Постанова

від 07.11.2013 по справі 904/2447/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 904/2447/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач), суддівМачульського Г.М., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Шумілов Д.В. - керівник, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.13 у справі№904/2447/13 за позовомПриватного підприємства "Електросистема" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна" простягнення заборгованості Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 06.11.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Гоголь Т.Г. - головуючого, Мачульського Г.М., Швеця В.О.

Приватне підприємство "Електросистема" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна" 273023,48 грн. боргу, 546,05 грн. інфляційних втрат, 8437,55 грн. - 3% річних. Позивач також просив стягнути з відповідача 4000 грн. адвокатських витрат і 1297,03 грн. витрат на проїзд. В обґрунтування позову, позивач посилався на непоставку відповідачем кабельно-провідникової продукції на спірну суму попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.13 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 273023,48 грн. боргу, 8437,55 грн. - 3% річних, 546,05 грн. інфляційних втрат, 4000 грн. адвокатських витрат. Місцевий господарський суд установив факт непоставки відповідачем кабельно-провідникової продукції на спірну суму передоплати . У стягненні 1297,03 витрат на проїзд відмовлено, оскільки ці витрати не є судовими витратами у розумінні приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.13 (судді: Герасименко І.М., Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна", яке просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Товариство вважає, що судами порушені приписи статей 33, 36, 104, 111 10 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на відсутності підстав для стягнення спірної суми передоплати. Водночас товариство вважає необґрунтованою відмову суду у призначенні експертизи у справі та залученні до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Дніпроелектрокомплекс".

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі зашити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача , переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна" виставило Приватному підприємству "Електросистема" рахунки на оплату кабельно-провідникової продукції №0118 від 27.09.10 та №0119 від 29.09.10 на загальну суму 331479,74 грн. Позивач платіжними дорученнями №428 від 29.09.10 і від №429 від 29.09.10 перерахував відповідачу 311479,74 грн. в якості передплати за кабельно-провідникову продукцію. Втім, відповідач за видатковою накладною №РН-0510-1 від 05.10.10 поставив позивачу кабель лише на суму 38456,26 грн. Відтак, позивачеві був недопоставлений кабель на загальну суму 273023,48 грн. Позивач звертався до відповідача з відповідною претензією, яка останнім була залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Електросистема" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна" 273023,48 грн. попередньої оплати, 546,05 грн. інфляційних втрат, 8437,55 грн. - 3% річних. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статі 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. За приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у разі, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У розумінні приписів наведеної норми покупцю належить право вимагати повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем . Господарські суди в процесі розгляду спору установили, з підтвердженням матеріалами справи, що позивач перерахував відповідачеві 311479,74 грн. в якості попередньої оплати за кабельно-провідникову продукцію. Судами установлено і те, що відповідач поставив позивачу кабель лише на суму 38456,26 грн. Тобто відповідачем було недопоставлено позивачеві продукції на суму 273023,48 грн. Позивач вимагав повернення спірної суми авансу, проте ця вимога була відповідачем залишена без задоволення. Відтак, сума неповернутого авансу становить 273023,48 грн. Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Оскільки попередню оплату поставки кабелю здійснено, а кабель не поставлено, то суди правильно відповідно до приписів статті 693 Цивільного кодексу України задовольнили позов в частині стягнення з відповідача спірної суми авансу. Водночас визнається помилковим застосування господарськими судами приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача спірних сум індексу інфляції та трьох процентів річних, позаяк стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої на поставку кабельно-провідникової продукції, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.10.13 у справі №5011-42/13539-2012. У відповідності до приписів статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України). Посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову суду у призначенні експертизи у справі, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, чого судом апеляційної інстанції встановлено не було. Крім того визнається неспроможним і довід скаржника про помилкове незалучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Дніпроелектрокомплект", позаяк треті особи у розумінні приписів процесуального законодавства повинні знаходитися з однією із сторін процесу у таких відносинах, котрі можуть змінитися в результаті прийняття судом рішення, що суди не встановили. Відтак, зважаючи на викладене та враховуючи приписи наведених норм, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових актів у справі в частині стягнення з відповідача 546,05 грн. інфляційних втрат і 8437,55 грн. - 3% річних, відмовивши в цій частині позову; решту постанови залишити без змін; тобто касаційна скарга задовольняється частково. Водночас колегія суддів зауважує, що судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на відповідача (як то передбачено приписами частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.13 у справі №904/2447/13 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.13 скасувати в частині стягнення 546,05 грн. інфляційних втрат і 8437,55 грн. - 3% річних, відмовивши в цій частині позову. Решту постанови залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна" задовольнити частково.

Головуючий, суддя Т. Гоголь

Судді Г.Мачульський

В.Швець