Постанова

від 12.11.2013 по справі 924/1025/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 924/1025/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Миханюк М.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сьома І.Б. - представник за довіреністю від 07.12.2012р. №1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано", м.Київ

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 01.10.13 р. у справі № 924/1025/13 (суддя Субботіна Л.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано", м.Київ

до Приватного підприємства ім. Г.І.Ткачука, с.Кремінна, Городоцького району Хмельницької області

про скасування факту зарахування зустрічних однорідних вимог

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.10.2013р. у справі №924/1025/13 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" до Приватного підприємства ім.Г.І.Ткачука про скасування факту зарахування зустрічних однорідних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.10.2013р. у справі №924/1025/13 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" з Державного бюджету України 573,50грн. зайво сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суд не повністю дослідив правовідносини, які зазначені в позовній заяві, як підстави для задоволення позовних вимог, чим порушив право позивача на законний та всебічний розгляд справи, що призвело до прийняття неправильного рішення;

- суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, пославшись на те, що позивачем обрано спосіб захисту свого права, який не відповідає способам захисту права, передбачених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, оскільки передбачений у них перелік способів захисту прав не є вичерпним, а тому суд може застосувати інші способи захисту;

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд помилково зробив висновок, що позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги покликається на наявність заборгованості у відповідача внаслідок поставки відповідачем товару неналежної якості, при тому, що в позові позивачем зазначено не про товар неналежної якості, що був поставлений відповідачем, а про фактично поставлений товар згідно договорів поставки №08/06-11 від 08.06.2011р. та №06/РФ-11 від 06.07.2011р., який був визнаний заліковим на загальну масу - 62т 197кг відповідно до реєстру накладних за №Ж-00196 від 18.07.2011р. ТОВ "Еколінія", що надавала елеваторні послуги.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 04.11.2013р. №2013/11-04 Приватне підприємство ім. Г.І.Ткачука та його представник в судовому засіданні 12.11.2013р. заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважають рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2013р. у справі №924/1025/13 законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач в судове засідання 12.11.2013р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Крім того, ухвалою суду від 25.10.2013р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка повноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2011р. між Приватним підприємством ім.Г.І.Ткачука (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" (покупець) укладений договір поставки №08/06-11, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупцеві, а покупець прийняти й оплатити сільськогосподарську культуру: ріпак продовольчий врожаю 2011 року (товар) загальною кількістю - 30 тон 00 кг + 5% (а.с.21-23).

Вартість одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і становить 3500,00грн. з ПДВ (п.2.1 договору поставки від 08.06.2011р. №08/06-11).

Сума договору становить 105000,00грн. з ПДВ (п.2.2 договору поставки від 08.06.2011р. №08/06-11).

Згідно п.4.3 договору поставки від 08.06.2011р. №08/06-11, у разі якщо якість партії товару виявиться нижче тієї, що вказана в документі про підтвердження якості товару, покупець має право відмовитись від приймання та вимагати допоставки партії належної якості або відповідного зменшення ціни партії товару або повернення товару неналежної якості.

Пунктом 5.2 договору поставки від 08.06.2011р. №08/06-11 передбачено, що оплата товару проводиться в авансовому порядку: в сумі 105000,00грн. в термін до 22.06.2011р..

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.08.2011р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.8.1 договору поставки від 08.06.2011р. №08/06-11).

06.07.2011р. між Приватним підприємством ім. Г.І.Ткачука (постачальник) та ТОВ "Агропромислова компанія "Грано" (покупець) укладено договір поставки №06/РФ-11, згідно п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупцеві, а покупець прийняти й оплатити сільськогосподарську культуру: ріпак продовольчий врожаю 2011 року (товар) загальною кількістю - 30 тон 00 кг + 5% (а.с.18-20).

Вартість одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і становить 3700,00грн. з ПДВ (п.2.1 договору поставки від 06.07.2011р. №06/РФ-11).

Ціна договору становить 111000,00 грн. + 5% з ПДВ (п.2.2 договору поставки від 06.07.2011р. №06/РФ-11).

Відповідно до п.4.3 договору поставки від 06.07.2011р. №06/РФ-11, у разі якщо якість партії товару виявиться нижче тієї, що вказана в документі про підтвердження якості товару, покупець має право відмовитись від приймання та вимагати допоставки партії належної якості або відповідного зменшення ціни партії товару або повернення товару неналежної якості.

Пунктом п.5.2 договору поставки від 06.07.2011р. №06/РФ-11 встановлено, що оплата товару проводиться в авансовому порядку: в сумі 111000,00грн. в термін до 30.07.2011р..

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.08.2011р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.8.1 договору поставки від 06.07.2011р. №06/РФ-11).

Згідно платіжних доручень №21 від 08.06.2011р. та №59 від 06.07.2011р. позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 216 000,00 грн. як передплату за ріпак (а.с.26-29).

На виконання договорів поставки від 08.06.2011р. №08/06-11 та від 06.07.2011р. №06/РФ-11 Приватне підприємство ім. Г.І.Ткачука поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" 67,32т ріпаку на загальну суму 243084,00грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними серії 28АЗ-1 №213 від 16.07.2011р., №214 від 16.07.2011р., №216 від 17.07.2011р., з пунктом розвантаження ХПП "Балин" (а.с.42-44).

Вартість поставленого та неоплаченого ріпаку за вищевказаними договорами складала 27084,00грн..

23.08.2011р. між Приватним підприємством ім.Г.І.Ткачука (постачальник) та ТОВ "Агропромислова компанія "Грано" (покупець) укладено договір поставки №23/08-11, згідно п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупцеві, а покупець прийняти й оплатити сільськогосподарську культуру: соняшник врожаю 2011 року загальною кількістю - 110 тон 00 кг + 5% (а.с.8-10).

Вартість одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і становить 3500,00грн. з ПДВ (п.2.1 договору поставки від 23.08.2011р. №23/08-11)

Сума договору становить 385000,00 грн. з ПДВ (п.2.2 договору поставки від 23.08.2011р. №23/08-11).

Пунктом п.5.2 договору поставки від 23.08.2011р. №23/08-11 передбачено, що оплата товару проводиться в авансовому порядку: в сумі 385000,00грн. в термін до 30.09.2011р..

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2011р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.8.1 договору поставки від 23.08.2011р. №23/08-11).

Позивач оплатив вартість товару згідно договору поставки від 23.08.2011р. №23/08-11 в повному обсязі, що не заперечується сторонами.

На виконання договору поставки від 23.08.2011р. №23/08-11 Приватне підприємство ім.Г.І.Ткачука поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" 101,04т соняшнику, що підтверджується товарно-транспортними накладними серії 28АЗ-1 №278 від 28.10.2011р., №279 від 28.10.2011р., № 302 від 28.10.2011р., №325 від 26.11.2011р., №326 від 26.11.2011р., №380 від 21.02.2012р. (а.с.12-17)

Недопоставлена кількість соняшника становить 8,96т на суму, з врахуванням п.2.1. договору поставки від 23.08.2011р. №23/08-11, що складає 31360,00грн. Вкзана заборгованість відповідача перед позивачем сторонами не заперечується.

07.12.2012р. Приватне підприємство ім. Г.І.Ткачука звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" із заявою №2012/12-07 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій повідомило останнього про припинення зобов'язання по сплаті 27084,00грн. шляхом зарахування грошових вимог позивача перед відповідачем, що виникли в зв'язку з неоплатою позивачем одержаного ріпаку, в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем по поверненню попередньої оплати за поставлений соняшник.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано", не погоджуючись із проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог, звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що згідно договору поставки № 23/08-11 від 23.08.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлену продукцію складає 31360,00грн., яку відповідач визнає листом про зарахування зустрічних однорідних вимог №2012/12-07 від 07.12.2012р. В той же час між відповідачем та позивачем були укладені договори поставки за № 06/РФ-11 від 06.07.2011р. та № 08/06-11 від 08.06.2011р. на поставку ріпаку врожаю 2011 року на загальну кількість 60 тон. Відповідно до реєстру накладних ТОВ "Еколінія", що надавала елеваторні послуги, відповідачем було відвантажено на елеватор 67т 220кг. Оскільки смітність відвантаженого ріпаку складала 12,8% (згідно п.4.1 договорів поставки - не повинна перевищувати 2,0%), то ТОВ "Еколінія" здійснила очистку зерна ріпаку відвантаженого відповідачем на загальну суму 4471,96грн., в зв'язку з чим зменшилась кількість поставленого ріпаку - 62т 197кг на суму, що складає 224128,9грн.. З врахуванням вказаного та послуг по очистці зерна, загальна сума коштів, яку, на думку позивача, останній мав сплатити відповідачу, становить 219656,94грн.. Оскільки позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 216000,00грн., то різниця між вартістю фактично поставленого товару та фактично сплаченими коштами складає 3656,94грн. Таким чином, на думку позивача, заборгованість відповідача перед позивачем складає 31360,00грн., в той же час заборгованість позивача перед відповідачем складає 3656,94грн.. Тому, сума зарахування зустрічних однорідних вимог, на яку посилається відповідач у своїй заяві, є необґрунтованою та не відповідає реальним обставинам. Крім того, позивач зазначив, що ріпак, який поставило Приватне підприємство ім. Г.І.Ткачука і заборгованість за яким була зарахована, був неналежної якості. В підтвердження вказаних обставин позивач надав реєстр накладних №Ж-00156 від 17.07.2011р. та №Ж-00196 від 18.07.2011р. на прийняття зерна ТОВ "Еколінія" з визначенням якості (а.с.2-4).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.10.2013р. у справі №924/1025/13 у позові відмовлено (а.с.54-56).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частиною 2 ст.35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. N18 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №17/5025/1224/12 від 07.12.2012р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.07.2013р., було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" до Приватного підприємства ім. Г.І. Ткачука про стягнення 31360,00грн. коштів за недоотриману продукцію та 1400,00грн. 5% штрафу за недоотриману продукцію. Стягнуто з Приватного підприємства ім. Г.І. Ткачука на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" 4276,00грн. коштів за недоотриману продукцію, 1400,00грн. штрафу, 1609,50грн. витрат по оплаті судового збору, в частині позовних вимог про стягнення 27084,00грн. коштів за недоотриману продукцію провадження у справі припинено. При прийнятті вказаного рішення суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 27084,00грн. є погашеною в силу приписів ст.601 ЦК України шляхом проведення заліку зустрічних однорідних зобов'язань, що здійснений за заявою однієї сторони (відповідача у справі) в процесі розгляду даної справи, що обумовлює припинення провадження в цій частині позову на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Також судом апеляційної інстанції досліджувались обставини справи щодо поставки відповідачем ріпаку неналежної якості, на які посилався позивач у апеляційній скарзі. В результаті чого Рівненським апеляційним господарським судом було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки соняшника від 23.08.2011р. №23/08-11, на момент звернення з позовом до суду, становила 31360,00грн., а заборгованість позивача перед відповідачем по договорам поставки ріпаку від 08.06.2011р. №08/06-11, від 06.07.2011р. №06/РФ-11 - 27084,00грн..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо однієї сторони.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

В силу ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких сторона є кредитором, а інша - боржником, а другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду. Водночас, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" не надано належних та допустимих доказів визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою Приватного підприємства ім. Г.І.Ткачука від 07.12.2012р. №2012/12-07, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог обумовило припинення зобов'язання відповідача в частині сплати 27084,00грн. заборгованості договорами поставки №08/06-11 від 08.06.2011р. та №06/РФ-11 від 06.07.2011р..

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано", як покупця за договорами поставки №08/06-11 від 08.06.2011р. та №06/РФ-11 від 06.07.2011р., претензій та повідомлень про порушення відповідачем умов зазначених договорів, а подані позивачем реєстри накладних №Ж-00156 від 17.07.2011р. та №Ж-00196 від 18.07.2011р. на прийняття зерна ТОВ "Еколінія" з визначенням якості не можуть вважатись належними та допустимими доказами поставки відповідачем ріпаку, оскільки не містять будь-яких відомостей з приводу того, що ріпак, який здавався позивачем на склад ТОВ "Еколінія" був поставлений саме відповідачем за договорами поставки №08/06-11 від 08.06.2011р. та №06/РФ-11 від 06.07.2011р.. Також, в даних реєстрах вказані номери накладних, назви та номери автомобілів, що здійснювали перевезення, пункт розвантаження, які не співпадають із відповідними відомостями, зазначеними у товарно-транспортних накладних серії 28 АЗ-1 №213 від 16.07.2011р., №214 від 16.07.2011р., №216 від 17.07.2011р., за якими товар поставлявся відповідачем позивачу.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписи ст.20 Господарського кодексу України передбачають, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Звертаючись до суду з вимогою про скасування факту зарахування зустрічних однорідних вимог оформленого заявою Приватного підприємства ім. Г.І.Ткачука від 07.12.2012р. №2012/12-07 про зарахування зустрічних однорідних вимог, скаржник фактично просить встановити певний юридичний факт.

Водночас, заявлена скаржником вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, зокрема в даній справі, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Отже, фактично скаржник звертається до суду з вимогою про встановлення юридичного факту, що виходить за межі повноважень господарського суду, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" наголошено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний спосіб захисту права і законних інтересів позивача шляхом скасування факту зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає способам захисту права, встановленими ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" до Приватного підприємства ім.Г.І.Ткачука про скасування факту зарахування зустрічних однорідних вимог.

Інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2013р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №3 від 14.10.2013р. в сумі 860,25грн., однак, розмір судового збору, який підлягав до сплати позивачем за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2013р. становив 573,50грн., тобто скаржником надлишково сплачено 286,75грн. судового збору, який колегія суддів вважає за необхідне йому повернути на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір", про що винести відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2013р. у справі №924/1025/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано", м.Київ - без задоволення.

2. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" (03067, м.Київ, вул.Виборзька, 94, офіс 203, ідентифікаційний код 374156595) з Державного бюджету України 286 грн. 75 коп. надлишково сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення №3 від 14.10.2013р..

2. Справу №924/1025/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (03067, м.Київ, вул.Виборзька, 94, офіс 203),

3 - відповідачу (32047, с.Кремінна, Городоцький район, Хмельницька область),

4 - в наряд.