.01.2013 року, № 0000752301/12 від 28.01.2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000062303/154.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000762301/155.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000742301/156.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000752301/12.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", ідентифікаційний код 00180734, є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 18.11.2004 року та в перевіряємому періоді було зареєстроване платником податку на додану вартість з 22.12.2005 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23489119 від 22.12.2005 року, індивідуальний податковий номер 331807316034 (том 2 а.с. 69-70).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД-2010: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у; 81.30 Надання ландшафтних послуг; 96.04 Діяльність із забезпечення фізичного комфорту (том 2 а.с. 71).

У термін з 07.12.2012 року по 04.01.2013 року посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.01.2013 року № 185/22.2-11/33180734 (том 1 а.с. 16-51), в якому зафіксовані наступні порушення:

- п. 135.1 ст. 135, п. 138.5 , п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 207072 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 139260 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 67812 грн.;

- п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.1 ст. 135, п. 138.5, п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 654227 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 332460 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 321767 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 42930 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 2693 грн., за листопад 2011 року в сумі 595 грн., за грудень 2011 року в сумі 4335 грн., за січень 2012 року в сумі 1582 грн., за березень 2012 року в сумі 2700 грн., за квітень 2012 року в сумі 70 грн., за травень 2012 року в сумі 9877 грн., за червень 2012 року в сумі 21078 грн.;

- п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (том 1 а.с. 50-51).

28 січня 2013 року на підставі висновків вказаного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000062303/154, яким до ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 4029 грн. (том 1 а.с. 70);

- № 0000762301/155, яким ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 64395 грн., з них: за основним платежем - у сумі 42930 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 21465 грн. (том 1 а.с. 72);

- № 0000742301/156, яким ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок прибуток приватних підприємств" на загальну суму 240978 грн., з них: за основним платежем - на суму 207072 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 33906 грн. (том 1 а.с. 74);

- № 0000752301/12, яким ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за І квартал 2012 року - 332460 грн. та за 3 квартал 2012 року - 321737 грн. (том 1 а.с. 76).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 28.01.2013 року № 0000062303/154, від 28.01.2013 року № 0000762301/155, від 28.01.2013 року 0000742301/156 та від 28.01.2013 року № 0000752301/12 винесені Кременчуцькою ОДПІ без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 01.04.2011 року між ПП "Таір-1" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № Т/35 (том 3 а.с. 57), за умовами якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

На виконання умов договору ПП "Таір-1" виписано податкові накладні на будівельні матеріали на загальну суму ПДВ 5326 грн. 59 коп. (том 2 а.с. 19-29).

Необхідно зауважити на те, що ревізорами в акті перевірки по податковій накладній № 134 від 31.10.2011 року помилково зазначено суму ПДВ "132 грн. 45 коп." замість "65 грн." (том 1 а.с. 31), а податкова накладна № 133 від 31.02.2011 року на суму ПДВ 132 грн. 45 коп. взагалі не відображена у таблиці акта перевірки (том 1 а.с. 31-32), хоча зазначені податкові накладні надавалися позивачем до перевірки, що підтверджується відміткою про їх огляд перевіряючими у даних податкових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 21, 22).

Податкові накладні були включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди (том 3 а.с. 77-102).

Фактичне отримання товару від ПП "Таір-1" за укладеним договором підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами (том 3 а.с. 4-27, том 2 а.с. 5-18).

У акті перевірки зафіксовано, що згідно з даними підприємства (прибуткових накладних, прибуткових ордерів, ж/о по рах. 631, рах. 205 тощо) встановлено отримання та оприбуткування ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" будівельних матеріалів на суму 31959 грн. (том 1 а.с. 21).

Представник позивача в ході розгляду справи пояснив, що будівельні матеріали закуповувалися ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" з метою здійснення будівництва та були використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується актами на списання матеріалів (том 2 а.с. 244 а-250).

21.03.2012 року між позивачем (покупець) та ПП "Котедж" (продавець) укладено договір № 9/75-р (том 5 а.с. 92), за умовами якого продавець зобов'язується за завданням покупця доставити меблі згідно з замовленням на свій склад в м. Кременчуці та передати покупцю повну закінчену роботу (меблі), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити грошові кошти за меблі.

На виконання умов договору ПП "Котедж" виписано позивачу рахунки - фактури (том 3 а.с. 67-72) та податкові накладні на меблі на загальну суму ПДВ 33333,34 грн.: № 45 від 04.04.2012, № 46 від 04.04.2012, № 64 від 05.04.2012, № 65 від 05.04.2012 (том 2 а.с. 53-57).

При цьому, позивачем перераховано ПП "Котедж" кошти в загальній сумі 200000 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 33333,34 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 2 а.с. 65-68).

Податкові накладні, виписані ПП "Котедж", внесені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за березень, травень та червень 2012 року та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту за березень 2012 року в сумі 2500 грн., травень 2012 року в сумі 9755,2 грн. та червень 2012 року в сумі 21078,13 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на час виписки податкових накладних ПП "Котедж" було зареєстровано як юридична особа, реєстрація припинення здійснена лише 05.09.2013 року (том 5 а.с. 152-154).

Фактичне отримання товарів відповідно до укладеного з ПП "Котедж" договором підтверджується накладною № рн-062501 від 25.06.2012 року (том 5 а.с. 224).

Крім того, 01.08.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Фірма "Промавтоматика БС" (продавець) укладено договір поставки № 110801/2 (том 3 а.с. 61), за умовами якого продавець зобов'язується здійснити поставку та передати у власність покупцю обладнання системи кондиціонування, а покупець зобов'язується оплатити обладнання та прийняти його на умовах даного договору.

Найменування, кількість та ціна товару визначені сторонами договору в специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 110801/2 від 01.08.2011 року (том 3 а.с. 64).

Фактичне отримання товару підтверджується видатковою накладною № 161 від 19.12.2011 року (том 3 а.с. 51).

Отриманий товар використано для здійснення монтажних робіт по вентиляції та кондиціонуванню, що підтверджується копією акту передачі обладнання в монтаж від 19.12.2011 року (том 3 а.с. 52).

ПП "Фірма "Промавтоматика БС" виписано позивачу податкову накладну № 167 від 19.12.2011 року на пульт Sanyo RCS-ТМ80ВGХ на загальну суму 26009,04 грн., у тому числі ПДВ - 4334,84 грн., яка містить реквізити, наявність яких передбачена п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у тому числі, графу 4 "Код товару згідно з УКТЗЕД" - код "8415900000" (том 3 а.с. 47).

Представники позивача в ході розгляду справи пояснили, що вказана податкова накладна № 167 від 19.12.2011 року надавалася ревізорам до перевірки.

Податкова накладна внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року (том 3 а.с. 86).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ПП "Таір-1", ПП "Котедж" та ПП "Фірма "Промавтоматика БС", взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Таір-1", ПП "Котедж", ПП "Фірма "Промавтоматика БС" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неналежне оформлення податкових накладних в частині неправильного зазначення місцезнаходження продавців ПП "Таір-1" та ПП "Котедж" через відсутність останніх за їх місцезнаходженням, враховуючи таке.

Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства "Таір-1" серії А00 № 681555, копія якого міститься у матеріалах справи (том 5 а.с. 207), зареєстрованим місцезнаходженням останнього є Полтавська область, м. Кременчук, вул. Щорса, 44.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 18.10.2012 р. до ЄДР внесено інформацію щодо підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Таір-1". Інформація про відсутність юридичної особи за вказаною адресою внесена до ЄДР лише 31.10.2012 року (том 5 а.с. 151), тоді як податкові накладні, виписані ПП "Таір-1" у жовтні, листопаді 2011 року, січні, березні, квітні та травні 2012 року.

Колегія суддів враховує, що ПП "Таір-1" 13.06.2012 р. та 11.07.2012 р. змінювало місцезнаходження, про що до ЄДР також були внесені записи.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Кременчуцькою ОДПІ не надано суду жодних доказів, що на час виписки податкових накладних ПП "Таір-1" було відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

Встановлене порушення по взаємовідносинам позивача з ПП "Котедж" Кременчуцька ОДПІ також обґрунтовує відсутністю ПП "Котедж" за зареєстрованим місцезнаходженням, що унеможливлює дослідження факту сплати ПДВ до бюджету та підтвердження правомірності включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ, по податковим накладним, виписаним ПП "Котедж".

Разом з тим, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, до ЄДР було внесено інформацію про відсутність юридичної особи за вказаною адресою лише 07.06.2012 року, тоді як податкові накладні виписані ПП "Котедж" 04.04.2012 року та 05.04.2012 року. Натомість, станом на час виписки податкових накладних, в ЄДР містився запис, внесений 30.03.2012 року, щодо підтвердження відомостей про юридичну особу (том 5 а.с. 152-154).

Крім того, відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами, перелік яких зазначено вище.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ПП "Таір-1" через висновки акту Кременчуцької ОДПІ від 19.10.2012 р. № 4378/15-322/34451048 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Таір-1" за період з 01.09.2009 року по 31.08.2012 року", колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Також, необхідно зауважити на той факт, що вказаний акт складено 19.10.2012 року (том 2 а.с. 157), тоді як податкові накладні виписані ПП "Таір-1" у жовтні, листопаді 2011 року, січні, березні, квітні та травні 2012 року.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року по цій справі було призначено судову економічну експертизу. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року у межах компетенції експерта-економіста встановлено, що висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013р. "Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012", яким зафіксовано порушення п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, котре полягає у заниженні доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, в сумі 31959 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 20118 грн., за 1 кварталі 2012 року в сумі 10693 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 1148 грн., документально не підтверджуються (том 4 зворот а.с. 112).

Також, відповідно до вказаного висновку судово-економічної експертизи документально не підтверджуються висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013 р., яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 42930 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 2693 грн., за листопад 2011 року в сумі 595 грн., за грудень 2011 року в сумі 4335 грн., за січень 2012 року в сумі 1582 грн., за березень 2012 року в сумі 2700 грн., за квітень 2012 року в сумі 70 грн., за травень 2012 року в сумі 9877 грн., за червень 2012 року в сумі 21078 грн. (том 4 а.с. 112).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПП "Таір-1", ПП "Котедж", ПП "Фірма "Промавтоматика БС" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначену норму законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем у перевіряємому періоді п. 135.1 ст. 135, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ПП "Таір-1", ПП "Фірма "Промавтоматика БС" та ПП "Котедж".

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 09.06.2008 року між позивачем (позичальник) та Акціонерним комерційним банком "Форум" (банк) укладено генеральний кредитний договір № 0011/08/19 -KLIMV (том 3 а.с. 113-120).

Відповідно до пункту 1.1. даного договору банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти у гривні та/або доларах США у формі кредиту та/або відновлювальної кредитної лінії в розмірі, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, зазначений в графі 1 розділу І цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використати і повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти (транші), а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, згідно з умовами цього договору та додаткових договорів. При цьому, розмір кредитних коштів (траншів), що надаються позичальнику в межах максимального ліміту кредитування, порядок та умови надання кредитних коштів (траншів), строк кредитування ними та цільове використання кредитних коштів (траншів), а також плата (проценти) за користування кредитними коштами (траншами), та інші умови за згодою сторін, визначаються сторонами у відповідних додаткових договорах, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з додаткового договору № 1 від 09.06.2008 р. кредитні кошти, зазначені в п. 1 цього договору, надаються позичальнику для фінансування будівництва комерційної нерухомості за адресами: м. Кременчук, вул. Республіканська/Дем'яна Бідного; вул. Першотравнева 29/5; пр. Літературний; вул. Котлова; вул. Першотравнева, 43, та рефінансування кредитної заборгованості в ФРУ ВАТ "Банк Фінанси і Кредит" (том 3 а.с. 121).

Відповідно до п. 4 додаткового договору № 9 до генерального кредитного договору № 0011/08/19 -KLIMV від 09.06.2008 р. (том 3 а.с. 132) за користування кредитними коштами встановлюється плата (надалі - за текстом "проценти") в розмірі 15 процентів річних за користування кредитними коштами в гривні.

Додатковим договором № 13 від 25.06.2012 року підтверджено, що станом на дату підписання цього договору наявна заборгованість позичальника перед банком у розмірі 48000000 грн. (том 3 а.с. 139).

За висновками акту перевірки від 14.01.2013 р. № 185/22.2-11/33180734 позивачем в порушення п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України завищено показники у р. 06.3 "Фінансові витрати" на загальну суму 1110192 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 277548 грн., з а 1 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., внаслідок віднесення підприємством за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 до "фінансових витрат" відсотків за користування кредитними коштами, які були спрямовані на будівництво трьох об'єктів, що за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 не будувалися та знаходилися в стадії незавершеного будівництва (том 1 а.с. 24).

Перевіряючими в акті перевірки вказано, що по рахунку 151 "Капітальні інвестиції" сума кредитних коштів, які були спрямовані на будівництво трьох об'єктів, які за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 не будувалися та знаходилися в стадії незавершеного будівництва, складає 7401285 грн.; ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" по даним об'єктам будівництва віднесено за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 до "Фінансових витрат" відсотки за користування кредитними коштами в сумі 1110192 грн. /7401285*0,15/, де 7401285 грн. - вартість незавершеного будівництва; 0,15 - відсоткова ставка банку (том 1 а.с. 24).

Відповідач зазначив, що фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який їх нараховано, з чого дійшов висновку, що по об'єктам, по яким будівництво не завершено, відсотки по кредиту повинні відноситися на капіталізацію цих активів. Крім того, Кременчуцька ОДПІ вважає, що такі фінансові витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а тому включені позивачем до р. 06.3 "Фінансові витрати" на загальну суму 1110192 грн. у порушення п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, контролюючий орган сформував висновки про заниження ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року на суму 63836 грн. та у 2 кварталі 2012 року на суму 58285 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2012 року на суму 277548 грн. та у 3 кварталі 2012 року на суму 277548 грн. (том 2 а.с. 113).

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням податкового органу та зауважує на те, що зазначені висновки акта перевірки також повністю спростовані висновком судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року, відповідно до якого висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013, яким встановлено порушення позивачем п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 06.3 (06.4) "Фінансові витрати" на загальну суму 1110192 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 277548 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., документально не підтверджуються (том 4 а.с. 113).

Також, відповідно до вказаного висновку № 408 судово-економічної експертизи (том 4 а.с. 98-113) документально не підтверджуються висновки акту Кременчуцької ОДПІ№ 185/22.2-11/33180734 від 14 січня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 135.1 ст. 135, п. 138.5 , п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 207072 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 139260 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 67812 грн.; п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.1 ст. 135, п. 138.5, п.п. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 654227 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 332460 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 321767 грн.; п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 42930 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 2693 грн., за листопад 2011 року в сумі 595 грн., за грудень 2011 року в сумі 4335 грн., за січень 2012 року в сумі 1582 грн., за березень 2012 року в сумі 2700 грн., за квітень 2012 року в сумі 70 грн., за травень 2012 року в сумі 9877 грн., за червень 2012 року в сумі 21078 грн. (том 4 а.с.112).

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність це діяльність особи, котра пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.258 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до п.п.14.1.206 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України процент - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються, зокрема платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Підпунктом 138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України закріплено, що фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, якщо кредитні ресурси використовуються для цілей ведення господарської діяльності, то проценти по ним відносяться до фінансових витрат.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, облік нарахованих відсотків, зокрема, за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, ведеться на субрахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками". По рахунку 95 "Фінансові витрати" ведеться облік витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов'язаних із запозиченням. По субрахунку 951 "Відсотки за кредит" ведеться облік витрат, пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користування кредитами банків.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року відсотки за користування кредитними коштами обліковані позивачем наступною проводкою: Дт 951 "Відсотки за кредит" Кт 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" за 4 квартал 2011 року та 1-4 квартал 2012 року в наступних сумах: 2492872,49 грн. за 4 квартал 2011 року; 6660153,87 грн. за 1-4 квартали 2012 року. В рядку 06.3 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства зазначена сума 6690154 грн., яка складається із нарахованих відсотків в сумі 6660153,87 грн. та комісії за продовження кредитного договору в сумі 30000 грн. (том 4 зворот а.с. 107).

Господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, як зазначено в статті 62 Господарського кодексу України , самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Так, згідно із статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик.

Відповідно до довідки з ЄДР підприємств та організацій України АБ № 596321 ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право на здійснення таких видів діяльності як будівництво житлових і нежитлових будівель та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (том 2 а.с. 71). Згідно з довідкою, яка є додатком № 1 до акту перевірки, у періоді, що перевірявся, ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" мало право на здійснення такого виду діяльності як будівництво будівель, здавання в оренду власного нерухомого майна (том 1 а.с. 55).

Таким чином, будівництво об'єктів нерухомості, у тому числі, за адресами: м. Кременчук, вул. Республіканська/Дем'яна Бідного; вул. Першотравнева 29/5; пр. Літературний; вул. Котлова; вул. Першотравнева, 43, відноситься до видів діяльності позивача, які ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право здійснювати, а відтак відноситься до господарської діяльності позивача.

З огляду на викладене, є безпідставними доводи Кременчуцької ОДПІ про неможливість віднесення відсотків за користування кредитом до фінансових витрат позивача через не пов'язаність вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. № 415, капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного актив. Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі - витрати на створення кваліфікаційного активу). Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Пунктом 4 цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" (у редакції від 28.04.2006 року) визначено, що фінансові витрати визнаються іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" капіталізація фінансових витрат призупиняється на період, у якому на суттєвий час зупинилось виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу.

На період зупинення виконання робіт фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який їх нараховано.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" № 3 від 10.01.2011 року "Про призупинення будівництва об'єктів інвестиційної нерухомості" (том 5 а.с. 229) призупинено будівництво об'єктів до особливого розпорядження, зокрема, призупинено будівництво торгового центру за адресою: м. Кременчук, перехрестя вулиць Республіканська та Д.Бідного, етнографічного парку за адресою: м. Кременчук, вул. Котлова і центру спілкування та бізнесу за адресою: м. Кременчук, пров. Літературний.

Представники позивача в ході розгляду справи пояснили, що у 4 кварталі 2011 року та 1-3 кварталах 2012 року виконання робіт на зазначених об'єктах було зупинено, що підтверджується копіями Журналів-ордерів і Відомостями по рах. 151 (том 5 а.с. 170-171).

В акті перевірки зазначено, що об'єкти по вул. Республіканська/Дем'яна Бідного, пр. Літературному, вул. Котлова за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 не будувалися та знаходились на стадії незавершеного будівництва, що не заперечується представником відповідача (том 1 а.с. 24).

Таким чином, з огляду на приписи ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 06.3 (06.4) "Фінансові витрати" на загальну суму 1110192 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 277548 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 277548 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем (орендар) укладено з Кременчуцькою міською радою (орендодавець) наступні договори оренди земельних ділянок:

- для будівництва громадської будівлі "Центр спілкування та бізнесу" по пров. Літературному, в районі жилого будинку № 3 в м. Кременчуці (том 4 а.с. 168-193);

- для будівництва торгового центру на перехресті вулиць Республіканської та Дем'яна Бідного в м. Кременчуці (том 4 а.с. 194-202);

- для будівництва станції технічного обслуговування на два пости в районі автодороги на Полтаві навпроти складів тютюнової фабрики в м. Кременчуці (том 4 а.с. 204-234);

- для розміщення спеціалізованого етнографічного парку по вул. Котлова від АЗС до садиби № 60-А в м. Кременчук (том 4 а.с. 235-243);

- для будівництв торгівельного комплексу, автосалону та автостоянки по набережній Лейтенанта Дніпрова, в районі садибної забудови мікрорайону № 4 (ділянка № 1) в м. Кременчук (том 4 а.с. 244-250, том 5 а.с.1-4);

- для будівництв торгівельного комплексу, автосалону та автостоянки по набережній Лейтенанта Дніпрова, в районі садибної забудови мікрорайону № 4 (ділянка № 2) в м. Кременчук (том 5 а.с.5-15);

- для будівництв готельного комплексу по вул. Макаренка, в районі будинку № 1 в м. Кременчук (том 5 а.с.16-29);

- для будівництв торгівельного центру з кафе на розі вулиць Івана Приходька та Олександра Сербіченка в м. Кременчук (том 5 а.с.30-43).

Крім того, між позивачем (орендар) та Миргородською міською радою (орендодавець) укладені договори оренди земельних ділянок:

- для будівництва пансіонату за адресою: м. Миргород, вул. Українська, 58-в (том 5 а.с. 44-65);

- для санаторно-курортної забудови за адресою: м. Миргород, вул.. Українська, 58А-Г (том 5 а.с. 66-83).

Договорами оренди встановлено щомісячну орендну плату за земельні ділянки.

За висновками акту перевірки від 14.01.2013 р. № 185/22.2-11/33180734 позивачем у порушення п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України завищено показники у рядку "Інші витрати звичайної операційної діяльності та інші операційні витрати" на загальну суму 176876 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 44219 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 277548 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., внаслідок віднесення підприємством до інших витрат орендної плати за користування 10 земельними ділянками, які підприємство орендує у Кременчуцької міської ради та Миргородської міської ради (том 1 а.с. 25).

З огляду на викладене, контролюючий орган сформував висновки про заниження ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року на суму 10170 грн. та у 2 кварталі 2012 року на суму 9286 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2012 року на суму 44219 грн. та у 3 кварталі 2012 року на суму 44219 грн. (том 2 а.с. 113).

В свою чергу, висновки акту перевірки спростовані висновком судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року, з яким погоджується колегія суддів, відповідно до якого висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013 р., яким встановлено порушення п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" на загальну суму 176876 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 44219 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 44219 грн., документально не підтверджуються (том 4 а.с. 113).

Колегія суддів зауважує на те, що відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є землекористувачі.

Відповідно до п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За приписами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті

Згідно з п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України інші операційні витрати, що включають інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, сума нарахованих податків та зборів, встановлених Податковим кодексом, у тому числі, нарахована позивачем плата за землю у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відноситься до інших операційних витрат, та відповідно до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Як вбачається з розрахунку орендної плати за землю за 4 квартал 2011 року - 9 місяців 2012 року, позивачем нараховано орендну плату за вказані земельні ділянки у загальній сумі 181430,90 грн. (том 4 а.с. 82), що суперечить розрахунку орендної плати, наведеному перевіряючими в акті перевірки (том 1 а.с. 25).

Відповідно до довідки з ЄДР підприємств та організацій України АБ № 596321 ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право на здійснення таких видів діяльності як будівництво житлових і нежитлових будівель та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (том 2 а.с. 71). Згідно з довідкою, яка є додатком № 1 до акту перевірки, у періоді, що перевірявся, ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" мало право на здійснення такого виду діяльності як будівництво будівель, здавання в оренду власного нерухомого майна (том 1 а.с. 55).

З огляду на викладене, будівництво об'єктів нерухомості, з метою якого позивачем отримано в оренду земельні ділянки, за які нараховувалася орендна плата за землю, відноситься до видів діяльності позивача, які ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" має право здійснювати, а відтак, отримання позивачем в оренду земельних ділянок було спрямовано на отримання доходу та відноситься до зареєстрованої діяльності ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія".

Таким чином, з огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" на загальну суму 176876 грн.

Також, за висновками акту перевірки від 14.01.2013 р. № 185/22.2-11/33180734 позивачем в порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено показники у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 263596 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 263596 грн., внаслідок неправомірного відображення підприємством амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2011 року в сумі 719033 грн., тоді як згідно бухгалтерського обліку по дебету рахунку 23 в кредит бухгалтерських рахунків 131, 132 "Амортизація основних засобів" становить 455437 грн. (том 1 а.с. 23).

На підставі викладеного, контролюючий орган сформував висновки про заниження ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року на суму 60627 грн. (том 2 а.с. 113).

Вказані висновки Кременчуцької ОДПІ спростовуються висновком судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року, відповідно до якого висновки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013, яким встановлено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 263596 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 263596 грн., документально не підтверджуються (том 4 зворот а.с. 112).

При цьому, колегія суддів зауважує, що акт перевірки № 185/22.2-11/33180734 від 14.01.2013 містить суперечливі висновки щодо вказаного порушення.

Так, на сторінці 8 акту (том 1 а.с. 23) перевіряючими вказано, що проведеною перевіркою ... не встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05 Декларацій "Витрати операційної діяльності" на загальну суму 236596 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 263596 грн.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 408 від 09.08.2013 року (том 4 а.с. 106) за даними оборотної відомості по рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" за 2011 рік, ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" зроблено наступні проводки: Дт. 23 "Виробництво" Кт "Знос (амортизація) необоротних активів" на загальну суму 2586311,51 грн., в тому числі: за 1 квартал в сумі 806849,12 грн.; за 2 квартал в сумі 678838,82 грн.; за 3 квартал в сумі 635693,23 грн.; за 4 квартал в сумі 464930,34 грн.; за 2-3 квартал в сумі 1314532,05 грн. (678838,82+835693,23); за 2-4 квартал в сумі 1779462,29 грн. (678838,82+635693,23+464930,34). Експерт зазначив, що відповідно до даних додатку АМ та додатку СВ до рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року: значення рядку 05.1.3 АМ "Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг" становить 1060429 грн., що на 254103,05 грн. (1314532,05-1060429 грн.) менше, ніж обліковано в бухгалтерському обліку. Відповідно до даних додатку АМ та додатку СВ до рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року: значення рядку 05.1.3 АМ "Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг" становить 1779462 грн., що співпадає з даними бухгалтерського обліку ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (том 4 а.с. 106).

Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 263596 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 263596 грн.

Крім того, у висновках акту перевірки від 14.01.2013 р. № 185/22.2-11/33180734 (том 1 а.с. 50) відповідачем зазначено про встановлення порушення п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, проте, не вказано суми, на яку встановлено таке порушення.

Згідно з пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктами 7.41, 7.43 Положення під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже, відповідно до наведених норм товарний чек може бути підтверджуючим документом використання готівки, виданої особі під звіт.

За змістом акту перевірки перевіряючими зазначено про порушення п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у зв'язку з проведенням готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої діючим законодавством форми та змісту, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів по шести авансовим звітам на загальну суму 4029 грн. (том 1 а.с. 43).

Зазначені висновки акту перевірки спростовуються висновком № 408 судово-економічної експертизи (том 4 а.с. 98-113), яким в межах компетенції експерта-економіста встановлено, що висновки акту Кременчуцької ОДПІ № 185/22.2-11/33180734 від 14 січня 2013 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" (код 33180734) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року", яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, документально не підтверджуються.

В матеріалах справи містяться копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та підтвердних документів, що додані до них.

Відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі не вказано, в чому полягають встановлені порушення по даних чеках, не зазначено недоліків щодо їх змісту, не надано доказів фактичного не отримання позивачем товарів/послуг за зазначеними вище документами або доказів недостовірності документів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 2.11 п. 2, п.п. 7.41, 7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

З огляду на викладене та враховуючи висновок № 408 судово-економічної експертизи по цій адміністративній справі, складений 09.08.2013 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 28.01.2013 року № 0000062303/154, від 28.01.2013 року № 0000762301/155, від 28.01.2013 року 0000742301/156 та від 28.01.2013 року № 0000752301/12, винесені Кременчуцькою ОДПІ без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. по справі № 816/850/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Бондар В.О.