Ухвала

від 21.07.2015 по справі 820/4967/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2015 р. м. Київ К/800/51226/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №820/4967/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Полімерів» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року Товариство звернулося із позовом до ДПІ про скасування податкових повідомлень - рішень №0001432201 та №0001442201 від 11.06.2013 року

На обґрунтування позову зазначило, що ДПІ безпідставно зазначає щодо відсутності у Товариства оригіналів податкових накладних, оскільки додаток №4 до акту перевірки визначає перелік документів, опрацьованих при здійсненні перевірки, зокрема податкових накладних.

Наголосило, що отримана продукція та обладнання від контрагента були використані у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, ДПІ помилково вважає, що Товариством порушено вимоги ст. 103 ПК України, оскільки договір, укладений із правовласником, є ліцензійним договором, а не договором комісії, доручення чи агентським договором.

17 липня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення - рішення ДПІ №0001432201 та №0001442201 від 11.06.2013 року скасовані.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанції зазначили, що наявні у Товариства первинні документи повністю підтверджують виконання господарських операцій із контрагентом.

Податкові накладні оформлені належним чином, недоліків форми та змісту не містять.

Товариством правомірно визначено податок на прибуток при виплаті винагороди за користування об'єктом права інтелектуальної власності згідно правил міжнародного договору України з республікою Кіпр.

ДПІ звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 18.04.2013 року до 22.05.2013 року ДПІ була здійснена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 1.11.2011 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 29.05.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі у розмірі 201 326,00 грн., у порушення вимог п.103.3 ст. 103 , п.160.2 ст. 160 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 323 717,00 грн.

11 червня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001432201 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 275 776,00 грн., №0001442201 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 404 646,00 грн.

1 червня 2011 року між Товариством та ТОВ "Аркада-Т" був укладений договір №0620111 щодо придбання машини для виготовлення пакетів Bagmaster 300 SP.

Виконання зазначеного господарського договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовою відомістю Товариства по рахунку 281 "Товар на складі" за червень 2011 року.

Крім того, Товариство має у користуванні нежитлові приміщення в м. Харкові, вїзд Пристанційний, 4, згідно договору оренди №01042011 від 1.04.2011 року, в яких зберігав придбаний товар.

Використання придбаного товару у господарській діяльності підтверджується рахунками, видатковими накладними, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей контрагентами Товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що машина для виготовлення пакетів - Bagmaster 300 SP була передана у користування ТОВ "Пре'мєр-Пластик" згідно з договором комісії №11/10 від 22.11.2010 року, виконання якого підтверджується видатковою накладною та актом приймання-передачі обладнання до договору комісії податковими накладними, банківськими виписками.

Згідно п.п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, надані Товариством первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні (виписані за першою з подій) правомірно використані при відображенні, декларуванні та підтвердженні показників податкової звітності з ПДВ згідно ст. 44 Податкового кодексу України та не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 5.01.2011 року між I.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) та Товариством укладено субліцензійний договір №4SL, яким Товариству наданий дозвіл на використання Торгівельної марки (товарний знак та фірмове найменування, які наведені у Додатку №1 до Договору) для використання її в межах території України.

Згідно п.2.1 ст..2 та п.4.1 ст.4 Субліцензійного договору №4SL компанія І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) має право на отримання роялті за цим Договором.

Винагорода (роялті) за використання Торгівельної марки за умовами п.4.1 ст.4 Договору становить 348 000,00 доларів США, розрахунки між сторонами проводяться протягом 24 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (п.4.2 ст.4 Договору).

Акт приймання-передачі за субліцензійним договором був складений 31.03.2011 року б/н., розрахунки здійснені у IV кварталі 2012 року, що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до пп. 14.1.225. п. 14.1. ст. 14 ПК України будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування торгівельною маркою, є роялті.

Згідно пп. 14.1.54. п. 14.1. ст. 14 ПК України доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України.

Пунктом 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР) передбачено, що резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату із доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з такого доходу за ставкою в розмірі 15 % його суми та за його рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Статтею 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 р. (далі - Угода), яка застосовується Україною на підставі ст. 7 Закону України від 12.09.1991 p. № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України» передбачено, що будь-які платежі, отримувані в якості компенсації за використання або надання права використання товарних знаків з джерел в одній Державі особою з постійна місцеперебуванням в іншій Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

Пунктом 103.2. ст. 103 ПК України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови наданні нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідне з вимогами п. 103.4. ст. 103 ПК України .

Згідно п. 103.2. ст. 103 ПК України , бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосуванні пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу. Документом, який підтверджує, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Статтею 1107 ЦК України передбачено види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,3 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Частиною 1 ст. 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону.

Відхиляючи доводи ДПІ щодо того, що I.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) номінальний отримувач виплаченого Товариством доходу, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Власником торгівельної марки (товарний знак та фірмове найменування), що передавалася для використання Товариству за Субліцензійним договором №4SL від 05.01.2011 року, є компанія VENTURE CONSULTING INTERNATIONAL CORP (Панама).

Ліцензійний договір №30/06-2010-1L від 30.06.2010 року, укладений між VENTURE CONSULTING INTERNATIONAL CORP (Панама) та І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до п.2.2 Ліцензійного договору №30/06-2010-1L від 30.06.2010 року за цим Договором надається виключна ліцензія, тільки одному Ліцензіату, вона відміняє можливість для Ліцензіара використовувати Торговий знак у галузі, обмеженій цією ліцензією, виключає можливість Ліцензіара надавати іншим особам ліцензії на використання цього Торгового знаку у зазначеній галузі.

Виключний характер ліцензії, виданої VENTURE CONSULTING INTERNATIONAL CORP (Панама) на користь І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) за ліцензійним контрактом №30/06-2010-1L від 30.06.2010 року, обмежує VENTURE CONSULTING INTERNATIONAL CORP (Панама) у використанні Торгівельної марки на території України, зокрема, шляхом надання права користування об'єктом ліцензії особам та відповідно отримувати від таких осіб відповідну винагороду (роялті).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що компанія І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) є особою, яка має право на отримання доходів (в т.ч. роялті при передачі відповідних прав (об'єктів прав) інтелектуальної власності у користування третім особам).

Колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанції щодо задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.,ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Однак, судами попередніх інстанцій не перевірена роль компанії І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) та не встановлена її істотна участь у створенні доходу, оскільки наявності самого права на отримання доходів не достатньо для того, щоб вважатись бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу.

При новому розгляді адміністративної справи, судам слід перевірити які дії вчинила компанія І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) для виконання умов договору №30/06-2010-1L від 30.06.2010 року, зокрема рекламування та просування Торговельної марки, проведення переговорів, надіслання пропозицій потенційним субліцензіатам на території України, а також вплив компанії І.P.G. Intelectual Polymer Group Limited (Кіпр) на отримання доходу, її роль у цьому процесі, розмір грошової винагороди (прибутку) яку отримала компанія при виконанні зазначеної господарської операції, обсяг та види господарської діяльності цієї компанії, яку вона здійснювала у спірний період.

Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.

Колегія суддів прийшла до висновку, що постанова першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: (підпис) Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Загородній А.Ф.