Постанова

від 06.06.2006 по справі 41/279

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/279

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 червня 2006 р.                                                                                   № 41/279  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого

Волковицької Н.О.Рогач Л.І.

за участю представників:

позивачаЛуценко В.Г. –дов. від 03.01.06р.Козирев К.Ю. –дов. від 05.07.04р.

відповідачівБіркіна А.В. –дов. від 24.11.2005р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні   касаційнускаргу  Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський маяк”

на  постановувід 07.02.2006р. Київського апеляційного господарського суду

у справі № 41/279 господарського суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський маяк”

до- Головного управління Державного казначейства України- Міністерства фінансів України

третя особаСевастопольська міська державна адміністрація

простягнення 1252021грн.

В С Т А Н О В И В:

          У травні 2004р. ВАТ “Севастопольський маяк” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Державного бюджету України 1252021грн. матеріальної шкоди.

На підставі приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем були збільшені позовні вимоги, у зв'язку з чим він просив стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду у розмірі 1604600грн. відповідно даних висновку судової експертизи № 2435 від 28.12.2004р.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що матеріальна шкода, була завдана  йому Севастопольською міською державною адміністрацією (третьою особою у справі), у зв'язку з виданням нею розпоряджень       № 894 - р від 14.05.2001р. “Про оформлення права приватної власності та видачу свідоцтва про право власності на квартири №№ 4, 5, 11, 15, 17, 18, 21, 24, 25 у будинку № 10 по вул. Молодих будівельників у м. Севастополі”, № 1026 - р від 29.05.2001 р. “Про оформлення права приватної власності та видачу свідоцтва про право власності на квартири № 14 у будинку № 10 по вул. Молодих будівельників у м. Севастополі”, № 1027 - р від 29.05.2001р. “Про оформлення права приватної власності та видачу свідоцтва про право власності на квартири № 8 у будинку № 10 по вул. Молодих будівельників у м. Севастополі”, № 1465 -р від 19.07.2001 р. “Про оформлення права приватної власності та видачу свідоцтва про право власності на квартири № 47 у будинку № 10 по вул. Молодих будівельників у м.     Севастополі”, оскільки     зазначені розпорядження рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2003 р. № 38/477 були визнані недійсними.

На думку позивача, Севастопольська міська державна адміністрація своїми діями завдала позивачу шкоду в сумі 1604600 грн. 00 коп. відповідно до частини  2 статті 49 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями голів державних адміністрацій відшкодовується за рахунок Держави. В позовній заяві та додаткових письмових поясненнях позивач стверджує, що функції по фінансуванню видатків Державного бюджету України та контроль за цільовим використанням коштів державного бюджету здійснює Державне казначейство України та Міністерство фінансів України.

Головне управління Державного казначейства України (відповідач у справі)  у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до статті  1175 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно - правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органами місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Частиною 4 статті 47 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” передбачені видатки на відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої лише громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього ( досудового ) слідства, прокуратури, а також судів. Видаткі на відшкодування шкоди завданої юридичній особі в бюджеті 2004 року не передбачені.

Крім того, посилався на ту обставину, що прав та охоронюваних законом інтересів позивача він не порушував, тому є неналежним відповідачем.

Міністерство фінансів України (відповідач) проти задоволення позову також заперечувало, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення завданої незаконним рішенням третьої особи шкоди без достатніх правових підстав, встановлених в Главі 83 Цивільного кодексу України. Крім того, він заперечує проти визначення суми завданої позивачу шкоди як державного внутрішнього боргу України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів позицію відповідачів підтримала, проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачем не доведено той факт, що він не буде висиляти громадян із спірних квартир, а буде придбавати інші квартири.

Рішенням від 22.11.2005р. господарського суду м. Києва позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а саме, стягнуто з державного бюджету України на користь ВАТ “Севастопольський маяк” 1604600грн. матеріальної шкоди.

Судове рішення мотивоване тим, що Статтями 56 Конституції України, 1173, 1174 ЦК України та 49 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлена від повідальність держави за шкоду, завдану незаконними рішеннями органів державної влади та посадових осіб цих органів.

Відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана юридичної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади та посадової або службової особи цьо го органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується держа вою незалежно від вини цих органів і осіб.

Згідно частини другої статті 509 Цивільного кодексу України  зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (ма теріальної) шкоди іншій особі.

Статтею 174 Цивільного кодексу України встановлено, що держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Таким чином, при завданні шкоди юридичній особі незаконними рі шеннями Севастопольської міської державної адміністрації остання виступає як орган державної влади і завдана нею шкода відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України відшкодовується державою. Зазначене зобов'язання держа ви, яке виникло внаслідок завдання шкоди, кваліфіковане судом як державний борг, згідно статті 2 Бюджетного кодексу України.

За апеляційною скаргою Державного казначейства України Київський  апеляційний господарський суд постановою від  07.02.2006р. рішення господарського суду м. Києва  від 22.11.2005р. скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив, з посиланням на те, що ВАТ “Севастопольський маяк” не доведено, що в діях Севастопольської міської державної адміністрації є склад цивільного правопорушення, зокрема, того, що між протиправною поведінкою адміністрації та збитками товариства є причинний зв'язок.

ВАТ “Севастопольський маяк” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р., в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення господарського суду м. Києва  у даній справі залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Зокрема, заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження, скасовуючи рішення, порушив норми матеріального права, а саме, безпідставно не застосував статтю 56 Конституції України та статті 393, 1173 Цивільного кодексу  України, та порушив норми процесуального права, передбачені статтею 105 Господарського процесуального кодексу України.

Також заявник вважає не заснованим на матеріалах справи висновок суду апеляційної ін станції щодо не доведення втрати права власності ВАТ „Севастопольський Ма як" на спірні квартири саме внаслідок видання Севастопольської міської держа вної адміністрацією розпоряджень.

На думку ВАТ “Севастопольський маяк”, суд першої інстанції обґрунтовано посила вся у цій частині на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2003 у справі № 38/477 та інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, видану ДКП Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна в місті Севастополі (№ 3049 від 03.08.2004, № 4909 від 27.09.2005).

Підставою для визнання недійсними розпоряджень Севастопольської МДА було порушення статті 56 Закону України "Про власність" та втручання у здійснення ВАТ „Севастопольський Маяк" правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном. Таким чином, факт втручання у здійснення ВАТ „Севастопольський Маяк" права власності щодо спірних квар тир саме Севастопольської МДА встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2003 у справі № 38/477.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про державну реєстрацію речо вих прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень —офіційне визнання і підтвердження держа вою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Саме факт державної реєстрації прав власності інших осіб на квартири та інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, видана ДКП Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна в місті Севастополі, відповідно до частини другої статті 34 ГПК України є незаперечними доказами завдання позивачу шкоди.

Таким чином, апеляційний суд, відмовляючи в позові, перелічив норми законодавства щодо відновлення порушеного права та відшкодування шкоди, але їх не застосував, та взагалі не зазначив доводи, за якими апеляційна інстан ція відхиляє приведені у рішенні суду першої інстанції докази щодо наявності прямого причинного зв'язку між виданням незаконних розпоряджень та втра тою права власності позивача, а також доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду перший інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Севастопольська міська державна адміністрація просить постанову Київського апеляційного суду залишити без, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх  в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.

За приписами частини другої статті 49 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями голів державних адміністрацій відшкодовується за рахунок Держави.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Зменшення чи втрата майна тягне за собою відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків /стаття 1192 Цивільного кодексу України/ .

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України  збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку  із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування (посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень - стаття 1174 Цивільного кодексу України), відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Приписи вказаних статей є спеціальною нормою, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

Отже, зокрема, предметом доказування у даній справі є належним чином доведений факт незаконності рішення органу державної влади чи її посадовою особою, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

При цьому, необхідно мати на увазі, що встановлена відповідальність за шкоду, завдану органом виконавчої влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування (або їх службовою чи посадовою особою)  за приписами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України застосовується незалежно від вини цих органів (або їх службової чи посадової особи).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції під час розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 10 липня 2003 року у справі № 38/477, яке вступило в законну силу, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 14 травня 2001 року № 894-р, від 29 травня 2001 року № 1026-р, від 29 травня 2001 року № 1027-р та від 19 липня 2001 року № 1465-р визнані недійсними.

При цьому, судом було встановлено, що, видавши спірні розпорядження, Севастопольська міська державна адміністрація порушила вимоги статті 7 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, статей 48, 56 Закону України “Про власність”, пунктів 2.3, 2.4, 2.5 Інструкції про порядок реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121).

За змістом рішення господарського суду м. Києва від 10.07.2003р. у справі № 38/477, зазначено, що при створенні ВАТ “Севастопольський Маяк” шляхом корпоратизації право попередника ВО “Маяк” на незавершене будівництво житлового будинку № 10 по вул. Молодих будівельників м. Севастополя було внесено в його статутний фонд засновником —Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (акт інвентаризації майна й акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВО “Маяк” затверджений, наказом Мінмашпрому України від 25.04.94 № 611), і згідно статті 12 Закону України “Про господарчі товариства” позивач придбав на нього право власності.

Будівництво було завершене в 2000 році в результаті господарської діяльності позивача, і право власності на зазначений 65-квартирний житловий будинок виникло у позивача відповідно до статті 25 Закону України “Про власність”.

Право власності позивача на цей будинок, у тому числі, і на спірні квартири, було оформлено Свідоцтвом про право власності від 18 травня 2001 р., виданим на підставі розпорядження Севастопольської ДМА від 14 травня 2001 р. № 893-р. Державна реєстрація права власності була здійснена БТІ м. Севастополя 18 травня 2001 р. (реєстровий № 2572) як первинна реєстрація новоствореного об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до статті  49 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” посадові особи місцевих державних адміністрацій несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями голів місцевих державних адміністрацій, наказами керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевих державних адміністрацій при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Держава має право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевої державної адміністрації, яка заподіяла шкоду, у розмірах і порядку, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки заподіяна шкода станом на день винесення рішення не відшкодована, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 319 Цивільного Кодексу України, статті 4 Закону України „Про власність" власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами частини 6 вказаної статті Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що видавши розпорядження від 14 травня 2001 року № 894-р, від 29 травня 2001 року № 1026-р, від 29 травня 2001 року № 1027-р та від 19 липня 2001 року № 1465-р Севастопольська міська державна адміністрація втрутилась у здійснення власником його повноважень по володінню, користуванню та розпорядженню квартирами в будинку № 10 по вул. Молодих будівельників у м. Севастополі та фактично розпорядилась квартирами позивача на користь певних фізичних осіб, які не перебували в яких-небудь правовідносинах з ВАТ „Севастопольський Маяк".

Внаслідок видання незаконних розпоряджень було здійснено та оформлено виникнення права власності фізичних осіб на зазначені квартири, видані правовстановлюючі документи (свідоцтва про право власності), здійснена державна реєстрація права власності цих фізичних осіб, а право власності ВАТ "Севастопольський Маяк" на ці квартири було тим самим припинено та втрачено.

Згідно статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно є державна реєстрація таких прав.

Як вбачається з матеріалів справи , та було встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, за даними БТІ м. Севастополя (лист № 4909 від 27.09.2005, знаходиться в матеріалах справи) здійснена державна реєстрація права приватної власності фізичних осіб на зазначені квартири, у тому числі й осіб, що придбали це право на підставі угод із фізичними особами, право власності яких було оформлене рішеннями Севастопольської міської держадміністрації.

Відповідно до частини сьомої статті 3 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»зареєстровані речові права громадян мають пріоритет над незареєстрованними в разі спору щодо нерухомого майна.

У відповідності з частиною другою статті 393 Цивільного кодексу України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Севастопольська міська державна адміністрація, що видала незаконні правові акти, порушила права власника ВАТ „Севастопольський Маяк",  який  був  позбавлений  права  власності   на   12  належних  йому квартир у будинку № 10 по вул. Молодих будівельників в м. Севастополі і тим самим йому була завдана майнова шкода у розмірі реальної вартості згаданих квартир.

За приписами статті 56 Конституції України, статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України  та статті 49 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачена відповідальність держави за шкоду, завдану незаконними рішеннями органів державної влади та їх посадових осіб.

Згідно зі статтею 118 Конституції України та статтею 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Згідно частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, згідно якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Статтею 174 вказаного Кодексу встановлено, що держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Бюджетного кодексу України державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) - загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства, або договору.

А тому, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що  при завданні шкоди юридичній особі незаконними рі шеннями посадової або службової особи Севастопольської міської державної адміністрації, остання виступає як посадова особа органу державної влади. Заподіяна шкода від повідно до статей 1173, 1174 ЦК України відшкодовується державою. Вка зане зобов'язання держави, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, згідно статті 2 Бюджетного кодексу України кваліфікується як державний борг.

Таким чином, судом першої інстанції на підставі встановлення   необхідних складових деліктної відповідальності, а саме:

- неправомірність дій Севастопольської міської державної адміністрації як  державного органу виконавчої  влади, встановлена рішенням суду. За результатами розгляду Господарським судом м. Києва справи № 38/477 рішенням від 10 липня 2003 року розпорядження Севас топольської МДА від 14 травня 2001 року № 894-р, від 29 травня 2001 року № 1026-р, від 29 травня 2001 року № Ю27-р та від 19 липня 2001 року № 1465-р визнані недійсними;

- завдана шкода виражається у тому, що для відновлення порушених головою Севастопольської міської державної адміністрації майнових прав у вигляді припинення права власності на 12 квартир ВАТ "Севастопольський Маяк" мусить зробити витрати у сумі 1 604 600 грн. - дійсна вартість квартир, право власності на які позивачем втрачене та перейшло до інших осіб, сума завданої позивачем шкоди підтверджується наявним в матеріалах справи Висновком експерта Кримського науково - дослідного інституту судових експертиз № 2435 від 28.12.2004 р.;

- причинний зв'язок між рішеннями Севастопольської міської

державної адміністрації та настанням шкоди у позивача полягає у тому, що

виключно внаслідок видання Севастопольської МДА незаконних

розпоряджень було безпосередньо припинено право власності ВАТ

"Севастопольський Маяк" на 12 квартир у будинку № 10 по вул. Молодих

будівельників у м. Севастополі. Втрата права власності на вказані квартири є

об'єктивним наслідком видання незаконних розпоряджень третьої особи у                                     даній справі;

обґрунтовано були за приписами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України задоволені позовні вимоги щодо відшкодування за рахунок  держави матеріальної шкоди  завданої незаконними рішеннями Севастопольської міської державної адміністрації.  

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України  підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення господарського суду м. Києва , суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

У оскаржуваній постанові Київського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування  норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.  

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду у справі підлягає скасуванню, а рішення господарського суду  м. Києва - залишенню без змін.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 1117, пунктом 2 статті 1119, статтями 11110, 11111, Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. у справі № 41/279 господарського суду м. Києва скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2005р. залишити без змін.

Касаційну скаргу ВАТ “Севастопольський маяк” –задовольнити.

Головуючий                                                                                 Т. Дроботова

С у д д і                                                                                        Н. Волковицька  

                                                                                         Л. Рогач