Постанова

від 05.11.2013 по справі 810/5229/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року 810/5229/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Компанія "К.С.М." до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Компанія "К.С.М." з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в період з 31.05.2013року по 05.06.2013 року, Миронівською міжрайонною Державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби, відповідно до направлення від 31.05.2013р. № 258 та наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки № 255 від 31.05.2013 року, проводилась позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Компанія «К.С.М.» (код ЄДРПОУ 34262697) (далі - ПП «Компанія «К.С.М.») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «УВГ ГРУП» (код 37074628) та ПП «КАПІТАЛ І СТ» (код 33829560) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки Миронівською МДПІ Київської області Державної податкової служби складено Акт № 208/22-011/34262697 від 13.06.2013 року (далі - акт перевірки).

На підставі вказаного Акту перевірки, Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001682202 від 05.07.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12104 грн. (в тому числі за основним платежем - 11296 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 808 грн.) та № 0001672202 від 05.07.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 17 736 грн. (в тому числі за основним платежем - 16889 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 847 грн.).

ПП «Компанія «К.С.М.» ознайомившись з актом перевірки №208/22- 011/34262697 від 13.06.2013 року та прийнятими на підставі нього оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 0001682202 від 05.07.2013 року та № 0001672202 від 05.07.2013 року, вважає що даний акт не відображає фактичні обставини справи, висновки викладені у вказаному акті перевірки не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству, вчинені з перевищенням меж компетенції даного перевіряючого органу, зазначені в ньому порушення вимог податкового законодавства не узгоджуються з фактично проведеними та облікованими господарським операціями, є надуманими, не підтвердженими документально, а відтак дії Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, які полягають у формуванні в Акті № 208/22-011/34262697 від 13.06.2013 року висновків про безтоварність та нікчемність господарських операцій з ТОВ «УВГ ГРУП» (код 37074628) та ПП «КАПІТАЛ І СТ» (код 33829560) є протиправними, а прийняті податкове повідомлення-рішення - незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні 28.10.2013 року судом було закрито провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Компанія "К.С.М." до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень у частині позовних вимог про визнання протиправними дії Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, які полягають у формуванні, в Акті позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Компанія "К.С.М." № 208/22-011/34262697 від 13.06.2013року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "УВГ ГРУП" (код 37074628) та ПП "КАПІТАЛ І СТ" (код 33829560) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, висновків про безтоварність та нікчемність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, про що постановлено відповідну ухвалу.

Представники позивача Пейко А.Б. та Лютко А.Ф. у судових засіданнях 28.10.2013 року та 30.10.2013 року позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити, скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 0001682202 від 05.07.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 104 грн. (в тому числі за основним платежем - 11296 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 808 грн.) та № 0001672202 від 05.07.2013року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 17 736 грн. (в тому числі за основним платежем - 16889 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 847 грн.), підтвердили обставини. Викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

У судовому засіданні 28.10.2013року та 30.10.2013 року судом було зобов'язано позивача надати суду всі товарно-транспортні накладні, письмові пояснення щодо складського зберігання, переміщення товарів, технічні характеристики товарів та інші докази товарності договорів, письмові пояснення щодо консультаційних послуг та використання отриманих за спірними угодами послуг у власній господарській діяльності.

Але позивачем не було надано суду витребуваних товарно-транспортних накладних під час здійснення господарської діяльності з ТОВ "УВГ ГРУП" та ПП "КАПІТАЛ І СТ", оскільки вони відсутні на підприємстві, у зв'язку з тим, що останні не складались, як і відсутня інформація щодо складського зберігання продукції та її переміщення.

Також, позивач не знайшов можливим надати суду будь-яку інформацію стосовно технічних характеристик товарів та використовуваної у виробництві сировини, у зв'язку з їх відсутністю.

Крім того, представниками позивача не було надано письмових обґрунтувань та пояснень стосовно змісту предмету, обсягів та інших істотних умов господарських відносин належним чином не відображених у правочинах, укладених між позивачем та ТОВ "УВГ ГРУП" та ПП "КАПІТАЛ І СТ".

Будь-які інші докази товарності, виконання умов договорі, окрім тих, які містяться в матеріалах справи позивачем, також не надано суду.

04.11.2013 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача А.Ф. Лютко про розгляд справи за відсутністю позивача та його представників.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача правочини, укладені між позивачем та ТОВ «УВН ГРУП» та ПП «КАПІТАЛ І СТ» є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, не спричинили реального настання правових наслідків та є безтоварними, а контрагенти позивача здійснювали надання послуг без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту та формування валових витрат. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

28.10.2013 року представником відповідача І.П. Гайда надано суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в період з 31.05.2013 року по 05.06.2013 року, Миронівською міжрайонною Державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби, відповідно до направлення від 31.05.2013р. № 258 та наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки № 255 від 31.05.2013 року, проводилась позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Компанія «К.С.М.» (код ЄДРПОУ 34262697) (далі - ПП «Компанія «К.С.М.») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «УВГ ГРУП» (код 37074628) та ПП «КАПІТАЛ І СТ» (код 33829560) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки Миронівською МДПІ Київської області Державної податкової служби складено Акт №208/22-011/34262697 від 13.06.2013 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Компанія «К.С.М.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «УВГ ГРУП» та ПП «КАПІТАЛ І СТ» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року» (далі - акт перевірки).

В ході проведення перевірки встановлено, що ПП «Компанія «К.С.М.» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р. мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "УВГ ГРУП" (код 37074628) за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. та з ПП "КАПІТАЛ І СТ" (код 33829560) за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р.

Також, під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «УВГ ГРУП» та ПП «КАПІТАЛ І СТ» є нікчемними і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є по суті безтоварними.

Оскільки перевіркою ПП «Компанія «К.С.М.» встановлені порушення ст.202, 203, 215, 216, 228, 234, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) по правочинах здійснених з: контрагентом - постачальником ТОВ "УВГ ГРУП" (код 37074628) та ПП "КАПІТАЛ І СТ" (код 33829560) за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р., що призвело до порушення податкового законодавства:

1). п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями, ст.. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. M996-XIV (із змінами та доповненнями), встановлено неправомірність формування витрат ПП «Компанія «К.С.М.» по взаємовідносинам з ТОВ "УВГ ГРУП" (код 37074628) та ПП "КАПІТАЛ І СТ" (код 33829560), що призвело до їх завищення на суму 74835,21 грн., в т.ч за 2 квартал 2011р. в сумі 58710,37грн, за 4 квартал 2012р. в сумі 16124,84грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 16889,61 грн., в т.ч . за 2 квартал 2011р. в сумі 13503,39 грн., за 4 квартал 2012р. в сумі 3386,22грн.

2). п. 201.1, п. 201.6 спи 201, спи 185, cm. 186, ст. 187, спи 188, п.198.3 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756- VI із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. (із змінами та доповненнями) встановлено неправомірність формування податкового кредиту ПП «Компанія «К.С.М.» по взаємовідносинам з ТОВ "УВГ ГРУП" (код 37074628) та ПП "КАПІТАЛ І СТ" (код 33829560), що призвело до їх завищення на суму 11296,29грн, в т.ч. за квітень місяць 2011р. в сумі 3639,20грн, за червень місяць 2011п. в сумі 4432,13грн, за вересень місяць 2012р. в сумі 1590,33 грн., за листопад місяць 2012р. в сумі 1634,63грн. В результаті занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 11296,29грн, в т.ч. за квітень місяць 2011р. в сумі 3639,20грн, за червень місяць 2011п. в сумі 4432,13грн, за вересень місяць 2012р. в сумі 1590,33 грн., за листопад місяць 2012р. в сумі 1634,63грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача відомості про його контрагентів, а саме: матеріали ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі , які спільно з співробітниками УПМ ДПС у Київській області 06.03.2013 року викрили «конвертаційний центр», що надавав за грошову винагороду послуги реально діючим суб'єктам господарювання України, з мінімізації податкових зобов'язань та не незаконної конвертації безготівкових коштів в готівку. Так, у злочинній схемі. Створеній громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 використовувались реквізити підприємств «транзитерів» - ТОВ «Голден Брідж» , ТОВ «УВГ Груп» та реквізити підприємств з ознаками «фіктивності» -ТОВ «Мі Дорадо», ПП «Капітал і СТ», ТОВ «НВП Природа і світ». Виходячи з вищенаведеного, підприємства «транзитери» - ТОВ «Голден Брідж», ТОВ «УВГ Груп» та підприємства з ознаками «фіктивності» - ТОВ «Мі Дорадо», ПП «Капітал і СТ» , ТОВ «НВП Природа і світ» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Водночас перевіряючі, дослідивши податкову звітність контрагентів та інформацію з наявних у податковій інспекції баз даних (АРМ "ТАХ", АРМ "Звіт", АІС "ОР", АІС "РПП", системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) дійшли висновку про неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій - поставку матеріалів ПП «Компанія К.С.М», усі операції вчинені між ТОВ «УВГ ГРУП» , ПП «Капітал і СТ» та ПП «Компанія «К.С.М.» є безтоварними та не спричиняють реального настання правових наслідків.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

На підставі вказаного акту перевірки, Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001682202 від 05.07.2013року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12104 грн. (в тому числі за основним платежем - 11296 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 808 грн.) та № 0001672202 від 05.07.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 17 736 грн. (в тому числі за основним платежем - 16889 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 847 грн.).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до ГУ Міндоходів у Київській області з відповідною скаргою. За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача залишено без задоволення , а рішення відповідача - без змін.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Із системного аналізу положень статей 198-201 Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відтак, відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, оскільки господарська операція має бути фактично здійснена, а первинні документи мають відображати її реальність, що і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції, які підтверджуються, зокрема, належним чином оформленими первинно-бухгалтерськими документами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Відтак, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд під час судового розгляду справи витребував від позивача докази на підтвердження факту поставки товарів та надання послуг за спірними угодами.

Так у відповідності з наданими до перевірки та суду первинними бухгалтерськими документами ПП «Компанія «К.С.М.» придбало у ТОВ "УВГ ГРУП" послуги з пакування, маркування, пошиву штор та консультаційні послуги.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені наступним чином: Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 58710,37 грн. придбаних послуг без ПДВ; Дт 64 «Розрахунки по податках та зборах» КТ 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 8071,33 грн. ПДВ.

Також згідно з наданими суду та до перевірки первинними бухгалтерськими документами ПП «Компанія «К.С.М.» придбало у ПП "КАПІТАЛ І СТ" послуги по маркуванню продукції. В бухгалтерському обліку дані операції відображені наступним чином: Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 16124,84 грн придбаних послуг - без ПДВ; Дт 64 «Розрахунки по податках та зборах» КТ 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 3224,96 грн. ПДВ.

В складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в податковому обліку, відображено придбання послуг в рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) податкових декларацій з податку на прибуток: в сумі 74835,21 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011р. в сумі 58710,37грн, за 4 квартал 2012р. в сумі 16124,84 грн.

Податок на додану вартість в сумі в сумі 11296,29 грн. (в тому числі за квітень 2011 року в сумі 3639,20 грн.; за червень 2011 року 4432,13 грн.; за вересень 2012 року в сумі 1590,33 грн.; за листопад 2012 в сумі 1634,63 грн.), на підставі виписних податкових накладних, ПП «Компанія «К.С.М.» віднесений до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди, про що свідчать данні податкової декларації з ПДВ.

На підтвердження реальності здійснення вказаних операцій позивачем було надано, зокрема акти здачі-прийняття робіт №138 від 28.04.2011року; № 199 від 30.06.2011 року; №200 від 30.06.2011 року; № 240 від 30.06.2011 року, податкові накладні № 138 від 22.04.2011 року; № 199 від 10.06.2011 року; № 200 від 10.06.2011 року , акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000062 від 12.10.2012року; № ОУ-0000072 від 27.11.2012року, податкові накладні № 62 від 28.09.2012 року; № 72 від 06.11.2012 року, виписки по рахункам, рахунки - фактури №62 від 28 вересня 2012 року , №72 від 31 жовтня 2012 року, №240 від 22 червня 2011 року, №200 від 9 червня 2011 року, №199 від 9 червня 2011 року, №138 від 20 квітня 2011 року .

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни отриманих послуг. Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат вчинено позивачем незаконно.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат коштів, пов'язаних з виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту, є можливість за наявними первинними документами встановити реальний об'єм виконаних послуг, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх отримання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Як то встановлено судом, предметом спірних правочинів є, зокрема, надання послуг по пошиву штор, послуг маркування, пакування та консультаційних послуг.

На підтвердження фактичного отримання послуг за укладеними правочинами представником позивача у ході судового розгляду справи надано пояснення та докази, які, на його думку, спростовують твердження відповідача про відсутність реальності операцій.

Так надані позивачем Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунки фактури складені формально, обмежившись фразою «послуги по маркуванню» «Консультаційні послуги» «Послуги пакування та маркування» в кількості 1 послуга, предмет послуг відсутній, звіти про виконану роботу відсутні, що не дає змоги доведення використання цих послуг у господарській діяльності підприємства.

Крім того, вказані послуги не були використані позивачем у власній господарській діяльності, а були в подальшому реалізовані іншим підприємствам.

Письмових пояснень з приводу суті та переліку консультаційних послуг , наданих компанією ТОВ "УВГ ГРУП" позивачем суду не надано.

Зі змісту актів прийому-передачі послуг немає можливості встановити зв'язок з господарською операцією, що здійснювалась. Крім того, формальність складення актів прийому-передачі послуг позбавляє їх ознак документу.

Види наданих згідно акту прийому-здачі послуг носять загальний характер.

Позивачем також не надано пояснень, яким саме чином зазначені в акті послуги використовувались ним у власній господарській діяльності.

З огляду на наведені вище норми та зазначені фактичні обставини справи, надані позивачем акти здачі-прийняття робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконання послуг по маркуванню, пакуванню та пошиву штота консультаційних послуг, використаних у господарській діяльності підприємства, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно з договором здійснювалися відповідні послуги та не містять .

Підсумовуючи викладене та оглянувши надані суду акти здачі-прийняття та податкові накладні, суд відмічає, зазначена в них інформація щодо переліку послуг не дає можливості визначити, які саме послуги надавалися, оскільки перелік послуг носить загальний характер та не ідентифікований по відношенню до практичного застосування позивачем отриманих послуг; підтверджуючих документів реального виконання та суті наданих послуг позивачем надано не було. Крім того, як уже зазначалось вище. У письмовій формі договори не заключались з ТОВ «УВГ ГРУП» та ПП «КАПІТАЛ І СТ» , що також унеможливлює встановлення, які саме послуги надавалися та їх обсяг, виконавців і зміст.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Судом встановлено, що акти здачі-прийняття робіт не оформлені відповідно вищевказаних норм законодавства, зокрема не наведено змісту та обсягу господарської операції, змісту виконаних робіт (наданих послуг).

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання послуг по маркуванню, пошиву штор, послуг по пакуванню та консультаційних послуг.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження вищенаведених господарської операції не відповідають вимогам діючого законодавства.

На думку суду, з огляду на предмет судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на неконкретні послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Документи, які позивач надавав на підтвердження правомірності формування спірних валових витрат та податкового кредиту, є такими, що не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Відтак, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договорів, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Поряд із вищевикладеним, суд звертає увагу на таке.

Так, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.

Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 p. №742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому необхідною умовою є необхідність перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також судом враховано той факт, що предметом договірних відносин є надання послуг по маркуванню, пошиттю штор, пакуванню та консультаційні послуги, а як зазначено у Витягах з єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців , щодо ПП «Капітал і СТ» та ТОВ «УВГ Груп», основними видами їхньої діяльності є підготовчі роботи на будівельному майданчику, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Отже, зазначені види діяльності не пов'язані з виданими наданих послуг.

Крім того, судом враховано, що під час перевірки відповідачем були використані матеріали ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі , які спільно з співробітниками УПМ ДПС у Київській області 06.03.2013 року викрили «конвертаційний центр», що надавав за грошову винагороду послуги реально діючим суб'єктам господарювання України, з мінімізації податкових зобов'язань та не незаконної конвертації безготівкових коштів в готівку. Так, у злочинній схемі. Створеній громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 використовувались реквізити підприємств «транзитерів» - ТОВ «Голден Брідж» , ТОВ «УВГ Груп» та реквізити підприємств з ознаками «фіктивності» -ТОВ «Мі Дорадо», ПП «Капітал і СТ», ТОВ «НВП Природа і світ». Виходячи з вищенаведеного, підприємства «транзитери» - ТОВ «Голден Брідж», ТОВ «УВГ Груп» та підприємства з ознаками «фіктивності» - ТОВ «Мі Дорадо», ПП «Капітал і СТ» , ТОВ «НВП Природа і світ» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відтак, позивачем не доведено факту здійснення господарських операцій саме ТОВ «УВГ ГРУП» та ПП «КАПІТАЛ І СТ» .

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту (в частині сплати ПДВ), витрати на придбання вищевказаних послуг, оскільки такі витрати не підтверджені документами, які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість. Позивачем не доведено направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, не обґрунтовано економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання та інше.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту (в частині сплати ПДВ в ціні послуг).

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту.

За таких підстав, ураховуючи наявність обставин, з якими законодавець пов'язує відсутність у платника податків права для віднесення до податкового кредиту та валових витрат сум за операціями, що фактично не відбулися, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність свого рішення, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є обґрунтованими.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності їх витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Компанія "К.С.М." до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.