Постанова

від 07.11.2013 по справі 911/1314/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 911/1314/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В., суддіХодаківська І.П., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Рембудмонтаж" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі№ 911/1314/13 господарського судуКиївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до 1. Приватного акціонерного товариства "Рембудмонтаж", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" простягнення 277 676, 39 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Сандуляк С.А. дов. № 212/13-Н від 28.02.2013 року - відповідачів:ПАТ "Рембудмонтаж": не з'явився, ТОВ "Собраніє": не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі за текстом - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Рембудмонтаж" (далі за текстом - ПАТ "Рембудмонтаж"), товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" (далі за текстом - ТОВ "Собраніє") про стягнення 277 676, 39 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.06.2013 року позовні вимоги задоволено: стягнуто солідарно з ПАТ "Рембудмонтаж", ТОВ "Собраніє" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 237 500, 00 грн. основної заборгованості по кредиту, 20 673, 72 грн. основної заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 18 774, 03 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 728, 64 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Рембудмонтаж" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.06.2013 року у справі № 911/1314/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі № 911/1314/13 апеляційну скаргу ПАТ "Рембудмонтаж" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 26.06.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Рембудмонтаж" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.06.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі № 911/1314/13, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 4 3 , 77 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Собраніє" укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-01/143, згідно п. 1.1. якої кредитор, на підставі цієї Угоди, зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в Угоді та кредитних договорах, що будуть укладені в її рамках. Договори, укладені в рамках цієї Угоди, є її невід'ємними частинами.

Пунктами 1.2., 1.3. вказаної Угоди сторони передбачили, що загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальника по кредитним договорам, укладеним з позичальником в рамках даної Угоди, в будь-який момент дії даної Угоди не може перевищувати суми, еквівалентної 4 000 000, 00 грн., а строк користування кредитними коштами встановлюється до 26.06.2009 року.

Згідно п. 2.2.2. Угоди кредити, невідновлювальні та відновлювальні (револьверні) кредитні лінії на поповнення оборотних коштів - розрахунків з постачальниками, в національній валюті, доларах США та євро на наступних умовах: сума - в межах ліміту, передбаченого п. 1.2. даної Угоди; строк - до 12 місяців, в межах терміну, визначеного п. 1.3. даної Угоди; відсоткова ставка: - в національній валюті - 18 % річних; - в доларах США - 12 %; - в євро - 11 % річних.

Відповідно до п. 2.3. Угоди конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в договорах, що укладаються в рамках даної Угоди.

Пунктом 2.4. Угоди сторони передбачили, що у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даної Угоди є іпотека належного майновому поручителю ЗАТ "Рембудмонтаж" майнового комплексу за адресою: м. Київ. вул. Ремонтна, 8. Забезпеченням даної Угоди у відповідності із діючим законодавством України можуть бути також інші види забезпечення.

За умовами п. 9.1. Угоди сторони погодили, що строк її дії, згідно якого ця Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до повного погашення позичальником заборгованості (кредити, відсотки за користування ними, штрафні санкції тощо) за всіма договорами, укладеними в рамках цієї Угоди.

Згідно п. 10.1. Угоди у разі несвоєчасного повернення позичальником кредитів у визначені договорами терміни, останній відшкодовує кредитору завдані цим збитки в повній сумі понад неустойку (штраф, пеню), які передбачені даним договором.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Собраніє" було підписано ряд додаткових угод до генеральної кредитної угоди № 010/02-01/143 від 27.06.2006 року від: 01.08.2007 року № 010/14/04/183, 26.06.2008 року № 010/14/04/277, 19.06.2009 року № 010/02-01/143/684, 27.11.2009 року № 010/02-01/143/6, 10.06.2010 року № 010/02-01/143/7, 03.12.2010 року № 010/02-01/143/8.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.2011 року між позивачем та відповідачем-2 було підписано додаткову угоду № 010/02-01/143/9 до генеральної кредитної угоди № 010/02-01/143 від 27.06.2006 року, згідно п. 1. якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.2. Угоди у наступній редакції: "Загальний розмір заборгованості позичальника за укладеними в рамках цієї Угоди договорами не повинен перевищувати ліміт кредитування в розмірі еквівалентному 2 597 000, 00 дол. США станом на дату видачі кредитних коштів за офіційним курсом Національного Банку України, за наступними сублімітами: субліміт-1: 2 385 500, 00 дол. США на фінансування поточної діяльності позичальника; субліміт-2: еквівалент 2 385 500, 00 дол. США на рефінансування поточної заборгованості за кредитним договором № 010/14/419 від 26.06.2008 року, укладеним між кредитором та позичальником в рамках субліміту-1. Кредит надається в гривневому еквіваленті за курсом купівлі на МВРУ на день проведення рефінансування заборгованості в доларах США; субліміт-3: 800 000, 00 грн. на фінансування поточної діяльності позичальника; субліміт-4: 800 000, 00 грн. овердрафт для фінансування поточної діяльності позичальника."

23.11.2011 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Собраніє" було підписано додаткову угоду № 010/02-01/143/10 до генеральної кредитної угоди № 010/02-01/143 від 27.06.2006 року, згідно п. 1. якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.3. угоди у наступній редакції: "Дана угода діє до 14.09.2012 року".

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2009 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Собраніє" укладено кредитний договір № 010/14/556, згідно п. 1.1. якого відповідно до умов цього договору та генеральної кредитної угоди кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 850 000, 00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. вказаного кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 19.11.2010 року.

Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що плата за користування кредитом в розраховується на основі процентної ставки в розмірі 23 річних.

За умовами п. 2.2. кредитного договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Згідно п. 2.4. кредитного договору нарахування процентів за кредитом здійснюється згідно внутрішніх положень Банку, але не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується).

Пунктом 4.4. кредитного договору сторони погодили, що виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується порукою відповідно договору поруки, який укладено між кредитором і ЗАТ "Рембудмонтаж". Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов'язань позичальника по сплати заборгованості та процентів за кредитом, комісій, пені та штрафів, передбачених цим договором, а також збитків, заподіяних кредитору, у тому ж обсязі й у ті ж строки, що й позичальник.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.

Сторони, у п. 15.1. кредитного договору, погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань.

Також, судами досліджено, що 03.12.2010 року між позивачем та відповідачем-2 укладено додаткову угоду № 010/14/556/1 до кредитного договору № 010/14/556 від 27.11.2009 року, згідно п. 1. якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. договору у наступній редакції: "Відповідно до умов цього договору та генеральної кредитної угоди кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 797 500, 00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.".

23.09.2011 року між позивачем та відповідачем-2 укладено додаткову угоду № 010/14/556/2 до кредитного договору № 010/14/556 від 27.11.2009 року, відповідно до п. 1. якої сторони дійшли згоди викласти п.п. 1.1., 1.2., 1.3. договору у наступній редакції: "1.1. Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 14.09.2012 року. 1.2. Плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі: - з 27.11.2009 року по 02.12.2010 року - 23 % річних; - з 03.12.2010 року по 22.10.2011 року - 21 % річних; - з 23.09.2011 року; - 16 % річних.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов генеральної кредитної угоди та кредитного договору позивачем 30.12.2009 року було надано відповідачу-2 кредит та перераховано грошові кошти у розмірі 797 500, 00 грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 03.12.2010 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та закритим акціонерним товариством "Рембудмонтаж", правонаступником якого є ПАТ "Рембудмонтаж" було укладено договір поруки № 12/14/1093, згідно п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого боржник зобов'язаний: повернути кредит в розмірі 797 500, 00 грн.; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 21, 0 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісію за внесення змін до кредитного договору або договору застави/іпотеки/поруки за ініціативою позичальника, в розмірі 300, 00 грн.; сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору.

Пунктом 2.1. вказаного договору поруки передбачено, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними кредитними зобов'язаннями.

Згідно п. 2.2. договору поруки поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених кредитних зобов'язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем кредитних зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання кредитних зобов'язань.

Відповідно до п. 8.1. договору поруки, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором та зобов'язань поручителя за цим договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.02.2013 року позивач звернувся до відповідача-2 із претензією № 140-0-0-00/8/273 від 18.02.2013 року, в якій просив відповідача-2 у тридцятиденний строк з дня отримання претензії здійснити погашення заборгованості у розмірі 277 676, 39 грн. за кредитним договором № 010/14/556 від 27.11.2009 року, що підтверджується фіскальним чеком № 1593 від 18.02.2013 року про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 18.02.2013 року.

Також, судами досліджено, що 18.02.2013 року позивач звернувся до відповідача-1 із вимогою № 140-0-0-00/8/271 від 18.02.2013 року, у якій просив відповідача-1 у тридцятиденний строк здійснити погашення заборгованості у розмірі 277676, 39 грн. за кредитним договором № 010/14/556 від 27.11.2009 року, що підтверджується фіскальним чеком № 1597 від 18.02.2013 року про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 18.02.2013 року та фіскальним чеком № 1595 від 18.02.2013 року про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 18.02.2013 року.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, у встановлений генеральною кредитною угодою та кредитним договором строк відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанцій погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення боргу.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань щодо погашення суми кредиту позивачем нараховано 18 774,03 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 728,64 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Крім того, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України визначає порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1048 Цивільного кодексу України закріплено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2. генеральної кредитної угоди передбачено, що за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених договорами, укладеними в рамках даної Угоди, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованосгі, за кожний день прострочення.

Пунктом 14.4. кредитного договору передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про задоволення вимоги позивача про стягнення 18 774, 03 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 728, 64 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи приписи ст. ст. 540, 541, 543 Цивільного кодексу України, погоджується з висновком судів про солідарне стягнення є заборгованості за кредитним договором з відповідачів.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно порушення положень ст. ст. 4 3 , 77 ГПК України з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2013 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду прийнято до розгляду апеляційну скаргу ПАТ "Рембудмонтаж" та порушено апеляційне провадження у справі № 911/1314/13.

Вказану ухвалу апеляційної інстанції надіслано 07.08.2013 року всім учасникам апеляційного провадження, що підтверджується відміткою апеляційного господарського суду на звороті ухвали (зворотній бік а.с. 177).

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року скаржник отримав 09.08.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке підписано представником ПАТ "Рембудмонтаж".

З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд апеляційної скарги ПАТ "Рембудмонтаж", а саме: ухвала від 14.08.2013 року та від 02.09.2013 року, які у передбаченим процесуальним Законом порядку надсилались учасникам судового провадження, проте, представник скаржника жодного разу не був присутній в судовому засіданні.

Отже, згідно приписів ст. 98 ГПК України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 102 ГПК України, суд апеляційної інстанції обмежений в строці розгляду апеляційної скарги, а саме апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Отже, з метою уникнення порушення положень ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, може розглянути справу без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рембудмонтаж" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі № 911/1314/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі № 911/1314/13 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіІ.П. Ходаківська О.В. Яценко