Постанова

від 07.11.2013 по справі 41/61-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 41/61-А 07.11.2013

За позовом Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський»

До Кабінету Міністрів України

Треті особи: 1. Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту

2. Фонд державного майна України

3. Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної

частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних

проектів

Про визнання незаконним абз. 3 п. 17 Методики, затвердженої постановою Кабінету

Міністрів України від 04.10.95. № 786

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Спичак О.М.

Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Шадевська Ж.Е. представник за довіреністю № 02 від 02.01.13.

Від відповідача: Кравчук А.С. представник за довіреністю № 9.1-22/1555 від 28.12.12.

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: Жаворонко Д.С. представник за довіреністю № 453 від 26.12.12.

Від третьої особи-3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), треті особи: Міністерство України у справах сімґї, молоді та спорту (далі - третя особа-1), Фонд державного майна України (далі - третя особа-2), про визнання нечинним абзацу 3 пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний абзац вказаної Методики, затвердженої постановою суперечить приписам ст. 136 Господарського кодексу України та п. 1-1 ст. 1 Податкового комплексу України.

Ухвалою від 10.01.06. відкрито провадження у справі № 41/61-А та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.06. зупинено провадження у справі № 41/61-А до вирішення Конституційним судом України питання «Про невідповідність Конституції України постанови Кабінету Міністрів України».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.13. на підставі ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України поновлено провадження у справі № 41/61-А та призначено її до розгляду на 12.03.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.13. на підставі ст. 53 КАС України, залучено до участі у справі № 41/61-А в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів (далі - третя особа-3) та відкладено розгляд справи на 04.04.13.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.13. на підставі ч. 1 ст. 24 КАС України доручено розгляд даної справи здійснювати колегіально.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.13. здійснено процесуальне правонаступництво третьої особи-1 у справі № 41/61-А - Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, та замінено її правонаступником - Державною службою молоді та спорту України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.13. позов Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.13. ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.13. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.09.13. змінено склад колегії та доручено розгляд справи № 41/61-А здійснювати колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Спичак О.М., суддя Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.11.13.

05.11.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

07.11.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано та в судовому засіданні 07.11.13. підтримано заяву, відповідно до якої доводи щодо пропуску строків звернення до суду позивача Кабінет Міністрів України не підтримує.

В судовому засіданні 07.11.13. представником позивача підтримано подану ним 05.11.13. через відділ діловодства суду заяву про зміну на підставі ст. 51 КАС України предмету позову. Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд визнати незаконним абзац 3 пункту 7 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.00. № 75). Судом прийнято вказану заяву.

В судовому засіданні 07.111.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви, поданої 05.11.13.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.13. проти позову заперечував.

В судовому засіданні 07.11.13. представник третьої особи-2 проти позову заперечував.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 07.11.13. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи-3 в судове засідання 07.11.13. не з'явився, проте, 05.11.13. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 158-163 КАС України, ухвалив постанову у справі № 41/61-А.

В судовому засіданні 07.11.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 22 Статуту позивача, Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (далі - Підприємство), належить до державного сектора економіки, що діє на основі державної власності, частка держави у статутному капіталі становить 100%.

Майно Підприємства є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання (п. 26 Статуту).

Згідно з приписами ч. ч. 1, 3 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Право господарського відання з юридичного погляду є правовою формою реалізації права державної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. Дані юридичні особи отримують певну сукупність прав та обов'язків, які дають їм змогу здійснювати функції власника. При цьому власником їх майна залишається держава.

Далі, приписами ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

04.10.95. № 786 постановою Кабінету Міністрів України «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика), абзацом третім пункту 17 якої встановлено, що у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Таким чином, законодавством України передбачено отримання державним підприємством, на балансі якого перебуває орендоване майно, частини орендної плати для здійснення господарської діяльності.

При цьому, позивачем не вказано, чим саме спірний абзац пункту постанови не узгоджується зі ст. 136 ГК України.

В свою чергу доводи Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» про неотримання в необхідному обсязі прибутку для покриття від користування майном нічим не підтверджені.

В той же час слід мати на увазі, що обсяг та межі права господарського відання визначаються нормами ЦК України (гл. 23 - 29), ГК України та іншими законами.

Слід мати на увазі, що, зокрема, згідно з ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вказаною статтею встановлено презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.

Оскільки на праві господарського відання суб'єкт підприємництва володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), то тягар такого обов'язку утримання майна покладається в даному конкретному випадку на позивача, а власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, в свою чергу, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

Отже, з огляду на вказане, не заслуговують на увагу доводи позивача стосовно того, що зазначений Методикою розподіл орендної плати не дозволяє йому отримувати додаткові фінансові ресурси від передачі в оренду нерухомого майна, закріпленого за Підприємством на праві господарського відання, та отримувати прибуток в обсязі, необхідному для покриття експлуатаційних витрат та розвитку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на приписи ст. 394 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, при цьому, Підприємство не вказує в чому саме відповідач порушує право власності Державному підприємству «Національний спортивний комплекс «Олімпійський», адже характерною ознакою порушення права власності є ускладнення відповідачем здійснення повноважень законного користування або розпорядження.

Далі, посилання позивача на порушення оспорюваним пунктом конституційних принципів суд не бере до уваги, оскільки за своєю суттю таке твердження спрямоване на доведення невідповідності оскаржуваного пункту Конституції України, а визнання нормативно-правових актів неконституційними є виключними повноваженнями Конституційного Суду України, тому Господарський суд міста Києва не може виконувати такі повноваження.

Крім іншого, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що встановлений Податковим кодексом України (далі - ПКУ) перелік податків і зборів є вичерпним та не включає в себе справляння податку/збору з оренди державного майна, закріпленого на праві господарського відання за державними підприємствами та організаціями, внаслідок чого, на думку позивача, оскаржуваний абзац суперечить п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПКУ, останній України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 ПКУ, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 6.2 ст. 6 ПКУ, збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

В свою чергу, оскаржуваним абзацом Методики визначено розрахунок орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Отже, позивачем здійснено підміну понять орендної плати та податку (збору).

Дослідивши спірний абзац 3 пункту 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» від 04.10.95. № 786, судом не встановлено наявності ознак колізії між нормами ст. 136 ГК України, п. 1.1 ст. 1 ПК України та оспорюваним абзацом Методики.

За таких обставин, враховуючи, що загальними засадами права передбачено прийняття підзаконних нормативно-правових актів, які видаються на основі закону, відповідно до закону і спрямовані на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів, посилання позивача на протиправність спірного абзацу Методики, затвердженої постановою є непереконливим та таким, що спростовується приписами вищезазначених норм права.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям адміністративний позов визначено - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

З огляду на приписи пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 цього ж Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» від 04.10.95. № 786, якою затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, в тому числі і остакжуваний абз. 3 п. 17 Методики.

За таких обставин суд зазначає, що обґрунтування наявності порушення прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин позивача шляхом прийняття постановою Кабінету Міністрів України «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» від 04.10.95. № 786, якою затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, в тому числі і остакжуваний абз. 3 п. 17 Методики є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, затверджуючи постановою від 04.10.95. № 786 абз. 3 п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, діяв на підставі , в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» не підлягає задоволенню.

У відповідності до приписів ст. 94 КАС України, судові витрати покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 12.11.13.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді О.М. Спичак

Т.Ю. Трофименко

07.11.2013р.м.Київ№ 41/61-А