Постанова

від 26.01.2009 по справі 9/227

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2009                                                                               

       Справа№  9/227

Дніпропетровський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового

засідання: Марунич

Н.В.

за участю

представників:

від

відповідача:  ОСОБА_2представник, довіреність №б/н  від 11.04.08;

Представник позивача у

судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, місто Кіровоград;

на рішення господарського суду Кіровоградської

області від 28 жовтня 2008 року;

по справі №9/227;

за позовом, Товариства с обмеженою

відповідальністю “Формула ТТГ ЛТД”, місто Кіровоград ;

до відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

місто Кіровоград;

про стягнення 526674,19 гривень.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з

обмеженою відповідальністю “Формула ТТГ ЛТД” звернувся до господарського суду з

позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, місто Кіровоград грошові кошти у розмірі 517492,8 гривень,

плати за користування нежитловим приміщенням (магазином) розташованого по

АДРЕСА_1 та стягнути 9181,39 гривень, плати за фактично отримані комунальні

послуги.

Позовні вимоги мотивовані

тим, що оскільки відповідач користувався майном, нежитловим приміщенням,

договір оренди якого був визнаний нікчемним, то позивач вважає, що відповідно

до частини 1 статті 216 та частини 2 статті 1213 ЦК України відповідач

зобов'язаний відшкодувати вартість за користування за цінами, які існують на

момент відшкодування.

Рішенням господарського

суду у справі №9/227 від 28 жовтня 2008 року (суддя Шевчук О.Б.) позовні вимоги

задоволені частково.

Приймаючи спірне рішення

господарський суд виходив з того, що орендоване приміщення використовувалось

відповідачем без будь-яких правових підстав, оскільки укладений договір оренди,

рішенням господарського суду був визнаний нікчемним.

А у разі недійсності

правочину господарський суд пославшись на статтю 216 ЦК України вважає, що

кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона

одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення,

зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі,

наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують

на момент відшкодування.

Відповідач не погодившись

з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено

з порушенням закону.

Господарський суд при

винесенні рішення неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував

норми матеріального та процесуального права.

Відповідач просить спірне

рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що норму на

яку посилається позивач відповідач розуміє по іншому, а саме у разі

неможливості повернення відповідачем, позивачеві нежитлового приміщення, яким

користувалась відповідачка, визнаного нікчемним правочином, тільки тоді на

відповідачку ОСОБА_1покладається обов'язок відшкодувати вартість того, що нею

було одержано в результаті користування цим приміщенням.

На апеляційну скаргу

позивач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в

апеляційній скарзі безпідставні і не обгрунтовані, тому просить рішення

залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну

скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний

господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково,

рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області, скасувати

частково.

Задовольняючи апеляційну

скаргу судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у

судовому засіданні було встановлено, що 1 жовтня 2006 року між сторонами ТОВ

“Формула ГТГ ЛТД”, орендодавець,  та ПП

ОСОБА_1 був укладений договір оренди об'єкту нерухомості.

Відповідно до пункту 1

укладеного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове

володіння нежитлове приміщення (магазин), розташованого по АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4

укладеного договору, розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, у цілому

складає 500 гривень за один місяць, без урахування поточних комунальних

платежів.

У зв'язку із закінченням

строку дії договору оренди позивач звер-нувся до відповідача з позовом, про

усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням (магазином) предметом

договору оренди, шляхом його звільнення.

Рішенням господарського

суду Кіровоградської області від 22 листопада 2007 року, у справі №9/384, яке

залишено без змін постановою Дні-пропетровського апеляційного господарського

суду від 8 січня 2008 року,    зобов'язано

ПП ОСОБА_1., звільнити та повернути на користь позивача нежитлове приміщення.

При цьому, вирішуючи спір

у справі №9/384 господарський суд виходив з того, що ПП ОСОБА_1предмет договору

оренди, нежиле приміщення, використовувалося без будь-яких правових підстав,

оскільки укладений договір оренди від 1 жовтня 2006 року, є нікчемним.

Державним виконавцем при

примусовому виконанні наказу господарського суду повернуто власнику (позивачу)

нежитлове приміщення (магазин) 31 січня 2008 року.

Таким чином, відповідач

користувалася нежитловим приміщенням (магазином) в період з моменту укладання

договору оренди 1 жовтня 2006 року по момент повернення не житлового приміщення

власнику 31 січня 2008 року, 16 місяців.

У судовому засіданні

судовою колегією було встановлено, що за 12 місяців користування предметом

договору оренди, нежитловим приміщенням (магазином), відповідач розрахувався з

позивачем у розмірі 500 гривень за місяць відповідно до суми обумовленої

укладеним договором оренди, про що позивач не заперечував у судовому засіданні.

При цьому відповідач

пояснив, що платив грошові кошти за оренду приміщення на підставі рахунків

наданих позивачем, поки позивач надавав рахунки.

Виходячи з вищенаведеного

судова колегія робить висновок, що відповідачем не було оплачено грошові кошти

за 4 місяці.

Судова колегія не

погоджується з висновком господарського суду про те, що при вирішенні питання

розрахунку господарський суд послався на рекламні об'яви про середній розмір

орендної плати.

Оскільки, судова колегія

вважає, що розмір орендної плати вказаний у рекламних заявах не свідчить про

остаточний та обов'язковий розмір орендної плати приміщення, а лише надає

відомості про бажаний розмір орендної плати для орендодавця і то не на момент

укладання договору.

Тому судова колегія вважає

слід розраховувати розмір орендної плати приміщень, які знаходяться у приватній

власності, за домовленістю сторін в укладеному договорі, а тому єдиною

достовірно встановленою сумою є розмір орендної плати 500 гривень на місяць, що

визначений договором від 1 жовтня 2006 року і не оспорювався сторонами в

судовому засіданні.

Крім того вирішуючи спір

в частині стягнення з відповідача плати за фактично отримані комунальні

послуги, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що

дана сума не може бути стягнута на підставі частини 1 статті 216 ЦК України,

оскільки ця сума не є платою за користування майном.

Таким чином,

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий

господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне

застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104

Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи

скасування рішення.         

З врахуванням

вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, рішення

залишити без змін.

На підставі наведеного та

керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, місто Кіровоград, задовольнити частково.

Рішення господарського

суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2008 року по справі №9/227,

скасувати частково.

Стягнути з фізичної особи

- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

на користь товариства з

обмеженою відповідальністю "Формула ТТГ ЛТД” (місто Кіровоград, вулиця

Тімірязєва, будинок №44, ідентифікаційний код 13744877), 2000 гривень, плати за

користування приміщенням, 85 гривень державного мита та 118 гривень витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в

задоволенні позову відмовити.

Видати накази.

Постанова набирає

законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному

порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий суддя                                                     

      П.П. Павловський 

          Суддя                                                                               

В.В. Швець

          Суддя                                                                                              

О.В. Чус