Ухвала

від 24.09.2013 по справі 820/4967/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 820/4967/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 820/4967/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 р. задоволено позов ТОВ "Дім полімерів" до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001432201 від 11.06.2013 р., скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001442201 від 11.06.2013 р.

ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС (далі-відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом п. 198.6 ст. 198, п. 103.3 ст. 103, п. 160.2 ст. 160 ПК України, оскільки позивачем не підтверджено первинними документами право на податковий кредит з ПДВ, судом не враховано акт про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача, платником безпідставно застосовано понижену ставку оподаткування при виплаті нерезиденту доходів з джерелом походження в Україні, що призвело до невірного вирішення справи.

ТОВ "Дім полімерів" (далі-позивач) подано заперечення на апеляційну скаргу, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою, просить залишити її в силі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судове засіданні сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглянута в письмовому провадженні відповідно до ст..197 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Дім Полімерів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами перевірки складено акт від 29.05.2013 р. №1858/22.1-07/36989357 (т.1, а.с.15-42).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- п.198.3, п. 198.6 ст.198 та ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за період червень 2011 року, грудень 2012 року у розмірі 201326,00 грн.

- п.103.3 ст.103, п.160.2 ст.160 ПК України, оскільки товариством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у 4 кварталі 2012 року всього на суму 323 717,00 грн.

11.06.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення

-№ 0001432201 від, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 275 776,00 грн. (основний платіж - 201 326,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 74 450,00 грн.)

-№0001442201, яким підприємству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 404 646,00 грн. (323 717,00 грн. - основний платіж, 80 929,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т.1, а.с. 12-14).

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ є висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту в розмірі 52 428,00 грн. за червень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Аркада-Т", оскільки актом про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача № 854/2-417/33676769 від 28.08.2012 р. встановлено відсутність ТОВ «Аркада-Т» за юридичною адресою, відсутність у підприємства матеріальних, трудових та технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, правочини ТОВ «Аркада-Т» не спрямовані на настання реальних господарських наслідків, є нечемними і суперечать інтересам держави.

Підставою визначення позивачу зобов'язання з податку на прибуток на прибуток іноземних юридичних осіб є висновок відповідача, що контрагент позивача I.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) (ліцензіат по договору про надання дозволу на використання Торгівельної марки) не є бенефіціаром (фактичним отримувачем, власником) доходу, оскільки вказаній компанії не належить право власності на товарний знак, що є предметом договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства внаслідок формування податкового кредиту з ПДВ та оподаткування операцій з роялті, є необґрунтованими, тому податкові повідомлення-рішення, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 01.06.2011 р. між ТОВ "Дім Полімерів" (покупець) та ТОВ "Аркада-Т" (постачальник) укладено договір №0620111 за умовами якого позивач придбав машину для виготовлення пакетів Bagmaster 300 SP, інвертор, контролер, сервомотор, двигун до автозважувача, пружини тощо.

Фактичне переміщення придбаного товару від ТОВ "Аркада-Т" на склад позивача за адресою м. Харків, в'їзд Пристанційний, 4, здійснено постачальником із залученням перевізника ФОП ОСОБА_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Фактичне виконання умов договору підтверджується наданими як до перевірки, так і до суду податковими накладними, видатковими накладними (т.1, а.с. 73-78).

Оприбуткування по підприємству позивача придбаного товару, отриманого від ТОВ «Аркада-Т», підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 "Товар на складі" за червень 2011 р.

Судом також встановлено, що позивач має у користуванні нежитлові приміщення в м. Харкові, вїзд Пристанційний, 4 , згідно договору оренди №01042011 від 01.04.2011 р. в якому зберігав придбаний товар. (т.2, а.с. 50-56).

Придбаний від контрагента товар позивач використав в господарській діяльності , шляхом реалізації іншим підприємствам, що що підтверджується наданими рахунками, видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ контрагентами позивача (т.2, а.с. 57-73).

Придбане позивачем обладнання - машини для виготовлення пакетів - Bagmaster 300 SP використано позивачем при здійсненні господарській діяльності шляхом укладення договору комісії з ТОВ "Пре'мєр-Пластик" (Комітент), на умовах якого 14.06.2011р. обладнання передано у користування Комітенту, що підтверджується видатковою накладною та актом приймання-передачі обладнання до договору комісії №11/10 від 22.11.2010 р., податковими накладними, банківськими виписками.

На момент укладення договору №0620111 від 01.06.2011 р. ТОВ "Дім Полімерів" і ТОВ "Аркада-Т" мали повний обсяг правосуб'єктності юридичних осіб, перебували на обліку в органах ДПС, були платниками податків (т.2, а.с. 162-179).

Згідно п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум, включених до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення сум до складу податкового кредиту чинне законодавство не передбачає.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні (виписані за першою з подій) правомірно використано платником при відображенні, декларуванні та підтвердженні показників податкової звітності з ПДВ згідно ст. 44 Податкового кодексу України. Вказані документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не врахував акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада-Т» № 854/2-417/33676769 від 28.08.2012 р. , як доказ безтоварності господарської операції позивача з ТОВ «Аркада».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, а реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки, первинні документи податковим органом під час проведення звірки не досліджуються.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки фактичного перебування за юридичною адресою контрагента.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податкові пільги з фактичним знаходженням підприємства-постачальника (виконавця) за юридичною адресою.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Неврахування поданих на перевірку відповідачу первинних документів з підстави неможливості підтвердити їх зміст шляхом співставлення показників зі звітністю контрагента або, виходячи із інформації автоматизованих баз даних ДПС є недопустимим.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки № 854/2-417/33676769 від 28.08.2012 р., в якому містяться висновки податкового органу про відсутність ТОВ «Аркада-Т» за юридичною адресою, відсутність у підприємства матеріальних, трудових та технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, правочини ТОВ «Аркада-Т» не спрямовані на настання реальних господарських наслідків, нечемні та суперечать інтересам держави не є належним доказом обставин реальності укладених угод.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають відповідне право платника.

Доводи ДПІ на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Господарська діяльності контрагента позивача, не вимагає від нього безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Відповідні активи можуть залучатися на підставі оренди чи іншої договірної форми.

Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі господарської діяльності, відповідачем не досліджено інші форми залучення працівників контрагентом позивача.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договорів, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними.

Доказів наявності умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, з метою безпідставного отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагента позивача, або самого позивача, відповідачем не наведено.

З огляду на зазначене суду першої інстанції вірно встановив обставини справи та прийшов до висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення № 0001432201, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість .

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0001442201, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 404 646,00 грн., виходячи з такого.

Судом встановлено, що 05.01.2011 р. I.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) (Ліцензіат) та ТОВ "Дім Полімерів" (Субліцензіат) укладено субліцензійний договір №4SL, яким позивачу надано дозвіл Ліцензіата на використання Торгівельної марки (товарний знак та фірмове найменування, які наведені у Додатку №1 до Договору) для використання її в межах території України (т.1, а.с.118-161).

Згідно п.2.1 ст..2 та п.4.1 ст.4 Субліцензійного договору №4SL компанія І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) має право на отримання роялті за цим Договором.

Винагорода (роялті) за використання Торгівельної марки за умовами п.4.1 ст.4 Договору становить 348 000,00 доларів США, розрахунки між сторонами проводяться протягом 24 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (п.4.2 ст.4 Договору).

Судом встановлено, що акт приймання передачі за субліцензійним договором сторонами складено 31.03.2011 р. б/н., розрахунки проведено в IV кварталі 2012 року, що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с. 131-133)

На цій підставі по рядку 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період IV квартал 2012 року позивачем відображено суму прибуткового податку з іноземного підприємства за операціями з виплати роялті за користування ліцензією відповідно договору 05.01.2011 р. №4SL I.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) за пониженою ставкою (т.2, а. с. 8-9).

Відповідач в межах податкової перевірки позивача прийшов до висновку, що контрагент позивача I.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) є номінальним отримувачем виплаченого позивачем доходу, при цьому, бенефіціарним (фактичним) отримувачем роялті є компанія - резидент Республіки Панама.

За умови відсутності між країнами (Панама-України), відповідачем донараховано позивачу податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 15% від суми операції на підставі п.160.2 ст. 162 ПК України (т.1, а.с. 12, 34-35).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вище вказані висновки перевірки відповідача є безпідставними.

Так, відповідно до пп. 14.1.225. п. 14.1. ст. 14 ПК України будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування торгівельною маркою, є роялті.

Згідно пп. 14.1.54. п. 14.1. ст. 14 ПК України доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України.

Пунктом 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР) передбачено, що резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату із доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з такого доходу за ставкою в розмірі 15 % його суми та за його рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Статтею 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 р. (далі - Угода), яка застосовується Україною на підставі ст. 7 Закону України від 12.09.1991 p. № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України» передбачено, що будь-які платежі, отримувані в якості компенсації за використання або надання права використання товарних знаків з джерел в одній Державі особою з постійна місцеперебуванням в іншій Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

Пунктом 103.2. ст. 103 ПК України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови наданні нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідне з вимогами п. 103.4. ст. 103 ПК України.

Згідно п. 103.2. ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосуванні пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу. Документом, який підтверджує, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Статтею 1107 ЦК України передбачено види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,3 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Частиною 1 ст. 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону.

Як встановлено судом, власником торгівельної марки (товарний знак та фірмове найменування), що передавалася для використання позивачу за Субліцензійним договором №4SL від 05.01.2011 р., є компанія VENTURE CONSULTING INTERNATIONAL CORP (Панама), що також не заперечується сторонами.

Ліцензійний договір №30/06-2010-1L від 30.06.2010 р., укладений між VENTURE CONSULTING INTERNATIONAL CORP (Панама) та І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до п.2.2 Ліцензійного договору №30/06-2010-1L від 30.06.2010 р. за цим Договором надається виключна ліцензія, ліцензію надано тільки одному Ліцензіату, вона відміняє можливість для Ліцензіара використовувати Торговий знак у галузі, обмеженій цією ліцензією, виключає можливість Ліцензіара надавати іншим особам ліцензії на використання цього Торгового знаку у зазначеній галузі.

Виключний характер ліцензії, виданої VENTURE CONSULTING INTERNATIONAL CORP (Панама) на користь І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) за ліцензійним контрактом №30/06-2010-1L від 30.06.2010 р., обмежує VENTURE CONSULTING INTERNATIONAL CORP (Панама) у використанні Торгівельної марки на території України, зокрема, шляхом надання права користування об'єктом ліцензії особам та відповідно отримувати від таких осіб відповідну винагороду (роялті).

Таким чином, компанія І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) є особою, яка має право на отримання доходів (в т.ч. роялті при передачі відповідних прав (об'єктів прав) інтелектуальної власності у користування третім особам).

Суду надано нотаріально засвідчену копію Свідоцтва податкового резидентства I.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр), легалізованого шляхом проставлення апостиля та перекладеного відповідно до чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з вищенаведених підстав І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу за договором з позивачем від 05.01.2011 р. №4SL в розумінні п.103.2 та п.103.3 ст.103 ПК України.

Податок на прибуток іноземних підприємств операцій по виплаті позивачем винагороди за користування об'єктом права інтелектуальної власності за договором від 05.01.2011 р. №4SL правомірно визначений позивачем із застосуванням пониженої ставки згідно правил міжнародного договору України з республікою Кіпр.

З огляду на зазначене висновки податкового органу про безпідставне неутримання позивачем 15% податку на прибуток іноземних юридичних осіб в межах операцій з роялті на користь I.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) у 4 кварталі 2012 року в сумі 323 717,00 грн. є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 820/4967/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.