Ухвала

від 05.08.2014 по справі 41/61-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 41/61-А Головуючий у 1-й інстанції: Ващенко Т.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: судді Федотова І.В.,

суддів: Оксененка О.М. та Безименної Н.В.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» на постанову Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, Фонд державного майна України, Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів про визнання незаконним абз.3 п.17 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (далі - позивач, ДП «НСК «Олімпійський») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, Фонд державного майна України, Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів про визнання незаконним абз.3 п.17 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» від 04.10.1995 року №786.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07 листопада 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст.196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДП «НСК «Олімпійський» належить до державного сектора економіки, що діє на основі державної власності, частка держави у статутному капіталі становить 100%.

Майно Підприємства є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання.

04.10.1995 року відповідачем було прийнято Постанову «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», абз.3 п.17 якої встановлено, що в разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон №2269-XII).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1,3 ст.136 ГК України передбачено, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Право господарського відання з юридичного погляду є правовою формою реалізації права державної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. Дані юридичні особи отримують певну сукупність прав та обов'язків, які дають їм змогу здійснювати функції власника. При цьому власником їх майна залишається держава.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону №2269-XII, Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Ст.322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.394 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, законодавством регламентовано право державного підприємства, на балансі якого перебуває орендоване майно, на отримання частини орендної плати для здійснення господарської діяльності, визначення розміру якої належить до виключної компетенції КМУ.

Таким чином, оскільки відсоткова пропорційність розміру орендної плати, що отримується орендодавцем - Фондом державного майна та спрямовується на рахунок балансоутримувача - позивача, визначена КМУ на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то в даному випадку відсутні жодні правові підстави для визнання незаконним абз.3 п.17 Постанови КМУ від 04.10.1995 року №786.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що доводи апелянта обмежуються виключно його незгодою з відсотковим розподілом вказаної орендної плати та не ґрунтуються на жодних правових нормах. При цьому, вирішення питання щодо розподілу коштів між орендодавцем і балансоутримувачем державного майна належить до дискреційних повноважень суб'єкта влади - КМУ, вільна реалізація яких належить до його компетенції та, виходячи з приписів ст.ст.2,17 КАС України, не може вирішуватися судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Безименна Н.В.