Постанова

від 06.11.2013 по справі 910/5937/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 910/5937/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" на рішення господарського суду м. Києві від 10 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2013 року у справі № 910/5937/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство корпоративних новин" до товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" про зменшення суми боргу, -

Встановив:

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство корпоративних новин" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" про зменшення суми боргу за договором про надання телекомунікаційних послуг від 19 січня 2004 року, виключивши вартість всіх міжнародних дзвінків за листопад 2012 року, на суму 17600,48 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10 липня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2013 року, позов задоволено. Зобов'язано відповідача зменшити суму боргу позивача за договором про надання телекомунікаційних послуг від 19 січня 2004 року, виключивши з нього вартість всіх міжнародних дзвінків за листопад 2012 року, на суму 17600,48 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19 січня 2004 року позивачем, у якості абонента, та відповідачем, у якості оператора, укладено договір № 1-61/04 про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до якого оператор надає абоненту послуги, а абонент зобов'язується оплачувати їх.

За умовами п.п. 3.1, 3.2 договору тарифи та ціни на послуги зазначені в додатках до договору. Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків оператора відповідно до умов договору. Оператор направляє абоненту рахунок до 15 числа кожного місяця на оплату послуг, наданих абоненту в попередньому місяці.

Відповідно до договору оператор обслуговує п'ять номерів абонента: (044) 3928597, 4922788, 4922888, 4944222, (0800) 301222.

13 грудня 2012 року відповідач надіслав позивачу рахунок № 4984576-О/5232264 на суму 47922,97 грн. за розрахунковий період з 1 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року, з якого вбачається, що відповідна сума боргу розрахована відповідачем як сума сальдо на 1 листопада 2012 року в розмірі 21751,49 грн., вартість дзвінків (міжміських, міжнародних та в мережі мобільного зв'язку) в розмірі 27776,80 грн., вартість місцевих дзвінків в розмірі 12,61 грн., а також щомісячна плата за лінію та абонентська плата.

В подальшому суму боргу відповідачем було скориговано.

Проте, 14 лютого 2013 року позивач повідомив відповідача про те, що останнім не в повній мірі скориговано суму боргу, у зв'язку з чим додатково просив зменшити її на 17600,48 грн.

За твердженнями позивача, відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання, оскільки не повідомив позивача про зняття блокування вихідних дзвінків за міжнародним напрямом з телефонних номерів останнього.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції встановив, що відповідачем, яким заблоковано за погодженням з позивачем з 24 вересня 2012 року можливість здійснювати міжнародні дзвінки з телефонних номерів останнього, без повідомлення позивача про розблокування мережі, нараховано плату за міжнародні з'єднання, що були здійснені внаслідок несанкціонованого втручання в телекомунікаційне обладнання позивача з телефонних номерів останнього протягом листопада 2012 року. Судом зазначено, що, незалежно від того, на ділянці відповідальності відповідача чи позивача відбулось несанкціоноване втручання, відповідач, за умови повідомлення ним позивача про блокування дзвінків, не повинен був без попередження розблоковувати відповідні лінії та нараховувати за них плату, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і сума боргу позивача підлягає зменшенню на 17600 грн.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Даних вимог процесуального права попередніми судовими інстанціями не дотримано, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального права.

Підпунктом 24 п. 35, п. 41 Правил надання й отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України, встановлено, що споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право, зокрема, на блокування на підставі відповідної заяви вихідних дзвінків певних типів чи на певні номери, а також доступ до певних мереж та послуг (за наявності технічної можливості). Оператор, провайдер не несе відповідальності перед споживачем за ненадання або неналежне надання послуг, зокрема, у разі: несанкціонованого втручання у роботу телекомунікаційних мереж, пошкодження абонентської проводки або лінії, викрадення телекомунікаційного обладнання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд. При цьому, зазначеними Правилами (п.п. 52, 53) також передбачено, що оператор, провайдер здійснює тимчасове припинення надання послуг за заявою споживача відповідно до договору на строк, зазначений у заяві, але не більш як на один рік. Тимчасове припинення надання послуг оплачується за тарифами, встановленими оператором, провайдером.

Задовольняючи позов, попередні судові інстанції не звернули належної уваги на зазначені положення чинного законодавства, а також на відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача до відповідача у спірний період з відповідною заявою про здійснення оператором тимчасового припинення надання послуг за телефонними номерами, наданими у користування позивачу, в зв'язку з виявленням відповідачем аномального об'єму міжнародного дзвінкового трафіку.

Встановивши, що у вересні 2012 року відповідачем виявлено аномальний об'єм міжнародного дзвінкового трафіку з телефонної лінії з двох номерів, і в телефонному режимі сторонами було погоджено блокування вихідних дзвінків за міжнародним напрямком, суд першої інстанції дійшов висновку про погодження сторін блокувати вихідні дзвінки за міжнародним напрямком з телефонних ліній з чотирьох номерів, абонентом яких є позивач.

Проте, суд не навів доказів на спростування доводів відповідача про блокування вихідних міжнародних дзвінків лише двох, а не чотирьох, номерів позивача.

Письмова заява позивача про повне блокування вихідного/вхідного міжміського, міжнародного трафіку з телефонних номерів (044) 4944222, 4922888, 4942788, 3928597 була надана позивачем відповідачу лише у грудні 2012 року, на що суд належної уваги не звернув і відповідне блокування за вказаною заявою помилково розповсюдив на період вересень-листопад 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, зокрема, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено можливість захисту прав та інтересів у спосіб, встановлений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога про зменшення суми боргу шляхом виключення з нього вартості всіх міжнародних дзвінків.

Проте, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не може бути, зокрема, встановлення факту правомірності або неправомірності нарахувань за телекомунікаційні послуги.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права або законного інтересу відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, встановленим законом.

Проте, у судовому рішенні суд не зазначив, які конкретно цивільні права та охоронювані законом інтереси позивача порушені, невизнані або оспорювані відповідачем, та не врахував, що сам факт виставлення відповідачем рахунків не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для особи, яка їх отримала.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києві від 10 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2013 року у справі № 910/5937/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.