Постанова

від 05.11.2013 по справі 801/3983/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/3983/13-а

05.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного виробниче-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал"- Карлашенко Андрій Михайлович, довіреність № 10/4-1 від 10.04.13

представник відповідача, Державної екологічної інспекції в АР Крим- Савіч Олександр Сергійович, довіреність № б/н від 12.03.13

розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виробниче-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 24.07.13 у справі № 801/3983/13-а

за позовом Приватного виробниче-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал" (вул. Руська, буд.20, с.Суворовське, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96526)

до Державної екологічної інспекції в АР Крим (вул. Козлова, 45 А, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування п.п. 1, 2 припису,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2013 року в задоволенні адміністративного позову Приватного виробниче-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал" до Державної екологічної інспекції в АР Крим про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування п.п. 1, 2 припису - відмовлено.

На вказане судове рішення від Приватного виробниче-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал" надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. В скарзі апелянт пояснив, що пункти 1, 2 припису №б/н від 21.02.2013 р. є такими, що суперечать діючому законодавству України, оскільки користування підземними водами здійснюється в тому обсязі, який не породжує у нього обов'язку отримувати будь-які спеціальні дозволи на користування надрами, а вимога щодо проведення екологічної експертизи підприємства виходить за рамки приписів правових норм. Апелянт також зазначив, що вказані пункти припису є неправомірними, винесеними на підставі акту перевірки, який складено за результатами протиправно проведеної позапланової перевірки.

Від Державної екологічної інспекції в АР Крим надійшли заперечення на вказану апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник позивача - Приватного виробниче-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал" у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача - Державної екологічної інспекції в АР Крим, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити судове рішення першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до припису від 23.11.2012 р. Державною екологічною інспекцією в АР Крим було зобов'язано позивача до 31.12.2012 р. провести екологічну експертизу підприємства, надати спеціальний дозвіл на користування надрами та усунути ряд інших порушень.

15.02.2013 р. за №786 було видано направлення на проведення позапланової перевірки виконання припису щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства позивачем відповідно до ст. 20 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Державної екологічної інспекції АРК від 15.02.2013 р. №145 було направлено посадових осіб відповідача для проведення в термін з 18 по 22 лютого 2013 року позапланової перевірки виконання припису щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства ПП "Агрокопітал".

21.02.2013 р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Солдатовим В.А., на підставі наказу №145 від 15.02.2012 року та направлення №786 від 15.02.2013 р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами проведеної позапланової перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.02.2013 р.

21.02.2013 року відповідачем на підставі акту позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.02.2013 р., складено припис №б/н, яким зобов'язано відповідача в строк до 10.05.2013 р.:

1. провести екологічну експертизу підприємства;

2. підготувати спеціальний дозвіл на користування надрами;

3. встановити прибори обліку води;

4. провести коректування лімітів на утворення і розміщення відходів.

Позивач не погодився з пунктами 1 та 2 припису Державної екологічної інспекції в АР Крим №б/н від 21.02.2013 р. та з діями посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки, що стало підставою для звернення до суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Критерії для оцінювання рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень наведені у п.3 ст.2 КАС України.

Слід зазначити, що виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у п.3 ст.2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача. Відповідно до п.1 ст.6 КАС України особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав, свобод та інтересів. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється у разі їх порушення.

З огляду на викладене колегія судів вважає, що спірні вимоги пунктів 1 та 2 припису №б/н від 21.02.2013 р., прийнятого внаслідок проведення Державною екологічною інспекцією в АР Крим позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства впливають на права та інтереси позивача, оскільки встановлюють для нього обов'язки щодо проведення екологічної експертизи та підготування спеціального дозволу на користування надрами.

Оцінивши наведені позивачем в позовній заяві, апеляційній скарзі та в письмових поясненнях до неї, доводи про незаконність дій з проведення перевірки та вимог пунктів 1 і 2 припису колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача стосовно проведення 21.02.2013 року позапланової перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони та раціонального використання водних ресурсів судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позову в цій частині з огляду на наступне.

Як вбачається з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, Державна екологічнаекологічна інспекція в АР Крим є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Державна екологічна інспекція в АР Крим відповідно до п. 6 пп.6.4 Положення про Державну екологічну інспекцію в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого Наказом міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429 має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Згідно з п. 7 ст. 7 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-ХІІ на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Отже акт є службовим документом, який містить фактичні дані встановлені перевіркою, висновки щодо результатів перевірки, та є єдиною підставою для складення припису.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877 підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); перевірка звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Отже, у зазначеній статті серед інших підстав вказано, що однією з підстав проведення позапланової перевірки є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Судовим розглядом встановлено, що позапланову перевірку з 18 по 22 лютого 2013 року відповідачем проведено з метою з'ясування чи виконано попередній припис від 23.11.2012 р., що є підставою для проведення позапланової перевірки відповідно до ст. 6 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Отже, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності дій відповідача з проведення позапланової перевірки не спростовують встановлених у ході судового розгляду підстав, повноважень та способу її проведення.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування пункту 1 припису відповідача №б/н від 21 лютого 2013 року, згідно з яким позивача зобов'язано провести екологічну експертизу підприємства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу», здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 554 «Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», в редакції від 22.06.2011 р., до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, для яких обов'язкове проведення екологічної експертизи відноситься тваринництво (тваринницькі комплекси продуктивністю більш як 5000 голів і птахофабрики).

Судовим розглядом у суді першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Приватне виробниче-комерційне сільськогосподарське підприємство "Агрокапітал" (іден. код 30762163) є юридичною особою, зареєстрованою 21.02.2000 р. Сакською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №147467.

Відповідно до довідки АБ №554294 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що основними видами діяльності ПВК СП "Агрокапітал" по КВЕД є: 01.47 Розведення свійської птиці; 10.12 Виробництво м'яса свійської птиці; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Чисельність поголів'я птиці у позивача на січень 2013 року складала 195563 голів молодняку, що перевищує встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 554 «Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» продуктивність птахофабрик у кількості 5000 голів, у зв'язку з перевищенням якої виникає обов'язок проведення екологічної експертизи.

При повторному перегляді справи численність поголів'я птиці у позивача останнім не спростована.

З огляду на викладене, колегія судів вважає, що ПВК СП "Агрокапітал" відноситься до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, для яких обов'язкове проведення екологічної експертизи, а тому відповідачем правомірно зобов'язано позивача у пункті 1 припису №б/н від 21.02.2013 р. провести екологічну експертизу підприємства.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування пункту 2 припису відповідача №б/н від 21 лютого 2013 року, згідно з яким позивача зобов'язано підготувати спеціальний дозвіл на користування надрами, судова колегія прийшла до висновку про те, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у цій частині засновані на помилковому застосуванні норм матеріального права та на невідповідності висновків суду обставинам справи з огляду на наступне.

Судом першої інстанції повною мірою не враховані положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України «Про надра», відповідно до яких землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

А саме, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що добуті позивачем підземні води використовуються для промислових (виробничих) потреб які не належать до господарсько-побутових, а тому позивач повинен отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

При цьому, ч. 1 ст. 23 Кодексу України «Про надра» встановлено право землевласника видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу, в тому числі для власного нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання.

Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

В свою чергу, споживачі питної води, згідно абз. 21 ст. 1 вказаного Закону, це юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

З наведених положень Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» слідує висновок про те, що питне водопостачання це діяльність, пов'язання із забезпеченням, у тому числі побутових та господарських потреб юридичних осіб у питній воді.

При цьому, основним видом діяльності позивача згідно довідки АБ №554294 з ЄДРПОУ є розведення свійської птиці та виробництво м'яса свійської птиці.

Ветеринарно-санітарні правила для птахівничих господарств і вимоги до їх проектування затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №53 від 03.07.2001 р.

Відповідно до п. 6.1 вказаних Правил, птицю напувають чистою водою, що відповідає санітарному стандарту на питну воду (відповідно до діючого ДОСТ).

Згідно з абз. 5 п. 2.1 ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, вказаними положеннями законодавства безпосередньо передбачено використання питної води для виробництва продукції птахівництва, з чого і слідує висновок про те, що задоволення господарських потреб птахівництва у питній воді є питним водопостачанням.

Окрім того, згідно зі ст. 61 Водного кодексу України, підземні води питної якості повинні використовуватися у першу чергу для задоволення потреб питного і господарсько-побутового водопостачання населення, а також харчової промисловості та тваринництва.

Отже, вказаною статтею передбачено першочергове забезпечення господарсько-питного водопостачання птахівництва, як складової галузі тваринництва саме за рахунок підземної питної води.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що за адресою проведення відповідачем перевірки позивача по вул. Лиманівська, 94а у с. Лиманне Сакського району АР Крим знаходиться свердловина №4292, що підтверджується паспортом на вказану свердловину.

Призначенням свердловини №4292 є питне водопостачання, про що вказано у п. 3 паспорту свердловини.

На вказану свердловину позивачем отриманий дозвіл на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ №1031 від 16.03.2010 р. строком дії до 01.03.2015 р., відповідно до п. 4 якого джерелом водопостачання вказаної свердловини є питна вода.

Відповідно до балансової довідки позивача №7/10-1 від 07.10.2013 р., на земельній ділянці за адресою місцезнаходження свердловини №4292 розташована птахоферма, яка складається з 7 птахівників для одноразового утримання 95000 голів птиці.

Таким чином, метою використання питної води, видобуваємої зі свердловини №4292 є господарсько-питне водопостачання власної птахоферми позивача, що відповідає положенням ч. 1 ст. 23 Кодексу України «Про надра».

Окрім того, земельна ділянка, на якій знаходиться свердловина №4292 за адресою вул. Лиманівська, 94а у с. Лиманне Сакського району АР Крим знаходиться у власності позивача, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №599982 від 19.06.2007 р.

Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування, що передбачено ст. 25 Водного кодексу України.

Колегією судів встановлено, що відповідно до звітів позивача за формою 2-ТП (водгосп) «Звіт про використання води» обсяг зібраної позивачем підземної води у 2011 р. склав 2,5 тис. куб.м., а у 2012 р. 3,2 тис. куб.м.

Заперечень щодо порядку заповнення та подання вказаних звітів акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.02.2013 р. не містить.

Представником відповідача на запит колегії суддів не спростовано жодним доводом правильність заповнення та подання вказаних звітів. Обсяг використання води позивачем у вказаних звітах документально не спростовано. Тому, судова колегія дійшла до висновку про те, що посилання відповідача на невідповідність вказаних звітів чинному законодавству є по суті суб'єктивним висновком перевіряючого.

Виходячи з вказаних обсягів видобутої підземної води, продуктивність водозабору підземних вод позивача складає менше ніж 300 кубічних метрів на добу, що також підтверджується журналом обліку водоспоживання непрямим методом свердловини №4292 за формою ПОД-12, з щоденними показниками водоспоживання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач здійснює водокористування із свердловини №4292 на підставі дозвільних документів, передбачених нормами чинного законодавства, а отже у нього відсутній обов'язок з отримання спеціального дозволу на видобування підземної води.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що притягнення директора підприємства позивача до адміністративної відповідальності за невиконання усіх вимог припису від 23.11.12р. у повному обсязі, позбавляє права підприємство на оскарження окремих вимог перевіряючих при повторній перевірці.

Виходячи з цього, оскаржуваний пункт 2 припису №б/н від 21.02. 2013 р. про зобов'язання відповідача підготувати спеціальний дозвіл на користування надрами не відповідає наведеним вище вимогам законодавства України та є такими, що підлягає скасуванню.

Таким чином, матеріали справи дають підстави колегії судів для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Тому, апеляційна скарга Приватного виробничо-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал" підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями ст.ст. 195, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виробниче-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2013 року - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2013 року по справі №801/3983/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису Державної екологічної інспекції в АР Крим №б/н від 21.02.2013 р.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян