Ухвала

від 11.06.2014 по справі 810/5229/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5229/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Компанія К.С.М» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Компанія К.С.М» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у задоволенні позову ПП «Компанія К.С.М» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Компанія «К.С.М.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «УВГ ГРУП» (код 37074628) та ПП «КАПІТАЛ І СТ» (код 33829560) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки Миронівською МДПІ Київської області ДПС складено Акт №208/22-011/34262697 від 13.06.2013 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Компанія «К.С.М.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «УВГ ГРУП» та ПП «КАПІТАЛ І СТ» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року» (далі - акт перевірки).

На підставі вказаного акту перевірки, Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001682202 від 05.07.2013року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12104 грн. (в тому числі за основним платежем - 11296 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 808 грн.) та № 0001672202 від 05.07.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 17 736 грн. (в тому числі за основним платежем - 16889 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 847 грн.).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Окрім того, згідно з п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 ПК України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Відтак, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Компанія «К.С.М.» придбало у ТОВ «УВГ ГРУП» послуги з пакування, маркування, пошиву штор та консультаційні послуги.

Також, ПП «Компанія «К.С.М.» придбало у ПП «КАПІТАЛ І СТ» послуги по маркуванню продукції.

Податок на додану вартість в сумі в сумі 11296,29 грн. (в тому числі за квітень 2011 року в сумі 3639,20 грн.; за червень 2011 року 4432,13 грн.; за вересень 2012 року в сумі 1590,33 грн.; за листопад 2012 в сумі 1634,63 грн.), на підставі виписних податкових накладних, ПП «Компанія «К.С.М.» віднесений до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди, про що свідчать данні податкової декларації з ПДВ.

На підтвердження реальності здійснення вказаних операцій позивачем було надано, зокрема акти здачі-прийняття робіт №138 від 28.04.2011року; № 199 від 30.06.2011 року; №200 від 30.06.2011 року; № 240 від 30.06.2011 року, податкові накладні № 138 від 22.04.2011 року; № 199 від 10.06.2011 року; № 200 від 10.06.2011 року , акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000062 від 12.10.2012року; № ОУ-0000072 від 27.11.2012року, податкові накладні № 62 від 28.09.2012 року; № 72 від 06.11.2012 року, виписки по рахункам, рахунки - фактури №62 від 28 вересня 2012 року , №72 від 31 жовтня 2012 року, №240 від 22 червня 2011 року, №200 від 9 червня 2011 року, №199 від 9 червня 2011 року, №138 від 20 квітня 2011 року .

Крім того, на підтвердження фактичного отримання послуг за укладеними правочинами представником позивача у ході судового розгляду справи надано пояснення та докази, які, на його думку, спростовують твердження відповідача про відсутність реальності операцій.

Так надані позивачем Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунки фактури складені формально, обмежившись фразою «послуги по маркуванню» «Консультаційні послуги» «Послуги пакування та маркування» в кількості 1 послуга, предмет послуг відсутній, звіти про виконану роботу відсутні, що не дає змоги доведення використання цих послуг у господарській діяльності підприємства.

Крім того, вказані послуги не були використані позивачем у власній господарській діяльності, а були в подальшому реалізовані іншим підприємствам.

Також судом першої інстанції вірно враховано той факт, що предметом договірних відносин є надання послуг по маркуванню, пошиттю штор, пакуванню та консультаційні послуги, а як зазначено у Витягах з єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, щодо ПП «Капітал і СТ» та ТОВ «УВГ Груп», основними видами їхньої діяльності є підготовчі роботи на будівельному майданчику, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Отже, зазначені види діяльності не пов'язані з виданими наданих послуг.

З матеріалів справи також вбачається, що під час перевірки відповідачем були використані матеріали ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі , які спільно з співробітниками УПМ ДПС у Київській області 06.03.2013 року викрили «конвертаційний центр», що надавав за грошову винагороду послуги реально діючим суб'єктам господарювання України, з мінімізації податкових зобов'язань та не незаконної конвертації безготівкових коштів в готівку. Так, у злочинній схемі, створеній громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 використовувались реквізити підприємств «транзитерів» - ТОВ «Голден Брідж» , ТОВ «УВГ Груп» та реквізити підприємств з ознаками «фіктивності» -ТОВ «Мі Дорадо», ПП «Капітал і СТ», ТОВ «НВП Природа і світ». Виходячи з вищенаведеного, підприємства «транзитери» - ТОВ «Голден Брідж», ТОВ «УВГ Груп» та підприємства з ознаками «фіктивності» - ТОВ «Мі Дорадо», ПП «Капітал і СТ» , ТОВ «НВП Природа і світ» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відтак, позивачем не доведено факту здійснення господарських операцій саме ТОВ «УВГ ГРУП» та ПП «КАПІТАЛ І СТ».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту (в частині сплати ПДВ), витрати на придбання вищевказаних послуг, оскільки такі витрати не підтверджені документами, які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на встановлене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія К.С.М» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 16.06.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.