Постанова

від 04.02.2014 по справі 910/5297/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа№ 910/5297/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Танцюри К.Л.

за участю представників

від позивача: Грушко А.Г., Колесніков Є.О.;

від відповідача: Шевчук П.О.,

за апеляційною скаргою Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі № 910/5297/13 (суддя Дупляк О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Бізнес Факторі"

до Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування"

про відшкодування збитків у розмірі 711420,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача про стягнення на відшкодування збитків у розмірі 907840,00 грн.

16.05.13р. Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій Позивач просив стягнути з Відповідача 711420,00 грн. на відшкодування завданих збитків та стягнути з Відповідача судові витрати у розмірі 14228,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.13р. позовні вимоги Позивача до Відповідача задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь Позивача збитки в сумі 711420,00 грн. та судовий збір у сумі 14228,40 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що передане Позивачем згідно накладних майно визнається судом таким, що прийняте Відповідачем в особі відповідальних його працівників, що свідчить про виникнення у Відповідача обов'язку щодо повернення майна Позивачу, оскільки судом встановлено наявність вини Відповідача у невиконанні зобов'язання згідно спірного договору та неповернення Позивачу на його вимогу належного йому майна, що знаходилося у Відповідача на зберіганні, протиправної поведінки Відповідача, що полягає у його бездіяльності щодо невиконання обов'язку з передачі майна Позивачу та причинного зв'язку між бездіяльністю Відповідача та заподіянням Позивачу збитків, що полягають у втраті належного Позивачу майна, то розмір заподіяних позивачу збитків в сумі 711420,00 грн. визнається судом доведеним та підлягає стягненню з Відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.13р. про скасування постанови Відповідача у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Нізов С.М. та Терновий Н.П. при підписанні накладних діяли не від імені Відповідача, крім накладних Позивачем не надано інших доказів на підтвердження передачі гранітної продукції Відповідачеві, Нізов С.М. звільнений з підприємства Відповідача в березні 2013р., а тому не міг свідчити щодо правовідносин між Позивачем та Відповідачем. Крім того, договором не передбачено обов'язку Відповідача щодо збереження майна Позивача, при цьому Відповідач повернув частину майна Позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.13р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.01.14р.

10.01.14р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення господарського суду м. Києва без змін.

В судовому засіданні 21.01.14р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.02.14р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

20.04.11р. наказом Відповідача №57-п було прийнято на роботу Тернового П.М. з 20.04.11р. на посаду продавця намогильних споруд Лісового кладовища з випробувальним терміном 1 місяць.

20.04.11р. наказом Відповідача №59-п було прийнято на роботу Нізова С.М. з 22.04.11р. на посаду доглядача Совського кладовища з випробувальним терміном 2 місяці.

03.10.11р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №275/1 про надання місця для зберігання предметів ритуальної належності, за умовами якого Відповідач надав Позивачеві в користування місце для зберігання предметів ритуальної належності (гранітні вироби та супутні матеріали) на відкритих та закритих площах на кладовищах загальною площею 54 кв.м. в тому числі: кладовище Бакове 15 кв.м., кладовище Лісове 12 кв.м., кладовище Північне 9 кв.м., кладовище Міське 9 кв.м., кладовище Південне 9 кв.м.

Згідно з п.2.4.2. договору Відповідач зобов'язався повернути Позивачеві будівельні матеріали після закінчення строку обумовленого договором або по першій вимозі Позивача та при порушенні останнім умов даного договору після складання відповідного акту.

Відповідно до п.3.5. договору якщо Позивач після закінчення строку договору не забрав будівельні матеріали, він зобов'язаний внести плату за весь час зберігання.

На виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв на зберігання майно Позивача на загальну суму 711420,00 грн., що підтверджується накладними на переміщення №1 від 24.10.11р. (на зберігання на Лісовому кладовищі), №4 від 02.11.11р. (на зберігання на Лісовому кладовищі), №7 від 10.11.11р. (на зберігання на Лісовому кладовищі), №8 від 15.11.11р. (на зберігання на Лісовому кладовищі), які підписані від Відповідача доглядачем Лісового кладовища Нізовим С.М.

14.03.12р. Позивач направив на адресу Відповідача лист №03/14-1 щодо вивезення майна Позивача з території кладовищ, в якому Позивач просив надати вказівку адміністраціям кладовищ на повернення майна Позивачеві та надання доступу Позивачеві для вивезення майна останнього.

20.03.12р. Відповідач направив лист-відповідь на адресу Позивач, в якому зазначив що у нього відсутні первинні документи щодо передачі майна Позивача Відповідачеві і для повернення майна необхідно надати документи, що підтверджують факт завезення гранітної продукції та інших матеріалів на територію кладовищ.

22.03.12р. Позивач направив на адресу Відповідача лист №03/22-1 щодо вивезення майна Позивача з території кладовищ, в якому Позивач просив надати вказівку адміністраціям кладовищ на повернення майна Позивачеві та надання доступу Позивачеві для вивезення майна останнього.

19.03.12р. наказом Відповідача №59-п Тернового П.М. було звільнено з посади продавця намогильних споруд Лісового кладовища 20.03.12р. за власним бажанням

03.04.12р. наказом Відповідача №74-п Нізова С.М. було звільнено з посади доглядача Лісового кладовища 04.04.12р. за власним бажанням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ст.948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст.949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з ст.953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З вказаних норм права та встановлених судом обставин вбачається, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання місця для зберігання предметів ритуальної належності, за умовами якого Відповідач надав Позивачеві в користування місце для зберігання предметів ритуальної належності (гранітні вироби та супутні матеріали) на відкритих та закритих площах на кладовищах. Протягом жовтня-листопада 2011р. Позивач завіз на територію Відповідача надану для зберігання гранітну продукцію на загальну суму 711420,00 грн., зазначена продукція була прийнята від Позивача працівниками Відповідача. Доказів на спростування зазначеного Відповідачем суду не надано.

Виходячи з викладеного апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що передане Позивачем згідно накладних майно визнається судом таким, що прийняте Відповідачем на зберігання в особі відповідальних його працівників, в тому числі Нізовим С.М., що є матеріально - відповідальною особою, що свідчить про виникнення у Відповідача обов'язку щодо повернення майна Позивачу. Оскільки Відповідач свого обов'язку щодо повернення гранітної продукції відповідно до умов договору не виконав, чим завдав збитків Позивачеві, тому зобов'язаний відшкодувати Позивачеві завдані протиправною поведінкою збитки в сумі 711420,00 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача, що договором не передбачено обов'язку Відповідача щодо збереження майна Позивача, оскільки договір про надання місця для зберігання предметів ритуальної належності за своєю правовою природою є договором зберігання, а п.2.4.2. договору прямо зобов'язує Відповідача повернути Позивачеві будівельні матеріали після закінчення строку обумовленого договором або по першій вимозі Позивача. При цьому, п.3.5. договору встановлений обов'язок Позивача внести плату за весь час зберігання.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача про необгрунтованість вимог Позивача з підстав повернення Відповідачем частини майна Позивачу за накладними, оскільки як вбачається з матеріалів справи Позивач зменшив розмір своїх позовних вимог на суму, вказану в цих накладних.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/5297/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/5297/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.02.2014р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала