Рішення

від 28.10.2013 по справі 919/731/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року справа № 919/731/13 за позовом прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко,1)

до Інкерманської міської ради

(99703, м. Севастополь, м. Інкерман, вул. Шевкопляса,37)

підприємства об`єднання громадян «ОПТИС»

(99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані,19)

про визнання рішення та державного акту недійсними, -

суддя Щербаков С.О.

за участю:

прокурора - Шульги А.М., посвідчення №005749 від 25.09.2012;

представника відповідача (Інкерманська міська рада) - Мазуріна Є.Д., довіреність № 111 від 04.02.2013;

представників відповідача (підприємство об'єднання громадян «ОПТИС») - Півненко Н.В, довіреність № б/н від 11.10.2012,

Суть спору:

21.06.2013 прокурор міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Інкерманської міської ради, підприємства об`єднання громадян «ОПТИС», в якому просить суд визнати недійсним рішення Інкерманської міської ради від 24.09.2010 №49/1263, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення підприємству об'єднання громадян «ОПТИС» для будівництва і обслуговування виробничо-складської бази земельної ділянки площею 14 га, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна. Також прокурор просить визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 14 га, кадастровий номер 8536310300:73:003:0104, вартістю 41227200,00 грн серії ЯЯ №2395250, виданий 15.10.2010 підприємству об'єднання громадян «ОПТИС» та зобов'язати підприємство об'єднання громадян «ОПТИС» повернути на користь Інкерманської міської ради земельну ділянку площею 14 га, кадастровий номер 8536310300:73:003:0104, вартістю 41227200,00 грн, що розташована за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна.

Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на пункт «г» ч.3 статті 152 Земельного кодексу України, п. 21 ст. 43, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», статтю 19 Конституції України, обґрунтовані прийняттям Інкерманською міською Радою рішення №49/1263 від 24.09.2010 в супереч діючому законодавству України, оскільки на думку прокурора вказане рішення було прийнято не більшістю депутатів від загального складу Інкерманської міської Ради, як це передбачено законом, а отже вважає, що рішення та державний акт підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка підлягає поверненню міській Раді.

Ухвалою суду від 21.06.2013 позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.07.2013 (суддя Архипенко О.М.).

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 10.07.2013 та 15.08.2013 оголошувались перерви. Також ухвалою суду від 15.08.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 05.09.2013 включно.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Севастополя №329 від 28.08.2013, у зв'язку із перебуванням судді Архипенка О.М. у відпустці, відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів від 28.12.2010 був призначений повторний автоматичний розподіл справи №919/731/13.

За результатами автоматичного розподілу справа №919/731/13 передана до провадження судді Щербакову С.О.

Ухвалою суду від 30.08.2013 справу №919/731/13 прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 19.09.2013 оголошувалась перерва до 14.10.2013.

У судовому засіданні 14.10.2013 прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача - Інкерманської міської Ради в судовому засіданні 14.10.2013 підтримав раніше подані 10.07.2013 письмові пояснення, в яких позовні вимоги прокурора визнав у повному обсязі.

Представник відповідача - підприємства об'єднання громадян «ОПТИС» в судовому засіданні 14.10.2013 заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов, в якому зокрема посилався на те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки спірне рішення Інкерманської міської Ради від 24.09.2010 було прийнято в період, коли діяло та було чинним рішення Інкерманської міської Ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської Ради п'ятого скликання», яким були внесені зміни до статті 18 Регламенту Інкерманської міської Ради п'ятого скликання стосовно того, що рішення Ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало проста більшість від депутатів, що прийняли участь у голосуванні, а тому на думку представника, не має підстав для визнання недійсними спірних рішення та державного акту.

В судовому засіданні 14.10.2013 оголошувалась перерва до 28.10.2013.

У судове засідання 28.10.2013 з`явились прокурор та представники відповідачів.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 28.10.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2010 Інкерманською міською Радою депутатів (далі - Рада) на сорок дев`ятій сесії п'ятого скликання було прийняте рішення №49/1263 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в постійне користування Підприємству об`єднання громадян «ОПТИС» земельної ділянки площею 14 га для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар`єрна», згідно якого підприємству об`єднання громадян «ОПТИС» (далі - Підприємство) було затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14 га для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна та передано у постійне користування з віднесенням земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с. 13).

Пунктом 3.2. цього рішення Ради, було зобов'язано Підприємство виконати через Державне підприємство Севастопольську міську філію «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» роботи з оформлення державного акту на право постійного користування на земельну ділянку та надати державний акт у Головне управління Держкомзему в м. Севастополі.

На підставі зазначеного рішення Ради, підприємству об'єднання громадян «ОПТИС», Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі 15.10.2010 було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 14 га, що розташована в м. Інкерман, в районі вул. Кар`єрна Балаклавського району м. Севастополя для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази (а.с. 18).

На думку прокурора, оскаржуване рішення Ради №49/1263 від 24.09.2010 суперечить вимогам чинного законодавства та прийнято з порушенням ст. 13, 19 Конституції України та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки було прийнято не більшістю депутатів від загального складу Інкерманської міської Ради, а тому рішення та державний акт підлягають визнанню недійсними.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом із відповідними вимогами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з відповідними позовами.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» (зі змінами та доповненнями) вказано, що згідно з абзацом четвертим статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою статті передбачено, що у позовній заяві прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Як вбачається із Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» (із змінами від 23.02.2012) центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин - Державне агентство земельних ресурсів України позбавлено функцій контролю за використанням і охороною земель, та не наділена законом повноважень повноваженнями звернення до суду із позовом.

Отже, на час пред'явлення позову, державних органів, до повноважень яких віднесено звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування та угод у сфері земельних відносин не має, у зв'язку із чим в інтересах держави звернувся прокурор, оскільки вважає, що неправомірне надання та використання земель завдає шкоди інтересам держави в сфері раціонального використання земель.

Таким чином, у даному випадку прокурор зазначив у чому саме відбулося та може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 10, п. 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. До компетенції рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно пункту 21 статті 43 Закону України України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарному засіданні ради підлягають вирішенню зокрема питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України України «Про місцеве самоврядування», Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до пункту «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, одним із способів захисту прав осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вже встановлено судом, на підставі рішення Інкерманської міської Ради №49/1263 від 24.09.2010 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в постійне користування Підприємству об`єднання громадян «ОПТИС» було затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14 га для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна та передано у постійне користування підприємству об'єднання громадян «ОПТИС» з віднесенням земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. На підставі цього рішення Ради, було в видано державний акт від 15.10.2010 на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, площею 14 га для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази.

Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що оскаржуване рішення Ради №49/1263 від 24.09.2010 не відповідає вимогам ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки загальний склад Ради депутатів складає 25 осіб, були присутні на засіданні 24.09.2010 22 депутати, а за прийняття обговорюваного рішення проголосувало 12 депутатів.

Відповідно до пункту 1 рішення Інкерманської міської Ради депутатів сорокової сесії п'ятого скликання №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін до Регламенту Інкерманської міської Ради п'ятого скликання», були внесені зміни в ст. 18 вищезгаданого Регламенту, відповідно до яких рішення Ради (крім процедурного або особливо вказаного в Законі України «Про місцеве самоврядування» в Україні) вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість від депутатів, які приймали участь в голосуванні (а.с. 40-45).

Як вбачається з протоколу засідання сорок дев'ятої сесії Ради п'ятого скликання від 24.09.2010 загальний склад Ради складає 25 депутатів, але присутні на зазначеному засіданні були 22 депутата. За прийняття спірного рішення проголосувало 12 депутатів (а.с. 14).

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що постановою Балаклавського районного суду міста Севастополя в справі №2а-778 від 06.12.2010 рішення Інкерманської міської Ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Ради п'ятого скликання» було визнано протиправним та скасовано (а.с. 34).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 постанова Балаклавського районного суду міста Севастополя від 06.12.2010 було змінена, зокрема, викладено абзац другий резолютивної частини в наступній редакції: визнати протиправним та не чинним пункт 1 рішення Інкерманської міської Ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської Ради п'ятого скликання» з 10.05.2011 (а.с. 31-33).

Таким чином, Севастопольським апеляційним адміністративним судом у цій постанові встановлено, що пункт 1 рішення Інкерманської міської Ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської Ради п'ятого скликання» є протиправним та не чинним саме з 10.05.2011 , тобто на момент прийняття Інкерманською міською Радою оскаржуваного прокурором рішення №49/1263 від 24.09.2010 , рішення Інкерманської міської Ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської Ради п'ятого скликання» було чинним.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, на думку суду, приймаючи рішення №49/1263 від 24.09.2010 яким затверджено проект землеустрою щодо відведення підприємству об'єднання громадян «Оптис» для будівництва і обслуговування виробничо-складської бази земельної ділянки площею 14 га, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна, Інкерманська міська Рада діяла в межах та обсягах делегованих їй повноважень та на підставі Регламенту Ради із змінами, які діяли на зазначений період часу .

Відтак, суд дійшов до висновку, що підстави для задоволення позову прокурора в частині визнання недійсним рішення Інкерманської міської ради від 24.09.2010 №49/1263 відсутні.

Що стосується інших вимог щодо визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою слід зазначити таке.

Відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Суд зауважує, що відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, встановлено що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» пунктом 2.8 передбачено що перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачений ст.141 Земельного кодексу України є вичерпним.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки прокурор, як на єдину підставу недійсності оскаржуваного державного акту на постійне користування земельною ділянкою посилається на недійсність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого був виданий цей акт, а у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним оскаржуваного рішення Інкерманської міської Ради судом відмовлено, тому вимоги прокурора щодо визнання недійсним державного акту від 15.10.2010 на право постійного користування земельною ділянкою площею 14 га, кадастровий номер 8536310300:73:003:0104, серії ЯЯ №2395250, виданого підприємству об'єднання громадян «Оптис» та зобов'язання повернути зазначену земельну ділянку також не підлягають задоволенню, оскільки державний акт, видавався на підставі цього рішення.

Щодо визнання позову відповідачем - Інкерманською міською Радою, слід зазначити наступне.

Згідно положень частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Також, відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями), згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте, суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами зокрема відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Таким чином, оскільки судом встановлена правомірність оскаржуваного рішення Інкерманської міської ради та при вирішенні спору, суд не зв'язаний заявою відповідача - Інкерманської міської Ради, тому на думку суду в даному випадку наявні порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача - підприємства об`єднання громадян «ОПТИС», в зв'язку із чим спір вирішується по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

За таких обставин, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку що вимоги прокурора є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю .

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 04.11.2013.

Cуддя С.О. Щербаков