Постанова

від 04.11.2013 по справі 905/1075/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа№ 905/1075/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Хмара М.М.

від відповідача: Іванісенко Н.О.

від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинний двір»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013р.

у справі №905/1075/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинний двір»

до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» в особі Донецького відділення №1 ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне підприємство»

про визнання договору поруки №031-08-08/6 від 27.02.2009р. припиненим

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостинний двір» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» в особі Донецького відділення №1 ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна» про визнання Договору поруки №031-08-08/6 від 27.02.2009р. припиненим.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.02.2013р. порушено провадження у справі №905/1075/13-г.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.04.2013р. справу №905/1075/13-г направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами розгляду справи №905/1075/13-г Господарським судом міста Києва 16.07.2013р. прийнято рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостинний двір» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним установленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів.

Так, скаржник вказує на те, що розгляд даної справи відбувся не за підсудністю Господарському суду міста Києва. Також апелянт зазначає, що не отримував відзиву на позову заяву, а тому був позбавлений можливості надати докази на спростування заперечень відповідача проти позову. Неправомірним, на думку апелянта, є посилання господарського суду на заочне рішення Ворошилівського районного суду міста Донецька від 10.09.2012р. про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ТОВ «Донецьке шахтобудівне підприємство» та поручителів, зокрема ТОВ «Гостинний двір», оскільки, як вказує позивач, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ заочне рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 10.09.2012р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Позивач зазначає також, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що строк виконання основного зобов'язання сплинув 27.08.2010р., а відповідач в порушення вимоги ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України звернувся до позивачів шляхом звернення до суду з позовом лише в 2012р., на підставі чого було винесене заочне рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 10.09.2012р.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не надав апеляційному суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Третя особа на надала письмових пояснень щодо доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинний двір» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 07.10.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р. розгляд справи апеляційним судом було відкладено на 21.10.2013р. відповідно до ст. 77 ГПК України, з огляду не неявку в судове засідання представників сторін.

Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 21..20.2013р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинний двір» та Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» виникли на підставі Договору поруки №031-08-08/6 від 27.02.2009р., за яким ТОВ «Гостинний двір», як поручитель, зобов'язалось відповідати за повне та своєчасне виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівне підприємство», його боргових зобов'язань перед ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна» за Договором про надання кредиту №031-08-08 від 29.08.2008р. в повному обсязі таких зобов'язань.

Згідно з п. 1.2. Договору поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Статтею 2 Договору поруки визначено, що порукою за цим Договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у таких строк і в такому порядку, як встановлено у Кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо повернення основної суми кредиту, наданого боржнику; сплата процентів за користування кредитом; сплата пені та штрафу за прострочення, а також та штрафу за нецільове використання кредиту і невиконання умов Кредитного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановленого договором поруки.

Предметом розгляду даної справи є вимоги про визнання припиненим Договору поруки від 27.02.2009р. №031-08-08/6 на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що відповідач, як вказує позивач, пропустив шестимісячний строк на пред'явлення вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

Так, частина 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що Договором поруки не визначено строк припинення поруки, а згідно Кредитного договору №031-08-08 від 29.08.2008р. датою повернення кредиту є 27.08.2010р.

Отже, враховуючи положення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України відповідач мав пред'явити вимогу до позивача протягом шести місяців, починаючи з 27.08.2010р. і до 27.02.2011р.

У відповідності до п. 3.4. Договору поруки обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної письмової вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, коли кредитор надіслав її поштою (рекомендованим листом або кур'єром) за адресою, вказаною в цьому Договорі. При зміні своєї адреси поручитель зобов'язаний повідомити про це кредитора. До отримання такого повідомлення вимога кредитора належить до подання за вказаної в цьому Договорі адресою.

Матеріали справи містять вимогу відповідача до позивача №26.11.2010р. №12.1-09/2132-1 про сплату заборгованості згідно Кредитного договору в розмірі 555 864,73 доларів США та 1 023 537,94 грн., копію квитанції від 26.11.2010р. про відправку рекомендованої кореспонденції позивачеві. При цьому, як вбачається з вимоги відповідача №26.11.2010р. №12.1-09/2132-1, вона була відправлена на адресу позивача, вказану в Договорі поруки.

Таким чином, враховуючи наведене та в силу п. 3.4. Договору поруки вимога відповідача №26.11.2010р. №12.1-09/2132-1 до позивача про сплату заборгованості за Кредитним договором є пред'явленою відповідачем 26.11.2010р. позивачеві та отриманою позивачем, тобто в межах шестимісячного строку, зі спливом якого закон пов'язує припинення поруки.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Апеляційний суд також не погоджується з твердженням позивача про те, що дана справа розглянута з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

23.04.2013р. ухвалою Господарського суду Донецької області справу №905/1075/13-г було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 2, ч. 4 ст. 15, ст. 17 ГПК України, а Господарським судом міста Києва прийнято дану справу до провадження та прийнято рішення за результатами її розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 15 ГПК України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відокремлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частини першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до ч 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Так, як вбачається з положення про Донецьке відділення №1 Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» його адресою є м. Донецьк, проспект 25 річчя РККА, 3.

Згідно з п. 1.4. Положення про Донецьке відділення №1 Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» відділення не є юридичної особою, є структурною одиницею Банку, і здійснює свою діяльність від його імені та в межах наданих повноважень.

Згідно з п. 4.1. Положення загальне керівництво та контроль за діяльністю відділенням здійснює Голова правління банку у відповідності зі Статутом банку та даним Положенням. Управління поточною діяльністю відділення здійснює керуючий відділенням, рішення про призначення якого приймається головою правління банку. Керуючий відділенням діє на підставі довіреності, виданої банком.

В наданих відповідачем копіях довіреностей керуючого Донецьким відділенням від 03.04.2012р., №1 від 26.02.2013р., передбачений конкретний перелік прав, якими користується керуючий цього відділення Барков М.П. для реалізації повноважень, передбачених цією довіреністю, серед якого відсутній перелік прав щодо представництва юридичної особи.

Отже, у зв'язку з відсутністю доказів того, що Донецьке відділення №1 Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» має повноваження на представлення юридичної особи - ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна», а також враховуючи те, що юридичною адресою ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна» є м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20 та згідно ч. 2 ст. 15 ГПК України апеляційний суд не вбачає порушень правил територіальної підсудності при розгляді даної справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинний двір» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013р. у справі №905/1075/13-г залишити без змін.

3. Справу №905/1075/13-г повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін