Рішення

від 04.11.2013 по справі 910/5297/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5297/13 04.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Бізнес Факторі» до Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» провідшкодування збитків у розмірі 711.420,00 грн.

Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача: Колесніков Є.О., Грушко А.Г., за довіреністю, від відповідача: Зайченко О.П., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Бізнес Факторі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про відшкодування збитків у розмірі 907.840,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 суддею Жагорніковою Т.О. порушено провадження у справі № 910/5297/13 та призначено до розгляду на 16.04.2013.

Позивачем 16.04.2013 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення по суті даного спору.

У судовому засіданні 16.04.2013 було оголошено перерву до 16.05.2013.

Відповідачем 15.05.2013 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва було подано відзив на позов.

Позивачем 16.05.2013 було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 711.420,00 грн. на відшкодування завданих збитків, повернути позивачу зайво сплачену суму судового збору у розмірі 3.928,40 грн. та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 14.228,40 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Позивачем 16.05.2013 було подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

У судовому засіданні 16.05.2013 було оголошено перерву до 30.05.2013.

Ухвалою суду від 16.05.2013 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Розпорядження заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 справу № 910/5297/13 було передано судді Ващенко Т.М.

Ухвалою суду від 30.05.2013 суддею Ващенко Т.М. було прийнято справу № 910/5297/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 12.07.2013.

Ухвалою суду від 30.05.2013 було виправлено описку в ухвалі від 30.05.2013 та призначено справу до розгляду на 02.07.2013.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/5297/13 було передано судді Жагорніковій Т.О.

Ухвалою суду від 10.06.2013 справу № 910/5297/13 було прийнято суддею Жагорніковою Т.О. до свого провадження та призначено до розгляду на 02.07.2013.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 справу № 910/5297/13 було передано судді Цюкало Ю.В.

Ухвалою суду від 02.07.2013 справу № 910/5297/13 було прийнято суддею Цюкало Ю.В. до свого провадження та призначено до розгляду на 01.08.2013.

Ухвалою суду від 29.07.2013 було виправлено описку в ухвалі від 02.07.2013 та призначено справу до розгляду на 27.08.2013.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.08.2013 справу № 910/5297/13 було передано судді Жагорніковій Т.О.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 23.08.2013 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/5297/13, за результатами якого для розгляду справи було визначено суддю Ониськів О.М.

Ухвалою суду від 27.08.2013 суддею Ониськів О.М. прийнято справу № 910/5698/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 01.10.2013.

Ухвалою суду від 28.10.2013 було продовжено строк вирішення спору на 15 днів за клопотанням позивача.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 31.10.2013 було оголошено перерву до 04.11.2013.

Відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва № 367-К від 01.11.2013 прізвище судді Ониськів О.М. змінено на Дупляк О.М.

В судовому засіданні 04.11.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві.

У судовому засіданні 04.11.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Бізнес Факторі» (замовник, далі - позивач) та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» (виконавець, далі - відповідач) 03.10.2011 було укладено Договір № 275/1 про надання місця зберігання предметів ритуальної належності (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач надав позивачу в користування місце для зберігання предметів ритуальної належності (гранітні вироби та супутні матеріали, далі - майно) на відкритих та закритих площах на кладовищах, загальною площею 54 кв.м., в тому числі: кладовище «Байкове» - 15кв.м., кладовище «Лісове» - 12 кв.м., кладовище «Північне» - 9 кв.м., кладовище «Міське (Берковці)» - 9 кв.м., кладовище «Південне» - 9 кв.м.

Відповідно до п.2.3.1 та п. 2.3.2 Договору позивач наділений правом безперешкодного в'їзду та виїзду на територію в робочі години будь-якого дня тижня та контролювати умови збереження будівельних матеріалів, давати необхідні вказівки щодо питань покращення умов майданчика.

Згідно з п. 2.4.1. Договору відповідач зобов'язався забезпечувати доступ позивача до місця збереження будівельних матеріалів, які йому належать та, у відповідності до п.2.4.2 Договору, повернути позивачу будівельні матеріали після закінчення строку, обумовленого Договором або по першій вимозі позивача та при порушенні останнім умов даного Договору після складання відповідного акта.

Умовами пункту 7.1 Договору встановлено, що даний Договір укладений на термін 12 місяців і набирає чинності з моменту завезення будівельних матеріалів на майданчик відповідача.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до умов Договору позивачем було передано на зберігання відповідачу майно, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на переміщення №№ 1 від 24.10.2011, 2 від 31.10.2011, 4 від 02.11.2011, 7 від 10.11.2011, 6 від 11.11.2011 та 8 від 15.11.2011, підписаними обома сторонами.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що починаючи з березня 2012 року позивач почав чинити перешкоди позивачу в доступі до майна останнього для подальшого вивезення. У зв'язку з чим, позивач звертувся до відповідача з листом вих. № 03/14-1 від 14.03.2012 з проханням надати доступ до майна позивача для його вивезення. У відповідь на вказаний лист позивача, відповідач у листі вих. № 342 від 20.05.2012 повідомив про відсутність первинних документів, які б підтверджували факт передачі позивачем майна на територію відповідача, також відповідач зазначив, що у разі відсутності первинних документів про передачу майна на зберігання за спірним Договором, останній не набрав чинності.

Позивач повторно звертався до відповідача з вимогою вих. № 03/22-1 від 22.03.2012 про надання доступу позивачу до належного йому майна для подальшого вивезення. Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, доступу до майна позивачу не забезпечив.

У зв'язку з наведеним, позивач, посилаючись на те, що на території позивача знаходиться належне відповідачу майно, яке позивач прийняв на зберігання, проте не повернув, внаслідок чого позивачу завдано збитки на суму 711.420,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.05.2013).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передав або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Доводи відповідача про те, що майно позивача не передавалося відповідачу на зберігання згідно наявних в матеріалах справи накладних, оскільки Нізова С.М. та Тернового П.Н. ніхто не уповноважував на прийняття будь-яких товарів від ТОВ «Ріал бізнес Факторі» визнаються судом необґрунтованими, з огляду на таке.

Положеннями пункту 7.1 Договору сторони передбачили, що спірний договір укладено на 12 місяців і набирає чинності з моменту завезення будівельних матеріалів на майданчик відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з накладних на переміщення № 1 від 24.10.2011, № 2 від 31.10.2011, № 4 від 02.11.2011, № 7 від 10.11.2011, № 6 від 11.11.2011, № 8 від 15.11.2011, які підписані зі сторони позивача - директором підприємства, та зі сторони відповідача - доглядачем Лісового кладовища Нізовим С.М. і продавцем намогильних споруд Терновим П.Н., позивач передав, а відповідач прийняв визначене майно зі зберігання на Лісовому кладовищі. При цьому на всіх примірниках зазначених накладних стоїть відбиток штампу Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» Лісове кладовище.

Посадове становище Нізова С.М. підтверджується наказом відповідача від 20.04.2011 № 59-п, згідно з яким Нізова С.М. з 22.04.2011 було прийнято на роботу на посаду доглядача Совського кладовища Цим же наказом було зобов»зано передати Нізову С.М. всі матеріальні цінності, які були підзвітні попередньому доглядачу. Як пояснив відповідач наказом від 23.05.2011 Нізова С.М. було переведено на посаду доглядача Лісового кладовища. Отже, Нізом С.М. на час передачі спірного майна відповідачу згідно накладних працював на підприємстві на посаді доглядача та крім того був матеріально - відповідальною особою щодо закріпленого за ним майна. Прийняття Тернового П.М. на посаду продавця намогильних споруд на Лісове кладовище з 20.04.2011 підтверджується наказом відповідача від 20.04.2011 № 57-п.

Відповідно до письмових пояснень наданих Нізовим С.М. до суду 31.10.2013 останній засвідчив факт завезення гранітної продукції позивача на склад Лісового кладовища згідно вищезазначених накладних за спірним Договором, також підтверджуючи свій підпис, який стоїть на таких накладних. В своїх поясненнях наданих в судовому засіданні 31.10.2013 Нізов С.М. не заперечив того, що письмово його ніхто не уповноважував на прийняття майна від позивача, водночас в телефонному режимі, як про це зазначив Нізов С.М., йому неодноразово надавалася така вказівка від директора відповідача Абросімова О.П. Також Нізов С.М., оглянувши наявні в матеріалах справи надані позивачем фотографії, підтвердив, що гранітна продукція на фотографіях з відміткою на ній «РБФ» належить позивачу та згідно фотографій знаходиться на території Лісового кладовища.

Таким чином, передане позивачем згідно накладних майно визнається судом таким, що прийняте відповідачем в особі відповідальних його працівників, в тому числі Нізовим С.М., що є матеріально - відповідальною особою, що свідчить про виникнення у відповідача обов»язку щодо повернення майна позивачу.

Згідно з пунктом 2.4.2. Договору виконавець (відповідач) зобов»язаний повернути замовнику (позивачу) будівельні матеріали після закінчення строку, обумовленого Договором або по першій вимозі замовника та при порушенні останнім умов Договору після складання відповідного акту.

Відповідно до ч.1 статті 949 ЦК України зберігач зобов»язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Як уже зазначалося, листом за вих. № 03/14-1 від 14.03.2012 позивач звертався до відповідача з вимогою надати дозвіл на вивезення гранітних виробі, які є власністю позивача та знаходяться на місцях, відведених відповідачем для зберігання на кладовищах. Проте відповідач листом за вих. № 342 від 20.05.2012 відповів відмовою, посилаючись на відсутність первинних документів, які б підтверджували факт передачі гранітної продукції відповідачу. В письмових поясненнях наданих до суду 28.10.2013 директор відповідача зазначив, що позивач не здійснював завезення на територію кладовищ жодних товарно-матеріальних цінностей.

Нормами частини першої статті 951 ЦК України встановлено обов'язок зберігача відшкодувати збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України та 224 ГК України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду

Судом встановлено наявність вини відповідача у невиконання зобов»язанні згідно спірного Договору та неповернення позивачу на його вимогу належне йому майно, що знаходилося у відповідача на зберіганні, протиправна поведінка відповідача, що полягає у його бездіяльності щодо невиконання обов»язку з передачі майна позивачу та причинний зв»язок між бездіяльністю відповідача та заподіянням позивачу збитків, що полягають у втраті належного позивачу майна.

Розмір заподіяних позивачу збитків в сумі 711.420,00 грн. також визнається судом доведеним, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, зокрема, накладні на переміщення за спірним Договором; договір купівлі-продажу № 09-01/11 від 29.09.2011, укладений між позивачем та ФОП Єрмолко С.М., специфікацію до цього договору та видатковою накладною; договір купівлі-продажу № 01/09 від 30.09.2011, укладений між позивачем та ФОП Судомій В.П., специфікацією та видатковою накладною до такого договору тощо.

Посилання відповідача на недійсність договору з огляду на те, що останній укладено без наміру створити реальні юридичні наслідки та крім того такий договір укладено Суровцевим В.Г. - особою, яка не мала відповідних повноважень на вчинення таких дій визнаються судом безпідставними з огляду на те, що жодного судового рішення, який визнано спірний договір недійсним до суду надано не було. З цих же мотивів визнаються безпідставними доводи позивача про недійсність пункту 4.1 спірного Договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

При цьому, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 3.928,40 грн ., у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 3. код ЄДРПОУ 03358475) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Бізнес Факторі» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 40-а, код ЄДРПОУ 36683585) збитки в сумі 711.420 (сімсот одинадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 14.228 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 40 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Бізнес Факторі» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 40-а, код ЄДРПОУ 36683585) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3.928 (три тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 40 коп., перерахований згідно з квитанцією № 93 від 20.02.2013 (оригінал якої залишається в матеріалах справи).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013.

Суддя Дупляк О.М.