Постанова

від 08.11.2013 по справі 805/14389/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна  Донецький окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И              08 листопада 2013 р.                                     Справа №805/14389/13-а приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17         час прийняття постанови:  12:12 год. Донецький окружний адміністративний суд в складі : головуючого судді Аканова О.О., при секретарі Кушнерьовій К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвіт” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", внесену інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за період з 01 травня 2013 по 30 червня 2013 на підставі акту перевірки № 593/05-66-22-0313/37254301 від 09.10.2013 та відновити інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка існувала до оформлення вказаного акту перевірки,-                                         В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрвіт” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду  з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", внесену інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за період з 01 травня 2013 по 30 червня 2013 на підставі акту перевірки № 593/05-66-22-0313/37254301 від 09.10.2013 та відновити інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка існувала до оформлення вказаного акту перевірки. Позовні вимоги вмотивовані тим,  що ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ “Укрвіт” з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ “Будагротех” за період з 01.05.2013 року по 30.06.2013 року. За результатами перевірки складений акт №593/05-66-22-0313/37254301 від 09.10.2013, яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та їх подальше використання в господарській діяльності. На підставі висновків акту перевірки відбулося коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються податковим органом в інформаційній базі Автоматизованій інтегрованій системі ДПС “Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПІ України”. За наслідками проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, податкові зобов'язання не узгоджувались. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував про що надав суду письмові заперечення на позов. Просив відмовити в задоволені позову. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрвіт” (код ЄДРПОУ 37254301) зареєстровано в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька як платник податку на додану вартість з 10.09.2010 року, про що свідчить свідоцтво №100300830. 03.10.2013 начальником Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області прийнято наказ  № 312  про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Укрвіт” на підставі п. п. 78.1.1. п.78.1 статті 78, п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України та у зв'язку з отриманням від Індустріальної ОДПІ м. Харкова (Фрунзенський р-н) акту про неможливість проведення перевірки від 29.07.2013 року № 83/22-207/34017352 ТОВ “Будагротех” за період  травень – червень 2013 року та наявності розбіжностей між податковим кредитом та податковим зобов'язанням відповідно до інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС системи “Податковий блок”.           09 жовтня 2013 відповідачем проведену документальну позапланову невиїзну перевірку  ТОВ “Укрвіт” з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ “Будагротех” (код ЄДРПОУ 34017352) за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 за результатом якої складений акт № 593/05-66-22-0313/37254301. Актом перевірки зафіксовані порушення, які оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме : встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ТОВ “Укрвіт” завищено суму податкового кредиту сформованого від ТОВ “Будагротех” в сумі 1363916,73 грн., в т.ч. по податковим періодам: травень 2013 року  в сумі 917287,53 грн., червень 2013 р. – 446629,20 грн. та завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1395323,67 грн., в т.ч. по податковим періодам: травень 2013 року – на суму 939361,00 грн., червень  2013 року – на суму 455962,67 грн. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом до “Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” внесені коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, задекларованих останнім сум податкового кредиту з податку на додану вартість за період  травень-червень  2013 року. Як вбачається з матеріалів справи, спірними питанням даного спору є правомірність внесення податковим органом до автоматизованої системи “Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” інформації щодо показників податкового зобов'язання ТОВ “Укрвіт” за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки. В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано,  перевіркою не підтверджено факту транспортування товарів, які були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що не надає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських опареній по передачі товару від ТОВ «Будагротех» до ТОВ «Укрвіт». Також в акті перевірки зазначено, що від Індустріальної ОДПІ м. Харькова  отримано акт від 29.07.2013 року № 83/22-207/34017352 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання  ТОВ «Будагротех» щодо підтвердження господарських відносин із платникам податків та зборів за період з 01.05.2013 року по 30.06.2013 року з ознаками нікчемності. Таким чином, єдиною підставою для висновків податкового органу про не підтвердження факту господарської операції позивача з контрагентом - ТОВ «Будагротех»  є неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будагротех»  щодо підтвердження господарських відносин за період 01.05.12013 по 30.06.2013 року. Суд зазначає, що одним з  основних видів діяльності позивача – є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Судом встановлено, що 13 березня 2013 року між ТОВ “ Будагротех ”( далі - Постачальник ) та ТОВ «Укрвіт» ( далі – Покупець) укладений договір поставки  №13/03/13-1 (далі - Договір). Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність товар – насіння соняшника ( відповідно до специфікації), а покупець зобов'язується прийняти товар в номенклатурі, кількості по цінам згідно специфікації та провести розрахунки в строк та розмірі передбаченим цим договором. Відповідно до п.3 договору умови поставки – EXW згідно Міжнародним правилам по інтерпретації комерційних термінів Інкотермс. Господарські операції позивача, що стали причиною виникнення спору між сторонами відбувалися після набрання чинності Податковим кодексом України, а тому оцінка спірних правовідносин між сторонами здійснюється судом із врахуванням положень Податкового кодексу України, що набрав чинності 01 січня 2011 року. Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України. Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 180 Податкового кодексу України. Порядок визначення бази оподаткування встановлений статтею 188 Податкового кодексу України. Пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України  база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 Податкового кодексу України). Отже, визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету  у звітному періоді залежить від розміру задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту. Згідно з пункту 14.1.27 статті 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Пунктом 138.2 статтею 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: - дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. У відповідності до п. 198.3 ст. 198  Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору. Пунктом 198.6 ст. 198  Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.                                Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996). Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні”. Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою  бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. На підтвердження реального відбуття господарської операції поставки товару за договором № 13/803/13-1 від 13.10.2013 позивачем надані  наступні первинні документи. На підтвердження факту транспортування товару позивачем суду надано договір  з надання транспортних послуг та експедирування № 1-12313 від 12.03.2013 року ( далі – Договір), який укладений між ТОВ «В.Г.М.» ( далі – Перевізник)  та ТОВ «Укрвіт» ( далі – Замовник). Відповідно до п.1.1. договору Замовник доручає а Перевізник приймає до перевезення  товар та перевозить за маршрутом в строки вказані в заявці. Відповідно до п.2.1. договору  Замовник оплачує послуги Перевізника відповідно до акту виконаних робіт та рахунок фактури, які виставляються на адресу замовника. На підтвердження виконання договору  № 1-12313 від 12.03.2013 року позивачем надані акти виконаних робіт до договору № 1-12313 про  надання транспортних послуг та експедирування, які скріплені печатками сторін: № № 10095 від 21.06.2013; 9078 від 19.06.2013; 8105 від 17.06.2013; 6603 від 14.06.2013; 4639 від 10.06.2013; 3098 від 07.06.2013; 2630 від 06.06.2013; 1616 від 04.06.2013; 20 від 30.05.2013; 19 від 29.05.2013; 18 від 27.05.2013; № 17 від 20.05.2013; 16 від 07.05.2013. ( арк. спр. 61-73). Суд зазначає, що також позивачем надані платіжні доручення за сплату транспортних послуг. Також, на підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ «Будагротех» і ТОВ «Укрвіт» в матеріалах справи містяться видаткові накладні, рахунки на оплату товарів,  специфікації до договору поставки, податкові накладні. Щодо видаткової накладної №110 від 10.06.2013, рахунка на оплату товарів №10/06-1 від 10.06.2013,  специфікації до договору поставки від 10.06.2013, податкової накладної від 10.06.2013, суд зазначає, що у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ці документи не є спірними, оскільки вони оглядались при проведенні документальної невиїзної перевірки. За наслідками дослідження в судовому засіданні зазначених податкових накладних, виписаних  ТОВ «Будагротех», судом  встановлено їх відповідність вимогам, визначеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України  № 1379 від 01.11.2011 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071), що набрав чинності 16.12.2011 року та не заперечується сторонами в судовому засіданні. Відповідно до п.201.6 статі 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. На виконання вищезазначеної статті, позивачем наданий реєстр виданих та отриманих податкових накладних за спірний період (арк. спр. 74-101). Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту травня, червня 2013 року, що відповідають даним додатку 5 ( розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту  в розрізі контрагентів ) до податкової декларації з податку на додану вартість травня, червня 2013року ( арк. спр. том № «2» 51-53, 56-58). Суд зазначає, що позивачем надані суду платіжні доручення про сплату послуг, де в призначені платежу зазначено «сплата за зернопродукти»  згідно договору поставки №13/03/13-1 від 13.03.2013 року (арк. спр. 67-80). На підтвердження реалізації придбаного товару в подальшій господарській діяльності позивачем суду надані наступні документи: договори   поставки № С12-2440 від 04.06.2013; № С12-2370 від 28.05.2013; № С12-2329 від 23.05.2013; № С12-2123 від 23.04.2013; № С12-2122 від 23.04.2013; укладені між ПАТ «Креатив» ( далі – Покупець) та ТОВ «Укрвіт» ( далі – Продавець). Відповідно до п. 1.1. зазначених договорів продавець зобов'язується поставити  і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшнику урожаю 2012 року на умовах даного договору. На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунок-фактури, довіреності на отримання товару.            З приводу посилання представника відповідача на не підтвердження факту господарської операції позивача з контрагентом - ТОВ «Будагротех»  та його нікчемність суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства. Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків. Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків. Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем від сплати податкових зобов'язань. Крім того, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;  дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;  згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;  рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;  результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях. За приписами підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України,  податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р за № 212/22447, затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків Відповідно до пункту 58.1 статті 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, законів з питань зовнішньоекономічної діяльності й інших законодавчих актів та підпункту 64 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року N 446, з метою забезпечення єдиного порядку нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість Відповідно до пункту 2.1 цього Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках: …б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. У судовому засіданні встановлено, що відповідач, встановивши в акті перевірки  порушення позивачем норм податкового законодавства, податкового повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, не приймав, проте вніс до “Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, задекларованих останнім сум податкового кредиту з податку на додану вартість за період  травень-червень  2013 року, урахувавши при цьому висновки акту перевірки. Суд вважає, що  дії суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акта перевірки про встановлені порушення Закону, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених таким актом перевірки. Суд не враховує посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, оскільки податковий орган не прийняв податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, чим порушив порядок нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання. Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням - рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов`язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження. Таким чином, суд вважає, що  відповідач не довів правомірність внесення  до “Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, а тому суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно квитанції № 133 від 08.10.2013 позивачем сплачено судовий збір у сумі  34,41 грн. Частиною першою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254   Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                        ПОСТАНОВИВ: Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвіт” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", внесену інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за період з 01 травня 2013 по 30 червня 2013 на підставі акту перевірки № 593/05-66-22-0313/37254301 від 09.10.2013 та відновити інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка існувала до оформлення вказаного акту перевірки – задовольнити. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з інформаційної бази даних "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", внесену інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвіт" за період з 1 травня 2013 року по 30 червня 2013 року на підставі акту перевірки № 593/05-66-22-0313/37254301 від 09.10.2013 року та відновити інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка існувала до оформлення вказаного акту перевірки. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвіт” судовий збір у розмірі 34,41 грн. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 8 листопада 2013 року. Повний текст буде виготовлено 12  листопада 2013 року. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання.                        Суддя                                                                  Аканов О.О.