Постанова

від 21.04.2009 по справі 11/237/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/237/08

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2009 р. Справа № 11/237/08

 м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання Лисіній О.В.

за участю представників сторін

від позивача –Ільченко К.А.  

від відповідача –Кудін А.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

відкритого акціонерного товариства „Український Професійний банк”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.02.2009 р.

у справі № 11/237/08

за позовом відкритого акціонерного товариства „Український Професійний банк”

до товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківська пищевкусова фабрика”

про стягнення 6675616 грн. 36 коп. шляхом визнання права власності

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 09.02.2009 р. (суддя Семенов А.К.) у задоволені уточнених 03.12.2008 р. позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Український Професійний банк” (далі - ВАТ „Український Професійний банк”, Банк) про стягнення з відповідача ТОВ „Очаківська пищевкусова фабрика” (далі –ТОВ) 6675616,36 грн. заборгованості за договорами кредиту шляхом визнання права власності відмовлено в повному обсязі. При цьому суд дійшов висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав позивача.

Не погоджуючись з судовим рішенням ВАТ „Український Професійний банк” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, стягнувши з відповідача заборгованість по договору про надання кредиту № 880 від 29.11.2007 р. в сумі 6122575,63 грн., заборгованість по договору про надання кредиту № 946 від 18.12.2007 р. в сумі 553040,73 грн., разом 6675616,36 грн. шляхом визнання за ним права власності на комплекс нерухомого майна ТОВ, що знаходиться за адресою: м. Очаків Миколаївської області, вул. Ольвійська, буд. 3-а. Скаржник вважає, що суд не мав права відмовляти в задоволенні позову, оскільки відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, а право Банку отримати задоволення своїх вимог по порушеному кредитному договору, отримавши в погашення боргу предмет іпотеки у власність, прямо передбачене ст. 37 Закону України „Про іпотеку”. Також, скаржник не погоджується з висновком суду про те, що Закони України „Про іпотеку” та „Про заставу” є спеціальними законами, отже, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання майнових відносин, так як згідно з ст. 3 Закону України „Про іпотеку” законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Крім того, скаржник зазначає, що суд порушив приписи ст. 84 ГПК України, так як при винесенні оскаржуваного рішення не здійснював аналізу обставин справи, не вказав причини виникнення спору та докази, на підставі яких прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Рішенням суду в задоволені уточнених позовних вимог відмовлено з мотивів, наведених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а це, в будь–якому випадку, є підставою для його скасування.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України „Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Як вбачається з п. 25 укладеного між сторонами по справі договору іпотеки нерухомого майна від 29.11.2007 р., вони передбачили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (Комплекс нерухомого майна харчосмакової фабрики, що знаходиться за адресою: м. Очаків Миколаївської області, вул. Ольвійська, буд. 3-а (три „а”)). Отже позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення заборгованості шляхом визнання за ним права власності на майно, яке знаходиться в іпотеці, а висновок господарського суду про те, що предмет позову у вигляді стягнення заборгованості за договорами кредитів шляхом визнання права власності не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав є помилковим.      

Також колегія суддів вважає помилковим і висновок господарського суду про відмову в задоволенні вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 553040,73 грн. шляхом визнання за Банком права власності на основні засоби, заставлені ТОВ згідно з укладеним між сторонами по справі договором застави № 946-1 від 18.12.2007 р. В даному випадку визнання права власності є не способом звернення стягнення на майно у розумінні Закону України „Про заставу”, а є способом захисту цивільного права та інтересу відповідно до ст. 16 ЦК України. Так, як вбачається з уточненого позову, позивач в якості захисту його порушеного права обрав не спосіб звернення стягнення, а просив визнати право власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання права власності не є тотожним поняттю передачі права власності у розумінні Законів України „Про заставу” та „Про іпотеку”, оскільки передача права власності є позасудовою процедурою і здійснюється в добровільному порядку, а право власності визнається, у тому числі, у разі його невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК України). Але це не може бути підставою для відмови в позові у цій справі, так як вимога про визнання права власності, у даному випадку є похідною від вимоги про його передачу, а матеріали справи, в тому числі й протокол судового засідання від 27.01.2009 р., підтверджують, що відповідач заперечував проти уточнених позовних вимог, отже у добровільному порядку не можливо було здійснити й перехід права власності.

Законодавство України про іпотеку та заставу визначають перехід (набуття) права власності як спосіб (вид) забезпечення зобов'язань у випадку невиконання боржником зобов'язання, а визнання права власності є окремою дією (способом) особи, право якої порушено, невизнається або оспорюється, та направлене на його захист права такої особи.

Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання скаржника на Конституцію України, відповідно до ч. 5 ст. 55 якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції на зазначені вище вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи уваги не звернув, безпідставно відмовив в задоволені позову замість розгляду спору по суті з прийняттям відповідного рішення.

Апеляційною інстанцією встановлені та перевірені підстави для визнання за ВАТ „Український Професійний банк” права власності на забезпечене заставою та іпотекою майно. Так правомірність вимог Банку підтверджується наявними в матеріалах справи та залученими судовою колегією доказами, а саме:

-          договір про надання кредиту № 880 від 29.11.2007 р.;

-          додатковий договір про внесення змін від 29.11.2007 р. до договору про надання кредиту № 880 від 29.11.2007 р.;

-          іпотечний договір від 29.11.2007 р.;

-          лист Банку № 20-09/2273 від 12.05.2008 р. щодо невиконання умов кредитного договору;

-          договір про надання кредиту № 946 від 18.12.2007 р.;

-          договір застави майна № 946-1 від 18.12.2007 р.;

-          додатки № № 1, 2 до договору застави майна № 946-1 від 18.12.2007 р.;

-          лист Банку № 20-09/2272 від 12.05.2008 р. щодо невиконання умов кредитного договору.

-          меморіальний ордер № 4748972 від 29.11.2007 р.;

-          рух коштів за кредитним договором № 880 від 29.11.2007 р. по рахунками № № 20632174240880, 20676174240880, 20684174240880, 20698174240880, 639789112;

-          меморіальний ордер № 4821802 від 19.12.2007 р.;

-          рух коштів за кредитним договором № 946 від 18.12.2007 р. по рахунками № № 2063917424946, 20673174240946, 20684174240946, 20695144240946, 639789112;

-          звіт про оцінку майна Комплекса нерухомого майна харчосмакової фабрики та обладнання.

Також, з матеріалів справи, а саме з клопотання відповідача № 147 від 02.12.2008 р.  про перенесення розгляду апеляційної скарги вбачається, що відносно ТОВ „Очаковская пищевкусова фабрика” розпочата ліквідаційна процедура, оскільки вказане клопотання підписане головою ліквідаційної комісії ТОВ, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про заставу” Банк набув право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та відповідність уточненого позову вимогам діючого законодавства.

З огляду на викладене, апеляційна скарга та уточнений позов Банку підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Український Професійний банк” задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.02.2009 р. у справі № 11/237/08 скасувати.

Позов відкритого акціонерного товариства „Український Професійний банк” задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Очаковская пищевкусова фабрика” заборгованість по Договору про надання кредиту № 880 від 29.11.2007 р. в сумі 6 122 575,63 грн., заборгованість по Договору про надання кредиту № 946 від 18.12.2007 р. в сумі 553 040,73 грн., разом 6 675 616, 36 грн., шляхом визнання за відкритим акціонерним товариством „Український Професійний банк” права власності: на Комплекс нерухомого майна харчосмакової фабрики, що знаходиться за адресою: м. Очаків Миколаївської області, вул. Ольвійська, буд. 3-а (три „а”), перелічене в уточненнях позивача від 02.12.2008 р. № 20-09/5/37 (а.с. 135-139).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківська пищевкусова фабрика” на користь відкритого акціонерного товариства „Український Професійний банк” 25500 грн. та 12750 грн.  державного мита сплаченого за подачу позовної заяви та  апеляційної скарги, а також 118 грн. ІТЗ судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                       Таценко Н.Б.          

          Суддя                                                                                               Мишкіна М.А.

          Постанова підписана 27.04.2009 р.