Ухвала

від 14.10.2013 по справі 6/475

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2013 р. м. Київ К-53077/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряГончар Н.О. та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаГрембовський В.О. прокурорКлюге Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Біла Зірка-Інвест» на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2008 Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 6/475 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Біла Зірка-Інвест» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва за участюпрокуратури Шевченківського району м. Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біла Зірка-Інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009042309/0 від 28.11.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивача подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем подано клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Зірка-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2006 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт № 4377/23-09/34487935 від 16.11.2007;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009042309/0 від 28.11.2007, яким позивачу за порушення п.5.1, п.п.5.5.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» у сумі 1 717 916,00 грн. (з яких: 1 010 539,00 грн. - основний платіж та 707 377,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

- за результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем безпідставно, в порушення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено до складу валових витрат кошти в сумі 4 042 154,00 грн. (у тому числі, 1 182 591,65 грн. - банківська гарантія за фізичну особу ОСОБА_7 та 2 859 562,50 грн. - сплачені відсотки по кредиту від нерезидента), що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за ІІ квартал 2007 року у розмірі 1 010 539,00 грн.

Суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з встановленням порушень пп.5.1, п.п.5.5.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та компанією «Trittico Holding Limited» був укладений кредитний договір № 3-ТТ/06-кр від 20.07.2006, предметом якого є отримання кредитних коштів на загальну суму 35 000 000,00 доларів США. На виконання умов вказаного договору позивачем було отримано 9 000 000,00 доларів США.

Також судами встановлено, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_7 був укладений попередній договір від 10.08.2006 купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 108,8928 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. При цьому, за умовами даного договору продавець зобов'язався до дати продажу земельних ділянок покупцю самостійно та за свій рахунок змінити категорію земельних ділянок на категорію та цільове призначення, що дозволяє будівництво багатоповерхових будинків, будівель соціально-громадської інфраструктури, індивідуальних житлових будинків та таунхаузів. На виконання умов зазначеного договору позивачем на рахунок фізичної особи ОСОБА_7 було перераховано 45 450 000,00 грн.

ОСОБА_7 (продавець) повернув позивачу (покупцю) авансовий платіж у вигляді гривневого еквіваленту 9 000 000,00 доларів США за обмінним курсом НБУ на дату його повернення та одночасно з поверненням авансового платежу сплатив 15% річних від суми отриманого авансового платежу у розмірі 5 719 125,00 грн. Після отримання та конвертації зазначених коштів позивачем були перераховані відсотки нерезиденту «Trittico Holding Limited» за угодою № 3-ТТ/06-кр від 20.07.2006 у сумі 49 623 268,99 грн. (у тому числі, 4 301 176,84 грн. відсотків за користування кредитом). У податковому обліку підприємство відобразило 2 859 652,50 грн. відсотків, віднесених на валові витрати у 2 кварталі 2007 року.

Крім того, судами встановлено, що ТОВ «Біла Зірка-Інвест» є бенефіціаром ОСОБА_7 згідно гарантії повернення авансового платежу № АП/1008/ПА01 від 11.08.2007 та позивачем до складу валових витрат І півріччя 2007 року було віднесено сплачену банківську гарантію за ОСОБА_7 у сумі 1 182 591,65 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.1.32 ст.1 названого Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України до 1 січня 2008 року не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, за змістом вищенаведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є пов'язаність понесених витрат з власною господарською діяльністю платника податку, та якщо придбані товари (послуги) використані не на потреби власної господарської діяльності, то витрати на їх придбання не можуть відноситись до складу валових витрат платника податку на прибуток.

З врахуванням встановлених судами обставин справи та наведених вище норм, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що витрати на оплату банківської гарантії за ОСОБА_7 у сумі 1 182 591,65 грн. позивачем до складу валових витрат віднесені безпідставно, в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 цього Закону для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Підпунктом 5.5.3 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено до нерезидентів, визначених у підпункті 5.5.2, прирівнюються з метою оподаткування також юридичні особи, звільнені від сплати цього податку згідно з положеннями пунктів 7.11 - 7.13, 7.19 статті 7 цього Закону, чи ті, що відповідно до законодавства сплачують цей податок за ставками іншими, ніж встановлені у пункті 7.2 статті 7 або статті 10 цього Закону.

Згідно п. 1.26 ст. 1 названого Закону під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно установчих документів ТОВ «Біла Зірка-Інвест» його засновником є ТОВ «ВАЙТ СТАР ЛТД», засновником якого, в свою чергу, є компанія «Trittico Holding Limited» (яка володіє 99% акцій позивача) та «АЙСОЛА ЕНТЕРПРАЙСІЗ ЛІМІТЕД» (1%), тобто, компанія «Trittico Holding Limited» здійснює контроль над діяльністю позивача.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що позивачем, в порушення пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно віднесено до складу валових витрат у 2 кварталі 2007 року 2 859 562,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про доведеність відповідачем факту порушення позивачем норм податкового законодавства та відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Зірка-Інвест» залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний