Ухвала

від 05.11.2013 по справі 801/7830/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/7830/13-а

05.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан"- Панасюк Олег Олександрович, довіреність № б/н від 09.01.13

представник відповідача, Кримської митниці Міндоходів- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Кримської митниці Міндоходів на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 19.09.13 по справі № 801/7830/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона, м.Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)

до Кримської митниці Міндоходів (вул. Мальченка, 22, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95491)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2013 року Приватне акціонерне товариство «Кримський «ТИТАН» звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Кримської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення Кримської митниці про коригування митної вартості товарів № 600080000/2013/000005/1 від 05.07.2013 року.

08 вересня 2013 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідно наданої заяви позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Кримської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 15.07.2013 р. № 60008000/2013/000005/1; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.07.2013 р. № 600080000/2013/00090; зобов'язати Кримську митницю Міндоходів повернути Приватному акціонерному товариству "Кримський ТИТАН" фінансову гарантію у вигляді грошової застави в сумі 11507,11 грн.; стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача на користь ПрАТ "Кримський ТИТАН" судовий збір у розмірі 2048,78 грн.

18 вересня 2013 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, згідно якої позивач просить суд заборонити Кримській митниці Міндоходів перераховувати до Державного бюджету митні платежі з сум наданої ПрАТ "Кримський ТИТАН" фінансової гарантії у вигляді грошової застави в розмірі 11507,11 грн., до розгляду справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 19 вересня 2013 року клопотання Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» задоволено. Суд першої інстанції до набрання законної сили судовим рішенням по справі заборонив Кримській митниці Міндоходів перераховувати до Державного бюджету митні платежі з сум наданої Приватним акціонерним товариством «Кримський ТИТАН» фінансову гарантію у вигляді грошової застави у розмірі 11507,11 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 19 вересня 2013 року, яким задоволено клопотання про застосування заходів забезпечення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права та безпідставність мотивів з яких прийнята спірна ухвала. В апеляційній скарзі просить дану ухвалу скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, вважає, що ухвала суду першої інстанції винесена з додержанням норм процесуального права, апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи за його відсутністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Судова колегія звертає увагу, що інститут забезпечення адміністративного позову спрямований проти несумлінного відповідача, який може вчинити дії всупереч позовним вимогам.

Відповідно до ч.4 ст. 117 КАС України, адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

В заяві про забезпечення позову позивач просив заборонити Кримській митниці Міндоходів перераховувати до Державного бюджету митні платежі з сум, наданих Приватним акціонерним товариством «Кримський ТИТАН», фінансову гарантію у вигляді грошової застави.

З аналізу ч.1 ст. 117 КАС України, вбачається, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд при вирішенні питання про забезпечення позову у кожному випадку, повинен виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції погодився з твердженням позивача про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки після 80-денного терміну митний орган перерахує суму наданої позивачем гарантії до державного бюджету, що на думку суду унеможливить вирішення питання повернення гарантії по справі й змусить позивача звернутись до суду з окремим позовом про повернення коштів.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, оскільки по - перше: під наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення слід вважати необхідність достовірно встановити, що в разі невжиття заходів забезпечення позову правам та свободам позивача буде спричинено шкоду, виявити в чому вона буде полягати. Таким чином, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

По - друге: щодо формулювання про необхідність докласти значні зусилля для відновлення прав та свобод позивача без вжиття заходів забезпечення позову, суд при встановленні цієї обставини має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Дослідивши клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, по - перше, позивачем не наведено та документального не підтверджено наявності існування реальних обставин, за яких на теперішній час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам держави, або захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів, а по - друге, не вказано обставин, що доводять можливість виникнення ускладнень при виконанні рішення суду, якщо воно буде ухвалене на його користь, без вжиття заходів забезпечення позову.

Більш того, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05 червня 2012 року, відповідно до якого держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: - державний орган; - державні підприємство, установа, організація; - юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється згідно із законодавства. Фактичне виконання рішення суду здійснює Державна казначейська служба України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Таким чином, у разі неможливості боржником, державним органом чи державним підприємством самостійно виконати рішення суду його виконує Державна казначейська служба України за рахунок бюджетних коштів. А в разі невиконання такого рішення Державною казначейською службою України ст. 5 Закону, встановлено компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до понесення позивачем значних збитків та докладанням значних зусиль є помилковим, та необґрунтованим.

Також, судова колегія звертає увагу, що саме частиною першою статті 301 Митного кодексу України, визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок № 618).

Розділом ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Порядок № 611/147).

Згідно з пунктом 2 вказаного вище Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Пунктом 5 Порядку № 611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

На підставі отриманого висновку про повернення, відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку № 611/147).

З огляду на наведене не зарахування таких коштів до державного бюджету не дає правових підстав для їх повернення, а подальше їх стягнення безпосередньо з рахунку митного органу є поза межами передбаченого законодавством порядку повернення.

Колегія суддів з урахуванням викладеного зазначає, що суд першої інстанції повинен був з'ясувати вказані обставини та розглянути заяву про забезпечення позову в порядку передбаченому ч. 3 ст.118 КАС України, тобто здійснити розгляд клопотання про забезпечення позову за умови з'ясування всіх обставин які могли б вплинути на прийняття рішення стосовно заявленого клопотання.

На підставі вище викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги Кримської митниці Міндоходів та скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Керуючись статтями 195, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кримської митниці Міндоходів на ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.13р. у справі №801/7830/13-а - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.13р. у справі №801/7830/13-а - скасувати.

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Кримський Титан" у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян