Постанова

від 27.01.2014 по справі 919/731/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Справа № 919/731/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Латиніна О.А.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

прокурор, Шульга Антон Миколайович, посвідчення №005749 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури м. Севастополя

представник відповідача, Мазурін Евген Дмитрович, довіреність №111 від 04.02.13, Інкерманська міська рада;

представник відповідача , Півненко Наталя Вікторівна, довіреність №б/н від 30.12.13, підприємство об'єднання громадян "Оптис"

представник відповідача , не з'явився, виконавчий комітет Інкерманської міської ради

розглянувши апеляційну скаргу прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.) від 28 жовтня 2013 року у справі №919/731/13

за позовом прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99000)

до Інкерманської міської ради (вул. Шевкопляса, 37,Інкерман,Севастополь,99703) підприємства об'єднання громадян „Оптис" (99040, м. Севастополь, Маршала Геловані,19) про визнання рішення та державного акту недійсними та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2013 прокурор міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Інкерманської міської ради, підприємства об`єднання громадян «ОПТИС», в якому просить суд визнати недійсним рішення Інкерманської міської ради від 24.09.2010 №49/1263, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення підприємству об'єднання громадян «ОПТИС» для будівництва і обслуговування виробничо-складської бази земельної ділянки площею 14 га, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна. Також прокурор просить визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 14 га, кадастровий номер 8536310300:73:003:0104, вартістю 41 227 200,00 грн. серії ЯЯ №2395250, виданий 15.10.2010 підприємству об'єднання громадян «ОПТИС» та зобов'язати підприємство об'єднання громадян «ОПТИС» повернути на користь Інкерманської міської ради земельну ділянку площею 14 га, кадастровий номер 8536310300:73:003:0104, вартістю 41 227 200,00 грн., що розташована за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна.

Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на пункт «г» ч.3 статті 152 Земельного кодексу України, п. 21 ст. 43, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», статтю 19 Конституції України, обґрунтовані прийняттям Інкерманською міською Радою рішення №49/1263 від 24.09.2010 всупереч чинному законодавству України, оскільки вказане рішення було прийнято не більшістю депутатів від загального складу Інкерманської міської Ради, як це передбачено законом, а отже вважає, що рішення та державний акт підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка підлягає поверненню міській Раді.

Рішенням господарського суду м. Севастополя у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 25.11.2013р. Прокурор міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Севастополя від 28.10.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Прокурора. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Інкерманської міської ради від 24.09.2010 №49/1263, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення підприємству об'єднання громадян «ОПТИС» для будівництва і обслуговування виробничо-складської бази земельної ділянки площею 14 га, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна, є недійсним оскільки прийняте всупереч ст. 19 Конституції України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 року, якою судом визнано протиправним рішення Інкерманської міської ради з 10.05.2011, то прокурор зазначив, що на обставини щодо скасування судом рішення ради № 40/992 від 23.12.2009 він у позові не посилався. Стосовно застосування судом ст. 144 Земельного кодексу України, прокурор зазначив, що вказана норма права застосована судом помилково, оскільки регулює порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, а прокурор з вимогами про припинення права користування до суду не звертався.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. прокурору м. Севастополя відновлений строк на апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: Сікорська Н.І., Латинін О.А., Проценко О.І. Розгляд справи призначений на 19.12.2013 р.

19.12.2013р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду у зв'язку з відрядженням судді Сікорської Н.І., здійснено заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у справі на суддю Воронцову Н.В.

ПОГ «ОПТИС» 19.12.2013р. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду м. Севастополя від 28.10.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. розгляд справи відкладений.

09.01.2014р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду у зв'язку з відпусткою судді Воронцової Н.В. та судді Проценко О.І., здійснено заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у справі на суддю Сікорську Н.І. та Фенько Т.П., головуючим по справі призначено суддю Сікорську Н.І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.01.2014р. до участі у справі у якості іншого відповідача залучений виконавчий комітет Інкерманської міської ради розгляд справи відкладений, витребувані відомості щодо офіційного оприлюднення рішення Інкерманської міської ради №40/992 від 23.12.2009р. „Про внесення змін до Регламенту Інкерманської міської ради 5-го скликання", у зв'язку з чим, розгляд справи відкладений.

На виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.01.2014р. виконавчий комітет Інкерманської міської ради повідомив, що відомості щодо офіційного оприлюднення оскаржуваного рішення Інкерманської міської ради №40/992 від 23.12.2009р. „Про внесення змін до Регламенту Інкерманьскої міської ради 5-го скликання" в Інкерманській міській ради відсутні.

В судовому засіданні, яке відбулося 27.01.2014р. прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив долучити до матеріалів справи копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації Інкерманської міської ради.

Вислухавши думку представників сторін, колегія суддів клопотання прокурора задовольнила, долучила до матеріалів справи копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації Інкерманської міської ради.

Представник ПОГ "Оптис" в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві.

Від Виконавчого комітету Інкерманської міської ради надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представників відповідача. Позовні вимоги Прокурора м. Севастополя та доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності виконавчого комітету Інкерманської міської ради, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Судом встановлено, що 24.09.2010 Інкерманською міською Радою депутатів (далі - Рада) на сорок дев`ятій сесії п'ятого скликання було прийняте рішення №49/1263 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в постійне користування Підприємству об`єднання громадян "ОПТИС" земельної ділянки площею 14 га для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар`єрна", відповідно до якого підприємству об`єднання громадян "ОПТИС" (далі - Підприємство) було затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14 га для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна та передано у постійне користування з віднесенням земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с. 13).

Пунктом 3.2. цього рішення Ради, було зобов'язано Підприємство виконати через Державне підприємство Севастопольську міську філію "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" роботи з оформлення державного акту на право постійного користування на земельну ділянку та надати державний акт у Головне управління Держкомзему в м. Севастополі.

На підставі зазначеного рішення Ради, підприємству об'єднання громадян "ОПТИС", Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі 15.10.2010 було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 14 га, кадастровий №8536310300:73:003:0104, що розташована в м. Інкерман, в районі вул. Кар`єрна Балаклавського району м. Севастополя для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази (а.с. 18).

На думку прокурора, оскаржуване рішення Ради №49/1263 від 24.09.2010 суперечить вимогам чинного законодавства та прийнято з порушенням ст. 13, 19 Конституції України та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки було прийнято не більшістю депутатів від загального складу Інкерманської міської Ради, а тому рішення та державний акт підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка підлягає поверненню.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом із відповідними вимогами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом розгляду в даній справі є матеріально-правові вимоги прокурора про визнання недійсним рішення Інкерманської міської ради №49/1263 від 24.09.2010, визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, а також зобов'язання повернути на користь Інкерманської міської ради спірну земельну ділянку.

Отже, до предмету доказування входять встановлення обставин щодо наявності чи відсутності порушення Інкерманською міською радою вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення, визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до частини другої статті 1, частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, визначених законодавчими актами України.

Згідно з частиною другою статті 2, частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 18 вересня 2012 року прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 зазначено, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

З набранням законної сили Закону України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" від 23.02.2012р. №4444-VI центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин - державне агентство земельних ресурсів України позбавлено функції контролю за використанням і охороною земель, а створена для виконання вказаних завдань Державна інспекція сільського господарства України не наділена законом повноваженнями звернення до суду з позовом.

Таким чином, оскільки чинним законодавством визначений орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор в даній справі виступає позивачем.

Відповідно до пункту «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, одним із способів захисту прав осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 10, п. 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. До компетенції рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно пункту 21 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарному засіданні ради підлягають вирішенню зокрема питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд дійшов висновку про те, що на момент прийняття Інкерманською міською Радою оскаржуваного прокурором рішення №49/1263 від 24.09.2010, рішення Інкерманської міської Ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської Ради п'ятого скликання» було чинним, а тому, Інкерманська міська Рада діяла в межах та обсягах делегованих їй повноважень та на підставі Регламенту Ради із змінами, які діяли на зазначений період часу.

Однак судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом безперечно встановлено, що на підставі рішення Інкерманської міської Ради №49/1263 від 24.09.2010 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в постійне користування Підприємству об`єднання громадян «ОПТИС» був затверджений проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14 га для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна та передано у постійне користування підприємству об'єднання громадян «ОПТИС» з віднесенням земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. На підставі цього рішення Ради, було видано державний акт від 15.10.2010 на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, площею 14 га для будівництва та обслуговування виробничо-складської бази.

Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що оскаржуване рішення Ради №49/1263 від 24.09.2010 не відповідає вимогам ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки загальний склад Ради депутатів складає 25 осіб, були присутні на засіданні 24.09.2010р. 22 депутати, а за прийняття обговорюваного рішення проголосувало 12 депутатів, тобто не більшість депутатів від загального складу ради, а більшість депутатів, які були присутні на засіданні.

Відповідно до протоколу засідання дев'ятої сесії Інкерманської міської ради п'ятого скликання від 24.09.2010, загальний склад ради складає 25 депутатів, присутні на зазначеному засіданні сесії 22 депутати. ( а.с. 14)

Як вбачається з протоколу вказаної сесії, за прийняття рішення №49/1263 від 24.09.2010 „ Про затвердження проекту землеустрою та передачу в постійне користування Підприємству об`єднання громадян «ОПТИС» земельної ділянки площею 14 га для будівництва та обслуговування виробничо - складської бази, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна, проголосувало 12 депутатів, тобто більшість депутатів від присутніх.

Отже, рішення Інкерманської міської ради №49/1263 від 24.09.2010 прийнято в порушення ст.ст. 13,19 Конституції України та статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування", не більшістю депутатів від загального складу Інкерманської міської ради.

Щодо посилання на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 року по справі №2а-778, якою визнано протиправним рішення Інкерманської міської ради № 40/992 від 23.12.2009, саме з 10.05.2011, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Балаклавського районного суду міста Севастополя в справі №2а-778 від 06.12.2010 було визнано протиправним та скасовано рішення Інкерманської міської Ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Ради п'ятого скликання» щодо внесення змін до пункту 1 статті 18 вищезгаданого Регламенту, відповідно до яких рішення ради (крім процедурного або особливо вказаного в Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні") вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість від депутатів, які приймали участь в голосуванні ( а.с. 34).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 постанова Балаклавського районного суду міста Севастополя від 06.12.2010 була змінена, зокрема, викладено абзац другий резолютивної частини в наступній редакції: визнати протиправним та нечинним пункт 1 рішення Інкерманської міської Ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської Ради п'ятого скликання» з 10.05.2011. ( а.с.31-33)

На підставі зазначених фактів, які встановлені адміністративним судом, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що на момент прийняття Інкерманською міською Радою оскаржуваного прокурором рішення №49/1263 від 24.09.2010, рішення Інкерманської міської Ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської Ради п'ятого скликання» було чинним, а тому Інкерманська міська рада діяла в межах повноважень, наданих Регламентом на той час.

Однак з вказаним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи. Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК ( 1798-12 ), й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, факти, які встановлені адміністративним судом по справі №2а-778, не є преюдиціальними для господарського суду по цій справі, але мають бути враховані з урахуванням усіх доказів, оцінені за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та керуючись законом.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з тим, господарський суд першої інстанції при прийнятті рішення по суті на зазначені вимоги процесуального законодавства уваги не звернув, чим припустився хибного висновку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішення органу місцевого самоврядування прийняте всупереч ст. 19 Конституції України та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки прийняте більшістю депутатів, які були присутні на пленарному засіданні, а не більшістю від загальної кількості депутатів, як це передбачено Законом.

Вказаний висновок відповідає й висновку, який міститься в постанові Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 року по справі №2а-778 щодо незаконності внесення змін в регламент Інкерманської міської ради в частині порядку проведення голосування на пленарних засіданнях ради.

Отже, оскаржене прокурором рішення органу місцевого самоврядування не відповідає Конституції та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому є незаконним та не може бути визнано чинним тільки тому, що рішення Інкерманської міської ради № 40/992 від 23.12.2009 року "Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської ради п'ятого скликання", визнане протиправним та не чинним адміністративним судом тільки з дати прийняття судового рішення (10.05.2011 року), яке не має преюдиціального значення по вказаній справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 5 ст.. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цього рішення у дію.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), справа N 1-9/2009 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009) визначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 ( v020p710-01 ) у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп ( v002p710-97 ) у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Як убачається з матеріалів справи , Інкерманською міською радою прийняте рішення №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Ради п'ятого скликання», яке має нормативно-правовий характер, а тому відповідно до чинного законодавства цей акт повинен бути оприлюдненим.

На вимогу апеляційного суду надати відомості щодо офіційного оприлюднення рішення Інкерманської міської ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Ради п'ятого скликання», Виконавчий комітет Інкерманської міської ради надав листа, відповідно до якого вищезазначені відомості Інкерманській міській раді відсутні.

Отже, оскільки всупереч ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторонами не надано доказів, які підтверджують опублікування рішення Інкерманської міської ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Ради п'ятого скликання», судова колегія приходить до висновку, що вказане рішення не набрало чинності відповідно до ст..59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Стаття 57 Конституції України гарантує кожному право знати свої права і обов'язки та зазначає, що Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що рішення Інкерманської міської ради №40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Ради п'ятого скликання» на час прийняття оскарженого рішення органом місцевого самоврядування було чинним, а тому позов Прокурора в частині визнання рішення Інкерманської міської ради № 49/1263 від 24.09.2010 року , яким затверджений проект землеустрою щодо відведення підприємству об'єднання громадян "Оптіс" для будівництва і обслуговування виробничо-складської бази земельної ділянки площею 14 га, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул.. Кар'єрна, підлягає задоволенню.

Щодо визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави припинення права постійного користування, як недійсність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого був виданий цей акт, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

З вказаним висновком також не може погодитись судова колегія та вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» пунктом 2.3 передбачено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України ( 435-15 ) та статті 152 ЗК України ( 2768-14 ) захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Як убачається з позовної заяви, прокурор звернувся одночасно з вимогами про визнання недійсним як державного акту про право постійного користування земельною ділянкою, так й рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого був виданий державний акт.

Отже, оскільки право, посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в постійне користування, яке визнане недійсним, тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України вимоги прокурора є законними та обґрунтованими.

Посилання суду першої інстанції на ст. 141 Земельного кодексу України, якою встановлені підстави припинення права користування земельною ділянкою, колегія суддів вважає помилковим, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції надав помилкову правову кваліфікацію спірним правовідносинам.

Так, правовим наслідком визнання рішення органу місцевого самоврядування та державного акту про право постійного користування земельною ділянкою недійсними, є визнання незаконним отримання у користування земельної ділянки з моменту прийняття відповідного рішення та державної реєстрації державного акту, та повернення власнику спірної земельної ділянки. Натомість припинення права користування земельною ділянкою відбувається з часу набрання законної сили відповідного судового рішення (при зверненні з відповідними вимогами), а тому й правові наслідки зазначених правовідносин зовсім інші. Крім того, варто зазначити, що прокурор не звертався з вимогами про припинення права постійного користування земельною ділянкою, не обґрунтовував ці вимоги певними обставинами, не посилався в позові на відповідну норму закону.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що оскільки прокурор, як на єдину підставу недійсності оскаржуваного державного акту на постійне користування земельною ділянкою посилається на недійсність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого був виданий цей акт, що суперечить ст. 141 ЗК України, є неправильним та таким, що суперечить встановленим обставинам у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора м. Севастополя підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Севастополя від 28.10.2013р. скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів.

Керуючись ст. 49, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора міста Севастополя задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 28 жовтня 2013 року у справі №919/731/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Визнати недійсним рішення Інкерманської міської ради від 24.09.2010 №49/1263, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення підприємству об'єднання громадян «ОПТИС» для будівництва і обслуговування виробничо-складської бази земельної ділянки площею 14 га, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна, Балаклавського району, м. Севастополя.

5. Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 14 га, кадастровий номер 8536310300:73:003:0104, серії ЯЯ №2395250, виданий 15.10.2010 підприємству об'єднання громадян «ОПТИС», який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031088300008.

6. Зобов'язати підприємство об'єднання громадян „ОПТИС" повернути на користь Інкерманської міської ради земельну ділянку площею 14 га, кадастровий номер 8536310300:73:003:0104, вартістю 41 227 200,00 грн., що розташована за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Кар'єрна, Балаклавського району, м. Севастополя.

7. Стягнути з Інкерманської міської ради Балаклавського району м. Севастополя (99703, м. Севастополь, м. Інкерман, вул. Шовкопляса, буд. 37, ідентифікаційний код 38868693) в дохід Державного бюджету м. Севастополя (р/р 31216206782001, отримувач: Державний бюджет м. Севастополя, 22030001, ЄДРПОУ 38022717, МФО 824509 в ГУ ДКСУ у м. Севастополі) судовий збір в розмірі 1 720 грн (одна тисяча сімсот двадцять) 50 коп.

8. Стягнути з підприємства об'єднання громадян „ОПТИС" (99040, м. Севастополь, Маршала Геловані,19, ідентифікаційний код 36758880) в дохід Державного бюджету м. Севастополя (р/р 31216206782001, отримувач: Державний бюджет м. Севастополя, 22030001, ЄДРПОУ 38022717, МФО 824509 в ГУ ДКСУ у м. Севастополі) судовий збір в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.А.Латинін

Т.П. Фенько