Рішення

від 31.10.2013 по справі 2/1519/6862/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/8404/13

Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.

при секретарі: Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою голови правління Виробничого кооперативу „Управління механізації будівництва" - Потебенко Василя Олексійовича на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Плавбудзагін", Виробничого кооперативу „Управління механізації будівництва", треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ТОВ „Плавстройотряд", ВК „Управління механізації будівництва", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 30 серпня 2011 року вимоги позивачів роз'єднані та виділенні в самостійні провадження.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 30 серпня 2011 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Плавбудзагін", Виробничого кооперативу „Управління механізації будівництва", треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що вироками Малиновського районного суду м.Одеси від 16 липня 2008 року по кримінальній справі № 1-478/08 громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5 та по кримінальній справі № 1-1260/07 від 30.11.2007 року громадянин ОСОБА_6 були визнанні винними в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.272 та ч.2 ст.271 КК України. Вироки набрали законної сили. Відповідно вказаних вироків суду, в результаті злочинних дій ОСОБА_4, ОСОБА_6 (робітники ТОВ „Плавбудзагін") та ОСОБА_5 (працівник ВК „Управління механізації будівництва") ІНФОРМАЦІЯ_1 року було заподіяно смерть ОСОБА_11, батька ОСОБА_3 При розгляді кримінальних справ цивільні позови не пред'являлися. На підставі чого спричинили позивачці моральну шкоду, яка виражається в сильних душевних, моральних та фізичних стражданнях. Порушився звичайний, нормальний розклад її життя у зв'язку з втратою батька. Він був надійною опорою у всіх життєвих ситуаціях, всі вагомі рішення у житті їх сім'ї батьків-пенсіонерів приймалися з його участю. Зі смертю батька значно погіршився матеріальний стан сім'ї. Смерть батька для неї - це непоправима втрата, яка спричинила тривалий душевний біль. Всі викладенні вище обставини викликали у позивачки почуття постійної тривоги, душевних страждань, які тягнуться до цього часу. На підставі чого, позивачка просить стягнути з ТОВ „Плавбудзагін", Виробничого кооперативу „Управління механізації будівництва" солідарно на її користь моральну шкоду в сумі 120 000 гривень.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 липня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Плавбудзагін", Виробничого кооперативу „Управління механізації будівництва" солідарно на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду голова правління Виробничого кооперативу „Управління механізації будівництва" - Потебенко Василь Олексійович звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16 липня 2013 року та постановити нове, яким в частині стягнення моральної шкоди з Виробничого кооперативу „Управління механізації будівництва" - відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам, у повній мірі, не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що вироками Малиновського районного суду м. Одеси від 16.07.2008 року по кримінальній справі 3 1-478/08 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та по кримінальній справі № 1-1260/07 від 30.11.2007 року ОСОБА_6 були визнані винними у скоєнні злочинів передбачених ст. ст. 272 ч.2 КК України та ст. 271 ч.2 КК України відповідно. Вироки набрали законної сили. Під час розгляду кримінальної справи цивільних позовів не заявлялося. Відповідно до вказаних вироків суду ІНФОРМАЦІЯ_1 року на будівельному майданчику за адресою: АДРЕСА_1 при здійсненні робіт підвищеної небезпеки внаслідок нещасного випадку на виробництві заподіяно смерть працівника ТОВ Плавбудзагін ОСОБА_11 Нещасний випадок мав місце внаслідок:

- порушення п. 4.2. Інструкції з охорони праці стропальника № 5/03 ТОВ Плавбудзагін працівником ТОВ Плавбудзагін ОСОБА_4, який залишив місце проведення робіт не переконавшись, що вантаж надійно закріплений;

- порушення п. п. 2.11., 10.5.15 та 10.5.27 Правил улаштування та безпеки експлуатації вантажних кранів НПАОП 0.00-1.03-02 працівником ВК Управління механізації будівництва та виконуючи обов`язки автокранівника при виконанні робіт підвищеної небезпеки не перевірив посвідчення у стропальника на право провадження робіт, не ознайомився з проектом будівельно-монтажних робіт, здійснив підйом вантажу в той час, коли під ним знаходилися люди, внаслідок чого даний вантаж - армокаркас впав на електрозварника ОСОБА_11, чим йому було спричинено травми несумісні із життям;

- порушення п. 2.1.6 Інструкції № 16/06 ПП Плавбудзагін виконробом ТОВ Плавбудзагін ОСОБА_12, який будучи відповідальним за безпечне переміщення вантажів на об`єкти будівництва не забезпечив належного контролю та особистого керівництва за проведенням робіт машиністом крану ОСОБА_5 та стропальником ОСОБА_4, що призвело до порушення ними правил охорони праці та безпеки при виконанні робіт та настанню нещасного випадку на виробництві, внаслідок якого загинув електрозварник ОСОБА_11

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 про солідарне стягнення з ТОВ Плавбудзагін та ВК Управління механізації будівництва моральної шкоди в сумі 50000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що згідно вироків суду, які набрали законної сили винними у скоєнні злочинів, які призвели до нещасного випадку на виробництві, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_11 визнанні працівники ТОВ Плавбудзагін - стропальник ОСОБА_4 і виконроб ОСОБА_6, а також працівник ВК Управління механізації будівництва ОСОБА_5, який особисто керував автокраном при підйомі вантажу, що зірвався та завдав ОСОБА_11 удару від якого той помер. Позивач ОСОБА_3 є дочкою загиблого ОСОБА_11 і смерть останнього завдала їй моральної шкоди і призвела до сильних душевних, моральних і фізичних страждань, порушила звичайний нормальний уклад її життя та матеріальний стан в їх сім`ї. Смерть батька завдала позивачеві непоправної втрати та спричинила тривалий душевний біль, почуття постійної тривоги , викликала душевні страждання, які тривають і донині. При цьому при постановленні рішення суд одночасно керувався ст. ст. 1172, 1187 ЦК України.

Проте повністю погодитися з такими висновками районного суду судова колегія не може.

Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, та правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами, але при постановленні ріщшення невірно застосовано норму матеріального права.

Відповідно до ст. 23 ЦК України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та самостійно обрати спосіб захисту цивільного права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_13 звернулася до суду в порядку ст. ст. 1167 , 1168 , 1172, 1187 , 1190 ЦК України і підстави позову в ході розгляду справи не змінювала.

Вирішуючи позов і застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. 1187 ЦК України , суд першої інстанції не врахував, що смерть працівника ТОВ „Плавбудзагін" ОСОБА_11 відбулася внаслідок нещасного випадку на виробництві який стався внаслідок порушення правил безпеки та охорони праці працівниками ТОВ „Плавбудзагін" та Виробничого кооперативу „Управління механізації будівництва", що встановлено вироками судів, які набрали законної сили.

Зі змісту ч. 2 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В той же час для настання відповідальності за ст. 1172 ЦК України встановлення вини працівників під час виконання трудових обов`язків є обов`язковим.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду встановлено, доведено та визнано вину працівників ТОВ „Плавбудзагін" та ВК „Управління механізації будівництва" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно під час виконання ними трудових обов`язків при допущеній бездіяльності щодо особистого керівництва та контролю з боку виконробу ТОВ Плавбудзагін ОСОБА_6 у настанні нещасного випадку на виробництві, внаслідок чого загинув працівник ТОВ „Плавбудзагін" ОСОБА_11

Тому моральна шкода, завдана смертю батька спричинена ОСОБА_3 винними діями працівників ТОВ „Плавбудзагін" і ВК „Управління механізації будівництва" під час виконання ними трудових обов`язків, а отже, її відшкодування покладається на відповідачів згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України як на роботодавців, а не як володільця (володільців) джерела підвищеної небезпеки .

За таких обставин судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильне обґрунтування судом першої інстанції рішення в частині посилання на ст. 1187 ЦК України, внаслідок чого ст. 1187 ЦК України підлягає виключенню з мотивувальної частини, як правова підстава задоволення позову.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами і доповненнями) Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди , за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст.ст. 130 , 132-134 КЗпП України ), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової ) шкоди роз`яснено, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з

них. На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Зі змісту вироку вбачається, що саме спільні винні дії працівників ТОВ „Плавбудзагін" і ВК „Управління механізації будівництва" під час виконання ними трудових обов`язків призвели до нещасного випадку на виробництві, що призвело до загибелі потерпілого.

Тому висновок районного суду про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди є законним та обґрунтованим.

Виходячи з розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення в солідарному прядку з відповідачів - 50000 грн., судова колегія з урахуванням матеріалів справи, вважає його обґрунтованим, оскільки при набутті даного висновку суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ст. 212, 213 ЦПК України та ненадання судом першої інстанції юридичної оцінки запереченням ВК „Управління механізації будівництва" в тому числі і щодо порушення потерпілим техніки безпеки , що сприяло настанню нещасному випадку, неможливості стягнення моральної шкоди з відповідачів у солідарному порядку є неспроможними, оскільки не засновані на матеріалах справи, не встановлені та не випливають з вироків суду, які набрали законної сили, не відповідають ЦК України та роз`ясненням постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової ) шкоди , а відтак і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Також судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом не враховано обставини заподіяння моральної шкоди, несправедливо визначено розмір моральної шкоди, не з`ясовані характер і обсяг страждань, яких зазнала позивачка та інші обставини, що відповідає розясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової ) шкоди , оскільки дані доводи, зокрема про недоведеність моральних, душевних і інших страждань позивача, пов`язаних зі смертю батька, намагання збагатитися за рахунок смерті батька, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, а не умисного злочину, не засновані на матеріалах справи, не підтверджуються належними доказами, а тому не вливають на правильність і справедливість висновків районного суду.

Таким чином, судова колегія доходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні виключенням із мотивувальної частини рішення посилання у якості правової підстави часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи на ст. 1187 ЦК України. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія - В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу голови правління Виробничого кооперативу „Управління механізації будівництва" - Потебенко Василя Олексійовича - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року - змінити та виключити із мотивувальної частини рішення обґрунтування часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи посилання на ст. 1187 ЦК України.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.Л. Троїцька

В.П. Фальчук