Постанова

від 29.10.2013 по справі 826/6908/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6908/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Кучми А.Ю.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-будівельна компанія «АНТА» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-будівельна компанія «АНТА» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Стандарт С» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 № 0002622220 та № 0002632220, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Виробничо-будівельна компанія «АНТА» (далі - позивач або ПП «ВБК «АНТА») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 № 0002622220 та № 0002632220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «ВБК «Анта» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «БК Турам» (код з ЄДР 37144113; адреса: 69063, м. Запоріжжя, Жовтневий район, пр.-т. Леніна, 91 - припинено 24.02.2012 р.), ТОВ «БК Стандарт С» (код з ЄДР 37884426; адреса: 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Шовковична/Липський пров., 13/2), ТОВ «Адва Естейт» (код з ЄДР 37703130; адреса: 69063, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Червоногвардійська, 48, офіс 70; - припинено 21.09.2012 р.), ТОВ «ІСТ Реалтігруп» (код з ЄДР 37700543; адреса: 69063, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Червоногвардійська, 48, офіс 70; - припинено 21.09.2012 р.).

За результатами перевірки складено акт від 08.04.2013 р. № 1220/22-221-21456081 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається, що перевірка була призначена на підставі постанови слідчого по кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення ч. 2 ст. 205 КК України . Згідно зазначеної постанови встановлено, що ОСОБА_2, передньою домовленістю з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, створили/придбали з метою прикриття незаконної діяльності ряд СПД, у т.ч. вищенаведені підприємства. Засновниками зазначених підприємств є малозабезпечені особи, які за матеріальну винагороду взяли участь у їх створенні/придбанні з метою прикриття незаконної діяльності.

Податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновок, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «БК «Турам», ТОВ «БК «Стандарт С», ТОВ «Адва Естейт», ТОВ «ІСТ Реалтігруп» не спрямовані на настання правових наслідків, що ними обумовлені.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 18.04.2013:

- № 0002622220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 563 132, 00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 9889, 00 грн.;

- № 0002632220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 472 162,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 118081 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, підставою для проведення позапланової перевірки позивача стала постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Музичука О.В. по кримінальному провадженні № 3201211007000007, за ознаками кримінального правопорушення ч. 2 ст. 205 КК України.

Так, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до ст.86.9 Податкового кодексу України та п.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, оскільки, перевірку позивача призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, то в силу положення пункту 86.9 статті 86 ПК України акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є доказом в кримінальній справі та на його підставі заборонено виносити податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у відповідача не було передбачених ПК України підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, а тому вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Враховуючи, що диспозиція пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.9 ст. 86 ПК України не здійснює розмежування вказаних постанов по об'єктивному та суб'єктивному складу, то у органів ДПС відсутні законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок до дня набрання законної сили відповідних рішень суду.

Крім того, під час розгляду цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач необґрунтовано сформував валові витрати та не підтвердив своє право на податковий кредит.

На думку судової колегії, наведений висновок окружного адміністративного суду не можна вважати таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, врегульовано ст.ст. 138 , 139 , 198 Податкового кодексу України .

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувач) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як свідчать матеріали справи, між ПП «ВБК «Анта» та ТОВ «БК Турам», ТОВ «БК Стандарт С», ТОВ «Адва Естейт», ТОВ «ІСТ Реалтігруп» було укладено ряд договорів на виконання будівельних робіт.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується наступними документами:

- ТОВ «БК Стандарт С»: договором підряду № 18/04-2с від 23.04.2012 р., довідкою ф. КБ-3 за червень 2012 р., акту № 1 від 30.06.22012 р. на суму 226000 грн. з ПДВ (, довідкою договірної ціни, локальним кошторисом, податковими накладними № 614 від 27.04.2012 р., № 581 від 26.04.2012 р. на суму ПДВ 29333 грн., банківськими виписками на оплату.

- ТОВ «Адва Естейт»: договорами субпідряду від 25.08.2011 р. № 0208-1с, від 15.09.2011 р. № 04/11-3с, від 23.09.2011 р. № 0209-1, № 0110-4с від 02.11.11. р., від 25.10.2011 р. № 13-1с, від 24.10.2011 р. № 17-1с, від 20.07.11р. за №0107-2с., довідками договірної ціни, локальними кошторисами, актами виконаних робіт, податковими накладними, векселями, банківськими виписками про оплату.

- ТОВ «ІСТ Реалтігруп»: договорами субпідряду від 22.07.11р. за №06/12-7с від 03.10.2011 р. № 06/12-7с від 27.09.2011 р. № 06/12-8с договір субпідряду від 10.10.2011 р. № 06/12-10с, актами виконаних робіт, податковими накладними, векселями.

- ТОВ «БК Турам»: договірами субпідряду від 27.12.10 р. № 06/12-3с від 11.01.2011 р. за № 06/12-4с від 02.03.2011 р. № 06/12-5с від 10.03.2011 р. № 06/12-6с від 07.02.2010 р. № 06/12-1с довідкою договірної ціни, податковими накладними, банківськими виписками про оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Аналіз наданих первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження валових витрат та сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «БК Турам», ТОВ «БК Стандарт С», ТОВ «Адва Естейт», ТОВ «ІСТ Реалтігруп», які були предметом перевірки.

Відповідно до ст. 18 у Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання, названі вище юридичні особи не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Позивачем були надані суду всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання письмових договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентами податкового зобов'язання не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентами позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для них, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятих рішень, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-будівельна компанія «АНТА» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Приватного підприємства «Виробничо-будівельна компанія «АНТА» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 18.04.2013 року № 0002622220 та № 0002632220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 01.11.2013р.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.